Перегляд вихідного коду сторінки Гемоглобін

{{Infobox heteropolypeptide
 | heteropolymer = Гемоглобін
 | polymer_type = гетеротетрамер, (αβ)<sub>2</sub>
 | protein_type = [[металопротеїни|металопротеїн]], [[глобулін]]
 | function = транспорт [[кисень|кисню]]
 | cofactors = [[гем (біохімія)|гем]] (4)
 | image = 1GZX Haemoglobin.png
 | image_source = Структура гемоглобіну людини. <span style="color:red;">'''α'''</span> і <span style="color:blue;">'''β'''</span> субодиниці мають червоний і синій колір відповідно, а залізовмісні [[гем (біохімія)|гемові]] групи - зелений. Взято з {{PDB|1GZX}} {{Proteopedia|Hemoglobin}}
 | SubunitCount = 3
 | subunit1 = Hb-α1
 | gene1 = [[HBA1]]
 | locus1 = [[Хромосома 16 (людина)|Хр. 16]] [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/Omim/getmap.cgi?chromosome=16p13.3 p13.3]
 | subunit2 = Hb-α2
 | gene2 = [[HBA2]]
 | locus2 = [[Хромосома 16 (людина)|Хр. 16]] [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/Omim/getmap.cgi?chromosome=16p13.3 p13.3]
 | subunit3 = Hb-β
 | gene3 = [[HBB]]
 | locus3 = [[Хромосома 11 (людина)|Хр. 11]] [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/Omim/getmap.cgi?chromosome=11p15.5 p15.5]
|Formula=C2952 H 4664 O 832 N812 S8 Fe 4|C2952 H 4664 O 832 N812 S8 Fe 4=
}}

'''Гемоглобін''' (від {{lang-el|αἷμα|haîma}}&nbsp;— ''кров'' і {{lang-la|globus}}&nbsp;— ''куля'' + ''-ін''), скорочено '''Hb''' або '''Hgb'''&nbsp;— [[залізо]]вмісний [[кисень|киснево]]-транспортний [[металопротеїни|металопротеїн]] в [[еритроцити|еритроцитах]] (червоних кров'яних тільцях) більшості [[хребетні|хребетних]]<ref>{{cite book
 | last = Maton
 | first = Anthea
 | author2 = Jean Hopkins
 | author3 = Charles William McLaughlin
 | author4 = Susan Johnson
 | author5 = Maryanna Quon Warner
 | author6 = David LaHart
 | author7 = Jill D. Wright
 | title = Human Biology and Health
 | publisher = Prentice Hall
 | year = 1993
 | location = Englewood Cliffs, New Jersey, US
 | isbn = 978-0-13-981176-0
 | url = https://archive.org/details/humanbiologyheal00scho
 }}</ref> (за винятком родини риб [[Білокрівкові]]<ref name="Sidell2006">{{cite journal
 | last = Sidell
 | first = Bruce
 |author2=Kristin O'Brien
 | year = 2006
 | title = When bad things happen to good fish: the loss of hemoglobin and myoglobin expression in Antarctic icefishes
 | periodical = The Journal of Experimental Biology
 | volume = 209
 | issue =Pt 10| pages = 1791–802
 | pmid = 16651546 | doi = 10.1242/jeb.02091
 }}</ref>) та тканинах деяких [[безхребетні|безхребетних]]. Гемоглобін у [[кров]]і переносить кисень від дихальних органів (наприклад, [[легені|легень]] або [[зябра|зябер]]) до решти тіла (тобто тканин). Там він вивільняє кисень, щоби забезпечити [[аеробне дихання]], яке своєю чергою забезпечує енергію задля виконання функцій організму в процесі, який має назву [[обмін речовин]]. У здоровому організмі на 100 мл крові міститься від 12 до 20 грамів гемоглобіну.

У [[ссавці]]в [[хромопротеїн]] становить близько 96&nbsp;% сухого вмісту еритроцитів (за вагою) і близько 35&nbsp;% загального їхнього вмісту (враховуючи воду)<ref>{{cite journal |author1=Weed, Robert I. |author2=Reed, Claude F. |author3=Berg, George |title=Is hemoglobin an essential structural component of human erythrocyte membranes? |url=https://archive.org/details/sim_journal-of-clinical-investigation_1963-04_42_4/page/581 |pmc=289318|journal=J Clin Invest|pmid=13999462 |volume=42 |issue=4 |pages=581–88 |year=1963 |doi=10.1172/JCI104747}}</ref>. Гемоглобін має здатність прив'язати до себе 1.34 мл O<sub>2</sub> на грам речовини<ref>{{cite journal |authors=Dominguez de Villota ED, Ruiz Carmona MT, Rubio JJ, de Andrés S |title=Equality of the in vivo and in vitro oxygen-binding capacity of hemoglobin in patients with severe respiratory disease |url=https://archive.org/details/sim_british-journal-of-anaesthesia_1981-12_53_12/page/1325 |journal=Br J Anaesth |volume=53 |issue=12 |pages=1325–28 |year=1981 |pmid=7317251 |doi= 10.1093/bja/53.12.1325}}</ref>, що збільшує загальну ємність кисню в крові у 70 разів, порівнюючи з просто розчиненим у крові киснем. Молекула гемоглобіну ссавців може прив'язати (перенести) до 4 молекул кисню<ref name=brsphys>{{cite book |author=Costanzo, Linda S. |title=Physiology |publisher=Lippincott Williams & Wilkins |location=Hagerstwon, MD |year=2007 |isbn=978-0-7817-7311-9 |url=https://archive.org/details/physiology00cost_0 }}</ref>.

Гемоглобін також залучений до транспорту інших газів: він переносить частину [[діоксид вуглецю|вуглекислого газу]] (близько 20–25&nbsp;% загальної кількості<ref>{{Cite book|title = Anatomy and Physiology|url = https://books.google.com/books?id=Ko2bBgAAQBAJ|publisher = Elsevier Health Sciences|date = 2015-02-10|isbn = 978-0-323-31687-3|first = Kevin T.|last = Patton|access-date = 1 лютого 2022|archive-url = https://web.archive.org/web/20160426205246/https://books.google.com/books?id=Ko2bBgAAQBAJ|archive-date = 2016-04-26|url-status = live}}</ref>) у вигляді [[карбогемоглобін]]а, у якому [[діоксид вуглецю|CO<sub>2</sub>]] прив'язується до [[гемопротеїн]]а. Молекула також переносить важливу регуляторну молекулу [[оксид азоту(II)]] (NO), зв'язану з [[тіоли|тіоловою]] групою білка глобіну, вивільняючи його одночасно з киснем<ref name="Epstein1998">{{Cite journal
| last1 = Epstein | first1 = F. H.
| last2 = Hsia | first2 = C. C. W.
| doi = 10.1056/NEJM199801223380407
| title = Respiratory Function of Hemoglobin
| journal = New England Journal of Medicine
| volume = 338
| issue = 4
| pages = 239–47
| year = 1998
| pmid = 9435331
}}</ref>.

Гемоглобін також був знайдений за межами еритроцитів і їхніх прогеніторних ліній. Серед інших клітин, які містять гемоглобін, є [[Дофамінергічні нейрони|дофамінергічні нейрони A9]] у [[чорна речовина|чорній речовині]], [[макрофаги]], клітини [[Альвеола (легені)|альвеол]], легені, [[пігментний епітелій сітківки]], [[гепатоцит]]и, клітини ниркового [[Мезангій|мезангія]], клітини [[ендометрій|ендометрія]], клітини [[Шийка матки|шийки матки]] і вагінальні епітеліальні клітини<ref name="Saha D">{{cite journal  |last1=Saha |first1=D. |last2=Reddy |first2=K. V. R. |last3=Patgaonkar |first3=M. |last4=Ayyar |first4=K. |last5=Bashir |first5=T. |last6=Shroff |first6=A. |title=Hemoglobin Expression in Nonerythroid Cells: Novel or Ubiquitous? |journal=[[International Journal of Inflammation]] |volume=2014 |issue=803237 |pages=1–8 |year=2014 |pmid=25431740 |pmc=4241286 |doi=10.1155/2014/803237}}</ref>. У цих тканинах гемоглобін виконує не киснево-транспортну функцію, а функції [[антиоксиданти|антиоксиданта]] і регулятора [[метаболізм заліза|метаболізму заліза]]<ref name="Biagioli">{{cite journal  |authors=Biagioli M, Pinto M, Cesselli D, etal |title=Unexpected expression of alpha- and beta-globin in mesencephalic dopaminergic neurons and glial cells |journal=[[Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America]]  |volume=106 |issue=36 |pages=15454–59 |year=2009 |pmid=19717439 |pmc=2732704 |doi=10.1073/pnas.0813216106 |bibcode=2009PNAS..10615454B}}</ref>. Надмірний вміст [[Глюкоза|глюкози]] в крові може приєднатися до гемоглобіну і підвищити рівень гемоглобіну A1c<ref name="National Heart, Lung, and Blood Institute (NHLBI)">{{cite web | title=Blood Tests | website=National Heart, Lung, and Blood Institute (NHLBI) | url=https://www.nhlbi.nih.gov/health-topics/blood-tests | access-date=1 лютого 2022 | archive-url=https://web.archive.org/web/20190409050700/https://www.nhlbi.nih.gov/health-topics/blood-tests | archive-date=2019-04-09 | url-status=live }}</ref>.

Гемоглобін і гемоглобіноподібні молекули також наявні в багатьох безхребетних, грибів і рослин<ref name=":0">{{cite journal |authors=Weber RE, Vinogradov SN |title=Nonvertebrate hemoglobins: functions and molecular adaptations |journal=Physiol. Rev. |volume=81 |issue=2 |pages=569–628 |year=2001 |pmid=11274340 |doi=10.1152/physrev.2001.81.2.569 |url=https://semanticscholar.org/paper/6262fbdd23af310d0edab1cd836e19ae5bcddbbb |accessdate=3 лютого 2022 |archive-date=4 березня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220304075351/https://www.semanticscholar.org/paper/Nonvertebrate-hemoglobins%3A-functions-and-molecular-Weber-Vinogradov/6262fbdd23af310d0edab1cd836e19ae5bcddbbb }}</ref>. У цих організмів гемоглобін може переносити кисень або транспортувати та регулювати інші малі молекули та іони, такі як вуглекислий газ, оксид азоту, сірководень та сульфід. Варіант молекули, який називається [[легоглобін]], використовується для видалення кисню з анаеробних систем, таких як азот-фіксуючі клубні [[бобові культури|бобових]] рослин, щоб кисень не отруїв (деактивував) систему.

[[Гемоглобінемія]]&nbsp;— це медичний стан, при якому спостерігається надлишок гемоглобіну в [[плазма крові|плазмі крові]]. Це є ефектом [[внутрішньосудинний гемоліз|внутрішньосудинного гемолізу]], при якому гемоглобін відділяється від [[еритроцит]]ів, форма [[анемія|анемії]].

== Історія досліджень ==
[[Файл:Max Perutz.jpg|thumb|upright|[[Макс Фердинанд Перуц]] отримав [[Нобелівська премія з хімії|Нобелівську премію з хімії]] за свою роботу з визначення молекулярної структури гемоглобіну і [[міоглобін]]у<ref>«[https://www.nytimes.com/2002/02/08/world/max-perutz-father-of-molecular-biology-dies-at-87.html Max Perutz, Father of Molecular Biology, Dies at 87] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160423072418/http://www.nytimes.com/2002/02/08/world/max-perutz-father-of-molecular-biology-dies-at-87.html |date=2016-04-23 }}». ''The New York Times''. 8 лютого 2022</ref>]]
1825 року Йоган Фрідріх Енгельгарт виявив, що співвідношення заліза до білка однакове в гемоглобінах кількох видів<ref name="Engelhart">{{cite book|last=Engelhart|first=Johann Friedrich|title=Commentatio de vera materia sanguini purpureum colorem impertientis natura|year=1825|publisher=Dietrich|location=Göttingen|language=la|url=https://opacplus.bsb-muenchen.de/Vta2/bsb10972513/bsb:BV006399484?page=1|accessdate=3 лютого 2022|archive-date=16 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200616114253/https://opacplus.bsb-muenchen.de/Vta2/bsb10972513/bsb:BV006399484?page=1}}</ref><ref name="Edinburgh">{{cite journal |title=Engelhard & Rose on the Colouring Matter of the Blood |journal=Edinburgh Medical and Surgical Journal |volume=27 |number=90 |pages=95–102 |date=1827 |pmid=30330061 |pmc=5763191}}</ref>. З відомої атомної маси заліза він обчислив молекулярну масу гемоглобіну до ''n'' × 16000 (''n'' = кількість атомів заліза в молекулі гемоглобіну (зараз відомо, що їх 4)), перше визначення молекулярної маси білка. Цей «поспішний висновок» викликав багато насмішок у вчених, які не могли повірити, що якась молекула може бути настільки великою. [[Гілберт Смітсон Адер]] підтвердив результати Енгельгарта 1925 року вимірюванням осмотичного тиску розчинів гемоглобіну<ref>{{cite journal|last=Adair|first=Gilbert Smithson|title=A critical study of the direct method of measuring the osmotic pressure of hǣmoglobin|journal=Proc. R. Soc. Lond.|year=1925|volume=A 108|pages=292–300|doi= 10.1098/rspa.1925.0126|issue=750|bibcode=1925RSPSA.109..292A}}</ref>.

Хоча про те, що кров переносить кисень, було відомо ще з 1794 року<ref>{{Cite book|last=Parry|first=CH|url=https://books.google.com/books?id=XkxpAAAAcAAJ&q=factitious|title=Letters from Dr. Withering, ... Dr. Ewart, ... Dr. Thorton ... and Dr. Biggs ... together with some other papers, supplementary to two publications on asthma, consumption, fever, and other diseases, by T. Beddoes|date=1794|location=Google Books|pages=43|language=en|accessdate=3 лютого 2022|archive-date=31 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220131131255/https://books.google.com/books?id=XkxpAAAAcAAJ&q=factitious}}</ref><ref>{{Cite book|last=Beddoes|first=T|url=https://books.google.com/books?id=iAg2AQAAMAAJ&dq=cavendish&pg=PA31|title=Considerations on the Medicinal Use, and on the Production of Factitious Airs: Part I. By Thomas Beddoes, M.D. Part II. By James Watt, Engineer; "Part 1, section 2, "Of the breathing of man and familiar animals"|date=1796|publisher=Bulgin and Rosser|pages=Part 1, p. 9–13|language=en|accessdate=3 лютого 2022|archive-date=31 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220131131252/https://books.google.com/books?id=iAg2AQAAMAAJ&dq=cavendish&pg=PA31}}</ref>, властивість гемоглобіну переносити кисень була описана Гюнфельдом 1840 року<ref>{{cite book |last1=Hünefeld |first1=Friedrich Ludwig |title=Der Chemismus in der thierischen Organisation |date=1840 |publisher=F. A. Brockhaus |location=Leipzig |url=https://reader.digitale-sammlungen.de/de/fs1/object/display/bsb10368567_00007.html |access-date=1 лютого 2022 |language=de |archive-date=14 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210414105616/https://reader.digitale-sammlungen.de/de/fs1/object/display/bsb10368567_00007.html }}</ref>. 1851 року німецький [[фізіолог]] [[Отто Функе]] опублікував серію статей, у яких він описав вирощування кристалів гемоглобіну шляхом послідовного розведення еритроцитів таким розчинником, як чиста вода, спирт або ефір, з наступним повільним випаровуванням розчинника з отриманого розчину білка<ref name="Funke">{{cite journal | author = Funke O | title = Über das milzvenenblut | journal = Z Rat Med | volume = 1 | pages = 172–218 | year = 1851 }}</ref><ref>{{cite web | url = http://www.okcareertech.org/cimc/special/nochild/downloads/science/Protein.Crystallography.pdf | archive-url = https://web.archive.org/web/20080410161517/http://www.okcareertech.org/cimc/special/nochild/downloads/science/Protein.Crystallography.pdf | archive-date = 2008-04-10 | title = A NASA Recipe For Protein Crystallography | website = Educational Brief | publisher = National Aeronautics and Space Administration |access-date = 1 лютого 2022}}</ref>. Кілька років потому було описано оборотну оксигенацію (оксигенація гемоглобіну&nbsp;— приєднення кисню до заліза в гемі) гемоглобіну [[Фелікс Гоппе-Зейлер|Феліксом Гоппе-Зейлером]]<ref name="Hoppe-Seyler">{{cite journal | author = Hoppe-Seyler F | title = Über die oxydation in lebendem blute | journal = Med-chem Untersuch Lab | volume = 1 | pages = 133–40 | year = 1866 }}</ref>.

Завдяки розвитку [[Рентгеноструктурний аналіз|рентгеноструктурного аналізу]] стало можливим секвенування білкових структур<ref name="Stoddart">{{cite journal |last1=Stoddart |first1=Charlotte |title=Structural biology: How proteins got their close-up |journal=Knowable Magazine |date=1 березня 2022 |doi=10.1146/knowable-022822-1|doi-access=free |url=https://knowablemagazine.org/article/living-world/2022/structural-biology-how-proteins-got-their-closeup |access-date=25 травня 2022}}</ref>. 1959 року [[Макс Фердинанд Перуц]] визначив молекулярну структуру гемоглобіну<ref name=Perutz1960>{{Cite journal | last1 = Perutz | first1 = M.F. | last2 = Rossmann | first2 = M.G. | last3 = Cullis | first3 = A.F. | last4 = Muirhead | first4 = H. | last5 = Will | first5 = G. | last6 = North | first6 = A.C.T. | year = 1960 | title = Structure of haemoglobin: a three-dimensional Fourier synthesis at 5.5-A. resolution, obtained by X-ray analysis | journal = Nature | volume = 185 | issue = 4711 | pages = 416–22 | doi = 10.1038/185416a0 | pmid = 18990801 | bibcode = 1960Natur.185..416P }}</ref><ref name="pmid13734651">{{cite journal | author = Perutz MF | title = Structure of haemoglobin | journal = Brookhaven Symposia in Biology | volume = 13 | pages = 165–83 | year = 1960 | pmid = 13734651 }}</ref>. Ця робота призвела до того, що він, разом із [[Джон Кендрю|Джоном Кендрю]], 1962 року отримав [[Нобелівська премія з хімії|Нобелівську премія з хімії]] за дослідження структури глобулярних білків.

Роль гемоглобіну в крові була з'ясована французьким [[фізіолог]]ом [[Клод Бернар|Клодом Бернаром]].
Назва ''гемоглобін'' пішла від слів ''[[гем (біохімія)|гем]]'' і ''[[глобін]]'', відображаючи той факт, що кожна [[Білкова субодиниця|субодиниця]] гемоглобіну є [[глобулярні білки|глобулярним білком]] зі вбудованою [[гем (біохімія)|гемовою]] групою. Кожна гемова група містить один атом заліза, який може прив'язати одну молекулу кисню за допомогою дипольних сил, спричинених іонами. Найбільш поширений тип гемоглобіну у ссавців містить 4 таких субодиниці.

== Генетика ==
Гемоглобін складається з [[білкова субодиниця|білкових субодиниць]] (молекул [[глобін]]ів) і ці білки у свою чергу є складеними ланцюжками з великої кількості різноманітних [[амінокислоти|амінокислот]], тому їх називають [[поліпептиди]]. Амінокислотна послідовність будь-якого поліпептиду, створеного клітиною, у свою чергу визначається ділянками ДНК, які називаються генами. У всіх білках саме амінокислотна послідовність визначає хімічні властивості та функцію білка.

Генів гемоглобіну існує декілька: у людей [[гемоглобін A]] (основна форма гемоглобіну в дорослих) кодується генами ''[[HBA1]]'', ''[[HBA2]]'' та ''[[HBB]]''<ref name=":3">{{Cite journal|title = Evolution of hemoglobin and its genes|journal = Cold Spring Harbor Perspectives in Medicine|date = 2012-12-01|issn = 2157-1422|pmc = 3543078|pmid = 23209182|pages = a011627| volume = 2|issue = 12|doi = 10.1101/cshperspect.a011627|first = Ross C.|last = Hardison}}</ref>. Субодиниці гемоглобіну альфа-1 і альфа-2 кодуються генами ''HBA1'' і ''HBA2'' відповідно, які обидва розташовані на [[Хромосома 16 (людина)|хромосомі 16]] близько один до одного. Субодиниця гемоглобіну бета кодується геном ''HBB'', розташованим на [[Хромосома 11 (людина)|хромосомі 11]]. Амінокислотні послідовності білків глобіну в гемоглобінах зазвичай різняться між видами. Ці відмінності зростають з еволюційною відстанню між видами. Наприклад, найпоширеніші послідовності гемоглобіну у людей, бонобо і шимпанзе повністю ідентичні, навіть без жодної відмінної амінокислоти в ланцюгах білка альфа або бета глобіну<ref>{{Cite journal|last=Offner|first=Susan|date=2010-04-01|title=Using the NCBI Genome Databases to Compare the Genes for Human & Chimpanzee Beta Hemoglobin|url=https://abt.ucpress.edu/content/72/4/252|journal=The American Biology Teacher|language=en|volume=72|issue=4|pages=252–56|doi=10.1525/abt.2010.72.4.10|issn=0002-7685|accessdate=3 лютого 2022|archive-date=26 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191226155117/https://abt.ucpress.edu/content/72/4/252}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.uniprot.org/uniprot/P68872|title=HBB – Hemoglobin subunit beta – Pan paniscus (Pygmy chimpanzee) – HBB gene & protein|website=www.uniprot.org|access-date=2 лютого 2022|archive-date=1 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200801122023/https://www.uniprot.org/uniprot/P68872}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.uniprot.org/uniprot/P69907|title=HBA1 – Hemoglobin subunit alpha – Pan troglodytes (Chimpanzee) – HBA1 gene & protein|website=www.uniprot.org|access-date=2 лютого 2022|archive-date=1 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200801122008/https://www.uniprot.org/uniprot/P69907}}</ref>. У той час як гемоглобін людини і горили відрізняються однією амінокислотою як в альфа-, так і в бета-ланцюгах, ці відмінності збільшуються між менш спорідненими видами.

Навіть усередині виду існують різні варіанти гемоглобіну, хоча одна послідовність зазвичай є «найбільш поширеною» в кожному виді. [[Мутація|мутації]] в [[ген]]ах [[білки|білка]] гемоглобіну призводять до появи варіантів гемоглобіну всередині видів<ref name=Syllabus>{{cite web | url = http://globin.cse.psu.edu/html/huisman/variants/ | title = A Syllabus of Human Hemoglobin Variants | author = Huisman THJ | year = 1996 | website = Globin Gene Server | publisher = Pennsylvania State University | access-date = 3 лютого 2022 | archive-url = https://web.archive.org/web/20081211113441/http://globin.cse.psu.edu/html/huisman/variants/ | archive-date = 2008-12-11 | url-status = live }}</ref><ref>[http://www.labtestsonline.org/understanding/analytes/hemoglobin_var/glance-3.html Hemoglobin Variants] {{Webarchive|url = https://web.archive.org/web/20061105162948/http://www.labtestsonline.org/understanding/analytes/hemoglobin_var/glance-3.html |date=2006-11-05 }}. Labtestsonline.org. Retrieved 2013-09-05.</ref>. Більшість із цих мутантних форм гемоглобіну не викликають захворювань. Однак, деякі з них викликають групу [[Спадкові захворювання|спадкових захворювань]] ''[[гемоглобінопатія|гемоглобінопатію]]''. Найбільш відомою гемоглобінопатією є [[серпоподібноклітинна анемія]], яка стала першою людською хворобою, чий механізм було досліджено і зрозуміло на молекулярному рівні. Більшість видів [[таласемія|таласемії]] виникають через недостатнью кількість виробленого нормального, а іноді й анормального, гемоглобіну, через проблеми або мутації в [[Регуляція експресії генів|регуляції експресії генів]] глобінів. Усі ці захворювання призводять до [[анемія|анемії]]<ref>{{cite web | url=http://web2.airmail.net/uthman/hemoglobinopathy/hemoglobinopathy.html | title=Hemoglobinopathies and Thalassemias | access-date=3 лютого 2022 | last=Uthman, MD | first=Ed | archive-url= https://web.archive.org/web/20071215043423/http://web2.airmail.net/uthman/hemoglobinopathy/hemoglobinopathy.html | archive-date=2007-12-15 | url-status=dead }}</ref>.

[[Файл:HemoglobinABDAlignment.png|thumb|Білкове вирівнювання людського гемоглобіна, альфа, бета і дельта субодиниць відповідно. Вирівнювання було створене з використанням інструменту [[UniProt]], доступного онлайн| right | 300x300px]]

Варіації в послідовностях амінокислот гемоглобіну, як і інших білків, можуть бути викликаними адаптаціями організму. Наприклад, було виявлено, що гемоглобін по-різному адаптується до великих висот. Організми, що живуть на великих висотах, відчувають нижчий [[парціальний тиск]] кисню в порівнянні з організмами що живуть на рівні моря. Це є проблемою для організмів, які населяють таке середовище, оскільки гемоглобін, який зазвичай зв'язується з киснем при високому парціальному тиску, повинен бути здатним зв'язуватися з киснем при нижчому. Різні організми пристосувалися до цього виклику. Наприклад, нещодавні дослідження показали генетичні відмінності в [[Peromyscus|білоногих хом'ячків]], які допомагають пояснити, як вони, живучи в горах, здатні виживати в тамтешньому розрідженому повітрі. Дослідник із Університету Небраски-Лінкольна знайшов мутації в 4 різних генах, що може пояснити відмінності між білоногими хом'ячками, які живуть у низинних преріях, тими, які живуть у горах. Після дослідження диких мишей, виловлених як у високогірних, так і в низинних районах, було виявлено, що гени двох груп «практично ідентичні&nbsp;— за винятком тих, які визначають здатність їхнього гемоглобіну переносити кисень». «Генетична різниця дозволяє високогірним мишам більш ефективно використовувати свій кисень», оскільки його менше доступно на більших висотах, наприклад у горах<ref>Reed, Leslie. «Adaptation found in mouse genes.» ''Omaha World-Herald'', 11 Aug. 2009: EBSCO. {{page?|date=лютий 2022}}</ref>. Гемоглобін [[Мамут|мамонтів]] мав мутації, які забезпечували доставку кисню за низьких температур, що дозволяло їм мігрувати до вищих широт у [[плейстоцен]]овій епосі<ref>{{cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/8657464.stm|title=Mammoths had ′anti-freeze′ blood|publisher=BBC|date=2010-05-02|access-date=3 лютого 2022|archive-url= https://web.archive.org/web/20100504162118/http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/8657464.stm|archive-date=2010-05-04|url-status=live}}</ref>. Схожі мутації також було виявлено у колібрі, які населяють Анди. Колібрі витрачають багато енергії і, отже, мають високу потребу в кисні, але було виявлено, що колібрі в Андах поширені на великих висотах. Несинонімічні мутації в гені гемоглобіну багатьох видів, що живуть на значних висотах (''Oreotrochilus, A. castelnaudii, C. violifer, P. gigas'' і ''A. viridicuada'') призвели до того, що білок має меншу спорідненість із [[Фітинова кислота|інозитолгексафосфатом]] (IHP), молекулою, знайденою у птахів, яка виконує подібну роль, як 2,3-BPG у людей; це призводить до здатності зв'язуватися з киснем при нижчих парціальних тисках<ref>{{Cite journal|title = Repeated elevational transitions in hemoglobin function during the evolution of Andean hummingbirds|journal = Proceedings of the National Academy of Sciences|date = 2013-12-17|issn = 0027-8424|pmc = 3870697|pmid = 24297909|pages = 20669–74|volume = 110|issue = 51|doi = 10.1073/pnas.1315456110|first1 = Joana|last1 = Projecto-Garcia|first2 = Chandrasekhar|last2 = Natarajan|first3 = Hideaki|last3 = Moriyama|first4 = Roy E.|last4 = Weber|first5 = Angela|last5 = Fago|first6 = Zachary A.|last6 = Cheviron|first7 = Robert|last7 = Dudley|first8 = Jimmy A.|last8 = McGuire|first9 = Christopher C.|last9 = Witt|bibcode = 2013PNAS..11020669P}}</ref>.

Пташині унікальні [[Анатомія птахів|кровоносні легені]] також підвищують ефективність використання кисню при низьких парціальних тисках O<sub>2</sub>. Ці дві адаптації підсилюють одна одну і пояснюють чудову продуктивність птахів на великій висоті.

Адаптації в гемоглобіні наявні й у людей. У тибетських жінок, які живуть на висоті 4000&nbsp;м над рівнем моря, із генотипом, який підвищує сатурацію, спостерігається вищий рівень виживання потомства<ref>{{Cite journal|title = Higher offspring survival among Tibetan women with high oxygen saturation genotypes residing at 4,000 m|journal = Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America|date = 2004-09-28|issn = 0027-8424|pmc = 521103|pmid = 15353580|pages = 14300–04|volume = 101|issue = 39|doi = 10.1073/pnas.0405949101|first1 = Cynthia M.|last1 = Beall| first2 = Kijoung|last2 = Song|first3 = Robert C.|last3 = Elston|first4 = Melvyn C.|last4 = Goldstein|bibcode = 2004PNAS..10114300B}}</ref>. Природний відбір, здається, є основною силою, що діє на цей ген, оскільки рівень смертності нащадків значно нижчий у жінок із вищою спорідненістю гемоглобіну та кисню в порівнянні з рівнем смертності потомства в жінок із низькою такою спорідненістю. Хоча точний генотип і механізм, за допомогою якого це відбувається, ще не ясні, відбір впливає на здатність гемоглобіну цих жінок зв'язуватися з киснем при низькому парціальному тиску, що в цілому дозволяє їм краще підтримувати важливі метаболічні процеси.

== Синтез ==
Синтезу гемоглобіну (Hb) передує складна серія кроків. Гемова частина синтезується в [[мітохондрія]]х і [[цитозоль|цитозолях]] незрілих еритроцитів, тоді як білові частини [[глобін]]и синтезуються [[рибосома]]ми в цитозолі<ref>{{cite web |url=http://sickle.bwh.harvard.edu/hbsynthesis.html |title=Hemoglobin Synthesis |access-date=2 лютого 2022 |date=14 квітня 2002 |archive-url=https://web.archive.org/web/20071226195932/http://sickle.bwh.harvard.edu/hbsynthesis.html |archive-date=26 грудня 2007 |url-status=live }}</ref>. Вироблення гемоглобіну продовжується у клітині протягом усього її раннього розвитку від [[проеритробласт]]у до [[ретикулоцити|ретикулоцита]] в [[кістковий мозок|кістковому мозку]]. У цей момент у ссавців [[клітинне ядро]] еритроцитів втрачається, але не у [[птахи|птахів]] і багатьох інших видів. Навіть після втрати ядра у ссавців, залишкова [[рибосомна РНК]] дозволяє подальший синтез гемоглобіну, допоки ретикулоцит не втратить свої РНК незадовго після потрапляння до [[Циркуляторна система|судин]] (ця гемоглобін-синтетична РНК насправді надає ретикулоциту його сітчастий вигляд і, відповідно, назву, яка походить від {{lang-en|reticulated}}&nbsp;— сітчастий)<ref name="Burka - RNA degradation">{{cite journal|last1=Burka|first1=Edward|title=Characteristics of RNA degradation in the erythroid cell|journal=The Journal of Clinical Investigation|year=1969|volume=48|issue=7|pages=1266–72|pmid=5794250|url=http://europepmc.org/backend/ptpmcrender.fcgi?accid=PMC322349&blobtype=pdf|access-date=2 лютого 2022|doi=10.1172/jci106092|pmc=322349|archive-url=https://web.archive.org/web/20180809110658/http://europepmc.org/backend/ptpmcrender.fcgi?accid=PMC322349&blobtype=pdf|archive-date=9 серпня 2018|url-status=live}}</ref>.

== Структура гему ==
[[Файл:Heme b.svg|thumb|[[Гем (біохімія)|Гемова]] b група]]

Гемоглобін має [[Четвертинна структура білків|четвертинну структуру]], характерну для багатьох глобулярних білків, що містять багато субодиниць<ref name="Kessel 2003">{{cite book |last1=Van Kessel |first1=Hans |title=Nelson Chemistry 12 |url=https://archive.org/details/nelsonchemistrys00kess |date=2002 |publisher=Thomson |location= Toronto |isbn=978-0-17-625986-0 |page=[https://archive.org/details/nelsonchemistrys00kess/page/n127 122] |chapter=Proteins – Natural Polyamides}}</ref>. Більшість амінокислот у складі гемоглобіну утворюють [[Альфа-спіраль|альфа-спіралі]] і ці спіралі з'єднані короткими неспіральними сегментами. Водневі зв'язки стабілізують спіральні ділянки всередині цього білка, викликаючи тяжіння всередині молекули, що потім змушує кожен поліпептидний ланцюг згортатися в певну форму<ref>[http://www.umass.edu/molvis/tutorials/hemoglobin/index.htm «Hemoglobin Tutorial.»] {{Webarchive|url= https://web.archive.org/web/20091126133327/http://www.umass.edu/molvis/tutorials/hemoglobin/index.htm |date=2009-11-26 }} University of Massachusetts Amherst. Web. 23 Oct. 2009.</ref>. Четвертинна структура гемоглобіну походить від його чотирьох субодиниць, які мають приблизно тетраедричну структуру<ref name="Kessel 2003"/>.

У більшості хребетних [[молекула]] гемоглобіну складається із чотирьох субодиниць&nbsp;— [[глобулярні білки|глобулярних білків]]. Кожна субодиниця складається з [[білки|білкового]] ланцюга, тісно з'єднаного з небілковою [[Простетична група|простетичною]] [[гем (біохімія)|гемовою]] групою. Кожен білковий ланцюг складається з множини [[альфа-спіраль]]них структурних сегментів, з'єднаних разом у [[глобін]]. Таку назву було дано тому, що така організація має той самий принцип згортання, як і в інших білків гем/глобін, таких як [[міоглобін]]<ref name = "Steinberg_2001_95">{{Cite book
 | last1 = Steinberg
 | first1 = MH
 | year = 2001
 | title = Disorders of Hemoglobin: Genetics, Pathophysiology, and Clinical Management
 | publisher = Cambridge University Press
 | url = https://books.google.com/books?vid=ISBN0521632668
 | isbn = 978-0-521-63266-9
 | page = 95
 | access-date = 3 лютого 2022
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20161117110812/https://books.google.com/books?vid=ISBN0521632668
 | archive-date = 2016-11-17
 | url-status = live
 }}</ref><ref name = "Hardison_1996_1">{{cite journal
 | last1 = Hardison
 | first1 = RC
 | title = A brief history of hemoglobins: plant, animal, protist, and bacteria
 | periodical = Proc Natl Acad Sci USA
 | year = 1996
 | pmid = 8650150
 | volume = 93
 | issue = 12
 | pages = 5675–79
 | pmc = 39118
 | doi = 10.1073/pnas.93.12.5675
| bibcode = 1996PNAS...93.5675H
 }}</ref>. У результаті такого згортання утворюється кишеня, до якої міцно прив'язується гемова група.

Гемова група складається з [[іон]]а заліза (Fe), розташованого в [[гетероциклічні сполуки|гетероциклічному]] кільці, відомого як [[порфірини|порфірин]]. Це порфіринове кільце складається з чотирьох молекул [[пірол]]у циклічно з'єднаних разом ([[метин]]овими містками) з іоном заліза, зв'язаним у центрі<ref>[http://www.chm.bris.ac.uk/motm/hemoglobin/hemoglobjm.htm «Hemoglobin.»] {{Webarchive|url= https://web.archive.org/web/20091113153809/http://www.chm.bris.ac.uk/motm/hemoglobin/hemoglobjm.htm |date=2009-11-13 }} School of Chemistry&nbsp;— Bristol University&nbsp;— UK. Web. 12 Oct. 2009.</ref>. Іон заліза, який є місцем прив'язування кисню, з'єднаний із чотирма атомами [[азот]]у в центрі кільця, які всі знаходяться в одній площині. Гем міцно (ковалентно) з'єднаний із глобулярним білком за допомогою атомів азоту (N) кільця [[імідазол]]у залишку F8 [[гістидин]]у (також відомого як проксимальний гістидин) під порфіриновим кільцем. Шоста позиція може оборотно прив'язувати кисень за допомогою [[донорно-акцепторний зв'язок|донорно-акцепторного зв'язку]]<ref>[http://wikipremed.com/interdisciplinary_course.php?code=0213000100000000 WikiPremed > Coordination Chemistry] {{Webarchive|url= https://web.archive.org/web/20090823044401/http://wikipremed.com/interdisciplinary_course.php?code=0213000100000000 |date=2009-08-23 }}. Відновлено 2 липня 2009</ref>, завершуючи октаедричну групу з шести лігандів. Це оборотне зв'язування з киснем є причиною такої користі гемоглобіну в транспортуванні кисню по тілу<ref>{{Cite web | author= Basic Biology | date= 2015 | title= Blood cells | url= https://basicbiology.net/micro/cells/blood | accessdate= 3 лютого 2022 | archive-date= 18 липня 2021 | archive-url= https://web.archive.org/web/20210718032539/https://basicbiology.net/micro/cells/blood }}</ref>. Один атом кисню зв'язується з Fe, а інший виступає і утворює кут. Коли кисень не прив'язаний, дуже слабко зв'язана молекула води заповнює вільне місце, утворюючи спотворений [[октаедр]].

Незважаючи на те, що вуглекислий газ переноситься гемоглобіном, він не конкурує з киснем за позиції, що зв'язують залізо, а зв'язується з амінними групами білкових ланцюгів, приєднаних до гемових груп.

Стан атома заліза може бути або Fe<sup>2+</sup>, або Fe<sup>3+</sup>, але феррігемоглобін ([[метгемоглобін]]) (Fe<sup>3+</sup>) не здатен приєднувати кисень<ref>{{cite journal |authors=Linberg R, Conover CD, Shum KL, Shorr RG |title=Hemoglobin based oxygen carriers: how much methemoglobin is too much? |journal=Artif Cells Blood Substit Immobil Biotechnol |volume=26 |issue=2 |pages=133–48 |year=1998 |pmid=9564432 |doi=10.3109/10731199809119772}}</ref>. При зв'язуванні кисень тимчасово і оборотно виступає в ролі окисника (Fe<sup>2+</sup>) на (Fe<sup>3+</sup>), при цьому тимчасово перетворюючись на іон [[супероксидний радикал|супероксиду]]. Таким чином, для зв'язування кисню залізо повинне мати ступінь окиснення +2. Якщо іон супероксиду, приєднаний до Fe<sup>3+</sup>, [[Протоноуванн|протоноується]], залізо в гемоглобіні залишиться окисненим і нездатним приєднати кисень. У таких випадках фермент [[цитохром-b5-редуктаза|метгемоглобінредуктази]] зможе в кінцевому підсумку реактивувати метгемоглобін відновивши атом заліза.

У дорослих людей найбільш поширеним типом гемоглобіну є [[Тетрамерний білок|тетрамер]] (який містить 4 білкових субодиниці), який називається ''[[гемоглобін A]]'', який складається з двох α- і двох β-субодиниць, з'єднаних нековалентно, кожен із яких складається зі 141 і 146 амінокислотних залишків відповідно. Це позначається як α<sub>2</sub>β<sub>2</sub>. Субодиниці є структурно схожими та мають приблизно однаковий розмір. Кожна субодиниця має молекулярну масу приблизно 16,000&nbsp;[[атомна одиниця маси|а.&nbsp;о.&nbsp;м.]]<ref>[http://www.worthington-biochem.com/HB/cat.html Hemoglobin] {{Webarchive|url= https://web.archive.org/web/20170315070213/http://www.worthington-biochem.com/HB/cat.html |date=2017-03-15 }}. Worthington-biochem.com. Retrieved 2013-09-05.</ref>, при цьому загальна молекулярна маса всього тетрамеру становить 64,000&nbsp;а.&nbsp;о.&nbsp;м. (64&nbsp;458 г/моль)<ref name="Van Beekvelt MC, Colier WN, Wevers RA, Van Engelen BG 2001 511–519">{{cite journal |authors=Van Beekvelt MC, Colier WN, Wevers RA, Van Engelen BG |title=Performance of near-infrared spectroscopy in measuring local O2 consumption and blood flow in skeletal muscle |url=https://archive.org/details/sim_journal-of-applied-physiology_2001-02_90_2/page/511 |journal=J Appl Physiol |volume=90 |issue=2 |pages=511–19 |year=2001 |pmid=11160049 |doi=10.1152/jappl.2001.90.2.511}}</ref>. Так, 1 г/дл (грам на децилітр) = 0.1551&nbsp;ммоль/літр (мілімоль на літр). Гемоглобін A є найбільш вивченою з молекул гемоглобіну.

У дітей грудного віку молекула гемоглобіну складається з двох α-ланцюгів і двох γ-ланцюгів. γ-ланцюги поступово замінюються β-ланцюгами у міру зростання дитини<ref name="HemoglobinMedicineNet">[http://www.medicinenet.com/hemoglobin/article.htm «Hemoglobin.»] {{Webarchive|url= https://web.archive.org/web/20120124064054/http://www.medicinenet.com/hemoglobin/article.htm |date=2012-01-24 }} MedicineNet. Web. 12 Oct. 2009.</ref>.

4 [[поліпептидний ланцюг|поліпептидних ланцюги]] з'єднані між собою [[сольовий місток|сольовими містками]], [[водневий зв'язок|водневими зв'язками]] і [[гідрофобна взаємодія|гідрофобною взаємодією]].

=== Насичення киснем ===
Загалом, гемоглобін може бути насичений молекулами кисню (оксигемоглобін) або ненасичений (дезоксигемоглобін)<ref>[http://www.bio.davidson.edu/Courses/Molbio/MolStudents/spring2005/Heiner/hemoglobin.html «Hemoglobin Home.»] {{Webarchive|url= https://web.archive.org/web/20091201035525/http://www.bio.davidson.edu/Courses/Molbio/MolStudents/spring2005/Heiner/hemoglobin.html |date=2009-12-01 }} Biology @ Davidson. Web. 12 Oct. 2009.</ref>.

==== Оксигемоглобін ====
''Оксигемоглобін'' утворюється під час фізіологічного дихання, коли кисень зв'язується з гемовою частинкою білка гемоглобіну в еритроцитах. Цей процес відбувається в [[легеневі капіляри|легеневих капілярах]], що прилягають до легеневих [[Альвеола (легені)|альфеол]]. Кисень переміщується через кров'яний потік, щоб потрапити до клітин, де він використовується як кінцевий акцептор електронів у виробництві [[аденозинтрифосфат|АТФ]] процесом [[окисне фосфорилювання|окисного фосфорилювання]]. Однак це не допомагає протидіяти зниженню pH крові. [[Дихання]] може змінити таке становище виведенням [[діоксид вуглецю|вуглекислого газу]], таким чином спричинаючи зсув у pH<ref name="02_calc">{{cite web| publisher=altitude.org| title=Hemoglobin saturation graph| url= http://www.altitude.org/hemoglobin_saturation.php| access-date=3 лютого 2022| archive-url= https://web.archive.org/web/20100831024941/http://www.altitude.org/hemoglobin_saturation.php| archive-date=2010-08-31| url-status=dead}}</ref>.

Гемоглобін існує в двох формах: «натягнутій (напруженій) формі» (T) і «розслабленій формі» (R). Багато факторів, такі як низький pH, високий рівень CO<sub>2</sub> і [[2,3-бісфосфогліцеринова кислота|2,3-бісфосфогліцеринової кислоти]] (2,3-BPG) у тканинах, сприяють натягнутій формі, яка має низьку спорідненість із киснем та вивільняє його у тканинах. І навпаки, високий pH, низький рівень CO<sub>2</sub> або 2,3 BPG у тканинах сприяє розслабленій формі, яка може краще приєднувати кисень<ref name="mbcp hemoglobin">{{cite web | author=King, Michael W | title=The Medical Biochemistry Page – Hemoglobin | url=http://themedicalbiochemistrypage.org/hemoglobin-myoglobin.php#hemoglobin | access-date=3 лютого 2022 | archive-url= https://web.archive.org/web/20120304095702/http://themedicalbiochemistrypage.org/hemoglobin-myoglobin.php#hemoglobin | archive-date=2012-03-04 | url-status=live }}</ref>. Парціальний тиск системи також впливає на спорідненість із O<sub>2</sub>. Великий парціальний тиск кисню (як, наприклад, в альвеолах) сприяє розслабленому (висока спорідненість, R) стану. І навпаки, низький парціальний тиск (як, наприклад, у тканинах, яким потрібний кисень), сприяє натягнутому (низька спорідненість, T) стану<ref>Voet, D. (2008) ''Fundamentals of Biochemistry'', 3rd. ed., Fig. 07_06, John Wiley & Sons. {{ISBN|0470129301}}</ref>. Крім того, зв'язування кисню з гемом із атомом заліза Fe<sup>2+</sup> тягне залізо в площину порфіринового кільця, викликаючи невеликий конформаційний зсув. Зсув спонукає кисень зв'язуватися з трьома гемовими одиницями, що залишилися в гемоглобіні (таким чином, зв'язування кисню є кооперативним).

==== Дезоксигемоглобін ====
Дезоксигемоглобін&nbsp;— форма гемоглобіну без приєднаного кисню. [[Абсорбційний спектр|Абсорбційні спектри]] оксигемоглобіну і дезоксигемоглобіну відрізняються. Оксигемоглобін має значно нижче поглинання при [[довжина хвилі|довжині хвилі]] 660&nbsp;нм, тоді як при 940&nbsp;нм його поглинання трохи вище. Ця різниця використовується для вимірювання кількості кисню в крові пацієнта інструментом, який називається [[пульсоксиметр]]. Ця різниця також пояснює прояви [[ціаноз]]у&nbsp;— синьо-фіолетовий колір, якого набувають клітини при [[Гіпоксія|гіпоксії]]<ref>{{cite book |last1=Ahrens |last2=Kimberley |first2=Basham |title=Essentials of Oxygenation: Implication for Clinical Practice |year=1993 |publisher=Jones & Bartlett Learning |page=194 |isbn=978-0-86720-332-5}}</ref>.

Дезоксигемоглобін є [[парамагнетик]]ом; він слабо притягується [[магнітне поле|магнітними полями]]<ref>
{{cite journal
 |pmc=1262394
 |pmid=8386018
|year=1993
|last1=Ogawa
|first1=S
|title=Functional brain mapping by blood oxygenation level-dependent contrast magnetic resonance imaging. A comparison of signal characteristics with a biophysical model
|url=https://archive.org/details/sim_biophysical-journal_1993-03_64_3/page/803
 |journal=Biophysical Journal
|volume=64
|issue=3
|pages=803–12
|last2=Menon
|first2=R. S.
|last3=Tank
|first3=D. W.
|last4=Kim
|first4=S. G.
|last5=Merkle
|first5=H
|last6=Ellermann
|first6=J. M.
|last7=Ugurbil
|first7=K
|doi=10.1016/S0006-3495(93)81441-3
|bibcode=1993BpJ....64..803O
}}</ref><ref name="pmid26508205" />. Натомість оксигемоглобін проявляє [[діамагнетизм]], слабке відштовхування від магнітного поля<ref name="pmid26508205">{{cite journal|authors=Bren KL, Eisenberg R, Gray HB| title=Discovery of the magnetic behavior of hemoglobin: A beginning of bioinorganic chemistry | journal=Proc Natl Acad Sci U S A | year= 2015 | volume= 112 | issue= 43 | pages= 13123–27 | pmid=26508205 | doi=10.1073/pnas.1515704112 |bibcode=2015PNAS..11213123B | pmc=4629386 }}</ref>.

== Фізіологічна роль ==

Гемоглобін є одним з основних білків, якими харчуються [[плазмодій|плазмодії]] [[малярія|малярії]], і в [[ендемія|ендемічних]] щодо малярії районах земної кулі вельми поширені спадкові аномалії будови гемоглобіну, що ускладнюють малярійним плазмодіям живлення цим білком і проникнення до еритроцитів. Зокрема, до таких аномалій, що мають еволюційно-пристосовне значення, відноситься [[серпоподібноклітинна анемія]]. Проте, на жаль, ці аномалії, як і аномалії будови гемоглобіну, що не мають явно пристосовного значення, супроводжуються порушенням функції транспорту кисню гемоглобіном, зниженням стійкості еритроцитів до руйнування, [[анемія|анемією]] та іншими негативними наслідками. Аномалії будови гемоглобіну називаються [[гемоглобінопатія]]ми.

Гемоглобін високо токсичний при попаданні значної його кількості з еритроцитів в [[плазма крові|плазму крові]] (що відбувається при масивному внутрішньосудинному [[гемоліз]]і, [[геморагічний шок|геморагічному шоці]], [[гемолітична анемія|гемолітичних анеміях]], переливанні несумісної крові та інших патологічних станах). Токсичність гемоглобіну, що знаходиться поза еритроцитами, у вільному стані в плазмі крові, виявляється тканинною гіпоксією&nbsp;— погіршенням кисневого постачання тканин, перевантаженням організму продуктами руйнування гемоглобіну&nbsp;— залізом, [[білірубін]]ом, порфіринами з розвитком [[жовтяниця|жовтяниці]] або гострою порфірії, закупоркою [[нирки|ниркових]] канальців великими молекулами гемоглобіну з розвитком некрозу ниркових канальців і [[Гостра ниркова недостатність|гострої ниркової недостатності]].

Зважаючи на [[гаптоглобін]], що специфічно зв'язує вільний глобін і глобін у складі гемоглобіну. Комплекс гаптоглобіну і глобіну (або гемоглобіну) потім захоплюється [[селезінка|селезінкою]] і [[макрофаг]]ами тканинної ретікуло-ендотеліальної системи і знешкоджується.

Іншою частиною гемоглобінознешкоджуючої системи є білок [[гемопексин]], що специфічно зв'язує вільний гем і гем у складі гемоглобіну. Комплекс гему (або гемоглобіну) і гемопексину потім захоплюється [[печінка|печінкою]], гем відщеплюється і використовується для синтезу білірубіну та інших [[жовчний пігмент|жовчних пігментів]], або випускається в рециркуляцію в комплексі з [[трансферин]]ом для повторного використання кістковим мозком в процесі [[еритропоез]]у.

== Еволюція гемоглобіну у хребетних ==
Науковці погоджуються, що подія, яка відділила міоглобін від гемоглобіну відбулася після того, як [[міногоподібні]] відокремилися від [[щелепних]]<ref name=":1">{{Cite journal|title = Darwinian evolution in the genealogy of haemoglobin|journal = Nature|date = 1975-02-20|pages = 603–08|volume = 253|issue = 5493|doi = 10.1038/253603a0|first1 = Morris|last1 = Goodman|first2 = G. William|last2 = Moore|first3 = Genji|last3 = Matsuda|pmid= 1089897|bibcode = 1975Natur.253..603G}}</ref>. Цей поділ міоглобіну і гемоглобіну дозволив виникнути і розвинути різні функції двох молекул: міоглобін більше пов'язаний зі зберіганням кисню, тоді як гемоглобін відповідає за його транспортування<ref name=":2">{{Cite journal|title = Gene duplication, genome duplication, and the functional diversification of vertebrate globins|journal = Molecular Phylogenetics and Evolution|date = 2013-02-01|issn = 1095-9513|pmc = 4306229|pmid = 22846683|pages = 469–78|volume = 66|issue = 2|doi = 10.1016/j.ympev.2012.07.013|first1 = Jay F.|last1 = Storz|first2 = Juan C.|last2 = Opazo|first3 = Federico G.|last3 = Hoffmann}}</ref>. Гени α- і β-подібного глобіну кодують окремі субодиниці білка<ref name=":3"/>. Попередники цих генів завдяки іншій дуплікації, також після того, як спільний предок гнатосом відокремився від безщелепних риб приблизно 450—500&nbsp;мільйонів років тому<ref name=":1" />. Дослідження з відновлення предків припускають, що предком предуплікації α- і β-генів був димер, що складався з ідентичних субодиниць глобіну, який потім еволюціонував, щоб зібратися в тетрамерну структуру після дуплікації<ref name=":4">{{Cite journal|last1=Pillai|first1=Arvind S.|last2=Chandler|first2=Shane A.|last3=Liu|first3=Yang|last4=Signore|first4=Anthony V.|last5=Cortez-Romero|first5=Carlos R.|last6=Benesch|first6=Justin L. P.|last7=Laganowsky|first7=Arthur|last8=Storz|first8=Jay F.|last9=Hochberg|first9=Georg K. A.|last10=Thornton|first10=Joseph W.|date=Травень 2020|title=Origin of complexity in haemoglobin evolution|journal=Nature|language=en|volume=581|issue=7809|pages=480–85|doi=10.1038/s41586-020-2292-y|pmid=32461643|bibcode=2020Natur.581..480P|issn=1476-4687|pmc=8259614}}</ref>. Розвиток α- і β-генів створив потенціал для гемоглобіну складатися з кількох окремих субодиниць&nbsp;— фізичний склад, який важливий для здатності гемоглобіну транспортувати кисень. Наявність кількох субодиниць сприяє здатності гемоглобіну кооперативно зв'язувати кисень, а також регулюватися алостерично<ref name=":2" /><ref name=":4" />. Згодом α-ген також зазнав дуплікації, щоб утворити гени ''HBA1'' і ''HBA2''<ref>{{Cite journal|title = Rapid duplication and loss of genes coding for the alpha chains of hemoglobin|journal = Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America|date = 1980-04-01|issn = 0027-8424|pmc = 348671|pmid = 6929543|pages = 2158–62|volume = 77|issue = 4|first1 = E. A.|last1 = Zimmer|first2 = S. L.|last2 = Martin|first3 = S. M.|last3 = Beverley|first4 = Y. W.|last4 = Kan|first5 = A. C.|last5 = Wilson|doi=10.1073/pnas.77.4.2158|bibcode = 1980PNAS...77.2158Z}}</ref>. Ці подальші дуплікації та дивергенції створили різноманітний діапазон генів α- і β-подібних глобінів, які регулюються таким чином, що певні форми виникають на різних стадіях розвитку<ref name=":2" />.

Втрата генів гемоглобіну в більшості риб родини [[Білокрівкові]] вважається адаптацією до холодної води<ref name="Sidell2006"/>.

== Типи в людей ==
[[Варіанти гемоглобіну|Варіація гемоглобіну]] є складовою нормального [[ембріональний розвиток людини|ембріонального]] та [[плодовий розвиток людини|плодового]] розвитку. Вони можуть бути також мутантними формами гемоглобіну в [[популяція|популяції]], викликанами змінами в генетиці організму. Деякі добре відомі варіанти гемоглобіну, такі як [[серпоподібноклітинна анемія]], відповідальні за хвороби, які вважаються [[гемоглобінопатія]]ми. Інші варіанти не призводять до спостережуваних [[патологія|патологій]], а тому вважаються непатологічними варіантами<ref name=Syllabus/><ref>{{cite web | url = https://www.labtestsonline.org/understanding/analytes/hemoglobin_var/glance-3.html | title = Hemoglobin Variants | date = 2007-11-10 | website = Lab Tests Online | publisher = American Association for Clinical Chemistry | access-date = 2008-10-12 | archive-url = https://web.archive.org/web/20080920042335/https://www.labtestsonline.org/understanding/analytes/hemoglobin_var/glance-3.html | archive-date = 2008-09-20 | url-status = live }}</ref>.

У [[ембріон]]а:
* Gower 1 (ζ<sub>2</sub>ε<sub>2</sub>)
* Gower 2 (α<sub>2</sub>ε<sub>2</sub>) ({{PDB|1A9W}})
* Гемоглобін Portland I (ζ<sub>2</sub>γ<sub>2</sub>)
* Гемоглобін Portland II (ζ<sub>2</sub>β<sub>2</sub>)

У плоду:
* [[Гемоглобін F]] (α<sub>2</sub>γ<sub>2</sub>) ({{PDB|1FDH}})

Після народження:
* [[Гемоглобін A]] (дорослий гемоглобін) (α<sub>2</sub>β<sub>2</sub>) ({{PDB|1BZ0}})&nbsp;— найпоширеніший із часткою приблизно 95&nbsp;%
* [[Гемоглобін A2|Гемоглобін A<sub>2</sub>]] (α<sub>2</sub>δ<sub>2</sub>)&nbsp;— синтез δ-ланцюга починається в кінці третього триместру, у дорослих нормальна частка становить 1.5–3.5&nbsp;%
* [[Гемоглобін F]] (плодовий гемоглобін) (α<sub>2</sub>γ<sub>2</sub>)&nbsp;— У дорослих гемоглобін F лімітований обмеженою популяцією еритроцитів, які називаються F-клітинами. Однак рівень гемоглобіну F може бути підвищений у людей із серпоподібноклітинною анемією та [[β-таласемія|β-таласемією]].
[[Файл:Postnatal genetics en.svg|thumb|300px|Експресія гену гемоглобіну до та після народження. Також ідентифікує типи клітин і органів, у яких відбувається експресія генів (дані з ''Wood W.G.'', (1976). '''Br. Med. Bull. 32, 282.''')]]

Варіанти, які призводять до хвороб:
* [[Гемоглобін D-Punjab]] (α<sub>2</sub>β<sup>D</sup><sub>2</sub>)
* Гемоглобін H (β<sub>4</sub>)&nbsp;— варіант гемоглобіну, утворений тетрамером β-ланцюгів, який може бути присутнім при деяких формах [[α-таласемія|α-таласемії]]
* [[Гемоглобін Barts]] (γ<sub>4</sub>)&nbsp;— варіант гемоглобіну, утворений тетрамером γ-ланцюгів, який може бути присутнім при деяких формах α-таласемії
* [[Гемоглобін S]] (α<sub>2</sub>β<sup>S</sup><sub>2</sub>)&nbsp;— варіант гемоглобіну, знайдений у людей із серпоподібноклітинною анемією. Мутації в гені β-ланцюга призводять до змін властивостей гемоглобіну, що в свою чергу призводить до зміни форми еритроцитів на серпоподібну
* [[Гемоглобін C]] (α<sub>2</sub>β<sup>C</sup><sub>2</sub>)&nbsp;— інший варіант, спричинений мутаціями гену β-ланцюга. Він викликає легку хронічну форму [[гемолітична анемія|гемолітичної анемії]]
* [[Гемоглобін E]] (α<sub>2</sub>β<sup>E</sup><sub>2</sub>)&nbsp;— ще один варіант, спричинений мутаціями гену β-ланцюга. Він викликає легку хронічну форму гемолітичної анемії
* Гемоглобін AS&nbsp;— гетерозиготний варіант, що викликає [[Серповидноклітинна форму еритроцита|серповидноклітинну форму еритроцита]], але не спричиняє анемії. Утворений через те, що один ген нормальний, а інший викликає серпоподібноклітинну анемію
* Гемоглобін SC&nbsp;— складний гетерозиготний варіант, при якому один ген нормальний, а інший кодує [[гемоглобін C]]
* [[Гемолгобін Hopkins-2]]&nbsp;— варіант гемоглобіну, який іноді розглядають разом із [[гемоглобін S|гемоглобіном S]] як причину серповидноклітинну анемію

== Хвороби, пов'язані з гемоглобіном ==
Гемоглобінова недостатність може бути викликана або зниженням кількості молекул гемоглобіну, як при [[анемія|анемії]], або через зниження здатності кожної молекули приєднувати кисень при однаковому кисневому парціальному тиску. [[Гемоглобінопатія|Гемоглобінопатії]] (генетичні дефекти, що призводять до анормальної структури молекули гемоглобіну<ref>{{DorlandsDict|four/000048231|hemoglobinopathy}}</ref>) може викликати обидві ситуації. У будь-якому випадку гемоглобінова недостатність знижує здатність крові транспортувати кисень. Гемоглобінову недостатність, як правило, строго відрізняють від [[гіпоксемія|гіпоксемії]], яка викликана зниженням [[парціальний тиск|парціального тиску]] кисня в крові<ref>[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/280141/hypoxemia hypoxemia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090202104640/http://www.britannica.com/EBchecked/topic/280141/hypoxemia |date=2009-02-02 }}. ''Encyclopædia Britannica'', stating ''hypoxemia (reduced oxygen tension in the blood)''.</ref><ref>[http://www.biology-online.org/dictionary/Hypoxemia Biology-Online.org --> Dictionary " H " Hypoxemia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091121085130/http://www.biology-online.org/dictionary/Hypoxemia |date=2009-11-21 }} востаннє змінено 29 грудня 2008</ref><ref name=Wilson>{{cite book|author1=William, C. Wilson|author2=Grande, Christopher M.|author3=Hoyt, David B.|title=Trauma, Volume II: Critical Care|url=https://books.google.com/books?id=3H3AIEtvc8YC&pg=PA430|year=2007|publisher=Taylor & Francis|isbn=978-1-4200-1684-0|page=430|chapter=Pathophysiology of acute respiratory failure|access-date=6 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20161117105938/https://books.google.com/books?id=3H3AIEtvc8YC&pg=PA430|archive-date=2016-11-17|url-status=live}}</ref><ref name=Patricia>{{Cite journal
| last1 = McGaffigan | first1 = P. A.
| title = Hazards of hypoxemia: How to protect your patient from low oxygen levels
| journal = Nursing
| volume = 26
| issue = 5
| pages = 41–46; quiz 46
| year = 1996
| pmid = 8710285
 | doi=10.1097/00152193-199626050-00013
}}</ref>, хоча обидві є причинами [[Гіпоксія|гіпоксії]] (недостатнє постачання тканин киснем).

Інші поширені причини низького рівня гемоглобіну включають втрату крові, дефіцит поживних речовин, проблеми з кістковим мозком, хімієтерапію, ниркова недостатність або анормальний гемоглобін (такий, як при [[Серпоподібноклітинна анемія|серпоподібноклітинній анемії]]).

Здатність кожної молекули гемоглобіну переносити кисень зазвичай модифікується зміненою pH крові або [[діоксид вуглецю|CO<sub>2</sub>]], спричинаючи зміну кривої дисоціації кисню і гемоглобіну. Однак вона також може бути змінена патологічно, як, наприклад, при [[отруєння чадним газом|отруєнні чадним газом]].

Зниження рівня гемоглобіну, з або без абсолютного зниження рівня еритроцитів, призводить до симптомів анемії. В анемії є багато різних причин, хоча [[ферропатія]] (дефіцит заліза) і як результат [[залізодефіцитна анемія]] є найбільш поширеними причинами в Західному світі. Оскільки відсутність заліза знижує синтез гемів, еритроцити при залізодефіцитній анемії є ''гіпохромними'' (без червоного пігменту гемоглобіну) і ''мікроцитарні'' (менші ніж нормальні). Інші види анемії є рідкісними. При [[гемоліз (мікробіологія)|гемолізі]] (пришвидшене розпаді еритроцитів), [[жовтяниця (медицина)|жовтяниця]] спричиняється метаболітом гемоглобіну білірубіном і циркулюючий гемоглобін може спричинити [[ниркова недостатність|ниркову недостатність]].

Деякі мутації в глобіновому ланцюгу пов'язані з [[гемоглобінопатія]]ми, такими як серпоподібноклітинна анемія і [[таласемія]]. Інші мутації, вказані на початку статті, є доброякісними і розглядаються лише як [[варіанти гемоглобіну]].

Існує група генетичних розладів, відомих як ''[[порфірія|порфірії]]'', які характеризуються помилками в метаболічних шляхах синтезу гемів. Король [[Георг III]] був, мабуть, найвідомішим хворим на порфірію.

У невеликих кількостях гемоглобін A повільно приєднує [[глюкоза|глюкозу]] до кінця [[валін]]у (альфа-амінокислота) у кожному β-ланцюзі. Отриману молекулу часто називають [[HbA1c|Hb A<sub>1c</sub>]], [[глікований гемоглобін]]. Приєднання глюкози до амінокислот у гемоглобіні відбувається спонтанно (без допомоги ферментів) і, як відомо, не слугує для корисних цілей. Однак, зі збільшенням зростання концентрації глюкози в крові, відсоток гемоглобіну A, який перетворюється на гемоглобін A<sub>1c</sub> зростає. У [[Цукровий діабет|діабетиків]], у яких рівень глюкози зазвичай високий, відсоток гемоглобіну A<sub>1c</sub> також високий. Через те, що приєднання глюкози в гемоглобіні A відбувається дуже повільно, відсоток гемоглобіну A<sub>1c</sub> показує середнє значення рівня глюкози в крові протягом часу життя еритроцитів, що становить 120 діб<ref>{{Cite web|title = NGSP: HbA1c and eAG|url = http://www.ngsp.org/A1ceAG.asp|website = www.ngsp.org|access-date = 6 лютого 2022|archive-url = https://web.archive.org/web/20151015124504/http://www.ngsp.org/A1ceAG.asp|archive-date = 2015-10-15|url-status = live}}</ref>. Таким чином, рівень глікованого гемоглобіну вимірюють для моніторингу хронічного захворювання цукрового діабету 2 типу. Поганий контроль діабету 2 типу призводить до високого рівня глікованого гемоглобіну в еритроцитах. Діапазон нормальних значень становить приблизно 4,0–5,9&nbsp;%. Хоча їх важко отримати, значення менше 7&nbsp;% рекомендовані для людей із діабетом 2 типу. Рівні понад 9&nbsp;% пов'язані з поганим контролем глікованого гемоглобіну, а рівні понад 12&nbsp;% пов'язані з дуже поганим контролем. Діабетики, які підтримують рівень глікованого гемоглобіну на рівні близько 7&nbsp;%, мають набагато більше шансів уникнути ускладнень, які можуть супроводжувати цукровий діабет (ніж ті, у яких рівень 8&nbsp;% або вище)<ref>[http://www.medterms.com/script/main/art.asp?articlekey=16295 «Definition of Glycosylated Hemoglobin.»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140123013615/http://www.medterms.com/script/main/art.asp?articlekey=16295 |date=2014-01-23 }} Medicine Net. Web. 12 Oct. 2009.</ref>. Крім того, підвищений глікований гемоглобін збільшує його спорідненість із киснем, таким чином запобігаючи його вивільненню в тканинах і в крайніх випадках викликаючи гіпоксію<ref>{{cite journal|last=Madsen|first=H|author2=Ditzel, J|title=Blood-oxygen transport in first trimester of diabetic pregnancy|url=https://archive.org/details/sim_acta-obstetricia-et-gynecologica-scandinavica_1984_63_4/page/317|journal=Acta Obstetricia et Gynecologica Scandinavica|year=1984|volume=63|issue=4|pages=317–20|pmid=6741458|doi=10.3109/00016348409155523}}</ref>.

Підвищений рівень гемоглобіну пов'язаний зі збільшенням кількості або розмірів еритроцитів ([[поліцитемія]]). Підвищення може бути спричинене [[Вроджені вади серця|вродженою хворобою серця]], [[Легеневе серце|легеневим серцем]], [[пневмосклероз]]ом, зависоким рівнем [[еритропоетин]]у або [[справжня поліцитемія|справжньою поліцитемією]]<ref>[https://www.nlm.nih.gov/medlineplus/ency/article/003645.htm#What%20abnormal%20results%20mean Hemoglobin] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160610213935/https://www.nlm.nih.gov/medlineplus/ency/article/003645.htm#What%20abnormal%20results%20mean |date=2016-06-10 }} at Medline Plus</ref>. Високий рівень гемоглобіну також може бути викликаний перебуванням на великій висоті, курінням, зневодненням (штучно підвищуючи концентрацію гемоглобіну), прогресуючими захворюваннями легенів та деякими пухлинами<ref name="HemoglobinMedicineNet" />.

Нещодавнє дослідження, проведене в [[Пудучеррі (місто)|Пудучеррі]], Індія, показує значення гемоглобіну при ішемічній хворобі серця<ref>{{Cite journal | last1 = Padmanaban | first1 = P. | last2 = Toora | first2 = B. | doi = 10.4103/2229-5186.82971 | title = Hemoglobin: Emerging marker in stable coronary artery disease | journal = Chronicles of Young Scientists | volume = 2 | issue = 2 | page = 109 | year = 2011 }}</ref>.

== Див. також ==
{{Portal|Біологія|Медицина}}
* [[Карбогемоглобін]] (гемоглобін пов'язаний із CO<sub>2</sub>)
* [[Карбоксигемоглобін]] (гемоглобін пов'язаний із CO)
* [[Хлорофіл]] (гем із магнієм)
* [[Клінічний аналіз крові]]
* [[Дельта-глобін]]
* [[Гемоглобінометр]]
* [[Гемопротеїн]]
* [[Метгемоглобін]] (феррігемоглобін)
* [[Оксигемоглобін]] (із двоатомним [[кисень|киснем]], забарвлений у криваво-синій колір)
* [[Tegillarca granosa]]

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Література ==
* {{Cite book
 | last1 = Campbell
 | first1 = MK
 | year = 1999
 | title = Biochemistry
 | edition = третє
 | publisher = Harcourt
 | isbn = 978-0-03-024426-1
 | url = https://archive.org/details/biochemistry00camp
 }}
* {{Cite journal
 | last1 = Eshaghian
 | first1 = S
 | last2 = Horwich
 | first2 = TB
 | last3 = Fonarow
 | first3 = GC
 | title = An unexpected inverse relationship between HbA1c levels and mortality in patients with diabetes and advanced systolic heart failure
 | periodical = Am Heart J
 | volume = 151
 | issue=1
 | pages = 91.e1–91.e6
 |year=2006
| pmid=16368297
| doi=10.1016/j.ahj.2005.10.008}}
* {{Cite book
 | last1 = Ganong
 | first1 = WF
 | year = 2003
 | title = Review of Medical Physiology
 | edition= 21-ше
 | publisher = Lange
 | isbn = 978-0-07-140236-1
}}
* {{Cite book
 | last1 = Hager
 | first1 = T
 | year = 1995
 | title = Force of Nature: The Life of Linus Pauling
 | publisher = Simon and Schuster
 | isbn = 978-0-684-80909-0
 | url = https://archive.org/details/forceofnaturelif00hage
 }}
* {{Cite journal
 |authors=Kneipp J, Balakrishnan G, Chen R, Shen TJ, Sahu SC, Ho NT, Giovannelli JL, Simplaceanu V, Ho C, Spiro T | title = Dynamics of allostery in hemoglobin: roles of the penultimate tyrosine H bonds
 | periodical = J Mol Biol
 | year = 2005
 | pmid = 16368110
 | volume = 356
 | issue = 2
 | pages = 335–53
 | doi = 10.1016/j.jmb.2005.11.006
}}
{{Cite journal
|last=Hardison
|first=Ross C.
|date=2012
|title=Evolution of Hemoglobin and Its Genes
|journal=Cold Spring Harbor Perspectives in Medicine
|volume=2
|issue=12
|pages=a011627
|doi=10.1101/cshperspect.a011627
|issn=2157-1422
|pmc=3543078
|pmid=23209182}}

== Посилання ==
{{Commons category|Hemoglobin}}
* {{Proteopedia|Hemoglobin}}
* [https://web.archive.org/web/20080613202658/http://www.anemia.org/ National Anemia Action Council]&nbsp;— anemia.org
* [http://www.life-of-science.net/medicine/news/new-hemoglobin-type-discovered-causing-mock-diagnosis-of-cardiac-insufficiency.html Новий тип гемоглобіну «знущається» з діагнозів за допомогою пульсоксиметра] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101121232603/http://www.life-of-science.net/medicine/news/new-hemoglobin-type-discovered-causing-mock-diagnosis-of-cardiac-insufficiency.html |date=21 листопада 2010 }}
* [https://vimeo.com/92241783 Анімація гемоглобіну: від дезокси- до оксиформи] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201222190347/https://vimeo.com/92241783 |date=22 грудня 2020 }}

'''Пов'язані запитання:'''
* [https://www.hemolevel.com/2019/09/ideal-hemoglobin-level-in-pregnancy.html Ідеальний рівень гемоглобіну під час вагітності] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220131152758/https://hemolevel.com/2019/09/ideal-hemoglobin-level-in-pregnancy.html |date=31 січня 2022 }}
* [https://www.hemolevel.com/2019/10/how-low-can-hemoglobin-go-before-death.html Як низько може знизитися гемоглобін перед смертю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220201113321/https://hemolevel.com/2019/10/how-low-can-hemoglobin-go-before-death.html |date=1 лютого 2022 }}
* [https://www.hemolevel.com Рівень гемоглобіну] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220131191941/https://hemolevel.com/ |date=31 січня 2022 }}

{{Гемопротеїни}}
{{Authority control}}

[[Категорія:Гемоглобіни]]
[[Категорія:Фізіологія дихання]]
[[Категорія:Порфірини]]
[[Категорія:Лабораторна діагностика]]