Перегляд вихідного коду сторінки Зиги

'''Зиги''', '''Зихи''', ''Зігі, Зики, Зикхи, Чиги, Чики, Джихи'' ({{Lang-grc|{{polytonic|Ζυγοί}}}}, [[Грузинська мова|груз.]] Джики) — [[Давньогрецька мова|давньогрецька]] й [[Латинська мова|латинська]] назва для адиго-абхазьких племінних об'єднань [[Зигія|Зигії]] на північному заході [[Кавказ|Кавказу]], використовуване за періода [[Класична античність|класичної античності]] до періода [[Пізнє середньовіччя|пізнього середньовіччя]].

Зиги є одним з основних компонентів у етногенезі сучасних [[Черкеси|адигів]] й [[Абхази|абхазів]]<ref name="BSE">{{БСЭ|047332|Зихи}}</ref>.

== Назва ==
У I ст. до н. е. першу згадку про зигів зробив [[Страбон]] у своїй праці [[Географія (Страбон)|«Географія»]], книга XI<ref name="St11.">{{Cite web|title=Страбон. География. Книга XI.|url=http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1260110000|website=ancientrome.ru|accessdate=2021-04-09|archive-date=9 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210509173033/http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1260110000}}</ref>.

У IV столітті вони згадуються у [[періпл]]і «Опис земного кола», яке зробив [[Руф Фест Авіен]], зокрема, він писав так<ref>{{Cite web |url=http://www.kolhida.ru/index.php3?path=_sourcer&source=rfa |title=Руфий Фест Авиен."Описание земного круга" |accessdate=2 травня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140504172135/http://www.kolhida.ru/index.php3?path=_sourcer&source=rfa |archivedate=4 травня 2014 |deadurl=yes }}</ref>:
{{Початок цитати}}«Поблизу живе суворе плем'я геніохів, потім ''зиги'', які колись, залишили царство [[Пелазги|пелазгів]] і зайняли найближчі місцевості [[Понт]]а».{{Кінець цитати}}Одне з останніх згадок цього [[Етнонім|етноніма]] відноситься до [[XV століття]]<ref name="BSE"/>. [[Генуя|Генуезець]] [[Джорджіо Інтеріано]], що мешкав на Кавказі в XV столітті у своїй книзі «Життя зиків, іменованих [[Черкаси (етнонім)|черкасами]]<nowiki/>» писав, що «зихами» звуться вони [[Грецька мова|грецькою]] й [[Латинська мова|латинською]] мовами; [[татари]] й [[турки]] звуть їх «черкасами», а самі вони називають себе — «<nowiki/>[[Черкеси|адиги]]<nowiki/>»<ref name="Интериано">[http://www.bibliotecaitaliana.it/xtf/view?docId=bibit001323/bibit001323.xml&chunk.id=d6313e26547&toc.depth=1&toc.id=d6313e26547&brand=default Vita de' Zichi chiamati Ciarcassi di G. Interiano] {{WebCite}}</ref>. У [[XVI століття|XVI столітті]] у [[Rerum Moscoviticarum Commentarii|«Записках про Московію»]] [[Габсбурзька монархія|габсбурзький]] посол, історик і письменник [[Зиґмунд Герберштайн|Зиґмунд фон Герберштайн]], віддаючи данину колишній традиції, називає цю народність «чікі» (ciki), однак паралельно вже використовує нову назву — «черкаси пятигірські»<ref name="G">{{Cite web|title=File:Герберштейн С. - Записки о московитских делах (1908).djvu - Wikimedia Commons|url=https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Герберштейн_С._-_Записки_о_московитских_делах_(1908).djvu|website=commons.wikimedia.org|accessdate=2021-04-09|language=en|archive-date=22 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160922190136/https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Герберштейн_С._-_Записки_о_московитских_делах_(1908).djvu}}</ref>.

== Область розселення ==
У відомий дослідникам історичний період (античність і середньовіччя) зиги населяли приблизно одні й ті ж приморські нагірні території [[Східне Надчорномор'я|Східного Надчорномор'я]] — від районів розташування сучасного міста [[Новоросійськ|Новоросійська]] (на півночі) до міста [[Гагра]] (на півдні)<ref name="BSE"/>. Близько [[I століття до н. е.|I ст. до н. е.]] їх сусідами називають [[Ахейці (Надчорномор'я)|ахейців]]<ref>Ахейці або ахеї (не слід плутати з загальноприйнятим терміном [[ахейці]]) — плем'я, що мешкало на узбережжі Північного Кавказу. Греки вважали їх нащадками [[Ахейці|ахейців]], які переселилися сюди після [[Троянська війна|Троянської війни]] (джерело: ''[[Фрідрих Любкер|Фрідріх Любкер]]''. Ілюстрований словник античності. — «Ексмо», 2005).</ref>, [[Геніохи|геніохів]], [[Керкети|керкетів]] й [[Макропогони|макропогонів]]<ref name="St11."/>, а у [[VI століття|VI ст.]] [[Прокопій Кесарійський]] називає у їх оточенні [[Алани|аланів]], абазгів й [[Савіри|гунів-савірів]]<ref name="Procop.Caes.B.P.II.">''Прокопий Кесарийский.'' Книга II // Война с персами. Война с вандалами. Тайная история. / Перевод, статья и комментарии А. А. Чекаловой, ответ. редактор Г. Г. Литаврин. Рецензенты: К. В. Хвостова, С. А. Иванов. — <abbr>М.</abbr>: «Наука», 1993. — <nowiki>ISBN 5-02-009494-3</nowiki>.</ref> (також у цей період поряд мешкали [[сагини]] й [[Утигури|гуни-утигури]])<ref name="Procop.Caes.B.P.II." />. Область розселення зигів називалася [[Зигія|Зигія (Черкесія)]], у якій розташовувалися невеликі міста — [[Зигополь]], [[Никопсія]] та інші. На думку [[Етнографія|етнографа]]-[[Кавказознавство|кавказознавця]] {{не перекладено|Гадло Олександр Вільямович|Олександра Гадло|ru|Гадло, Александр Вильямович}} одне з зигських племен — [[сугди]] (нащадки давніх [[Синди|синдів]]) — у [[VIII століття|VIII столітті]] під тиском [[Хозари|хозар]] переселилося у [[Крим]], де ними було засновано місто [[Судак (місто)|Сугдея]].

Місцевість та природні умови країни зигів були досить складними й важкодоступними, так [[I століття до н. е.|I ст. до н. е.]], [[Мітрідат Євпатор|Мітрідату Євпатору]], якого вигнаноно з [[Понтійське царство|Понтійського царства]] у [[Боспорська держава|Боспорське]], довелося відмовитися проходити через Зигію через її суворість і дикість, тільки з великими труднощами йому вдалося пробратися вздовж узбережжя<ref name="St11."/>.

=== Міграції зигів ===
Найдавніші міграційні потоки з території історичної [[Зигія|Зигії]] відзначаються для кімерійської доби такими авторитетними дослідниками цього питання, як {{не перекладено|Єльницький Лев Андрійович|Єльницький Л. А.|ru|Ельницкий, Лев Андреевич}}, {{не перекладено|Членова Наталія Львівна|Членова Н. Л.|ru|Членова, Наталья Львовна}}, [[Джавахішвілі Іван Олександрович|Джавахішвілі І. О.]], а також [[Мелікішвілі Георгій Олександрович|Мелікішвілі Г. О.]], який зробив висновок, що мали місце міграції частини зигів навіть до [[Трабзон|Трабзона]] (тобто зиги дисперсно розселялися й жили на теренах сучасної Абхазії та Грузії)<ref name="Макс">{{Cite web |url=http://www.dissercat.com/content/istoricheskie-i-genealogicheskie-svyazi-adygov-s-narodami-prichernomorya |title=Максидов, Анатолій Ахмедович. <span>Історичні та генеалогічні зв'язку адигів з народами Причорномор'я</span> |accessdate=2 травня 2019 |archive-date=16 червня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130616055007/http://www.dissercat.com/content/istoricheskie-i-genealogicheskie-svyazi-adygov-s-narodami-prichernomorya }}</ref>.

== Історія ==
Страбон описує зигів (поряд з ахейцями та геніохами) як народ, що панував на морі та справляв флотилії для нападу не тільки на купецькі кораблі, але й на прибережні міста. Також він згадує про співпрацю цих приморських племен Кавказу з мешканцями [[Боспорська держава|Боспорської держави]], що надавали їм свої корабельні стоянки й ринки для збуту здобичі. Зазвичай тактика зигів зводилася до висадки на чужій, добре відомій їм лісистій території, де вони переносили на плечах і ховали свої малі судна, й пішки здійснювали набіги на поселення, з метою викрадення людей для продажу в рабство або отримання за них викупу (зиги сповіщали рідних полонених про викуп вже після виходу у море, й погоджувалися на нього охоче)<ref name="St11."/>.

Керували зигами так звані «скептухи» («жезло-» або «скиптроносці»), що підпорядковувалися у свою чергу царям, яких могло бути кілька (наприклад у сусідніх геніохів Страбон згадує одночасно чотирьох царів)<ref name="St11."/>. Про звичаї, що панували тоді, [[Страбон]] повідомляє<ref name="St11."/> в розповіді про Мітрідата Великого:
{{Початок цитати}}«Ця країна виявилася легко прохідною; від наміру пройти через країну ''зигів'' йому довелося відмовитися через її суворість і дикість; тільки з труднощами вдалося Мітрідату пробратися вздовж узбережжя, - більшу частину шляху просувався вздовж моря, поки він не прибув до країни ахейців. За їхньої підтримки царю вдалося завершити свою подорож з Фасісу - без малого 4000 [[стадій]] ».{{Кінець цитати}}
У X столітті єврейсько-хозарське листування згадує зигів і [[Касоги|касогів]] серед країн та народів, що воюють з [[Хозарський каганат|Хозарським каганатом]]<ref>Коковцев П. К. Єврейсько-хазарська листування в X столітті. Л., 1932. С. 100-101, 123.</ref>.

На рубежі [[VIII століття|VIII]]-[[IX століття|IX]] століть Зигія, очолювана вождями, була досить значною країною<ref name="BSE"/>. [[Зиґмунд Герберштайн]], посол німецького імператора, який відвідав [[Велике князівство Московське]] у 1517 й у 1526 роках, розповідав, що там, де Кавказький хребет упирається в південний рукав [[Кубань (річка)|Кубані]], у горах мешкали п'ятигірські [[черкаси]] або чики (Chiki):
<nowiki/>{{Початок цитати}}«... Цей народ, сподіваючись на захист своїх гір, не робить послуху ні туркам, ні татарам. Московіти стверджують, що це християни, що вони живуть за своїми звичаями, ні від кого не залежать, сповідують грецьку віру, а службу церковну відправляють на слов'янській мові, якою головним чином і користуються. Вони здебільшого сміливі пірати. Спускаються у море річками, що течуть з їх гір, вони грабують, кого попаде, а особливо купців, що пливуть з Кафи до Константинополя ... »{{Кінець цитати}}
== Релігія ==
За церковними переказами, святий [[Андрій Первозваний|апостол Андрій]] у 40-му році по Христу проповідував християнське віровчення серед гірських народів: алан, абазгів і зигів.

У [[Раннє середньовіччя|ранньому середньовіччі]] зиги поступово починають відмовлятися від традиційних вірувань (власний пантеон богів і [[Культ предків|культ духів предків]]) на користь активно поширюваного з [[Візантійська імперія|Візантії]] християнства.

У [[VI століття|VI]]—[[IX століття|IX]] століттях на їх землях існували єпархії у складі [[Константинопольська православна церква|Константинопольського патріархату]] ([[Зигійська єпархія|Зигійська]], [[Никопська єпархія|Никопська]] та інші єпархії).

На початку [[XVI століття|XVI]] століття повідомляється про те, що зиги були християнами, що сповідували [[Православ'я|«грецьку віру»]], а церковну службу відправляли слов'янською мовою, якою головним чином і користувалися.<ref name="G"/>

Згідно «Житія», [[Симон Кананіт]] був убитий ''зигами'' в Никопсії у [[55|55 році]]<ref name="Уби">{{Cite web |url=http://archae.ru/helpful-information/helpfull-information_176.html |title=Сударєв Н. В. «Місто Русія». Витоки російської державності і християнства |accessdate=2 травня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180814130430/http://www.archae.ru/helpful-information/helpfull-information_176.html |archivedate=14 серпня 2018 |deadurl=yes }}</ref>.
== Господарська діяльність ==
Племена зигів займалися [[Рільництво|землеробством]] і розводили худобу, наскільки це можливо в нагірних районах (Страбон згадує про убогість їх землі)<ref name="St11."/><ref name="BSE"/>.

Серед приморських племен Кавказу існувало мале [[суднобудування]] — вони будували невеликі, вузькі та легкі судна, місткістю приблизно до 25 осіб (рідко 30), звані греками «камара», тобто «криті човни»<ref name="St11."/>. [[Тацит]] описує камари, як низькобортні, широкі у в'язанні барки, для виготовлення яких не використовуються ні мідні, ні залізні скріпи. Під час шторму на них поверх бортів накладають дошки, утворюючи щось на зразок даху, й захищені таким чином човни легко маневрують. Ще однією перевагою при маневруванні було те, що камари мали з обох кінців носи, а весла можна було перекладати за бажанням в різних напрямках, тому судно могло змінювати курс без розвороту.

Через набіги і [[Піратство|морський розбій]] у зигів з середини [[1-ше тисячоліття до н. е.|I тисячоліття до н. е.]] процвітала торгівля людьми. Тривалий період своєї історії вони були основними постачальниками рабів для міст [[Боспорська держава|Боспорської держави]] ([[Пантікапей|Пантікапею]], [[Феодосія|Феодосії]], [[Фанагорія|Фанагорії]], [[Горгіппія|Горгіппії]] та інших).<ref name="BSE"/>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Література ==

* ''Лавров Л. И.'' О происхождении народов Северо-Западного Кавказа, в кн.: Сборник статей по истории Кабарды, в. Зихи. Нальчик, 1954, с. 193—207.
* Остапенко Р.А. Апостольская проповедь среди зихов // Вопросы теории и методологии истории. — Майкоп, 2013. С.74-82.
* Остапенко Р.А. [https://elibrary.ru/download/elibrary_27208212_31674325.pdf Христианская миссия римской империи среди зихов (вторая половина I - начало V вв. н. э.)] // Метаморфозы истории. — Псков, 2016. С.86-98.

[[Категорія:Абхази]]
[[Категорія:Адиги]]
[[Категорія:Черкеси]]
[[Категорія:Стародавні народи Росії]]
[[Категорія:Середньовічні народи Росії]]
[[Категорія:Стародавня Абхазія]]
[[Категорія:Стародавня Адигея]]
[[Категорія:Стародавнина Краснодарського краю]]
[[Категорія:Історія Кавказу]]