Перегляд вихідного коду сторінки Острови Кука


{{Otheruses|Кука}}
{{Картка Країна
|загальнопоширена_назва = острови Кука
|native_name            = ''Kūki 'Āirani'' ([[кукська мова|маорі о-вів Кука]])<br />''Cook Islands'' (англ.)
|conventional_long_name = Острови Кука
|image_flag             = Flag of the Cook Islands.svg
| назва_род             = острови Кука
|зображення_герб        = Coat of arms of the Cook Islands.svg
|національний_девіз     = Te Atua Mou E (Бог це Істина)
|зображення_карти       = New Zealand on the globe (Cook Islands special) (small islands magnified) (Polynesia centered).svg
|столиця                = [[Аваруа]]
|розташування_столиці   =
|офіційні_мови           = [[кукська мова|маорі о-вів Кука]]<br />[[Англійська мова|англійська]]<sup>1</sup>
|найбільше_місто           = [[Аваруа]]
|національний_гімн           = 
<!--|Аудіо=-->
|незалежність                       = [[Залежна]]
|дати_отримання_незалежності        = [[4 серпня]] [[1965]] (вільна асоціація з [[Нова Зеландія|Новою Зеландією]])
|класифікація_за_розміром_території = 209
|площа_території                    = 236.7
|покрито_водою_відсоток             = 0
|форма_правління                    = Конституційна [[монархія]]
|leader_title1                      = [[Король]]
|leader_name1                       = [[Карл III (король Великої Британії)|Карл III]]
|leader_title2                      = [[Генерал-губернатор]]
|leader_name2                       = [[Том Марстерс]]
|leader_title3                      = [[Прем'єр-міністр]]
|leader_name3                       = [[Генрі Пума]]
|населення_згідно_перепису          = 17 379
|рік_перепису_населення             = 2016
|густота_заселення                  = 40.49
|класифікація_за_густотою_заселення = 175
|рік_звітування_ВВП                 = 2019
|ВВП_ПКС                            = 183,2 млн [[Долар США|$]]
|класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС     = 218
|ВВП_ПКС_на_душу_населення          = 9100 [[Долар США|$]]
|класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС_на_душу_населення = −
| HDI_year                 =
| HDI                      =
| HDI_rank                 =
| HDI_category             = <font color=#009900></font>
|валюта                    = [[Новозеландський долар]]
|код_валюти              = NZD
|часовий_пояс            = −10
|utc_поправка            =
|часовий_пояс_літній_час =
|utc_поправка_літній_час =
|телефонний_код          = 682
|інтернет_домен          = [[.ck]]
|mapframe_масштаб        = 4
|population_estimate=17 564 {{increase}}|population_estimate_year=2020|population_estimate_notes=|population_estimate_rank=223}}
'''[[Острови Амамі|Острови́]] Ку́ка''' (родовий відмінок від [[Джеймс Кук]])&nbsp;— [[архіпелаг]] і однойменне [[держава|державне утворення]] у [[асоційована держава|вільній асоціації]] з [[Нова Зеландія|Новою Зеландією]] в південній частині [[Тихий океан|Тихого океану]] в [[Полінезія|Полінезії]].
Межує з територіальними водами [[Кірибаті]], [[Французька Полінезія|Французької Полінезії]], [[Ніуе]], [[Американське Самоа|Американського Самоа]], [[Токелау]]. До складу території входять 15 островів, 3 з яких не мають постійних мешканців. З них 6 островів у Північній групі і 9 островів у Південній групі. Площа суші&nbsp;— 236,7 км² ([[1965]] рік). Чисельність населення&nbsp;— 17 564 осіб. Столиця&nbsp;— місто [[Аваруа]] на острові [[Раротонга]]. 1888 року острови стали [[протекторат]]ом [[Британська імперія|Британської імперії]], а в [[1901]] році були передані під управління Нової Зеландії. [[1965]] року Острови Кука стали автономним державним утворенням у співдружності з Новою Зеландією. Острови Кука&nbsp;— член [[Південнотихоокеанська комісія|Південнотихоокеанської комісії]] і [[Форум тихоокеанських островів|Форуму тихоокеанських островів]].

== Назва ==
Свою сучасну назву архіпелаг отримав тільки у XIX столітті, і був названий російським мореплавцем [[Крузенштерн Іван Федорович|Іваном Федоровичем Крузенштерном]] на честь англійського мандрівника [[Джеймс Кук|Джеймса Кука]]. Сам Кук, що побував на островах Південної групи у [[1773]] і [[1775]] роках, назвав їх Острови Герві (Hervey).

== Історія ==
{{Further|Історія Островів Кука}}
Історія Островів Кука схожа на історії інших островів та острівних утворень Полінезії. Спершу&nbsp;— маловивчена доколоніальна епоха. Потім чимало часу вона охоплює колоніальні періоди: як дослідницькі часи перших мореплавців та місіонерів, так «прихисток»-колонізація англійців, а насамкінець і новозеландська анексія. Нова епоха островів настала із середини ХХ століття, коли вони отримали повне самоуправління від Нової Зеландії в сучасній моделі державоутворення&nbsp;— Вільна асоціація з Новою Зеландією.

=== Доколоніальні часи ===
Історія Островів Кука бере свій початок від часу їх заселення полінезійцями. Дослідники вважають, що ці острови заселяли поступово вихідці із сусідніх островів у межах 500—1200 років нашої ери. Але не всі поселенці залишалися на островах, а частково переселялися з них далі. Щоби детальніше вивчити давню історію островів ученим довелося задіяти різні методики.

Тільки завдяки [[Радіовуглецеве датування|радіовуглецевим]] датуванням вчені встановили датування перших поселенців на Островах. Тепер вважається, що Острови Кука першими заселили полінезійці з [[Острови Товариства|Островів Товариства]] (з [[Таїті]]) в межах 500—600 років нашої ери, які долали океаном 1 154 кілометри (717 миль) на північний схід, щоби перебратися та обжити нові землі. Підтвердженням тому стають лінгвістичні особливості: оскільки роздвоєння прамаркізької і [[Таїтянська мова|пратаїтянської мов]] відбулося в межах 900 років, а їх елементи наявні на Островах Кука, то вчені схилилися саме до таїтянського напрямку заселення. За винятком острова [[Пукапука (острів)|Пукапука]], де чітко проглядається міграція з острова [[Самоа (архіпелаг)|Самоа]].

Вже в останні десятиліття, завдяки детальним вивченням усної народної творчості та культурних артефактів минулого дослідники змогли деталізувати частину доколоніальної історії островів. Так заселення островів Манігікі і Ракаганга відбувалося послідовниками високопоставленої жінки Тоа з племені [[Пуайкура (плем'я)|Пуайкура]] з Раротонги. Кожен острів, звичайно, має свою усну традицію з варіантами, які не сприяють чіткій часовій шкалі. Проте, археологія підтверджує картину міграції: поселення на західних островах заселялися вихідцями із Самоа і Тонга, а острови східної групи&nbsp;— із Французької Полінезії.

Основним археологічним артефактом тих часів й усталеності острівних мешканців є [[Ара Метуа]] (Ara Metua)&nbsp;— вимощена дорога протяжністю 29&nbsp;км. Спектральний аналіз доводить її побудову орієнтовно в 1200 роках; простягалася навколо Раронтонги. Цій споруді немає рівних у всій Полінезії, що свідчить про високий технічний та культруний рівень тогочасних поселень Островів Кука.

Важливим фактором доколоніальної епохи є колонізація й заселення [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]] саме полінезійцями з Островів Кука. Адже усні перекази (з обох сторін) стверджують, що перші поселенці там з'явилися десь у 1000 році нашої ери ''(підтвердженням тому чимало лінгвістичних досліджень у Новій Зеландії)''. Оспівана в легендах найбільша [[міграція населення]] відбулася в 1350 році, коли сім [[каное]] відплило з [[Авана (бухта)|бухти Авана]] на Раротонзі в бік Нової Зеландії.

=== Мандрівники та місіонери ===
Острови Кука вперше стали відомі світу в епоху Великих відкриттів мореплавцями. Незначні розміри архіпелагу та його віддаленість спричинили до кількаразового його відкриття-дослідження<ref>[https://www.persee.fr/doc/jso_0300-953x_1973_num_29_38_2410 About the Cook Islands. Their Nomenclature and a Systematic Statement of Early European contacts]</ref>. Першовідкривачами архіпелагу вважають іспанців, які в XVI столітті на своїх кораблях відвідали ці простори та внесли першу письмову згадку про острови, назвавши їх Сан-Бернардо (St. Bernard). Саме капітан [[Альваро Менданья де Нейра]] в 1595 році залишив перший опис острова Пукапуки. Десятьма роками пізніше ще одна іспанська морська експедиція на чолі з португальцем [[Педро Фернандес де Кірос|Педро Фернандесом де Кірос]] була в зоні архіпелагу та вперше висадилася на один з островів<ref>{{Cite web |url=http://findingnz.co.nz/av/gav22.htm |title=European discovery of the Cook Islands by Brian Hooker |accessdate=12 липня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130504002823/http://findingnz.co.nz/av/gav22.htm |archivedate=4 травня 2013 |deadurl=yes }}</ref>. Ним виявився [[Ракаханга|Ракаганґа]] (Rakahanga), і відтоді, 1606 року, острови почали називати Ґенте Гермоса (Gente Hermosa), що перекладається «красиві люди»<ref>[http://www.ck/rakahang.htm Rakahanga&nbsp;— Island of Beautiful People]</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.lonelyplanet.com/rarotonga-and-the-cook-islands/history#269027 |title=History of Rarotonga & the Cook Islands: European explorers |accessdate=2018-07-12 |archive-date=2018-12-08 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181208112057/https://www.lonelyplanet.com/rarotonga-and-the-cook-islands/history#269027 }}</ref>.

Сам же [[Джеймс Кук]] потрапив на острови аж із другої своєї спроби (другої навколосвітньої експедиції) в 1773—1774 роках, зокрема острови: Мануае (вересень 1773) і Пальмерстона (червень 1774). Потім було його друге відвідання (в часі 3 експедиції), в 1777 році він потрапив на Атол Мангая (Mangaia et Atiu). Тривалий час був поголос щодо його відвідин Островів на рубежі ХІХ століття, хоча насправді то був не він, а капітан Блай 11 квітня 1789 року поблизу острова Ейтутакі. Хоча саме Джеймс Кук першим оприлюднив назву архіпелагу «Гервей» (Hervey Islands) на зібранні [[Британське адміралтейство|Британського Адміралтейства]] (British Lord of the Admiralty). Ймовірно, саме ця подія і досягнення відомого англійця спонукали російсько-пруського мореплавця [[Крузенштерн Іван Федорович|Крузенштерна]] (Adam Johann von Krusenstern) після [[Навколосвітня подорож|навколосвітньої подорожі]] й публікації свого [[Атлас Тихого Океану (Крузенштейн)|Атласу Тихого Океану]] (Atlas de l'Ocean Pacifique) присвоїти цьому архіпелагу назву Острови Кука. Саме відтоді і почастішала ця назва в усіх морських довідниках та атласах.

=== Нові часи ===
У&nbsp;1843 році, після захоплення&nbsp;Францією острова Таїті, Аріка (місцеві вожді) Островів Кука звернулися до Британської імперії з проханням про опіку над ними. Проте, британський протекторат над Раротонга (пізніше над всіма островами Південної та Північної груп) зголосився лише в 1888 році. Великий інтерес до архіпелагу мала Нова Зеландія, однак більшість маорі, які виступали проти ідеї «колонії в колонії» (на той момент Нова Зеландія була колонією Британії) бажали зберегти певну самостійність під опікою Британської імперії. Все ж у 1901 році управління островами було передано Новій Зеландії. В 1960 році, в результаті антиколоніального руху, Острови Кука першими серед тихоокеанських націй отримали внутрішнє самоврядування. З 4 серпня 1965 Острови Кука стали самоврядною державою у співдружності з Новою Зеландією.

В наступні десятиліття на островах поліпшився економічний і соціальний стан, розширилися повноваження місцевого уряду. В середині 1990-х років країна пережила велику фінансову кризу. В результаті кризи погіршилося становище місцевих жителів, зросла еміграція в Нову Зеландію, також відбувалися часті зміни уряду та прем'єр-міністрів.

== Географія ==

{{Further|Географія Островів Кука}} 
=== Загальна географія ===
[[Файл:Cook-wiki.png|left|thumb|Мапа]]
Держава Острови Кука складається з 15 островів і атолів, розташованих у [[Тихий океан|Тихому океані]] в [[Полінезія|Полінезії]] між [[екватор]]ом і [[Тропік Козерога|Тропіком Козерога]] на площі 2,2&nbsp;млн км², між [[Тонга]] на заході і [[Острови Товариства|Островами Товариства]] на сході. Загальна площа суші становить 236,7 км².

Відстань від найпівнічнішого (острів Тонгарева) до найпівденнішого острова (острів Мангая) становить близько 1400&nbsp;км.
15 островів розділено на дві групи:
* 9 островів Південної групи: [[Раротонга]] (головний острів), [[Аїтутакі]], [[Атіу]], [[Мангая]], [[Мануае (острови Кука)|Мануае]], [[Мауке]], [[Мітіаро]], [[Палмерстон]] і [[Такутеа]])&nbsp;— переважно [[вулкан]]ічного походження (заввишки до 652 м). Виняток становлять низовинні атоли Мануае і Палмерстон<ref>[http://www.bbc.com/ukrainian/vert_tra/2016/04/160422_vert_tra_where_marrying_a_local_is_forbidden_vp Острів, на якому не можна одружуватися на своїх]</ref> і низовинний острів Такутеа.
* 6 островів Північної групи: [[Маніхікі]], [[Нассау (острів)|Нассау]], [[Пукапука]], [[Ракаханга]], [[Атол Суворова]] і [[Тонгарева]]. За винятком Нассау всі острови&nbsp;— низовинні атоли з великими [[лагуна]]ми. Острови Мануае, Суворов і Такутеа не мають постійних мешканців.

=== Геологія ===
Острови Кука представляють п'ять типів острівних систем, що знаходяться в басейні [[Тихий океан|Тихого океану]].

{| class="wikitable" align="center"
|- style="text-align:center"
|+
! |Тип острову
! |Характерні риси
! |Острови
|-----
| [[Вулканічний острів|Піднесений вулканічний острів]]
| Острів вулканічного походження. Висота над рівнем океану&nbsp;— не менше 100 м [[Гора|Гористий]] [[рельєф]] з [[долина]]ми. [[Риф (геологія)|Оздоблюючий риф]]. Широка рифова платформа.
| [[Раротонга]]
|-----
| [[Піднесений макатеа]]
| Піднесений вулканічний острів, що утворився в результаті підйому коралової платформи ([[макатеа]]), яка оточує [[вулкан]]ічне [[плато]] в центрі острова. Оздоблюючий риф з вузькою рифовою платформою.
| [[Атіу]], [[Мангаіа]], [[Мауке]], [[Мітіаро]]
|-----
| Піщаний острів
| Маленький низовинний острів ([[моту]]), сформований з [[пісок|піску]] і [[корал]]ів, що складають стару рифову платформу. Оздоблюючий риф з вузькою рифовою платформою.
| [[Нассау (острів)|Нассау]], [[Такутеа]]
|-----
| [[Квазіатол]]
| Частково занурений під воду вулканічний острів. Риси вулканічного острова і атола. Оточений [[бар'єрний риф|бар'єрним рифом]].
| [[Аітутакі]]
|-----
| [[Атол]]
| Низовинний острів. Суша утворилася на старій рифовій платформі, що сформувалася на краю океанічного вулкана. Оздоблюючий риф часто прорізаний вузькими протоками.
| [[Маніхікі]], [[Мануае (острови Кука)|Мануае]], [[Палмерстон]], [[Пукапука]], [[Ракаханга]], [[Суворов (атол)|Суворов]], [[Тонгарєва]] (Пенрін)
|+
|}

Острови Північної групи за віком старіші, ніж острови Південної групи, і є низовинними атолами без підземних печер і з відсутністю слідів [[карст]]оутворення. Всі атоли за винятком Тонгарева (Пенрін) виникли на підводному [[плато]] [[Маніхікі]], що знаходиться на глибині 3000&nbsp;м від поверхні океану<ref name="Г">{{cite web | last = Oceandots.com. |url = http://www.oceandots.com/pacific/cook/#|title = Cook Islands |publisher = |date = |accessdate = 04-09-2007}}</ref>.

Острови Південної групи становлять близько 90&nbsp;% суші країни і є продовженням вулканічного пасма, що тягнеться в південній частині [[Тихоокеанська плита|Тихоокеанської плити]] від островів [[Тубуаї]] ([[Французька Полінезія]]). Найбільший острів, Раротонга, є вулканічним островом, висота якого сягає 653&nbsp;м. Чотири острови Південної групи (Атіу, Мангая, Мауке, Мітіаро) мають складну геологічну будову і рельєф зі слідами карстоутворення і розгалуженими печерними системами. Їхнє формування відбувалося приблизно 10&nbsp;млн років тому в результаті оточення вулканічного утворення кораловим рифом<ref name="А">{{cite web|last=George Szentes.|url=http://www.showcaves.com/english/ck/Geology.html#|title=Caves of the Cook Islands|publisher=The British Caver|date=2005|accessdate=04-09-2007|archiveurl=https://www.webcitation.org/615keGsGb?url=http://www.showcaves.com/english/ck/Geology.html|archivedate=21-08-2011|deadurl=no}}</ref>. Раротонга ж з'явився тільки 2&nbsp;млн років тому внаслідок високої вулканічної активності в цій частині Тихого океану.

[[Файл:Cook Landing.jpg|thumb|210px|left|Берегові скелі острова [[Атіу]]]]

Однією з геологічних особливостей островів Північної групи є наявність берегових скель, утворення яких відбувалося приблизно на рівні 1&nbsp;м нижче поверхні землі. В результаті хімічних реакцій між [[вода|водою]] і [[карбонат кальцію|карбонатом кальцію]] відбулося утворення [[вапно|вапна]], яке служить цементувальним засобом між [[черепашка]]ми і коралами берегових скель. Ці геологічні утворення також є природним захистом природних підземних резервуарів [[прісна вода|прісної води]]<ref name="T">{{cite web|last=Cook Islands National Report.|url=http://www.unccd.int/cop/reports/asia/national/2002/cook_islands-eng.pdf#|title=Geology|publisher=Cook Island Government|date=2002|accessdate=27-08-2007|archiveurl=https://www.webcitation.org/6He6ZUyO0?url=http://www.unccd.int/cop/reports/asia/national/2002/cook_islands-eng.pdf|archivedate=25-06-2013|deadurl=yes}}</ref>.

[[Корисні копалини]], видобуток яких можна було б здійснювати у промислових розмірах, на поверхні і в [[надра]]х островів архіпелагу Кука відсутні. Проте наприкінці 1970-х років у Винятковій прибережній економічній зоні Островів Кука проводилися дослідження [[океанічне дно|океанічного дна]]<ref name="Е">{{cite web|last=Ocean and Islands Programme for Cook Islands.|url=http://www.sopac.org/tiki/tiki-index.php?page=Ocean+and+Islands+Programme+for+Cook+Islands#|title=Past Interventions|publisher=SOPAC|date=|accessdate=05-09-2007|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20050504172329/http://www.sopac.org/tiki/tiki-index.php?page=Ocean+and+Islands+Programme+for+Cook+Islands|archivedate=04-05-2005}}</ref>. В результаті на глибині приблизно 5000&nbsp;м були виявлені одні з найбільших в Тихому океані скупчення [[залізо-марганцеві конкреції|залізо-марганцевих конкрецій]], а також [[кобальт]]у (приблизно 7,5&nbsp;млн тонн<ref name="Ё">{{cite web|last=''Manganese Nodules in the Cook Islands''.|url=http://www.spc.int/coastfish/Countries/CookIslands/MMR2/Manganese.htm#|title=Value of some metals|publisher=SPC|date=|accessdate=05-09-2007|archiveurl=https://www.webcitation.org/615kfmI0d?url=http://www.spc.int/coastfish/Countries/CookIslands/MMR2/index.php?option=com_content|archivedate=21-08-2011|deadurl=no}}</ref>).Проте зараз будь-яких розробок не ведеться.

=== Клімат ===

Клімат на островах [[тропічний клімат|тропічний морський]] з чітко означеним сезоном дощів з листопада по квітень і сухим сезоном з травня по жовтень. Середньорічна кількість опадів близько 2000&nbsp;мм, дві третини яких випадає в сезон дощів, який також є сезоном [[циклон|тропічних циклонів]]<ref name="H">{{cite web|last=Cook Islands Initial National Communication Under the United Nations Framework Convention on Climate Change.|url=http://unfccc.int/resource/docs/natc/cisnc2.pdf#|title=Climate|publisher=Cook Island Government|date=October 1999 Revised Edition, March 2000|accessdate=23-08-2007|archiveurl=https://www.webcitation.org/6He6anGr9?url=http://unfccc.int/resource/docs/natc/cisnc2.pdf|archivedate=25-06-2013|deadurl=no}}</ref>. Офіційно сезон тропічних циклонів починається [[1 листопада]] і закінчується [[30 квітня]]. Циклони переважно формуються на захід від Північної групи островів Кука і рухаються в південному напрямі аж до 15° півд.&nbsp;ш., після чого переміщуються в південно-східному напрямі.

Під час течії [[Ель-Ніньйо]] ці циклони, формуючись поблизу Північної групи, рухаються в бік Французької Полінезії, а на островах Південної групи спостерігається різке зниження кількості опадів (до 60&nbsp;%), тоді як на островах Північної групи кількість опадів різко зростає (до 200&nbsp;%)<ref name="H" />. Зворотна ситуація спостерігається при течії [[Ла-Нінья]].

Впродовж практично всього року панують [[пасат]]и. Найсильніше вітри дмуть у зимові місяці, коли до островів Південної групи підступає антициклон. Літом вітер слабкіше, оскільки субтропічні антициклони стають менш інтенсивними і пересуваються в південному напрямку<ref name="H" />.

Середньорічна температура варіюється від 21&nbsp;°C до 28&nbsp;°C і багато в чому залежить від перебігу [[Ель-Ніньйо]]<ref name="H" />.

=== Ґрунти і гідрологія ===
[[Файл:Aitutaki Lagune.JPG|thumb|250px|right|[[Лагуна]] атола [[Аїтутаки]]]]
Більшість островів архіпелагу Кука є низовинними атолами, на яких відсутні прісні озера або великі потоки води у вигляді річок. [[Ґрунт]]и островів Північної групи архіпелагу Кука мають типовий для інших атолів [[Океанія|Океанії]] склад: уламки коралів і низький зміст органічних речовин, які скупчуються у верхніх шарах<ref name="U">{{cite web|last=Cook Islands National Report.|url=http://www.unccd.int/cop/reports/asia/national/2002/cook_islands-eng.pdf#|title=Soils|publisher=Cook Island Government|date=2002|accessdate=27-08-2007|archiveurl=https://www.webcitation.org/6He6ZUyO0?url=http://www.unccd.int/cop/reports/asia/national/2002/cook_islands-eng.pdf|archivedate=25-06-2013|deadurl=yes}}</ref>.Ці ґрунти малородючі, високопористі і придатні тільки для [[кокосова пальма|кокосових пальм]], [[панданус]]ів і деяких інших видів тропічних рослин. У [[болото|болотистих місцевостях]] виростає вирощуване місцевими мешканцями [[таро (рослина)|таро]].

Ґрунти островів Південної групи архіпелагу Кука переважно вулканічного походження, у зв'язку з чим родючіші, а отже, придатніші для сільськогосподарського використання<ref name="U" />. За винятком Раротонги і Аїтутаки велику частину островів Південної групи займає [[макатеа]] з дуже порізаним рельєфом. Через те, що макатеа складається з коралового [[вапняк]]у, ґрунти в цьому місці мають високий рівень [[pH]]<ref name="В">{{cite web|last=Eroarome Martin Aregheore.|url=http://www.fao.org/ag/Agp/agpc/doc/Counprof/southpacific/cook.htm#|title=Cook Islands|publisher=The University of the South Pacific, School of Agriculture|date=|accessdate=04-09-2007|archiveurl=https://www.webcitation.org/615ki6ZPI?url=http://www.fao.org/ag/Agp/agpc/doc/Counprof/southpacific/cook.htm|archivedate=21-08-2011|deadurl=no}}</ref>. У низовинах островів переважають родючі [[аллювій|аллювіальні]] ґрунти. Деякі внутрішні райони Атіу і Мангая мають сильну [[ерозія|ґрунтову ерозію]] (це наслідки [[ананас]]ових [[плантація|плантацій]]). Значна частина острова Раротонга покрита еродованим ґрунтом.

На островах Північної групи через маленьку площу, низьку висотність, пористість ґрунтів відсутні будь-які [[річка|річки]]<ref name="V">{{cite web|last=Cook Islands National Report.|url=http://www.unccd.int/cop/reports/asia/national/2002/cook_islands-eng.pdf#|title=Water|publisher=Cook Island Government|date=2002|accessdate=27-08-2007|archiveurl=https://www.webcitation.org/6He6ZUyO0?url=http://www.unccd.int/cop/reports/asia/national/2002/cook_islands-eng.pdf|archivedate=25-06-2013|deadurl=yes}}</ref>. Натомість, вода, просочуючись крізь землю, утворює [[лінза (геологія)|лінзу]] злегка солонуватої води. Проте це джерело води швидко виснажується, тому місцеві жителі переважно покладаються на дощову воду, яку збирають у спеціальні резервуари. На островах Пукапука, Нассау, Ракаханга є [[криниця|криниці]].

== Флора і фауна ==
[[Файл:Rarotonga Island interior.jpg|thumb|250px|Тропічні ліси острова Раротонга]]
[[Файл:Tiaré tahiti.jpg|thumb|250px|''[[Gardenia taitensis]]'', національна квітка Островів Кука]]
[[Рослинність]] островів Кука мало чим відрізняється від рослинності інших атолів Тихого океану. Лише на островах Південної групи рослинний покрив різноманітніший, що пояснюється особливостями геологічної будови і вулканічним походженням цих островів. На них можна виділити кілька зон певної рослинності: флора макатеа, прибережна флора, флора болотистої місцевості, [[папороть|папоротеві]] [[Фітоценоз|угруповання]], [[ліс]]и.

Рослинні угруповання макатеа грають дуже важливу роль в житті місцевих жителів. До появи на островах кіз і свиней райони макатеа залишалися практично недоторканими людиною. На них і зараз росте велика кількість рослин, багато з яких використовуються в медичних цілях, для будівництва житла та каное. Прибережна флора таких островів, як Раротонга і Аітутакі, схильна до значного антропогенного впливу в зв'язку з розвитком туризму. Крім традиційних рослин, на березі зустрічається велика кількість завезених людиною рослин, наприклад, [[мімоза]]. У заболочених місцевостях островів архіпелагу Кука виростають типові для цих місць рослини, а місцеві жителі вирощують таро. На островах Атіу, Мангаіа, Мауке і Раротонга повсюдно зустрічаються папороті, які захищають тонкий шар родючого ґрунту від вимивання. Вологі джунглі займають до 64&nbsp;% острова Раротонга, [[хмарний ліс|хмарні ліси]] (тропічні вічнозелені ліси на схилах гір на висоті 400&nbsp;м в смузі конденсації туманів), у яких росте багато [[ендемік|ендемічних рослин]],&nbsp;— до 3&nbsp;% острова.

Типовими рослинами для островів вулканічного походження є [[казуаринові|казуарини]], [[гібіскус]]и, завезені європейцями франгіпани і [[бугенвілія|бугенвілії]]. Убога рослинність атолів, де ґрунти дуже бідні і єдиним джерелом прісної води є дощі, вичерпується панданами. Повсюдно ростуть [[Кокосова пальма|кокосові пальми]].

Наземні [[ссавці]] представлені переважно інтродукованими видами: [[собака]]ми, [[свиня]]ми і [[Кіт|кішками]]. На островах Раротонга і Мангаіа мешкає ''[[Pteropus tonganus]]'', широко поширені [[Пацюк малий|пацюки малі]] (''Rattus exulans'') і [[Краб кокосовий|краби кокосові]] (''Birgus latro'').

Світ орнітофауни островів Кука дуже багатий. На островах Північної групи, переважно покритих кокосовими пальмами, мешкає лише один наземний вид птиці&nbsp;— ''Ducula pacifica'', який живиться плодами геттарди (''Guettarda speciosa''). Однак такі острови, як Суворов і Такутеа, є місцями великих [[колонія птахів|колоній птахів]], де гніздяться багато видів [[морські птахи|морських птахів]]: [[темний крячок]] (''Sterna fuscata''), ''Fregata ariel'', [[червононога олуша]] (''Sula sula''), ''Phaethon rubricauda'', [[великий фрегат]] (''Fregata minor''), [[бура олуша]] (''Sula leucogaster''), [[маскова олуша]] (''Sula dactylatra''), ''Numenius tahitiensis''<ref>[http://fatbirder.com/links_geo/australasia/cook_islands.html# Cook Islands / FAT Birder]</ref>.

На островах Південної групи мешкає 11 видів корінних немігруючих видів наземних птахів. До них належать 4 види птахів-ендеміків, що мешкають у межах тільки одного острова (''Pomarea dimidiata'', ''Aplonis cinerascens'', ''Aerodramus sawtelli'', ''Todiramphus ruficollaris''), два види птахів-ендеміків, що гніздяться на двох островах (''Ptilinopus rarotongensis'' і ''[[Acrocephalus kerearako]]'') і 5 видів неендемічних птахів.

== Населення ==
Населення островів Кука становить 17 тис. осіб станом на липень 2020 року. Мешканці Островів Кука згідно зі статусом самоврядного державного утворення у вільній асоціації з Новою Зеландією є громадянами (підданими) Нової Зеландії. Останніми роками спостерігається значний відтік корінного населення в цю країну<ref name="I">{{cite web|last=Cook Islands Initial National Communication Under the United Nations Framework Convention on Climate Change.|url=http://unfccc.int/resource/docs/natc/cisnc2.pdf|title=Population and Social Situation|publisher=Cook Island Government|date=October 1999 Revised Edition, March 2000|accessdate=2007-08-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120202213537/http://unfccc.int/resource/docs/natc/cisnc2.pdf|archivedate=2012-02-02}}</ref>. Зменшення чисельності населення Островів Кука відбувається здебільшого в періоди [[економічна криза|економічної кризи]], коли населення вирушає до Нової Зеландії в пошуках роботи, зворотна ситуація&nbsp;— під час [[економічне зростання|економічного зростання]]<ref name = "I "/>. Так, значне скорочення чисельності населення Островів Кука спостерігалося в період з [[1971]] до [[1991]] року. Важливим демографічним показником також є [[внутрішня міграція]]. Наприклад, у [[1991]] році спостерігалося збільшення чисельності населення острова Маніхікі більш ніж на 30&nbsp;%, у той час як на островах Мангая і [[Палмерстон]] спостерігалося зниження більш ніж на 20&nbsp;%. Такі тенденції пояснюються зростанням вилову [[перли|перлів]] на острові Маніхікі та зниженням економічної активності на острові Мангая<ref name = "I" />.

Згідно з переписом 2011 року чисельність населення Островів Кука становила 14 974 осіб, з яких 10 572 проживало на острові Раротонга загальною площею 67,1 км²<ref>{{Cite web|title=Cook Islands Demographic Profile - Cook Islands - Ministry of Finance and Economic Management|url=http://www.mfem.gov.ck/statistics/census-and-surveys/cook-islands-demographic-profile|website=www.mfem.gov.ck|accessdate=2020-12-19|archive-date=2017-04-24|archive-url=https://web.archive.org/web/20170424174201/http://www.mfem.gov.ck/statistics/census-and-surveys/cook-islands-demographic-profile}}</ref>. У столиці, місті [[Аваруа]], проживало 6935 осіб<ref name="K">{{cite web|last=Cook Statistics Office.|url=http://www.stats.gov.ck/Statistics/CensusSurveys/census06/Cen06-Tab6.pdf#|title=Rarotonga Total Population by Census Districts and Age Groups.|accessdate=2007-08-24|deadlink=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070704170847/http://www.stats.gov.ck/Statistics/CensusSurveys/census06/Cen06-Tab6.pdf|archivedate=2007-07-04}}</ref>. 92,57&nbsp;% населення (13 862 ос.) мешкає на островах Південної групи, майже три чверті&nbsp;— на Раротонга. У зв'язку з обмеженою кількістю робочих місць багато мешканців островів проживають за кордоном, переважно в [[Нова Зеландія|Новій Зеландії]].

Щільність населення&nbsp;— 63,26 ос. на км². Острови Мануае, Суворов і Такутеа незаселені.

=== Етнічний склад ===
Більшість населення островів Кука&nbsp;— представники народу [[маорі островів Кука]], які близькі до корінного населення Французької Полінезії та Нової Зеландії<ref name = "I" />. Попри значний вплив західної культури (різних релігійних навчань, способу життя), традиційна культура островів Кука не зникла і продовжує свій розвиток.

87,7&nbsp;% населення становить корінний народ&nbsp;— маорі островів Кука<ref name="CIA">{{cite news |first =  |last =  |url = https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/cw.html |title = ''Cook Islands'' |publisher = CIA |date =  |accessdate = 2007-08-15 |archive-date = 2016-05-27 |archive-url = https://web.archive.org/web/20160527060223/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/cw.html }}</ref>. Частка іноземців низька&nbsp;— 6,5&nbsp;%. Решта населення&nbsp;— люди від змішаних шлюбів маорі й іноземців.

Мешканці більшості островів розглядаються як представники однієї етнічної групи&nbsp;— маорі островів Кука. Усередині них виділяються групи, відповідно до окремих островів: раротонганці, мангайці, тонгареванці, манігікі-ракаганґанці. Лише населення острова [[Пукапука (атол)|Пукапука]]&nbsp;— [[пукапуканці]]&nbsp;— розмовляє на [[Пукапука (мова)|іншій мові]] і вважається окремим полінезійським народом. Особливу етнічну спільноту становлять жителі атолу [[Палмерстон]] і вихідці з нього, яких багато на Раротонґа і в Новій Зеландії. Вони є нащадками англійського моряка Вільяма Мастерса і трьох його полінезійських дружин.

=== Мови ===
Мешканці більшості островів Кука розмовляють [[полінезійські мови|полінезійськими мовами]], перш за все, [[кукська мова|кукською]] (маорі островів Кука або кукська маорі), яка стала офіційною мовою в [[2003]] році<ref name="Avibase">{{cite news | first = |last = |url = http://www.paclii.org/ck/legis/num_act/trma2003130/ |title = ''TE REO MAORI ACT 2003'' | publisher = University of the South Pacific |date = | accessdate = 2007-08-15}}</ref>. Вона представлена двома групами діалектів&nbsp;— ракаганґа-манігікі і раротонґа (або раротонґа-манґайська), які нерідко вважаються окремими мовами.

Мешканці атолу [[Тонгарева]] (Пенрин) розмовляють близькою мовою [[Тонгарева (мова)|тонгарева]] (пенринською). Мешканці [[Пукапука (атол)|Пукапука]] і [[Нассау (острів)|Нассау]] розмовляють віддалено спорідненою з першими двома мовами [[Пукапука (мова)|пукапука]].

Друга державна мова&nbsp;— [[англійська мова|англійська]]. Вона є рідною мовою для мешканців атолу [[Палмерстон]].

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* {{official|cookislands.gov.ck}}
* [https://apitu.files.wordpress.com/2016/01/the_customs_encyclopedia_t2.pdf Офшорна зона Острови Кука] // {{МитЕ2|том=2}}
{{Commons category|Cook Islands}}
{{Острови архіпелагу Кука}}
{{Океанія}}
{{Адміністративний устрій Нової Зеландії}}
{{Бібліоінформація}}

{{DEFAULTSORT:Кука острови}}
[[Категорія:Острівні країни]]
[[Категорія:Острови Нової Зеландії]]
[[Категорія:Країни Австралії і Океанії]]
[[Категорія:Залежні території]]
[[Категорія:Острови Кука| ]]
[[Категорія:Англомовні країни і території]]