Перегляд вихідного коду сторінки Підводні човни типу «Крейсерська»

{{Підводний човен
|Назва                = Підводні човни типу «Крейсерська»
|Оригінальна назва    = [[Файл:Shadowgraph Kreiserskaya class submarine.svg|300px]]
|Зображення           =
|Підпис               =
|Прапор               = {{URS}}
|Порт                 =
|Спущений             = 1939—1944&nbsp;рр. (12 човнів)
|Виведений            = 1942—1954&nbsp;рр.
|Статус               =
|Тип                  = Підводний крейсер (дизельний)
|Проєкт               =
|КБ                   = Науково-дослідний інститут військового кораблебудування
|Головний конструктор = [[Рудницький Михайло Олексійович|Рудницкий М.&nbsp;О.]]
|NATO                 =
|Силова установка     = Дизель-електрична, 2 [[9ДКР]] потуж. 4 200 к.с, дизель-генератор [[38К8]] потуж. 800 к.с, 2 електродвигуни [[ПГ11]] 200 к.с.
|Швидкість надводна   = 22,5 вузлів (42 км/год)
|Швидкість підводна   = 10 вузлів (18 км/год)
|Робоча глибина       = 80 м
|Гранична глибина     = 100 м
|Екіпаж               = 67 осіб (10 офіцерів і 57 матросів)
|Автономність         = 50 діб
|Водотоннажність      = 1 490 т
|Водотоннажність повна= 2 104 т
|Довжина              = 97,7 м
|Ширина               =7,4 м
|Висота               =
|Осадка               = 4,4 м
|Артилерія            = Дві 100-мм [[100-мм корабельна гармата (Б-24)|Б-24ПЛ]], дві 45-мм [[45-мм напіватоматична універсальна гармата 21-К|21-К]], два 7,62 [[кулемет]]и
|Торпеди              = 6 носових ТА калібру 533-мм, 4 кормові ТА калібру 533-мм (24 торпеди)<ref>реально приймалося лише 20 торпед</ref><br/>20 мін з<ref>Міни були тільки на «північних» човнах.</ref>
|Ракети               =
|ППО                  =
|Авіація              =
|Вартість             = 23&nbsp;млн рублів головний човен, 18&nbsp;млн рублів наступні човни.
|commons              =
}}
'''Підводні човни типу «Крейсерська»''' або '''Підводні човни типу «К»''', також '''XIV серія'''&nbsp;— тип [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянських]] [[Підводний човен|підводних човнів]] часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Човни цього типу призначалися для довгих одиночних, автономних походів до комунікацій противника і стали найбільшими [[Список підводних човнів ВМФ СРСР|підводними човнами ВМФ СРСР]] у той період. На флоті човни отримали назву '''«Катюша»'''. Всього в [[1936]]—[[1938]] було закладено 12 човнів цього типу, з яких, до початку війни, 6 передали у склад [[Північний флот ВМФ СРСР|Північного флоту]], чотири човни [[Балтійський флот ВМФ СРСР|Балтійського флоту]] були передані на озброєння в час війни, п'ятий вступив в дію вже до її кінця і в бойових діях участі не брав, а ще один добудованим так і не був.

Підводні човни типу «К» активно використовувалися в ході війни на комунікаціях противника в [[Балтійське море|Балтійському морі]] і біля берегів [[Норвегія|Норвегії]]. Ними було потоплено 16 транспортних суден загальним тоннажем 27 236 [[Реєстрова тонна|брт]] і 9 бойових кораблів противника, пошкоджено&nbsp;— 2 судна тоннажем 15 979 брт і 4 бойових кораблі. До кінця війни вціліли шість човнів цього типу, які залишалися на озброєнні радянського флоту до середини [[1950-ті|1950-х]] років.

== Історія ==

=== Проєктування ===
Історія підводних човнів типу «К» веде свій початок з двох концепцій [[Підводний човен|підводного човна]], що опрацьовувалися в СРСР,&nbsp;— «[[Ескадра|ескадреного]] підводного човна» і «[[Підводний крейсер|підводного крейсера]]». Перший був підводним човном, здатним діяти у складі ескадри великих надводних кораблів, що вимагало перш за все високої швидкості надводного ходу&nbsp;— порядку 20 [[Вузол (одиниця виміру)|вузлів]]. Основною властивістю крейсерського човна була висока дальність плавання, що дозволяла діяти на далеких морських комунікаціях противника поза зонами його [[Протичовнова оборона|протичовнової оборони]], в поєднанні з потужним [[Артилерія|артилерійським озброєнням]]. Такі концепції користувалася в [[1920]]-х роках певною популярністю за кордоном. Зокрема, концепція ескадрених підводних човнів найбільший розвиток отримала у [[Велика Британія|Великій Британії]].

СРСР прагнув мати у складі свого флоту ті ж класи і підкласи військових кораблів, що і у провідних морських держав, тому вже на початку 1920-х років серед запланованих до будівництва класів підводних човнів передбачалися «підводний крейсер з потужним артилерійським озброєнням» і «ескадрений підводний човен»<ref name="МК07-09 8">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=8 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>

Окремі риси ескадрених підводних човнів були введені вже на човнах [[Підводні човни типу «Декабрист»|типу «Д»]], але повною мірою концепцію втілили при будівництві [[Підводні човни типу «Правда»|типу «П»]]. Три човни цього типу, що будувалися в [[1931]]–[[1936]], виявилися настільки невдалі, що вже через два роки після вступу в дію були переведені в навчальні підрозділи<ref name="МК07-09 9">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=9 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>. Концепція підводного крейсера, з дальністю плавання в 12 000 [[Морська миля|миль]], автономністю 45 діб і озброєнням з двох 100-мм гармат при максимальній швидкості ходу всього у 12 вузлів, була опрацьована в [[1930]]–[[1932]] роках, але практичного втілення в той час не отримала через нестачу фінансування<ref name="МК07-09 9" /><ref name="ds">{{cite web|author=А. С. Николаев|url=http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/k%20XIV/list.htm|title=Тип «К» XIV Серии (Проект 41)|work=«Штурм Глубины». deepstorm.ru|accessdate=2008-12-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070927215851/http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/k%20XIV/list.htm|archivedate=2007-09-27|deadurl=yes}}</ref>.

У 1932 році було вирішено створити компромісний проєкт великих човнів, що поєднував би як високу швидкість надводного ходу ескадрених човнів, так і велику дальність плавання і потужне озброєння крейсерських. Опрацювання цієї концепції здійснювалося в 1932&nbsp;— [[1934]] роках, з урахуванням помилок, допущених при створенні човнів типу «П», недоліки яких були очевидні вже до моменту їх закладки<ref name="МК07-09 9" />. За представленим у 1934 році оперативно-тактичним завданням, нові човни повинні були бути здатними<ref name="МК07-09 10">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=10 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>:
* Атакувати бойові кораблі і сили [[Морський десант|десанту]] противника при діях поодинці, групою і спільно з надводними силами у відкритому морі і океані.
* Діяти на комунікаціях у віддалених районах.
* Виконувати завдання розвідувальної та позиційної служби.
* Проводити диверсійні операції (висадку розвідувальних груп для дії на березі).
* Бути в змозі атакувати як [[Торпеда|торпедним]] озброєнням і виставляти [[Морська міна|мінні загородження]] в ході ескадреного бою за курсом ворожих кораблів.

Проєкт такого човна, що отримав позначення КЕ-9 («крейсерсько-ескадрені»), був запропонований на початку [[1935]] року начальником відділу підводного кораблебудування [[Науково-дослідний інститут військового кораблебудування|НДІ військового кораблебудування]] [[Рудницький Михайло Олексійович|М.&nbsp;О.&nbsp;Рудницьким]] і схвалений начальником Морських сил [[15 квітня]] 1935 року<ref name="МК07-09 10" />. В честь своего создателя, лодки типа «К» порой также обозначаются как '''КР''' («Крейсер Рудницкого»)<ref name="tm1981-07">{{статья|автор=Жолковский Е.|заглавие=Подводные крейсера|место=Москва|издание=Моделист-Конструктор|год=1981|номер=7|страницы=17—22}}</ref> Ескізний проєкт човнів був затверджений [[25 січня]] [[1936]] року і переданий в ЦКБС-2 для подальшої розробки під контролем Рудницького. Ще один проєкт крейсерсько-ескадреного човна був паралельно розроблений у ЦКБ-9, але в підсумку був обраний проєкт Рудницького, як більш вдалий<ref name="МК07-09 11">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=11 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

Характеристики проєкту КЕ-9 були настільки багатообіцяючими, що відповідно до прийнятої в 1936 році кораблебудівної програми усі нові великі підводні човни повинні були належати до цього типу, а також, на їх користь них, припинялося подальше будівництво спеціалізованих підводних [[мінний загороджувач|мінних загороджувачів]] [[Підводні човни типу «Ленінець»|типу «Ленінець»]]<ref name="МК07-09 10" />.

=== Будівництво ===

Відповідно до 10-річної кораблебудівної програми, затвердженої [[26 червня]] [[1936]] року, передбачалося будівництво 62 підводних човнів типу «К»: шести для [[Балтійський флот ВМФ СРСР|Балтійського флоту]], чотирьох для [[Чорноморський флот СРСР|Чорноморського флоту]], 17 для [[Північний флот ВМФ СРСР|Північної військової флотилії]] і 35 для [[Тихоокеанський флот СРСР|Тихоокеанського флоту]]. Однак у реальності було закладено тільки 12: три для Північного, три для Балтійського і шість для Тихоокеанського флоту. Збирання човнів для Тихоокеанського флоту спочатку планувалося виконувати під [[Владивосток]]ом, куди вони мали доставлятися в розібраному вигляді, але пізніше від цієї ідеї відмовилися і будівництво всіх човнів серії здійснювалося в [[Санкт-Петербург|Ленінграді]], на заводах №&nbsp;194, №&nbsp;189 і №&nbsp;196<ref name="МК07-09 12">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=12 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

У процесі будівництва через поспіх з його початком, виникли несподівані труднощі. Так, при розрахунках з'ясувалося, що [[центр ваги]] двох [[Дизельний двигун|дизельних двигунів]], кожен з яких важив 130 тонн, перебував на метр вище, ніж передбачалося технічним проєктом, до чого додалася будівельна перевантаження ряду конструкцій. В результаті цього і без того порівняно невисока [[метацентрична висота]] човнів знижувалася на 7-8&nbsp;см і ставала зовсім неприпустимою. Для виправлення ситуації, що виникла, довелося зменшити товщину [[Легкий корпус|легкого корпусу]], прибрати щитки гармат і полегшити ряд інших конструкцій надбудови, але навіть у такому вигляді метацентрична висота залишалася на рівні 30&nbsp;см, замість передбачених проєктом 34 см<ref name="МК07-09 12" /> Все це призвело до того, що в [[1937]] у виникли сумніви в успішності проєкту в цілому і після закладки перших дванадцяти човнів, початок будівництва решти призупинили до отримання задовільних результатів випробувань головних кораблів<ref name="МК07-09 12" />. Передача перших трьох човнів спочатку планувалася на кінець [[1938]] року, п'яти наступних&nbsp;— в [[1939]] році, а чотирьох, що залишилися&nbsp;— не пізніше кінця [[1940]] року. Проте через затримки з постачанням комплектуючих, насамперед елементів силової установки, ці терміни були зірвані<ref name="МК07-09 12" />. При будівництві човнів типу «К» вводився ряд нововведень, таких як [[Зварювання|суцільнозварний]] легкий корпус, хоча і в поєднанні з [[Заклепкове з'єднання|клепаним]] [[Міцний корпус|міцним корпусом]].

До початку [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] [[22 червня]] [[1941]] року, заводами були здані і знаходилися на озброєнні 6 човнів серії: [[К-1 (1939)|К-1]], [[К-2 (1939)|К-2]], [[К-3 (1940)|К-3]], [[К-21 (1940)|К-21]], [[К-22 (1940)|К-22]] та [[К-23 (1940)|К-23]]. Ще чотири човни: [[К-51 (1939)|К-51]], [[К-52 (1939)|К-52]], [[К-53 (1939)|К-53]] та [[К-56 (1940)|К-56]], були введені в дію в [[1942]]–[[1943]] роках, а [[К-55 (1941)|К-55]] вступив до строю [[25 грудня]] [[1944]] року і в бойових діях взяти участі не встиг. Один човен, К-54, так і не був добудований і після війни був пущений на злам. Вартість будівництва К-1 склала 23 000 000 [[Рубль|рублів]], на серійних човнах ця сума була знижена до 18 мільйонів<ref name="МК07-09 14">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=14 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

== Конструкція ==
[[Файл:Shadowgraph Kreiserskaya class submarine.svg|550px]]

[[Міцний корпус]] підводних човнів типу «К» поділявся на 7 відсіків, починаючи з носа:
* Перший відсік: носової торпедний, житлове приміщення [[матрос]]ів
* Другий відсік: акумуляторний, [[кают-компанія]] і житлові приміщення [[Офіцер|офіцерського складу]].
* Третій відсік-сховище: центральний пост
* Четвертий відсік: акумуляторний, [[Кубрик (морський термін)|кубрик]] і кают-компанія [[Старшина|старшин]]
* П'ятий відсік: головних дизельних двигунів
* Шостий відсік-сховище: допоміжного дизеля і головних електродвигунів, житлове приміщення [[матрос]]ів
* Сьомий відсік-сховище: кормовий торпедний, житлове приміщення матросів

== Корпус ==
Підводні човни типу «К» мали двокорпусну конструкцію. [[Міцний корпус]] човна мав циліндроконічну форму з найбільшим діаметром 5,7&nbsp;м і збирався за допомогою [[Заклепкове з'єднання|клепки]] з [[сталь]]них конструкцій товщиною від 18 до 22&nbsp;мм, кільцеві перебірки&nbsp;— сферичні, [[Лиття|литі]]. Міцна рубка човна розміщувалася над третім відсіком і являла собою горизонтальний циліндр діаметром 2,3&nbsp;м, також зі сферичними кільцевими перегородками. [[Легкий корпус]] човна&nbsp;— [[Зварювання|зварний]], з 6-мм сталевих листів. На човні було 14 [[Баластова цистерна|баластних цистерн]], з яких 3-тя, 4-та, 7-ма, 8-ма і 9-та служили також і для зберігання палива, а 14-та виконувала роль мінно-баластної і перебувала всередині міцного корпусу.

== Енергетичне обладнання ==
Підводні човни типу «К» відносилися до дизель-електричних, їх енергетична установка складалася з двох головних [[Дизельний двигун|дизельних двигунів]] надводного ходу типа [[9ДКР]] потужністю 4&nbsp;200 л. с. кожен, допоміжного дизель-генератора і два [[Електричний двигун|електродвигуни]] типу ПГ11 потужністю в 1&nbsp;200 л. с. кожен. [[Електричний акумулятор|Акумуляторні батареї]] човни відносилися до типу «С» і складалися з чотирьох груп по 60 елементів, що розташовувалися в трюмах 2-го і 4-го відсіків.

== Умови проживання екіпажу ==
Стандартний [[екіпаж]] підводного човна типу «К» складався з 67 осіб: 10 [[офіцер]]ів, 20 [[Старшина|старшин]] і 37 [[матрос]]ів. 2-й відсік човна був відведений під [[кают-компанія|кают-компанію]] та одномісні [[Каюта|каюти]] офіцерського складу, а 4-й відсік&nbsp;— під [[Кубрик (морський термін)|кубрик]] і кают-компанію старшин, а також електричний [[камбуз]].

[[Матрос|Рядовий склад]] і старшини розміщувалися на постійних [[койка]]х у 1-му, 6-му і 7-му відсіках. Провізійні цистерни, що вміщали половину повного запасу продуктів, розташовувалися в 1-му і 4-му відсіках, інша ж частина запасу розподілялася по житлових відсіках. На човнах були [[фреон]]ові [[Холодильник|рефрижераторні]] установки, але через відсутність фреону вони не використовувалися. Запас [[Прісна вода|прісної води]], що зберігався всередині міцного корпусу, становив 3 тонни. Експлуатація показала недостатність цього запасу, а за допомогою штатних [[Опріснення води|опріснювачів]] поповнювати його не вдавалося, тому з [[1942]] року в [[Зрівняльна цистерна|зрівняльній цистерні]] №&nbsp;1 обладналася вигородка для додаткових 10 тонн прісної води.

На човнах, вперше у радянському підводному флоті, малися ванни і душові для особового складу, однак ванни були зняті з усіх човнів незабаром після початку [[німецько-радянська війна|війни]], а душовими практично не користувалися через малого напору гарячої води і необхідність економити прісну воду<ref name="МК07-09 29">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=29 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

Для регенерації повітря в підводному положенні використовувалися індивідуальні пристрої регенерації з патронами РВ-2, РВ-3 та РВМП з [[Гідроксид натрію|каустичною содою]], разом з чистим [[кисень|киснем]], що зберігалися під тиском 160 [[Атмосфера (одиниця вимірювання)|атмосфер]] в 40-літрових балонах, які забезпечували знаходження під водою до 72 годин. З 1942 року їх замінили установками РУКТ-3 конвекційного типу з патронами РВ-5, які забезпечували одночасне поглинання [[Вуглекислий газ|вуглекислого газу]] і виділення кисню і дозволяли продовжити час перебування під водою до 15 діб при практично безшумній роботі<ref name="МК07-09 29" />.

== Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання ==

Стандартний комплект радіоапаратури підводних човнів типу «К» включав в себе:
* [[Короткі хвилі|КВ]]&nbsp;— [[Радіопередавач|передавач]] ''«Скат»''
* [[Довгі хвилі|ДВ]]&nbsp;— [[Радіопередавач|передавач]] ''«Окунь»''
* ДВ-[[Радіоприймач|приймач]] ''«Дозор»''
* КВ-[[Радіоприймач|приймач]] ''45-ПК-1''
* [[Ультракороткі хвилі|УКВ]]&nbsp;— прийомопередавач «Рейд»
В [[1945]] році [[К-56 (1940)|К-56]] та [[К-53 (1939)|К-53]] були також оснащені висувною [[Перископна антена|перископною антеною]] ПА-3. Крім радіоапаратури, всі човни обладнали станціями [[звукопідводний зв'язок|звукоподводного зв'язку]] ''«Сіріус»''.

У стандартний комплект [[Навігація|навігаційного]] обладнання човнів входили:
* [[Компас#Гірокомпас|Гірокомпас]] «Курс-1»
* Гірокомпаси ГУ М-1 модель 2
* [[Компас#Магнітний компас|Магнітний компас]] ГОН діаметром 127 мм
* Електромеханічний [[Лаг (прилад)|лаг]] ГО М-3 модель 1
* [[Ехолот]] ЕЛ
* [[радіопеленгатор]] «Градус-К» або «Бурун».
На човнах було по два [[перископ]]и, командирський і зенітний, оптичною довжиною 8,5 метрів з висувним ходом у 4 метри, розміщених в міцній рубці. На перших шести човнах спочатку встановлювалися командирські перископи [[Німеччина|німецького]] виробництва, з постійним місцем спостереження, не залежних від положення голівки перископа, але через складнощі в експлуатації і ненадійності їх незабаром замінили на радянські<ref name="МК07-09 27">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=27 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

Також на всіх човнах були [[шумопеленгатор]]и «Марс-16». На [[К-1 (1939)|К-1]] в дослідному порядку у квітні [[1941]] був змонтований [[гідролокатор]] «Антарес-1», але випробування показали його непридатність. [[К-3 (1940)|К-3]] і [[К-22 (1940)|К-22]] були наприкінці [[1942]] року оснащені гідролокаторами «Асдік/Дракон-129», що поставлялися по [[ленд-ліз]] у, але подальшого розвитку ця програма не отримала<ref name="МК07-09 28">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=28 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

== Озброєння ==

=== Торпедне ===
[[Торпеда|Торпедне озброєння]] підводних човнів типу «К» складалося з десяти [[Торпедний апарат|торпедних апаратів]] калібром 533,4&nbsp;мм, шести носових і чотирьох кормових. Шість носових апаратів розташовувалися в два ряди по три і знаходилися всередині [[Міцний корпус|міцного корпусу]], з кормових апаратів усередині міцного корпусу знаходилися тільки два нижніх, два інших же розташовувалися поза ним, в надбудові, хоча більша частина їх механізмів управління знаходилася всередині. Торпедні апарати&nbsp;— сталеві трубчасті, пневматичні, забезпечували безаварійний пуск торпед з глибини до 15 метрів. Прилади беспузирной стрільби на човнах були відсутні, лише в березні [[1942]] року [[К-1 (1939)|К-1]], [[К-2 (1939)|К-2]], [[К-3 (1940)|К-3]], [[К-21 (1940)|К-21]] та [[К-22 (1940)|К-22]] отримали прилади беспузирной стрільби, причому останні дві&nbsp;— лише на чотири носових апарати, а на торпедні апарати розташовані в надбудовні прилади не могли бути встановлені в принципі<ref name="МК07-09 23" />. На човнах були електричні «автоматичні коробки торпедної стрільби», що давали можливість здійснювати пуск торпед з бойової рубки з інтервалом до 2 секунд між пострілами, але через ненадійність на практиці вони майже не використовувалися<ref name="МК07-09 24">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=24 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

У [[1944]] році був створений лічильно-вирішальний прилад ТАС-Л («торпедний автомат стрільби&nbsp;— човновий»), що дозволяв визначати швидкість і курс цілі і розраховувати параметри стрільби. Через значні габарити, встановлення приладу в човні могло проводитися тільки при капітальному ремонті зі зняттям міцної рубки, тому в ході війни ТАС-Л був встановлений тільки на [[К-21 (1940)|К-21]] наприкінці 1944 року<ref name="МК07-09 24" />. Штатний [[боєкомплект]] човна становив 24 [[Торпеда|торпеди]]; 10 запасних торпед зберігалися в стелажах в 1-му відсіку, ще 4 могли зберігатися в пеналах під нижніми торпедними апаратами, але на практиці вони ніколи не завантажувалися, таким чином реальний боєкомплект становив лише 20 торпед. Крім того, в розташованих в надбудові торпедних апаратах в холодну пору року замерзала вода, тому в Балтійському та Північному флотах ці апарати [[Зима|взимку]] не заряджалися. Нормативний час перезарядження носових апаратів тривав 50 хвилин, час приймання торпед на човен тривав 5 годин<ref name="МК07-09 23">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=23 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

{|class = "wikitable" style="text-align:center;" width="100%"
 |-
 ! colspan="6" | Торпеди, що застосовувалися на підводних човнах типу «К» в роки [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] <ref name="МК07-09 23" /> 
 |-
! Тип
! Рік прийняття на озброєння
! Довжина, м
! Загальна маса, кг
! Маса [[Вибухова речовина|вибухівки]], кг
! Швидкість ходу, [[Вузол (одиниця виміру)|вузлів]], при дальності в 4 / 8 / 10 км
 |-
 | 53-38 
 | [[1938]]
 | 7,2
 | 1615
 | 300
 | 44,5 / 34,5 / 30,5
 |-
 | 53-38  
 | [[1939]]
 | 7,4 
 | 1725
 | 400
 | 44,5 / 34,5 / 30,5
 |-
 | 53-39
 | [[1941]]
 | 7,5 
 | 1780
 | 317
 | 51 /39 / 34
 |- 
|}

=== Артилерійське ===
[[Артилерійське озброєння]] човна складалося з двох 100-мм гармат [[100-мм корабельна гармата (Б-24)|Б-24ПЛ]] зразка 1938 року, які розташовувалися на палубі спереду і позаду рубки на майданчиках з [[фальшборт]]ами і двох [[45-мм напіватоматична універсальна гармата 21-К|45-мм гармат 21-К]] зразка 1933 року, що знаходилися на надбудові рубки. 100-мм гармати Б-24ПЛ встановлювалися на окремих поворотних верстатах з кутом піднесення до 45 °. Їх максимальна дальність стрільби становила 21,8&nbsp;км. Номінальна скорострільність гармат&nbsp;— 10-12 пострілів за хвилину, маса [[снаряд]]у&nbsp;— 15,8&nbsp;кг. 45-мм [[Зенітна гармата|зенітні гармати]] 21-К також встановлювалися на окремих поворотних верстатах, з кутом піднесення до 85 °. Максимальна дальність стрільби тих гармат становила 9,145&nbsp;км, а досяжність по висоті&nbsp;— 4,5&nbsp;км, номінальна скорострільність становила 25-30 пострілів за хвилину, при масі снаряда в 1,41 кг<ref name="МК07-09 26">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=26 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

Боєкомплект гармат складався з 400 100-мм і 1100 45-мм [[Артилерійський постріл|пострілів]]. На додаток до них, на човні було два виносних 7,62-мм [[кулемет]]и [[Кулемет Максима|«Максим»]], що могли встановлюватися на вертлюжних кріпленнях на огорожі рубки. У [[1943]] році пророблялися проєкти озброєння човнів спареними установками 12,7-мм кулеметів [[ДШК]], одна з яких встановлювалася б замість носової 45-мм гармати, а інша&nbsp;— позаду рубки, але реалізовані вони так і не були<ref name="МК07-09 25">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=25 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>

=== Мінне ===
[[Морська міна|Мінне озброєння]] човна складалося з 20 мін типу «ЕП» (ескадрених підводних). Міни розміщувалися в мінно-баластній цистерні на [[Рейки|рейках]], за якими вони переміщувалися за допомогою тросів [[Лебідка|електролебідки]] і скидалися через днищеві люки. Через низьку надійності мінного пристрою, продемонстрованого на головних човнах серії, на [[Балтійський флот ВМФ СРСР|балтійських]] човнах [[К-51 (1939)|К-51]], [[К-52 (1939)|К-52]], [[К-53 (1939)|К-53]], [[К-55 (1941)|К-55]] та [[К-56 (1940)|К-56]], добудованих у ході [[німецько-радянська війна|війни]], мінні пристрої вже не встановлювалися<ref name="МК07-09 24" />.

== Експлуатація ==
Жоден з підводних човнів типу «К» не встиг взяти участь у [[Радянсько-фінська війна (1939-1940)|Радянсько-фінській війні]], хоча [[К-1 (1939)|К-1]] і [[К-2 (1939)|К-2]] були введені в дію в ході її ведення<ref name="МК08-02 2">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=2 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>.

К-1 і [[К-2 (1939)|К-2]] здійснили перехід з [[Ленінград]]у на [[Північний флот ВМФ СРСР|Північний флот]] в червні&nbsp;— серпні [[1940]], і по прибутті увійшли до складу 1-го дивізіону бригади підводних човнів флоту. До початку [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] були зараховані у склад флоту. Також були переведені на Північний флот [[К-3 (1940)|К-3]], [[К-21 (1940)|К-21]], [[К-22 (1940)|К-22]] та [[К-23 (1940)|К-23]]. Завданням, поставленим наркомом ВМФ перед човнами Північного флоту на випадок війни з [[Німеччина|Німеччиною]] було "діями крейсерських підводних човнів порушувати морські сполучення супротивника уздовж узбережжя [[Норвегія|Норвегії]] і в протоці [[Скагеррак]] «<ref name="МК07-09 14" />. Згодом підводні човни передбачалося, очевидно, перевести на [[Тихоокеанський флот]] [[Північний морський шлях|Північним морським шляхом]], але цим планам завадив початок війни<ref name="МК08-02 2" />.

До початку [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], на Балтиці знаходилися в побудові шість підводних човнів типу „К“, однак з початком війни їх будівництво різко сповільнилося, оскільки ресурси були кинуті на більш актуальні завдання<ref name="МК08-02 2" />[[К-52 (1939)|К-52]] та [[К-56 (1940)|К-56]] були введені в дію тільки в жовтні [[1942]], [[К-51 (1939)|К-51]] та [[К-53 (1939)|К-53]]&nbsp;— відповідно, в липні та листопаді [[1943]]<ref name="МК07-09 12" />. Як і на [[Північний флот ВМФ СРСР|Північному флоті]], [[екіпаж]]і й командири човнів вирізнялися невисоким рівнем бойової підготовки, а скутість дій настільки великих підводних човнів у порівняно мілководному [[Балтійське море|Балтійському морі]] ще більше знижувала їх ефективність. В результаті, значних успіхів на Балтиці, чотири діючі там човни типу К»; не добилися, хоча завдяки здобутому [[Військово-морський флот СРСР|радянським флотом]] до [[1944]]–[[1945]] років досвіду бойового застосування підводних човнів, жоден з них і не була втрачена<ref name="МК08-02 2" />. [[К-55 (1941)|К-55]] був прийнятий на озброєння тільки [[25 грудня]] 1944 року і в бойових діях взяти участі не встиг, а К-54 так і не був добудований до початку воєнних дій та після війни був пущений на злам<ref name="МК07-09 14" />

Після війни у складі [[Військово-морський флот СРСР|ВМФ СРСР]] залишилися шість підводних човнів типу «К», які в [[1948]] році були зібрані у складі [[Північний флот ВМФ СРСР|Північного флоту]]<ref name="МК07-09 29" />. У [[1949]] році вони були перекласифіковані на великі підводні човни і [[К-21 (1940)|К-21]], [[К-51 (1939)|К-51]], [[К-52 (1939)|К-52]], [[К-53 (1939)|К-53]], [[К-55 (1941)|К-55]] та [[К-56 (1940)|К-56]] отримали індекси, відповідно, Б-4&nbsp;— Б-9. Значна модернізація цих човнів не проводилася, оскільки на озброєння до того часу почали надходити великі підводні човни [[Підводні човни проєкту 611|проєкту 611]], які мали більш високі характеристики<ref name="МК07-09 30" />.

== Модернізації ==

Перша спроба розвитку типу «К» була зроблена ще в [[1937]] року, коли в ЦКБ-18, під керівництвом Б.&nbsp;А.&nbsp;Малініна, почалися роботи над створенням «XIV-біс» серії проєктом 41А або типом «КЕ». Відмінності від базового проєкту полягали в установці створюваних в той час нових [[Дизельний двигун|дизельних двигунів]] потужністю по 6000 к.с. і в поверненні до розміщення на човні [[ангар]]у з [[гідролітак]]ом, від якого відмовилися ще на ранній стадії проєктування типу «К». Як літак було вибрано [[СПЛ (літак)|СПЛ]], який успішно пройшов випробування ще в [[1935]] році. Через виявлення, при проєктуванні, необхідності значних змін в конструкції, у поєднанні з нестабільністю того періоду і неясним майбутнім рухової установки човна, проєкт на той час реалізований так і не був. За документами того часу, однією з причин відмови від нього називалися неприпустимість збільшення [[Водотоннажність|водотоннажності]] і зниження підводної швидкості<ref name="ds-KE">{{cite web|author=А. С. Николаев|url=http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/ns/41a/list.htm|title=Проект 41а (XIVбис серия)|work=«Штурм Глубины». deepstorm.ru|accessdate=2008-12-13|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304080427/http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/ns/41a/list.htm|archivedate=2016-03-04|deadurl=yes}}</ref>.

До розробки поліпшеного проєкту типу «К» повернулися в січні [[1940]] року за розпорядженням нового наркома [[Військово-морський флот СРСР|ВМФ СРСР]] [[Кузнєцов Микола Герасимович|М.&nbsp;Г.&nbsp;Кузнецова]]. Створення нового проєкту, який отримав позначення «Крейсерська поліпшена» «КУ», було доручено ЦКБ-18 під керівництвом З.&nbsp;А.&nbsp;Дерібіна<ref name="МК07-09 12" />. Основними змінами в «КУ», в порівнянні з типом «К», повинні були стати установка вже створених до того часу двигунів 10ДКР потужністю 6 000 к.с. кожен і виконання [[Зварювання|суцільнозварного]] корпусу. Надводна [[водотоннажність]] при цьому, як передбачалося, повинно було зрости лише на 50-60, а підводне&nbsp;— на 80 тонн, а надводна швидкість і автономність повинні були збільшитися до 24 вузлів і 60 діб відповідно<ref name="ds-KU">{{cite web|author=А. С. Николаев|url=http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/ns/ku/list.htm|title=Тип «КУ»|work=«Штурм Глубины». deepstorm.ru|accessdate=2008-12-13|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140502031913/http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/ns/ku/list.htm|archivedate=2014-05-02|deadurl=yes}}</ref>

Планувалося також опрацювати установку на човні ангара з гідролітака. Планувалося завершити ескізний проєкт «КУ» в [[1941]] році, а технічний проєкт&nbsp;— в [[1942]] році, з закладкою перших двох човнів в тому ж році. Однак ці плани виявилися зірвані, бо почалася [[Німецько-радянська війна]] і подальшого розвитку тип «К» так і не отримав, попри те, що офіційно проєкт вважався дуже вдалим<ref name="МК07-09 12" />.

Б-5 в [[1952]] році планувалося переобладнати в експериментальний для випробувань [[Крилата ракета|крилатих ракет]] 10ХН, але ці плани так і не були реалізовані через припинення робіт над ракетою в лютому [[1953]] року.

== Бойове використання ==
До початку [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], таким чином, на озброєнні Північного флоту було шість підводних човнів типу «К», але боєготовність їх була низькою, як через тривалу бездіяльність їхніх командирів під час тривалого будівництва човнів, що призвело до втрати навичок, так і через недостатню бойову підготовку [[екіпаж]]у після вступу в дію, бо невдовзі почалася війна<ref name="МК08-02 32">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=32 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>.

Протягом [[1941]] року протидія ворожих кораблів операціям підводних човнів була порівняно слабкою, але недосвідченість екіпажів і командирів перешкодила човнам типу «К» досягти значних успіхів<ref name="МК08-02 2" />. Після різкого посилення з весни [[1942]] року протичовнової охорони німецьких [[Конвой суден|конвоїв]] і установки [[Морська міна|мінних]] загороджень, ситуація для човнів типу «К», дії яких до того ж утруднювалися великими розмірами і конструктивними недоліками, погіршилась, і вони почали зазнавати втрати<ref name="МК08-02 2" />. У травні 1942 року [[К-23 (1940)|К-23]] був потоплений артилерійським вогнем і [[Глибинна бомба|глибинними бомбами]] з [[Мисливець за підводними човнами|катера]] після невдалої атаки конвою<ref name="МК08-02 23" />, а у вересні того ж року безвісти зник [[К-2 (1939)|К-2]], очевидно підірвавшись на міні<ref name="МК08-02 7" />.

У лютому [[1943]] року безвісти зник [[К-22 (1940)|К-22]], ймовірно, також підірвавшись на міні, а у вересні за нез'ясованих обставин, серед яких найбільш вірогідною історикам представляється підрив на міні, зник безвісти [[К-1 (1939)|К-1]]<ref name="МК08-02 6" />. [[К-3 (1940)|К-3]] зник безвісти у березні 1943 року, при досі не з'ясованих обставинах<ref name="МК08-02 10" />.

В результаті, до [[1944]] року з шести човнів типу «К» Північного флоту вцілів тільки [[К-21 (1940)|К-21]], який з весни 1944 року став на [[капітальний ремонт]], що завершився вже після війни<ref name="МК08-02 15">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=15 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>.

За роки війни шість «Катюш», що діяли на півночі, виставили 399 мін, виконали 26 торпедних атак, в яких було випущено 89 торпед<ref name="Platonov-425">Платонов, с.425.</ref>.

Бойові походи човнів типу «К» [[Балтійський флот ВМФ СРСР|Балтійського флоту]] почалися лише з [[1943]] року, бо ще добудовувалися. За цей час шість балтійських «Катюш» виконали 36 торпедних атак, в яких були випущені 94 торпеди<ref name="Platonov-425"/>.

=== Бойові досягнення ===

Список підтверджених перемог підводних човнів типу «К» включає 25 потоплених і 6 пошкоджених кораблів і суден. Човнами цього типу було потоплено 13 транспортів (26072 [[Реєстрова тонна|брт]]), 3 [[траулер]]а (1164 брт), 2 [[Сторожовий корабель|сторожових кораблі]], 3 [[Мисливець за підводними човнами|катера]], 4 [[мотобот]]и та пошкоджено 2 транспорти (15979 брт), 1 [[тральщик]], 3 [[мотобот]]и<ref name="МК08-02 32" />:
* [[Північний флот ВМФ СРСР|Північний флот]]
** [[торпеда]]ми: потоплено: 1 [[мисливець за підводними човнами]], пошкоджено: 1 транспорт (8116 БРТ);
** [[Артилерія|артилерією]]: потоплено: 2 транспорту (612 брт), 1 [[Мисливець за підводними човнами|великий катер]], 4 [[мотобот]]и, пошкоджено: 3 [[мотобот]]и;
** [[Морська міна|мінами]]: потоплено: 7 транспортів (18048 брт), 2 [[Сторожовий корабель|сторожових кораблі]] і 1 [[Мисливець за підводними човнами|великий катер]], пошкоджено: 1 транспорт (7863 БРТ), 1 [[тральщик]].

* [[Балтійський флот ВМФ СРСР|Балтійський флот]]
** [[торпеда]]ми: потоплені: 4 транспорти (8024 БРТ);
** [[Артилерія|артилерією]]: потоплені: 3 [[траулер]]и (1164 БРТ).

За роки війни «Катюші» виконали 62 торпедні атаки, в яких були випущені 183 торпеди. На 10 човнів типу «К», що становили 5,9&nbsp;% від чисельності радянського підводного флоту в роки [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]], доводиться 10,2&nbsp;% всього підтвердженого тоннажу, потопленого радянськими підводними човнами, в тому числі лише 3,5&nbsp;% знищеного [[торпеда]]ми, 33,7&nbsp;% знищеного [[Артилерія|артилерією]] і 52,4&nbsp;% знищеного [[Морська міна|мінами]]<ref name="МК08-02 32" />. Ще одне досягнення лічиться за [[К-21 (1940)|К-21]], який в роки війни став єдиним радянським підводним човном, що зумів вийти в атаку, хоча і безрезультатну, на один з найпотужніших кораблів Другої світової війни&nbsp;— німецький [[лінійний корабель]] [[Тірпіц (лінкор)|«Тірпіц»]]<ref name="МК08-02 12">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=12 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>.

=== Нагороди ===
* [[Файл:Order of Red Banner.png|30px]] [[Орден Червоного Прапора|Орденом Червоного Прапора]] були нагороджені ПЧ [[К-21 (1940)|К-21]] і [[К-52 (1939)|К-52]]
* [[Файл:Гвардия.png|30px]] [[Радянська гвардія|Гвардійського звання]] був нагороджений ПЧ [[К-22 (1940)|К-22]]

== Сучасний статус ==
У [[1954]]–[[1956]] роках всі човни типу «К» були зняті з озброєння, після цього Б-9 переведений у розряд експериментальних і потоплений [[24 вересня]] [[1957]] року під час випробувань [[Ядерна зброя|ядерної зброї]]. Інші п'ять човнів були переобладнані в плавучі зарядні станції, а вже в 1956&nbsp;— [[1958]] ах&nbsp;— в навчально-тренувальні. Колишній Б-7 був списаний і згодом пущений на злам у [[1960]] році, колишні Б-5, Б-6 і Б-8&nbsp;— [[1975]], [[1978]] і [[1979]] роках. Колишній Б-4 був у [[1983]] році відремонтований і встановлений як меморіал у [[Сєвєроморськ]]у<ref name="МК07-09 30" />.

== Оцінка проєкту ==

[[Міцний корпус]] човнів типу «К» у роки війни показав себе цілком відповідним вимогам. Міцність же [[Легкий корпус|легкого корпусу]] виявилася явно недостатньою, як через спішно зменшену перед самим початком побудови товщину листів, так і через не до кінця освоєної технології [[зварювання]]. У збірнику матеріалів, підготовленому Науково-технічним комітетом ВМФ у [[1945]] році вказувалося, що саме по зварних швах між секціями баластних цистерн часто утворювалися тріщини, причому не тільки при вибухах [[Глибинна бомба|глибинних бомб]] (часом навіть порівняно віддалених), але навіть і при сильних ударах хвиль. Більш того, в окремих місцях корпусу зварні з'єднання лопалися навіть просто в люті морози<ref name="МК07-09 15">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=15 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>

Хвилерізні щити торпедних апаратів також виявилися недостатньо міцними, через що на [[Північний флот ВМФ СРСР|Північному флоті]] їх зняли з усіх човнів вже наприкінці [[1941]] року, незважаючи на викликане цим зниження надводної швидкості до 20-20,4 [[Вузол (одиниця виміру)|вузлів]]. Надбудова і огородження рубки теж часом не витримували штормів і деформувалися або зміщувалися<ref name="МК07-09 19">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=19 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

Ряд проблем створювала і силова установка човнів. Так, [[Дизельний двигун|дизельні двигуни]] 9ДКР працювали у напруженому режимі і були схильні до швидкого зносу. До того витрата палива перевищила заплановану і становила, за даними збірника НТК ВМФ, від 5,5 до 8 тонн на ходову добу, що знижувало реальну автономність човнів до 30-45 діб замість передбачених проєктом 50. За даними ж командира бригади [[Балтійський флот ВМФ СРСР|Балтійського флоту]], витрата палива при маневруванні на позиції становив до 8,5-10 тонн, що в умовах зимового часу і тодішньої оперативної обстановки знижувало автономність човни до 20-24 діб<ref name="МК07-09 21">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=21 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

«Катюші» фактично стали першим радянським проєктом крейсерських океанських підводних човнів. Їх водотоннажність (1500/2100 т) була набагато більшою за німецькі океанські човни того часу ([[Підводні човни типу IX|тип IX]], 1938 рік, 1000/1200 т) і порівняна з крейсерськими [[Список підводних човнів ВМС США|підводними човнами США]] (типи [[Підводні човни типу «Гато»|«Гато»]] і [[Підводні човни типу «Балао»|«Балао»]], 1940 рік, 1500/2400 т). Діяли в суворих умовах північних морів човни типу «К» успішно показали себе для потоплення суден противника і торпедами, і артилерією, і мінами.

Підводні човни типу «К» спочатку планувалися для дій на значній відстані від своїх баз, в умовах відкритого моря. Однак обставини склалися так, що на [[Тихий океан]], найбільш слушний для них театр дії, човни типу «К» так і не потрапили. Замість цього, човни [[Північний флот ВМФ СРСР|Північного флоту]] діяли в основному біля узбережжя [[Норвегія|Норвегії]], в зоні [[Шхери|шхерів]], тоді як човни [[Балтійський флот ВМФ СРСР|Балтійського флоту]] діяли в порівняно мілководному [[Балтійське море|Балтійському морі]], де відчували труднощі навіть істотно менші човни [[Підводні човни типу «Середня»|типу «С»]]. Як зазначив в одній зі своїх доповідей І.&nbsp;В.&nbsp;Травкін, командир балтійського [[К-52 (1939)|К-52]], використовувати у війні настільки великі човни було необхідно на глибинах понад 40 метрів, оскільки навіть на 40&nbsp;— метровій глибині 97-метровий човен при терміновому зануренні міг просто вдаритися носом у ґрунт, в той час як його корма ще височіла над водою<ref name="МК07-09 32">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=32 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>.

Крім підвищеної небезпеки зіткнення з дном, яке навіть при порівняно сприятливому результаті могло призвести до розгерметизації паливно-баластових цистерн і втрати скритності, використання човнів типу «К» знижувало ефективність їх [[Торпеда|торпедних]] атак, так як командири змушені були триматися на видаленні від берега і часто проводити стрільбу з граничних дистанцій, коли ймовірність попадання в ціль була вкрай мала<ref name="МК08-02 32" /><ref name="МК07-09 32" />. Крім труднощів, викликаних невідповідними умовами застосування, човни типу «К», як втім і інші підводні човни [[Військово-морський флот СРСР|ВМФ СРСР]], страждали від низької підготовленості екіпажів і командирів, причому останні&nbsp;— навіть більше ніж інші типи, оскільки бездіяльність командирів під час тривалого будівництва човнів призводило до втрати їх навичок<ref name="МК08-02 32" />.

У результаті, через перераховані проблеми, так і через конструктивні недоліки, ефективність торпедної стрільби човнів типу «К», з їх могутнім у теорії торпедним озброєнням (6 носових [[Торпедний апарат|торпедних апаратів]] крім них, у радянському флоті мали лише застарілі [[Підводні човни типу «Декабрист»|тип «Д»]]), виявилася порівняно низькою: На 10 човнів, котрі брали участь у війні, що становили 5,9&nbsp;% від усієї чисельності радянського підводного флоту, припадало лише 3,5&nbsp;% знищеного торпедним озброєнням підтвердженого [[Реєстрова тонна|тоннажу]]. Причому, на усі шість човнів типу «К» Північного флоту, було тільки дві підтверджені перемоги досягнуті за допомогою торпедного озброєння<ref name="МК08-02 32" />. Потоплені човнами типу «К» за допомогою [[Артилерія|артилерії]] судна склали 33,7&nbsp;% з усього знищеного цією зброєю тоннажу, що пояснюється значною їх перевагою в цьому виді озброєнні над іншими типами підводних човнів. Найближчі до них, за цим показником, не рахуючи невдалого [[Підводні човни типу «Правда»|типу «П»]], човни типів «С» і «Д», що мали вдвічі менше озброєння<ref name="МК08-02 32" />. Крім того, на шість човнів типу «К», оснащених [[Морська міна|мінними пристроями]], довелося 52,4&nbsp;% всього потопленого за допомогою цієї зброї тоннажу, що перевищує аналогічний показник куди чисельніших підводних [[мінний загороджувач|мінних загороджувачів]] [[Підводні човни типу «Ленінець»|типу «Л»]], що склали інші 47,6&nbsp;%&nbsp;— навіть незважаючи на постійні проблеми з мінним устаткуванням на самих «К»<ref name="МК08-02 32" />.

== Представники ==
{|class = "wikitable" style="text-align:center;" width="100%"
|-
! colspan="7" | Підводні човни типу «Крейсерська»<ref name="МК07-09 12" />
|-
!Назва
!Завод
!Заводський №
!Закладена
!Спуск на воду
!Передано флоту
!Виведено з флоту
|-
! colspan="7" | Північний флот
|-
|[[К-1 (1939)|К-1]]
| rowspan="3" | [[Суднобудівний завод імені Андре Марті|№&nbsp;194]]
| 451
| [[27 грудня]] [[1936]]
| [[28 квітня]] [[1938]]
| [[16 грудня]] [[1939]]
| зник безвісти у вересні [[1943]]&nbsp;р.<ref name="МК08-02 6">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=6 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>
|-
|[[К-2 (1939)|К-2]]
| 452
| [[27 грудня]] [[1936]]
| [[28 квітня]] [[1938]]
| [[15 грудня]] [[1939]]
| зник безвісти у вересні [[1942]]&nbsp;р.<ref name="МК08-02 7">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=7 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>
|-
|[[К-3 (1940)|К-3]]
| 453
| [[27 грудня]] [[1936]]
| [[31 липня]] [[1938]]
| [[27 листопада]] [[1940]]
| зник безвісти в березні [[1943]]&nbsp;р.<ref name="МК08-02 10">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=10 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>
|-
|[[К-21 (1940)|К-21]]
| rowspan="3" | [[Суднобудівний завод імені Андре Марті|№&nbsp;194]]
| 108
| [[10 грудня]] [[1937]]
| [[16 серпня]] [[1939]]
| [[30 листопада]] [[1940]]
| знятий з озброєння [[11 вересня]] [[1954]]&nbsp;р.<ref name="МК07-09 30">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2007 |сторінки=30 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 9 (99) / 2007 |тираж=3500}}</ref>
|-
|[[К-22 (1940)|К-22]]
| 109
| [[5 січня]] [[1938]]
| [[4 листопада]] [[1938]]
| [[15 липня]] [[1940]]
| зник безвісти в лютому [[1943]]&nbsp;р.<ref name="МК08-02 21">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=21 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>
|-
|[[К-23 (1940)|К-23]]
| 110
| [[5 лютого]] [[1938]]
| [[28 квітня]] [[1939]]
| [[25 вересня]] [[1940]]
| [[12 травня]] [[1942]] року потоплений [[Глибинна бомба|глибинними бомбами]]<ref name="МК08-02 23">{{публікація|книга |автор=Морозов М.Э., Кулагин К.Л. |назва=«Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне |мова=ru |відповідальний=Б.В. Соломонов |місце=М. |видавництво=Моделист-конструктор |рік=2008 |сторінки=23 |сторінок=32 |серія=Морская коллекция № 2 (101) / 2008 |тираж=3000}}</ref>
|-
! colspan="7" | Балтійський флот
|-
|[[К-51 (1939)|К-51]]
| rowspan="3" | [[Суднобудівний завод імені Андре Марті|№&nbsp;194]]
| 454
| [[28 лютого]] [[1938]]
| [[30 липня]] [[1939]]
| [[17 вересня]] [[1941]]
| [[29 грудня]] [[1955]] року знятий з озброєння<ref name="МК07-09 30" />
|-
|[[К-52 (1939)|К-52]]
| 455
| [[28 лютого]] [[1938]]
| [[5 липня]] [[1939]]
| [[11 жовтня]] [[1942]]
| знятий з озброєння [[29 грудня]] [[1955]]&nbsp;р.<ref name="МК07-09 30" />
|-
|[[К-53 (1939)|К-53]]
| 456
| [[30 травня]] [[1938]]
| [[1 вересня]] [[1939]]
| [[31 липня]] [[1943]]
| знятий з озброєння [[11 вересня]] [[1954]]&nbsp;р.<ref name="МК07-09 30" />
|-
|К-54
| rowspan="3" | [[Балтійський завод|№&nbsp;189]]
| 288
| [[30 квітня]] [[1937]]
| [[3 березня]] [[1941]]
| недобудований, переданий на злам
|-
|[[К-55 (1941)|К-55]]
| 289
| [[29 квітня]] [[1937]]
| [[7 лютого]] [[1941]]
| [[25 грудня]] [[1944]]
| знятий з озброєння [[11 вересня]] [[1954]]&nbsp;р.<ref name="МК07-09 30" />
|-
|[[К-56 (1940)|К-56]]
| 290
| [[17 жовтня]] [[1937]]
| [[29 грудня]] [[1940]]
| [[29 жовтня]] [[1942]]
| [[10 жовтня]] [[1957]] року затонув при ядерних випробуваннях<ref name="МК07-09 30" />
|-
|}

== Див. також ==
* [[Підводні човни типу «Капітан О'Браян»]]
* [[Кампанія U-Boot на Середземному морі (Друга світова війна)]]
* [[Дизельні підводні човни (за типами і країнами)]]
* [[Список підводних човнів ВМФ СРСР]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{commonscat|Kreiserskaya class submarines}}
* {{cite web|author=А. С. Николаев|url=http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/k%20XIV/list.htm|title=Тип «К» XIV Серии (Проект 41)|work=«Штурм Глубины». deepstorm.ru|accessdate=2008-12-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070927215851/http://www.deepstorm.ru/DeepStorm.files/17-45/k%20XIV/list.htm|archivedate=2007-09-27|deadurl=yes}}

== Література ==

* М.&nbsp;Э.&nbsp;Морозов, К.&nbsp;Л.&nbsp;Кулагин. «Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии / Б.&nbsp;В.&nbsp;Соломонов.&nbsp;— Москва: Моделист-конструктор, 2007.&nbsp;— 32 с.&nbsp;— (Морская коллекция №&nbsp;9 (99) / 2007).&nbsp;— 3500 экз.
* М.&nbsp;Э.&nbsp;Морозов, К.&nbsp;Л.&nbsp;Кулагин. «Катюши» в бою. Подводные лодки типа «К» в Великой Отечественной войне / Б.&nbsp;В.&nbsp;Соломонов.&nbsp;— Москва: Моделист-конструктор, 2008.&nbsp;— 32 с.&nbsp;— (Морская коллекция №&nbsp;2 (101) / 2008).&nbsp;— 3000 экз.
* В.&nbsp;И.&nbsp;Дмитриев. [http://book.uraic.ru/elib/pl/lodki/kreiser.htm ПЛ типа «К» (Крейсерская) серии XIV] // В.&nbsp;П.&nbsp;Власов Подводные лодки. История развития: Сб.&nbsp;— Екатеринбург: Библиотека им. Белинского, 2003.
* А.&nbsp;В.&nbsp;Платонов. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945 / Н.&nbsp;Л.&nbsp;Волковский.&nbsp;— М.: АСТ, 2004.&nbsp;— 592 с.&nbsp;— 3000 экз.&nbsp;— ISBN 5-17-024904-7.

{{Типи підводних човнів ВМФ СРСР}}
{{Типи підводних човнів Другої світової війни}}
{{Кораблі СРСР часів Другої світової війни}}

{{DEFAULTSORT:Крейсерська}}
[[Категорія:Типи дизельних підводних човнів (аеробних)]]
[[Категорія:Типи підводних човнів ВМФ СРСР]]
[[Категорія:Підводні човни СРСР часів Другої світової війни]]