Перегляд вихідного коду сторінки Угорське королівство (1000—1301)

{{Історична держава
|назва=Угорське королівство
|утворено=1000
|ліквідовано=1301
|статус=[[Королівство]]
|p1=Угорське князівство
|s1=Угорське королівство (1301–1526)
|карта=Kingdom of Hungary 1190.svg
|опис=У 1190 році|столиця=[[Буда]]
|мова=[[Угорська]], [[латина]]
|релігія=[[Католицизм]]
|форма_правління=[[Абсолютна монархія]]
|династія=[[Арпади]]
|офіційна_мова=[[Латина]]
|глава_держави=[[Король Угорщини]]
|прапор=Flag of Hungary (13th century).svg
|герб=Coa Hungary Country History Ladislaus IV (1262-1290).svg
|прапор2=Flag of Hungary (11th c. - 1301).svg
|опис_прапора=Згори: королівська хоругва; знизу: династична хоругва
|flag=Прапор Угорщини
|symbol=Герб Угорщини
|flag_s1=Flag of Hungary (1301-1382).svg
|flag_p1=Coa Hungary Country History (855-1301).svg
|p2=Хорватське королівство (середньовічне)
|flag_p2=Croatian Chequy Flag.svg
|самоназва=<small>{{Lang-la|Regnum Hungariae}}<br>{{Lang-hu|Magyar Királyság}}</small>}}

'''Угорське королівство під владою династії Арпадів''' ({{Lang-la|Regnum Hungariae}}, {{Lang-hu|Magyar Királyság}}) постало в [[Центральна Європа|Центральній Європі]], коли [[Стефан I Угорський|Стефан I]], [[великий князь угорський]], був коронований [[Король Угорщини|королем]] у 1000 або 1001 роках. Він зміцнив центральну владу і змусив своїх підданих прийняти [[християнство]]. Хоча у цьому процесі всі писемні джерела підкреслюють лише роль [[Німці|німецьких]] та [[Італійці|італійських]] лицарів і священнослужителів, значна частина [[Угорська мова|угорської]] лексики для землеробства, релігії та державних справ була взята зі [[Слов'янські мови|слов'янських мов]]. Громадянські війни та язичницькі повстання, а також спроби [[Імператор Священної Римської імперії|імператорів Священної Римської імперії]] розширити свою владу над Угорщиною поставили під загрозу нову монархію. Монархія стабілізувалася під час правління [[Владислав I Угорський|Владислава I]] (1077—1095) і [[Коломан I Книжник|Коломана І]] (1095—1116). Ці правителі за підтримки частини місцевого населення зайняли [[Хорватське королівство (середньовічне)|Хорватію]] і [[Далмація|Далмацію]]. Обидві держави зберегли своє автономне становище. Наступники Ладислава та Коломана&nbsp;— особливо [[Бела II]] (1131—1141), [[Бела III]] (1176—1196), [[Андрій II]] (1205—1235) і [[Бела IV]] (1235—1270)&nbsp;— продовжували цю політику експансії на [[Балканський півострів]] і землі на схід від [[Карпати|Карпатських гір]], перетворивши своє королівство в одну з головних держав середньовічної Європи.

Багата необробленими землями, покладами срібла, золота та солі, Угорщина стала улюбленим місцем переважно німецьких, італійських та [[Французи|французьких]] колоністів. Ці іммігранти були переважно селянами, які осіли в селах, але деякі були ремісниками та торговцями, які заснували більшість міст Королівства. Їхній прихід відіграв ключову роль у формуванні міського способу життя, звичок і культури в середньовічній Угорщині. Розташування королівства на перехресті міжнародних торговельних шляхів сприяло співіснуванню кількох культур. [[Романська архітектура|Романські]], [[Готична архітектура|готичні]] та [[Ренесансна архітектура|ренесансні]] будівлі та літературні твори, написані [[Латинська мова|латинською мовою]], доводять переважно [[Католицька церква|римо-католицький]] характер культури; але також існували [[Православна церква|православні]] та навіть нехристиянські етнічні меншини. Латинська мова була мовою законодавства, адміністрації та судочинства, але ''«лінгвістичний плюралізм»''{{Sfn|Bak|1993|с=269}} сприяв виживанню багатьох мов, включаючи велику різноманітність слов'янських.

Переважання королівських маєтків спочатку забезпечувало провідне становище суверена, але відчуження королівських земель спричинило появу самосвідомої групи менших землевласників, відомих як ''«<nowiki/>[[королівські слуги]]<nowiki/>»''. Вони змусили Андрія II видати свою [[Золота булла (1222)|Золоту Буллу]] 1222 року, ''«один із перших прикладів конституційних обмежень повноважень європейського монарха»'' ([[Френсіс Фукуяма]]).<ref>{{Cite web|last=Fukuyama|first=Francis|authorlink1=|title=What's Wrong with Hungary|website=Democracy, Development, and the Rule of Law (blog)|publisher=The American Interest|date=6 лютого 2012|url=https://www.the-american-interest.com/2012/02/06/whats-wrong-with-hungary/|accessdate=18 вересня 2017}}</ref> Великого удару королівство отримало від [[Перше монгольське вторгнення до Угорщини|монгольської навали]] 1241–42 років. Після цього в центральній низовині оселилися [[Половці|полівці]] та [[яси]], а з [[Моравія|Моравії]], [[Польща|Польщі]] та інших сусідніх країн прибули осілі колоністи. Зведення фортець землевласниками, якому сприяли монархи після відходу [[Монгольська імперія|монголів]], призвело до розвитку напівавтономних ''«провінцій»'', де домінували могутні олігархи. Деякі з цих магнатів навіть кинули виклик владі [[Андрій III Венецієць|Андрія III]] (1290—1301), останнього нащадка місцевої [[Арпади|династії Арпадів]] чоловічої статі. Після його смерті настав період міжкоролів'я та анархії. Центральна влада була відновлена лише на початку 1320-х років.

== Передумови ==
{{Докладніше|Угорське князівство}}
Мадяри, або [[угорці]], [[Завоювання угорцями Паннонського басейну|завоювали Карпатський басейн]] на межі ІХ-Х століть.{{Sfn|Kirschbaum|1996|с=40}} Тут вони застали переважно слов'яномовне населення.{{Sfn|Engel|2001|с=6}} Зі своєї нової батьківщини [[Угорські вторгнення в Європу|вони розпочали грабіжницькі набіги]] на [[Східне Франкське королівство|Східну Франкію]], [[Італійське королівство (Священна Римська імперія)|Італію]] та інші регіони Європи.{{Sfn|Molnár|2001|сторінки=14–16}}{{Sfn|Makkai|1994|с=13}} Їхні набіги зупинив майбутній [[імператор Священної Римської імперії]] [[Оттон I]], який переміг їх у [[Битва на річці Лех|битві на річці Лех]] в 955 році.{{Sfn|Spinei|2003|сторінки=81–82}}

На нових землях угорці жили [[Патрилінійність|патрілінійними]] сім'ями{{Sfn|Spinei|2003|с=82}}, які були організовані в клани, які утворювали [[Давньоугорські племена|племена]].{{Sfn|Sedlar|1994|с=21}} Племінну конфедерацію очолював [[Великий князь угорський|великий князь]], який завжди був членом родини [[Арпад]]а, вождя угорців приблизно в часи їх ''«оволодіння Паннонією»''.{{Sfn|Engel|2001|с=20}} [[Завоювання угорцями Паннонського басейну|Сучасні автори]] описували угорців як [[Кочовики|кочівників]], але [[Ібн Русте|Ібн Руста]] та інші додали, що вони також обробляли орні землі.{{Sfn|Spinei|2003|сторінки=19–22}} Велика кількість запозичень зі слов'янських мов{{Efn|Наприклад, "cseresznye" ("черешня"), "iga" ("іго"), "kovács" ("коваль"), "ablak" ("вікно"), "patkó" ("підкова"), "bálvány" ("болван, ідол") були запозичені зі слов'янської мови.{{sfn|Engel|2001|pp=44, 57}}}} доводить, що угорці перейняли нові техніки та осіліший спосіб життя в Центральній Європі.{{Sfn|Spiesz|Caplovic|Bolchazy|2006|с=28}} Співжиття угорців і місцевих етнічних груп також відображено в зборах ''«<nowiki/>[[Культура Біло Брдо|культури Біло Брдо]]<nowiki/>»'',{{Sfn|Spinei|2003|с=57}} яка виникла в середині Х століття.{{Sfn|Curta|2006|сторінки=192–193}} Археологічні знахідки&nbsp;— кілька предметів із короткими написами&nbsp;— вказують на використання [[Угорські руни|особливого рунічного письма]] в середньовічній Угорщині. Написи не були розшифровані, і письмо, ймовірно, ніколи не використовувалося в адміністративних чи законодавчих цілях.{{Sfn|Berend|Urbańczyk|Wiszewski|2013|с=402}}

Угорці, хоч і були язичниками, демонстрували толерантне ставлення до християн, юдеїв і мусульман.{{Sfn|Spinei|2003|с=16}} Мусульманські, єврейські та угорські купці з Угорщини регулярно відвідували ярмарки в Празі, обмінюючи золото та візантійські золоті монети на рабів, олово та хутра. До [[Переяславець|Переяславця]], важливого торгового центру на Нижньому Дунаї, угорці привезли коней і срібло.{{Sfn|Nagy|2018|сторінки=475–476}} [[Історія православної церкви|Візантійська церква]] була першою, хто успішно пропагував своїх лідерів: у 948 р {{Lang|hu|[[Horka (title)|horka]]}}, а близько 952 {{Lang|hu|[[Gyula (title)|gyula]]}}, хрестилися в [[Константинополь|Константинополі]].{{Sfn|Engel|2001|с=20}}{{Sfn|Spinei|2003|сторінки=78–79}} Натомість великий князь [[Геза]], який правив з початку 970-х років, прийняв хрещення за [[Латинські літургійні обряди|латинським обрядом]].{{Sfn|Makkai|1994|с=16}} Він звів фортеці та запросив іноземних воїнів для створення нової армії на основі [[Важка кіннота|важкої кавалерії]].{{Sfn|Makkai|1994|с=16}}{{Sfn|Kontler|1999|с=51}} Геза також організував шлюб свого сина, [[Стефан I Угорський|Стефана]], з [[Гізела Баварська|Гізелою Баварською]], принцесою з [[Саксонська династія|родини імператорів Священної Римської імперії]].{{Sfn|Makkai|1994|с=16}}{{Sfn|Engel|2001|с=26}}

Коли у 997 році помер Геза{{Sfn|Molnár|2001|с=20}}, його сину довелося боротися за спадкоємство з [[Коппань|Коппанєм]], найстаршим членом [[Арпади|дому Арпада]].{{Sfn|Engel|2001|с=27}} Стефан вийшов переможцем у вирішальній битві конфлікту в 998 році за допомогою [[Німці|німецької]] важкої кінноти.{{Sfn|Makkai|1994|с=17}}{{Sfn|Engel|2001|с=27}}{{Sfn|Kontler|1999|с=53}} Він подав запит на королівську корону до [[Сильвестр II|папи Сильвестра II]] (r. 999—1003), який задовольнив його прохання за згодою імператора [[Оттон III|Оттона III]].{{Sfn|Kirschbaum|1996|с=41}}

== «Вотчинне» королівство ==

=== Король Святий Стефан (1000 {{Ndash}} 1038) ===
{{Докладніше|Стефан I Угорський}}
25 грудня 1000 року або 1 січня 1001 року Стефан був коронований першим [[Король Угорщини|королем Угорщини]].{{Sfn|Kontler|1999|с=53}} Він зміцнив своє правління через серію воєн проти напівнезалежних місцевих правителів, включаючи свого дядька по материнській лінії [[Дьюла ІІІ|Дьюлу ІІІ]] та могутнього вождя племені [[Айтоні]].{{Sfn|Kontler|1999|с=53}}{{Sfn|Makkai|1994|с=17}} Він довів військову силу свого королівства, відбивши у 1030 році вторгнення [[Конрад II (імператор Священної Римської імперії)|Конрада II, імператора Священної Римської імперії]].{{Sfn|Kontler|1999|с=58}}{{Sfn|Engel|2001|с=29}} Болота, інші природні перешкоди та барикади з каменю, землі або дерева забезпечував оборону на кордонах королівства.{{Sfn|Sedlar|1994|с=207}} Широка зона уздовж кордонів, знана як {{Lang|hu|[[gyepü]]}}, для оборонних цілей була навмисно залишена незаселеною.{{Sfn|Sedlar|1994|с=207}}
[[Файл:Commemoration_on_the_Foundation_of_the_Church_in_Obuda_(Chronicon_Pictum_042).jpg|альт=An elderly man and women, each wearing a crown, raise a church.|ліворуч|міні|201x201пкс| Король [[Стефан I Угорський|Святий Стефан]] і [[Гізела Баварська|його дружина]] засновують церкву в [[Обуда (Будапешт)|Обуді]]]]
Стефан створив державу, подібну до монархій сучасної [[Західна Європа|Західної Європи]].{{Sfn|Kontler|1999|с=53}} [[Комітат|Графства]], основні одиниці управління, були округами, організованими навколо фортець і очолюваними королівськими урядовцями, відомими як [[ішпан]]и.{{Sfn|Makkai|1994|с=17}}{{Sfn|Spiesz|Caplovic|Bolchazy|2006|с=29}} Більшість ранньосередньовічних фортець були побудовані з землі та дерева.{{Sfn|Kontler|1999|с=56}} Стефан заснував [[Дієцезія|єпархії]] та принаймні одне архієпископство, а також заснував [[Бенедиктинці|бенедиктинські]] монастирі.{{Sfn|Makkai|1994|с=17}} Він приписав, щоб кожне десяте село мало будувати [[Парафіяльна церква|парафіяльну церкву]].{{Sfn|Spiesz|Caplovic|Bolchazy|2006|с=29}} Найперші церкви були простими дерев'яними конструкціями{{Sfn|Engel|2001|с=46}}, але королівська базиліка в Секешфегерварі була побудована в романському стилі.{{Sfn|Kontler|1999|с=72}} Із запровадженням римської церковної ієрархії домінуючою мовою церковного життя та державного управління стала латинь, хоча деякі [[Королівська хартія|королівські грамоти]], ймовірно, були написані грецькою мовою.{{Efn|Збережена копія статуту заснування монастиря черниць у Веспремвельдь була написана грецькою мовою.{{sfn|Berend|Urbańczyk|Wiszewski|2013|pp=155, 402}}}} Від єпископів вимагалося забезпечувати місцеве духовенство літургійними книгами, а королі регулярно жертвували [[Рукописна книга|кодекси]] монастирям. Найперші літературні твори, що збереглися, були написані латинською мовою під час правління Стефана.{{Sfn|Berend|Urbańczyk|Wiszewski|2013|с=402}} Єпископ [[Геллерт Угорський]], який прибув із Венеції, завершив в Угорщині латинський коментар до розділу в [[Книга пророка Даниїла|Книзі пророка Даниїла]].{{Sfn|Curta|2019|сторінки=597–598}} Погляди Стефана на державне управління були узагальнені близько 1015 року в [[Дзеркала для князів|дзеркалі для князів]], відомому як {{Lang|la|[[Admonitions]]}}.{{Sfn|Kontler|1999|с=58}} Заявляючи, що ''«країна, яка має тільки одну мову і один звичай, слабка і крихка»'', він наголошував на перевагах приїзду іноземців, або ''«гостей»''.{{Sfn|Engel|2001|с=38}} Його закони були спрямовані на прийняття, навіть силою, християнського способу життя.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=45–46}} Він особливо захищав [[Вінчання|християнський шлюб]] від полігамії та інших традиційних звичаїв.{{Sfn|Engel|2001|с=46}} Декоровані пояси та інші предмети язичницької моди також зникли.{{Sfn|Makkai|1994|с=20}} Простолюдини почали носити довгі вовняні пальта, але заможні чоловіки продовжували носити свої шовкові [[каптан]]и, прикрашені хутром.{{Sfn|Makkai|1994|с=20}}
{{Quote box
| title = Указ короля Стефана про викрадення дівчат
| quote = Якщо який-небудь воїн, розбещений розпустою, викраде дівчину, щоб взяти її дружиною, без згоди її батьків, ми постановили, що дівчина повинна бути повернута батькам, навіть якщо він що-небудь зробив з нею насильно, і викрадач повинен за викрадення заплатити десять биків, хоча він міг би згодом помиритися з батьками дівчини.
| source = 1000–1038<ref>''The Laws of the Medieval Kingdom of Hungary, 1000–1301'' (Stephen I:27), p. 6.</ref>
| align = left
| width = 25%
| bgcolor = #F5FAFF
| title_bg = #CEE0F2
| qalign = left
| salign = right
}}
З правової точки зору угорське суспільство поділялося на вільних і [[Кріпацтво|кріпаків]], але існували й проміжні групи.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=66–69, 74}} Усі вільні люди мали право володіти майном, подавати позов і бути присудженим.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=68–69}} Більшість із них були прив'язані до монарха або до заможнішого господаря, і лише ''«гості»'' могли пересуватися вільно.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=68–69}} Серед вільних людей, які жили на землях, прикріплених до фортеці, [[замкові воїни]] служили в армії, а [[замкові люди]] обробляли землі, кували зброю або надавали інші послуги.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=69–70}}{{Sfn|Rady|2000|сторінки=19–21}} Усі вільні люди повинні були сплачувати спеціальний податок монархам&nbsp;— [[пенні вільних]] (вісім денарів на людину на рік).{{Sfn|Engel|2001|с=70}}{{Sfn|Weisz|2018|с=261}} Селяни, знані як {{Lang|la|[[udvornici]]}} були звільнені від цього податку, будучи дещо перехідними між статусом вільних і кріпаків.{{Sfn|Engel|2001|с=74}} Кріпаки теоретично не мали правового статусу, доступного вільним людям{{Sfn|Engel|2001|с=68}}, але на практиці вони мали власну власність: вони обробляли землю своїх панів власними знаряддями праці та утримували 50–66&nbsp;% урожаю собі.{{Sfn|Makkai|1994|с=18}} Закони та гартії Стефана свідчать про те, що більшість простолюдинів жили в осілих громадах, які утворювали села.{{Sfn|Engel|2001|с=59}} Середнє село складалося з не більше 40 напівзаглиблених дерев'яних хат з кутовим [[вогнище]]м.{{Sfn|Engel|2001|с=59}} Хати були оточені великими обгородженими дворами. Їх відокремлювали канави, віддаляючи тварин і дозволяючи вирощувати зернові та овочі.{{Sfn|Laszlovszky|2018|с=92}} Багато сіл були названі на честь професії,{{Efn|Прикладами є Födémes ("бджоляр"), Hodász ("мисливець на бобрів"), Gerencsér ("гончар") і Taszár ("тесля").{{sfn|Engel|2001|p=59}}}} що означає, що жителі села повинні були надавати своїм панам певні послуги{{Sfn|Engel|2001|с=59}}.

=== Язичницькі повстання, війни та консолідація (1038—1116) ===
Стефан I пережив свого сина [[Емерик Угорський|Емерика]], який спричинив кризу, що тривала чотири десятиліття.{{Sfn|Molnár|2001|с=26}}{{Sfn|Makkai|1994|сторінки=18–19}} Стефан вважав свого двоюрідного брата [[Вазул]]а непридатним для престолу і призначив своїм спадкоємцем сина своєї рідної сестри, [[Венеція|венеційця]] [[Петро Орсеоло|Петра Орсеоло]].{{Sfn|Engel|2001|с=29}}{{Sfn|Kontler|1999|с=59}} Після того, як Вазул був осліплений, а його три сини були вигнані, Петро змінив свого дядька без протидії в 1038 році.{{Sfn|Engel|2001|с=29}} Перевага Петра до його іноземних придворних призвела до повстання, яке закінчилося його поваленням на користь тубільця лорда [[Самуїл Аба|Самуїла Аби]], який був пов'язаний з королівською сім'єю.{{Sfn|Makkai|1994|с=18}}{{Sfn|Kontler|1999|с=59}} У 1044 році підтриманий [[Генріх III Чорний|імператором Генріхом III]] Петро повернувся та вигнав Самуїла.{{Sfn|Engel|2001|с=29}} Під час свого другого правління Петро прийняв сюзеренітет імператора.{{Sfn|Engel|2001|с=29}} Його правління закінчилося новим повстанням, цього разу спрямованим на реставрацію язичництва. Було багато сеньйорів, які виступали проти знищення християнської монархії. Вони запропонували корону [[Андрій I|Андрію]], одному із синів [[Вазул]]а, який повернувся до Угорщини, переміг Петра та у 1046&nbsp;р. придушив язичників.{{Sfn|Kontler|1999|сторінки=59–60}} Його співпраця з братом [[Бела I|Белою]], талановитим полководцем, забезпечила перемогу угорців над імператором Генріхом III, який [[Генріх III Чорний|двічі намагався завоювати королівство:]] у 1050 і 1053 роках.{{Sfn|Spiesz|Caplovic|Bolchazy|2006|с=32}}

Нова громадянська війна спалахнула, коли в 1059 році герцог Бела зажадав собі корону, але його три сини прийняли правління [[Соломон I|Соломона]], сина Андрія I, в 1063 році.{{Sfn|Engel|2001|с=31}} Єпископ [[Маврус Печський]] написав своє ''Життя'' про пустельників [[Бенедикт Пустельник|Бенедикта]] та [[Сворад (святий)|Андрія Сворарда]]&nbsp;— найдавнішу угорську [[Агіографія|агіографію]].{{Sfn|Curta|2019|с=596}} Молодий король і його двоюрідні брати співпрацювали майже десять років; наприклад, в 1068 році вони спільно перемогли [[Печеніги|печенігів]], які грабували [[Трансильванія|Трансільванію]].{{Sfn|Curta|2006|сторінки=192–193}} Конфлікт влади в королівській родині спричинив у 1071 році нову громадянську війну. Це тривало до зречення Соломона на користь одного зі своїх двоюрідних братів, [[Владислав I Угорський|Владислава]], на початку 1080-х років.{{Sfn|Engel|2001|с=33}} Владислав оприлюднив закони, які передбачали драконівські покарання проти злочинців.{{Sfn|Kontler|1999|сторінки=61–62}} Його закони також регулювали сплату митних зборів, мита, що підлягало сплаті на ярмарках і бродах, і [[Церковна десятина|десятину]].{{Sfn|Kontler|1999|с=62}} Він заборонив євреям тримати християнських кріпаків і ввів закони, спрямовані на навернення місцевих мусульман, яких називали [[бьошормени]].{{Sfn|Berend|2001|сторінки=75, 237}}
{{Quote box
| title = Указ короля Владислава про купців і торговців, які купують крадені речі
| quote = Ніхто не повинен купувати чи продавати інакше, як на ринку. Якщо хтось, порушуючи це, купить крадене, то загинуть усі: і покупець, і продавець, і свідки. Якщо ж вони домовилися продати щось своє, то втрачають ту річ і її ціну, і свідки також втрачають стільки ж. Якщо ж угода була укладена на ринку, і договір буде укладений перед суддею, збирачем мита і свідками, і якщо куплений товар згодом виявиться краденим, то покупець уникне покарання&nbsp;...
| source = 1077–1095<ref>''The Laws of the Medieval Kingdom of Hungary, 1000–1301'' (Ladislas II:7), p. 14.</ref>
| align = right
| width = 25%
| bgcolor = #F5FAFF
| title_bg = #CEE0F2
| qalign = left
| salign = right
}}
Смерть шурина Владислава, короля [[Дмитар Звонимир|Хорватії Звонимира]], у 1089 або 1090 роках, створила для нього можливість вимагати для себе Хорватію.{{Sfn|Fine|1991|сторінки=283–284}}{{Sfn|Curta|2006|с=265}} Сестра Владислава, [[Олена (королева Хорватії)|Олена]], і кілька шляхтичів (переважно з північної Хорватії) підтримали його претензії.{{Sfn|Tanner|2010|с=14}}{{Sfn|Bárány|2012|с=345}} Війська Владислава зайняли низину, але місцевий претендент [[Петар Свачич]] у [[Петрові горах|Петрових горах]] чинив опір.{{Sfn|Curta|2006|с=265}}{{Sfn|Tanner|2010|с=14}}{{Sfn|Goldstein|1999|с=20}} Проте, Хорватія та Угорщина залишалися тісно пов'язаними більше дев'яти століть.{{Sfn|Kontler|1999|с=63}} Владислав І призначив свого племінника, [[Алмош (принц)|Алмоша]], керувати Хорватією.{{Sfn|Curta|2006|с=265}}{{Sfn|Goldstein|1999|с=20}} Хоча Алмош був молодшим сином, для спадкоємства король також віддавав перевагу його братові, [[Коломан I Книжник|Коломану]].{{Sfn|Engel|2001|с=34}} Попри це, Коломан став наступником свого дядька в 1095 році, тоді як Альмош під сюзеренітетом свого брата отримав окреме герцогство.{{Sfn|Engel|2001|с=34}} Протягом правління Коломана стосунки між братами залишалися напруженими, що зрештою призвело до осліплення Алмоша та його малолітнього сина [[Бела II|Бели]].{{Sfn|Engel|2001|с=35}}

Коломан розгромив два загони хрестоносців (виконавців [[Німецький хрестовий похід|Рейнської різанини]]), які грабували західні кордони{{Sfn|Sedlar|1994|сторінки=225–226}}, і розгромив у Хорватії [[Петар Свачич|Петара Свачича]].{{Sfn|Goldstein|1999|с=20}}{{Sfn|Fine|1991|с=284}} ''[[Pacta conventa (Хорватія)|У Pacta conventa]]'' кінця XIV століття стверджується, що Коломан був коронований королем Хорватії після укладення угоди з [[Дванадцять шляхетних родів Хорватії|дванадцятьма місцевими шляхтичами]]. {{Sfn|Curta|2006|сторінки=266–267}} Хоча, найімовірніше, документ є підробкою, він відображає фактичний статус власне Хорватії, яка ніколи не була безпосередньо включена до складу Угорщини.{{Sfn|Engel|2001|с=35}}{{Sfn|Curta|2006|с=267}} Навпаки, регіон, знаний як [[Славонія]], між Петровими горами та річкою [[Драва]], став тісно пов'язаним з Угорщиною.{{Sfn|Goldstein|1999|с=21}} Багато [[Угорська шляхта|угорських шляхтичів]] тут отримали від монархів земельні наділи.{{Sfn|Goldstein|1999|с=21}} [[Задар]], [[Спліт]] та інші міста [[Далмація|Далмації]] в 1105 році також прийняли сюзеренітет Коломана, але їх право обирати власних єпископів і лідерів залишилося незмінним.{{Sfn|Curta|2006|с=266}}{{Sfn|Engel|2001|с=36}} У Хорватії та Славонії суверен був представлений губернаторами з титулом ''[[Бан (титул)|бана]]''.{{Sfn|Goldstein|1999|с=21}} Так само королівський урядовець, ''[[Воєвода Трансильванії|воєвода]]'', керував [[Трансильванія|Трансільванією]], східним регіоном королівства.{{Sfn|Curta|2006|с=355}} Найвищі посади центральної адміністрації виникли з керівних посад королівської родини. Спочатку відповідальний за управління королівськими доменами, [[Палатин (Угорщина)|палатин]] став заступником короля на початку ХІІ століття. Його управлінські завдання були передані новому урядовцю, який швидко отримав функції головного юстиціара як [[Королівський суддя|королівського судді]].{{Sfn|Makkai|1994|сторінки=21–22}}
[[Файл:Hungary_11th_cent.png|альт=11th-century Hungary|ліворуч|міні| [[Угорське королівство]] в 1090-х роках]]
Як і Владислав І, Коломан виявився чудовим законодавцем, але він призначав менш суворі покарання, ніж його дядько.{{Sfn|Kontler|1999|с=65}} Він наказав, щоб угоди між християнами та євреями були оформлені письмово.{{Sfn|Berend|2001|сторінки=75, 111}} Він заборонив їм утримувати рабів-християн і ввів заборону на продаж рабів-тубільців за кордон.{{Sfn|Nagy|2018|с=477}} Його закони щодо мусульманських підданих були спрямовані на їхнє навернення; наприклад, зобов'язавши їх видати своїх дочок заміж за християн.{{Sfn|Berend|2001|с=211}} Присутність єврейських і мусульманських купців у королівстві пояснювалося його положенням як перехрестя торгових шляхів, що ведуть до Константинополя, [[Регенсбург]]а та [[Київ|Києва]].{{Sfn|Engel|2001|с=64}} Існувала також місцева торгівля, що дозволило Коломану збирати {{Lang|cr|[[marturina]]}}, традиційний натуральний податок Славонії, готівкою.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=34, 65}} Коломан звільнив тих, хто жив у власних маєтках, від вільних грошей, а іншим вільним особам дозволив викуповувати половину податку через надані послуги.{{Sfn|Weisz|2018|с=261}} Сучасні вчені припускають, що за Коломана була складена найдавніша угорська хроніка, але вона не збереглася. Вважається, що цей ''«первинний»'' літопис був розширений і переписаний відповідно до зміни політичних очікувань протягом ХІІ століття. Усі спроби вчених відновити оригінальний текст на основі літописів XIV—XV століть виявилися марними.{{Sfn|Berend|Urbańczyk|Wiszewski|2013|с=405}}{{Sfn|Curta|2019|с=604}}

Королівство було малонаселеним, із середньою щільністю населення 4-5 осіб на {{Convert|1|sqkm|sqmi}}.{{Sfn|Engel|2001|с=59}} Вулиці або райони {{Lang|hu|Olaszi}} («італійці») в [[Егер]]і, [[Печ (Угорщина)|Печі]] та [[Орадя|Вараді]] (Орадя, Румунія) свідчать про присутність «гостей», які розмовляють [[Західнороманські мови|західно-романською мовою]]{{Efn|{{lang|hu|Olasz}} сучасне угорське слово для позначення італійців, але в середні віки цей термін також охоплював інші народи, що розмовляють романськими мовами.{{sfn|Engel|2001|p=60}}}}. Тоді як топоніми {{Lang|hu|Németi}} («німці») і {{Lang|hu|Szászi}} («сакси») вказують на німецькомовних колоністів по всьому королівству.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=60–61}} Більшість підданих ранньосередньовічних угорських монархів були селянами.{{Sfn|Engel|2001|с=57}} Вони обробляли лише найродючіші землі та коли землі виснажувалися переселялися далі.{{Sfn|Engel|2001|с=59}} Найпоширенішою культурою була пшениця, але також вирощували [[Ячмінь звичайний|ячмінь]], сировину для домашнього пива.{{Sfn|Engel|2001|с=57}} Виноградарство процвітало, і виноградники існували практично в усіх поселеннях, за винятком високогір'я. Вина найвищого класу вироблялися в регіоні [[Срем|Серемсег]] (нині Срем у Сербії), але популярні також були вина [[Будайські гори|Будайських гір]], [[Токай-Хедьялья|Хедьяльї]], [[Шопрон]]а та [[Братислава|Пресбурга]] (Братислава, Словаччина). Повсякденним раціоном селян були свіжі або сушені фрукти.{{Sfn|Laszlovszky|2018|сторінки=85–86}} Монастирі запровадили систематичне вирощування фруктових дерев. У їхніх садах дерева були висаджені в нори, вириті через рівні проміжки часу.{{Sfn|Laszlovszky|2018|с=95}} Навіть селянам було дозволено полювати та рибалити в королівських лісах, які охоплювали значні території королівства.{{Sfn|Engel|2001|с=56}} Тваринництво залишалося важливою галуззю сільського господарства, а [[Пшоно|просо]] та [[Овес посівний|овес]] вирощувалися на корм.{{Sfn|Engel|2001|с=57}} Як письмові джерела, так і археологічні дані свідчать про те, що у середньовічній Угорщині голод був винятковим явищем.{{Sfn|Laszlovszky|2018|с=87}}

=== Експансія та колонізація (1116 {{Ndash}} 1196) ===
Невдалі війни з [[Венеційська республіка|Венеційською республікою]], [[Візантійська імперія|Візантійською імперією]] та іншими сусідніми державами характеризують правління сина Коломана, [[Стефан II (король Угорщини)|Стефана II]], який змінив свого батька в 1116&nbsp;р.{{Sfn|Kontler|1999|с=73}} Найдавніша згадка про [[секеї]]в&nbsp;— угорськомовну громаду вільних воїнів&nbsp;— пов'язана з першою війною молодого короля проти [[Чеське князівство|Богемського герцогства]]. Секеї жили розрізненими групами вздовж кордонів, але в ХІІ столітті їх перемістили до найсхідніших регіонів Трансільванії.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=115–117}} У 1131&nbsp;р. Стефан II помер бездітним.{{Sfn|Kontler|1999|с=73}} Його змінив двоюрідний брат, сліпий син герцога Алмоша Бела II. Під час його правління королівством керувала його дружина [[Ілона Сербська]], яка наказала вбити лордів, яких вона звинуватила в каліцтві свого чоловіка.{{Sfn|Engel|2001|с=50}} [[Борис Коломанович]], передбачуваний син короля Коломана, який намагався захопити трон у Бели II, не отримав внутрішньої підтримки.{{Sfn|Kontler|1999|с=73}}
{{Quote box
| title = Оттон Фрайзингський про владу короля Гези II
| quote = Якщо хтось із ішпанів навіть у незначній справі образив короля або, як це іноді трапляється, був несправедливо звинувачений у цьому, то посланець від двору, хоча він дуже низького рангу і без нагляду, хапає його посеред свити, заковує в кайдани і тягне на різні види покарань. Ніякого формального вироку від князя не запитують через його однолітків, ... обвинуваченому не дають можливості захиститися, а тільки волю князя всі вважають достатньою.
| source = ''Подвиги Фрідріха Барбаросси''<ref>''The Deeds of Frederick Barbarossa by Otto of Freising and his continuator, Rahewin'' (1.32/31), p. 67.</ref>
| align = left
| width = 25%
| bgcolor = #F5FAFF
| title_bg = #CEE0F2
| qalign = left
| salign = right
}}
Син Бели II, [[Геза II]], який зійшов на престол у 1141 році, вів активну зовнішню політику. Він підтримав [[Урош II (великий жупан)|Уроша II з Сербії]] проти імператора [[Мануїл I|Мануїла I Комніна]] та розпочав принаймні шість військових походів на Русь проти ворогів свого шурина [[Ізяслав Мстиславич|Ізяслава II Київського]].{{Sfn|Engel|2001|с=51}}{{Sfn|Fine|1991|сторінки=237–238}} Для служби у своїй армії він навіть вербував мусульманських воїнів у [[Понтійсько-каспійський степ|понтійських степах]].{{Sfn|Berend|2001|с=141}} [[Абу Хамід аль-Гарнаті|Абу Гамід аль-Гарнаті]] був мусульманським мандрівником з [[Аль-Андалус|Аль-Андалуза]] з [[Гранада|Гранади]], який подорожував східною та центральною Європою. 1150 року він подорожував до Угорщини, де прожив 3 роки і працював радником при дворі короля [[Геза II|Гези II]]. Він стверджував, що ''«Угорщина є однією з країн, де життя найлегше і найкраще»'', Угорщина ''«повсюди має величезний достаток і процвітання»'', а Угорщина ''«у багато разів могутніша»'' за [[Візантійська імперія|Імперію ромеїв]], додаючи, що війська [[Геза II|Гези ІІ]] були ''«незліченними»''<ref>{{Cite journal|last=Szabados|first=György|date=2022|title=9–12. századi magyarok életmódjáról (About the way of life of Hungarians of the 9-12th century)|url=https://www.academia.edu/75449243|journal=}}</ref>. Перетинаючи Угорщину під час [[Другий хрестовий похід|Другого хрестового походу]], [[Оттон Фрайзінзький|Отто Фрайзінзький]] помітив майже безконтрольну владу [[Геза II|Гези]] над своїми підданими{{Sfn|Engel|2001|с=51}}.
[[Файл:Esztergom.rozsaablak.jpg|альт=Detail of a stone church with a rose window and a decorated gate|праворуч|міні| [[Троянда (архітектура)|Вікно-троянда]] на [[Готична архітектура|готичній]] каплиці в королівському замку в [[Естергом]]і (кінець ХІІ століття)]]
Геза сприяв колонізації прикордонних зон{{Sfn|Sedlar|1994|с=207}}. [[Фламандці|Фламандські]], німецькі, італійські та [[Валлони|валлонські]] «гості» прибули у великій кількості та оселилися в регіоні [[Спиш|Шепесег]] (Спиш, Словаччина) і в південній Трансильванії{{Sfn|Engel|2001|с=61}}{{Sfn|Spiesz|Caplovic|Bolchazy|2006|с=276}}{{Sfn|Curta|2006|сторінки=352–353}}. Абу Хамід посилається на гори, які ''«містять багато срібла та золота»'', що вказує на важливість видобутку корисних копалин і золота вже близько 1150 року{{Sfn|Engel|2001|с=62}}. Він також пише про работоргівлю, згадуючи, що він купив привабливу рабиню за десять денарів, але красивих рабинь після військових походів продавали за три денари{{Sfn|Nagy|2018|с=477}}. Археологічні дані свідчать про те, що великі асиметричні важкі плуги, здатні перевертати ґрунт, уперше з'явилися, коли прибули нові поселенці. З поширенням важких плугів на зміну традиційним маленьким квадратним полям у селах прийшли довгі вузькі поля, придатніші для їх використання{{Sfn|Laszlovszky|2018|сторінки=96–98}}.

У 1162 році трон успадкував старший син Гези [[Стефан III (король Угорщини)|Стефан III]].{{Sfn|Kontler|1999|с=73}} Його дядьки, [[Ласло II|Владислав II]] і [[Стефан IV]], теж претендували на корону.{{Sfn|Kontler|1999|сторінки=73–74}} Імператор Мануїл I Комнін скористався внутрішніми конфліктами та у 1165 році змусив молодого короля поступитися [[Далмація|Далмацією]] та Серемсеґом.{{Sfn|Engel|2001|с=53}} Стефан III подав приклад для розвитку міст, надавши свободи валлонським «гостям» у [[Секешфегервар]]і, включаючи імунітет від юрисдикції місцевої ''ішпанії''.{{Sfn|Makkai|1994|с=20}}{{Sfn|Engel|2001|с=60}}{{Sfn|Kontler|1999|с=61}} Коли Стефан помер бездітним у 1172 році, на трон зійшов його брат [[Бела III]].{{Sfn|Kontler|1999|с=74}}{{Sfn|Sedlar|1994|с=55}} У 1180-х роках він знову завоював Далмацію та Серемсег.{{Sfn|Curta|2006|с=346}}{{Sfn|Fine|1994|с=7}}

Сучасний [[реєстр доходів Бели III]] показує, що його загальний дохід дорівнював 32&nbsp;тонн срібла на рік,{{Sfn|Molnár|2001|с=46}} але ця цифра явно перебільшена.{{Sfn|Engel|2001|с=61}} Засписком, понад 50&nbsp;% своїх доходів отримував від щорічного оновлення срібної валюти та від пов'язаних з торгівлею мит.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=62–63}} Австрійські митні тарифи того періоду показують, що Угорщина була основним постачальником зерна, шкіри, деревини, вина, воску, меду, риби, великої рогатої худоби, овець, свиней, міді, олова, свинцю, заліза та солі.{{Sfn|Nagy|2018|с=478}} Королівські доходи надходили або до королівської палати, або до короля як землевласника. Різниця між ними мала фундаментальне значення, оскільки ''ішпани'' отримували одну третину доходів палати, зібраних у їхніх округах. Натуральні податки зазвичай обкладалися виноградниками, стадами свиней і волів. Деякі привілейовані громади сплачували паушальні податки до королівської палати. Прикладом є іноземні поселенці в Трансільванії, які повинні були платити 15 000 марок на рік.{{Sfn|Weisz|2018|сторінки=255, 262–263}}

Бела наголошував на важливості ведення записів про судові процеси, що підтверджує повідомлення в пізніших угорських хроніках його ордену щодо обов'язкового використання письмових петицій.{{Sfn|Rady|2000|с=66}} Землевласники також почали оформляти свої операції в письмовій формі, що призвело до появи так званих ''«<nowiki/>[[Місце автентифікації|місць автентифікації]]<nowiki/>»'', таких як [[Капітула|соборні капітули]] та монастирі, що були уповноважені видавати [[Акт (документ)|грамоти]].{{Sfn|Kontler|1999|с=71}} Їхня поява також свідчить про роботу освіченого персоналу.{{Sfn|Kontler|1999|с=71}} Справді, з 1150-х років студенти з королівства навчалися в університетах [[Паризький університет|Парижа]], [[Оксфордський університет|Оксфорда]], [[Болонський університет|Болоньї]] та [[Падуанський університет|Падуї]].{{Sfn|Kontler|1999|с=71}} У королівстві Бели також можна було виявити аспекти французької культури ХІІ століття.{{Sfn|Kontler|1999|с=71}} Його палац в Естергомі був побудований у [[Готична архітектура|стилі ранньої готики]].{{Sfn|Makkai|1994|с=21}} Ахілл та інші імена, відомі з ''«<nowiki/>[[Легенда про Трою|Легенди про Трою]]<nowiki/>»'' та ''[[Александрія (повість)|«Александрії]]''» (двох символічних творів лицарської культури), також були популярні серед угорських аристократів.{{Sfn|Makkai|1994|с=21}} За консенсусною науковою точкою зору, «Майстер&nbsp;P», автор ''[[Діяння угрів]]'', хроніки про угорське ''«опанування землі»'', був нотаріусом Бели.{{Sfn|Curta|2019|с=604}} Найдавніший текст, написаний угорською мовою, знаний як ''[[Надгробна проповідь і молитва]]'', зберігся в кінці ХІІ століття у [[Милитвенний кодекс|Милитвенному кодексі]].{{Sfn|Berend|Urbańczyk|Wiszewski|2013|с=404}}{{Sfn|Curta|2019|с=596}}

== Розвиток маєтків королівства ==

=== Епоха Золотих булл (1196 {{Ndash}} 1241) ===
[[Файл:San_Mateo_en_la_Iglesia_de_Ják.jpg|альт=A relief depicting St Matthew holding a book and a small angel praying besides him|праворуч|міні| Рельєф [[Матвій (євангеліст)|апостола Матвія]] з [[Романське мистецтво|романської]] церкви Яка (ХІІІ ст.)]]
Син і наступник Бели III, [[Імріх I|Емрік]], був змушений зіткнутися з повстаннями, піднятими його молодшим братом, [[Андрій II|Андрієм]].{{Sfn|Kontler|1999|с=75}} Крім того, підбурювані [[Енріко Дандоло]], [[Дож Венеції|дожем Венеції]], у 1202 році війська [[Четвертий хрестовий похід|Четвертого хрестового походу]] [[Облога Задара (1202)|взяли Задар]].{{Sfn|Curta|2006|с=372}}{{Sfn|Fine|1994|с=61}} Емріка змінив у 1204 році його малолітній син, [[Ласло III|Владислав III]].{{Sfn|Engel|2001|с=89}} Коли через рік молодий король помер, на престол сів його дядько Андрій.{{Sfn|Engel|2001|с=89}} Стверджуючи, що ''«найкращим мірилом королівської допомоги є її безмірність»'', він розподілив серед своїх прибічників великі ділянки королівських земель.{{Sfn|Engel|2001|с=91}} Вільні люди, які проживали на колишніх королівських землях, втратили прямий контакт із сувереном, що загрожувало їхньому правовому статусу.{{Sfn|Rady|2000|с=34}}{{Sfn|Berend|2001|с=21}} Королівські доходи зменшилися, що призвело до введення нових податків і [[Відкуп податків|їх передачі у відкуп]] мусульманам і євреям.{{Sfn|Makkai|1994|с=23}} Нові методи збору коштів до королівської скарбниці викликали масові хвилювання.{{Sfn|Makkai|1994|с=23}}

Андрій II перебував під сильним впливом своєї дружини [[Гертруда Меранійська|Гертруди Меранійської]].{{Sfn|Engel|2001|с=91}} Вона відкрито висловила свою перевагу своїм німецьким співвітчизникам, що призвело до її [[Убивство Гертруди Меранійської|вбивства]] групою місцевих лордів у 1213 році.{{Sfn|Engel|2001|с=91}}{{Sfn|Kontler|1999|с=76}} Нове повстання спалахнуло, коли король був у [[Свята земля|Святій Землі]] під час [[П'ятий хрестовий похід|свого хрестового походу в 1217 і 1218]] році.{{Sfn|Kontler|1999|с=76}} Нарешті, рух [[Королівські слуги (Угорщина)|королівських слуг]], які фактично були вільними землевласниками, безпосередньо підпорядкованими монарху, змусив Андрія II у 1222&nbsp;р. випустити свою Золоту буллу.{{Sfn|Kontler|1999|с=75}} У ній коротко викладено свободи королівських слуг, включаючи їх звільнення від податків.{{Sfn|Engel|2001|с=94}} Його останнє положення дозволяло світським і духовним владикам ''«чинити опір і виступати проти»'' суверена ''«без звинувачення у [[Державна зрада|державній зраді]]<nowiki/>»''.{{Sfn|Kontler|1999|с=77}}<ref>''The Laws of the Medieval Kingdom of Hungary, 1000—1301'' (1222:31), p.&nbsp;35.</ref> Приблизно в цей час структура грантових хартій зазнала значних змін із запровадженням оповідного розділу про героїчні вчинки бенефіціарів на службі короля. Ці довгі розповіді містять більше інформації про історію Угорщини ХІІІ століття, ніж хроніки.{{Sfn|Curta|2019|с=607}}

Золота булла також забороняла наймати мусульман і євреїв у королівській адміністрації.{{Sfn|Berend|2001|с=121}} Ця заборона була підтверджена, коли Андрій II, на заклик прелатів, у 1231 році видав новий варіант Золотої булли, який уповноважував [[Архієпископ Естергома|архієпископа Естергома]] відлучити його від церкви у разі його відхилення від її положень.{{Sfn|Engel|2001|с=96}} Для нехристиян, які продовжували працювати в королівському домі, архієпископ Роберт Естергомський помістив королівство під інтердикт у 1232&nbsp;р.{{Sfn|Berend|2001|сторінки=156–157}} Андрій II був змушений скласти присягу, яка включала його обіцянку поважати привілейоване становище священнослужителів і звільнити всіх своїх єврейських і мусульманських урядовців.{{Sfn|Berend|2001|сторінки=158–159}} Зростання нетерпимості до некатоликів також демонструє передача православного монастиря [[Вишеград (Угорщина)|Вишеград]] бенедиктинцям у 1221&nbsp;р.{{Sfn|Engel|2001|с=97}}

Андрій II робив кілька спроб окупувати сусіднє [[Галицьке князівство]].{{Sfn|Engel|2001|сторінки=89–90}} Його син, [[Бела IV|Бела]], у 1228 році переконав групу [[половці]]в прийняти сюзеренітет Андрія II та у 1231 році заснував нову державу в Олтенії (відому як [[банат Сьорені]]).{{Sfn|Curta|2006|сторінки=387–388, 405–406}} Бела IV змінив свого батька у 1235 році.{{Sfn|Kontler|1999|с=77}} Його спроба повернути коронні землі, відчужені його попередниками, призвела до глибокого розриву між монархом і володарями саме тоді, коли [[монголи]] [[Західний похід монголів|просувалися на захід]].{{Sfn|Makkai|1994|с=25}}{{Sfn|Engel|2001|с=98}} Королю вперше повідомив про монгольську загрозу [[Юліан Угорський|брат Юліан]], [[Орден Домініканців|домініканський]] монах, який відвідав угорськомовне населення [[Magna Hungaria|Великої Угорщини]] в 1235 році.{{Sfn|Kontler|1999|с=77}} У наступні роки монголи розбили половців, які панували в західних частинах [[Євразійський степ|євразійських степів]].{{Sfn|Spinei|2003|с=301}} Половецький князь[[Котян]] погодився прийняти зверхність Бели IV; таким чином йому та його людям було дозволено оселитися на [[Великий Альфельд|Великій Угорській рівнині]].{{Sfn|Engel|2001|с=99}} Кочовий спосіб життя половців викликав численні конфлікти з місцевими громадами.{{Sfn|Spinei|2003|с=308}} Місцеві жителі навіть вважали їх союзниками монголів{{Sfn|Berend|2001|с=99}}.

=== Монгольська навала (1241 {{Ndash}} 1242) ===
[[Файл:Bela_menekul.jpg|альт=A miniature depicting a crowned man on a horse chased by a group of horsemen|ліворуч|міні| Монголи переслідують [[Бела IV|короля Белу IV]] після [[Битва на річці Шайо|битви при Шайо]]]]
[[Батий|Хан Батий]], який був командувачем монгольських військ, що вторглися до [[Східна Європа|Східної Європи]], в 1240 році вимагав від Бели IV капітуляції без бою.{{Sfn|Sedlar|1994|с=211}}{{Sfn|Curta|2006|сторінки=409–411}} Король відмовився та наказав своїм баронам зібратися зі своєю свитою в його таборі в [[Пешт (Будапешт)|Пешті]].{{Sfn|Sedlar|1994|с=213}} Тут спалахнули бунти проти половців, і натовп убив половецького князя Котяна.{{Sfn|Engel|2001|с=99}}{{Sfn|Spinei|2003|с=427}} Незабаром половці відійшли і пограбували центральні частини королівства.{{Sfn|Engel|2001|с=100}} У березні 1241&nbsp;р. через північно-східні перевали [[Карпати|Карпатських гір]] прибула головна монгольська армія.{{Sfn|Engel|2001|с=99}}{{Sfn|Curta|2006|с=409}} Королівські війська зустрілися з ворожими силами біля річки [[Слана (річка)|Слана]], де 11 квітня 1241&nbsp;р. монголи здобули вирішальну перемогу в [[Битва на річці Шайо|битві на річці Шайо]].{{Sfn|Spinei|2003|с=427}} Бела IV утік з поля бою спочатку до [[Австрія|Австрії]], де герцог [[Фрідріх II Австрійський|Фрідріх II]] затримав його за викуп.{{Sfn|Engel|2001|с=100}} Після цього король і його родина знайшли притулок у [[Клиська фортеця|фортеці Клис]] у Далмації.{{Sfn|Spinei|2003|с=439}} Монголи спочатку зайняли й ґрунтовно пограбували території на схід від річки Дунай. {{Sfn|Sedlar|1994|с=214}} Розповідь очевидця про спустошення східної Угорщини склав майстер Роджер, [[архідиякон]] капітулу собору у Вараді.{{Sfn|Curta|2006|с=410}} На початку 1242&nbsp;р., коли замерз Дунай, монголи його перетнули.{{Sfn|Engel|2001|с=100}} Дізнавшись про їхні дії, Герман, абат австрійського [[Нідеральтайське абатство|Нідеральтайського абатства]], записав, що ''«Угорське королівство, яке існувало 350 років, було зруйноване»''{{Sfn|Engel|2001|с=100}}{{Sfn|Spinei|2003|с=439}}.
{{Quote box
| title = Магістр Роже про руйнування Варада монголами
| quote = [Монголи] спалили церкву [у Вараді] разом з жінками і всім, що було в церкві. В інших церквах вони вчинили з жінками такі злочини, про які краще мовчати... Потім вони безжально відрубали голови шляхтичам, городянам, солдатам і канонікам на полі за містом. ... Після того, як вони все знищили, а від трупів піднявся нестерпний сморід, вони залишили це місце порожнім. Люди, які ховалися в довколишніх лісах, повернулися, щоб знайти якусь їжу. І поки вони шукали серед каміння і трупів, [монголи] несподівано повернулися, і з тих, кого вони там знайшли, не залишилося нікого живого.
| source = ''Послання''<ref>''Master Roger's Epistle'' (ch. 34), p. 201.</ref>
| align = right
| width = 25%
| bgcolor = #F5FAFF
| title_bg = #CEE0F2
| qalign = left
| salign = right
}}
Але королівство продовжувало існувати.{{Sfn|Spinei|2003|с=439}} У березні 1242&nbsp;р. хан Батий відкликав усе своє військо, коли йому було повідомлено про смерть великого хана [[Уґедей|Уґедея]].{{Sfn|Sedlar|1994|с=214}} Проте, вторгнення та голод, що виникли після нього, мали катастрофічні демографічні наслідки.{{Sfn|Curta|2006|с=413}} Щонайменше 15&nbsp;% населення загинуло або зникло безвісти.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=101–102}}{{Sfn|Molnár|2001|с=34}}{{Sfn|Laszlovszky|Kubinyi|2018|с=54}} Трансконтинентальні торговельні шляхи розпалися, що спричинило занепад [[Бач (Сербія)|Бача]] (Бач, Сербія), [[Ужгород|Унгвара]] (Ужгород, [[Україна]]) та інших традиційних центрів торгівлі.{{Sfn|Curta|2006|с=414}}{{Sfn|Engel|2001|с=103}} Місцеві мусульманські спільноти зникли, що свідчить про те, що вони зазнали особливо великих втрат під час вторгнення.{{Sfn|Berend|2001|сторінки=242–243}} Невеликі села також зникали, але археологічні дані вказують на те, що повне знищення поселень відбувалося рідше, ніж вважалося раніше.{{Sfn|Laszlovszky|Kubinyi|2018|сторінки=242–243}} Залишення більшості сіл, добре задокументоване з другої половини ХІІІ століття, було наслідком процесу інтеграції, який тривав десятиліття, коли селяни переїжджали з маленьких сіл до більших поселень{{Sfn|Laszlovszky|Kubinyi|2018|с=54}}.

=== Останні Арпади (1242 {{Ndash}} 1301) ===
Після відходу монголів Бела IV відмовився від своєї політики повернення колишніх земель корони.{{Sfn|Kontler|1999|с=80}} Натомість він надав своїм прихильникам великі маєтки та закликав їх будувати замки з каменю та цегли.{{Sfn|Engel|2001|с=104}} Він розпочав нову хвилю колонізації, яка призвела до прибуття певної кількості [[німці]]в, [[Моравці|моравів]], [[Поляки|поляків]] і [[Румуни|волохів]].{{Sfn|Kontler|1999|с=81}}{{Sfn|Molnár|2001|с=38}} Король знову запросив половців і поселив їх на [[Куншаг|рівнинах уздовж Дунаю та Тиси]].{{Sfn|Spinei|2003|сторінки=104–105}} Приблизно в той же час у королівстві оселилася група [[Алани|аланів]], предків{{Sfn|Engel|2001|с=105}}.

З'явилися нові села, які складалися з дерев'яних будинків, побудованих поруч на рівних ділянках землі.{{Sfn|Makkai|1994|с=33}}{{Sfn|Spiesz|Caplovic|Bolchazy|2006|с=49}} Наприклад, у малозаселених лісах [[Західні Карпати|Західних Карпат]] (на території сучасної Словаччини) розвинулася мережа поселень під опікою Бели IV.{{Sfn|Engel|2001|с=113}} Хати зникли, а з'явилися нові сільські хати, що складалися з житлової кімнати, кухні та комори.{{Sfn|Engel|2001|с=272}} Найдосконаліша сільськогосподарська техніка, включаючи асиметричні важкі плуги{{Sfn|Engel|2001|с=111}}, також поширилася по всьому королівству.{{Sfn|Makkai|1994|с=33}} Внутрішня міграція також відіграла важливу роль у розвитку нових володінь, що з'явилися на колишніх королівських землях.{{Sfn|Engel|2001|с=112}} Нові поміщики надавали особисту свободу та сприятливіші матеріальні умови тим, хто прибув до їхніх маєтків, що також дозволяло селянам, які вирішили не переселятися, покращити своє становище.{{Sfn|Engel|2001|с=112}} Бела IV надав привілеї більш ніж десятку міст, у тому числі [[Трнава|Надьсомбату]] (Трнава, Словаччина) і [[Пешт (Будапешт)|Пешту]].{{Sfn|Engel|2001|сторінки=112–113}}{{Sfn|Spiesz|Caplovic|Bolchazy|2006|с=34}} Список предметів розкоші 1264 року&nbsp;— східний оксамит, шовк, коштовності, дорогоцінні камені та фламандське [[сукно]]&nbsp;— переданbq Белою IV спадкоємцю [[Стефан V Арпад|Стефану V]] вказує, що імпортні товари переважно оплачувалися сріблом і сіллю. Подібним чином список товарів, привезених до [[Гент]]а, показує, що Угорщина експортувала віск і некарбоване золото та срібло{{Sfn|Nagy|2018|сторінки=479–480}}.
[[Файл:Hungary_13th_cent.png|альт=13th-century Hungary|ліворуч|міні| Місцеві автономії в [[Угорське королівство|Угорському королівстві]] (кінець XIII&nbsp;ст.)]]
Попри листи з погрозами, надіслані Белі IV ханами [[Золота Орда|Золотої Орди]], що доводили небезпеку нової монгольської навали{{Sfn|Sedlar|1994|с=377}}, він прийняв експансіоністську зовнішню політику.{{Sfn|Kontler|1999|с=81}} Фредерік II король Австрії загинув у боротьбі проти угорських військ у 1246&nbsp;р.{{Sfn|Kontler|1999|сторінки=81–82}} і зять Бели IV, [[Ростислав Михайлович]], уздовж південних кордонів королівства приєднав значні території.{{Sfn|Fine|1994|сторінки=171–175}}{{Sfn|Engel|2001|с=106}} Конфлікти між літнім монархом і його спадкоємцем спричинили громадянську війну в 1260-х роках{{Sfn|Engel|2001|с=106}}.

У 1267&nbsp;р. Бела IV та його син спільно підтвердили вольності королівських слуг і почали називати їх [[Угорська шляхта|шляхтою]].{{Sfn|Engel|2001|с=120}} На той час ''«справжня шляхта»'' юридично відрізнялися від інших землевласників.{{Sfn|Rady|2000|сторінки=91–93}} Вони тримали свої маєтки вільними від будь-яких зобов'язань, але всі інші (навіть [[церковна знать]], волоські [[кнез]]і, та інша «<nowiki/>[[умовна шляхта]]<nowiki/>») вимагали послуги своїм панам в обмін на землі, якими вони володіли.{{Sfn|Rady|2000|сторінки=79, 84, 91–93}} У дедалі більшій кількості округів місцева знать отримала право обирати чотирьох ''«суддів шляхти»'', які представлятимуть їх в офіційних процедурах (або двох, у Трансільванії та Славонії).{{Sfn|Engel|2001|сторінки=120–121}} У цей період також виникла ідея прирівнювання угорської ''«нації»'' до спільноти шляхти.{{Sfn|Engel|2001|с=122}} Вперше це було висловлено в {{Lang|la|[[Gesta Hunnorum et Hungarorum|Gesta Hungarorum]]}} " Симона з Кези, літописі, написаному у 1280-х роках{{Sfn|Engel|2001|с=121}}.

Найбагатші землевласники змушували дрібних шляхтичів приєднуватися до своєї свити, що посилювало їхню владу.{{Sfn|Sedlar|1994|с=276}} Один із баронів, Йоахім із клану Гуткелед, у 1272&nbsp;р. навіть захопив спадкоємця Стефана V, немовля [[Ласло IV Половець|Владислава{{Sfn|Engel|2001|сторінки=107–108}}]]. Через кілька місяців Стефан V помер, спричинивши нову громадянську війну між [[Чаки (рід)|Чаками]], [[Кесеги|Кесегами]] та іншими провідними родинами, які намагалися контролювати центральний уряд від імені молодого Владислава IV. {{Sfn|Engel|2001|с=108}} У 1277 році на зборах духовних і світських володарів, а також представників знаті та половців, він був оголошений повнолітнім, але він не зміг зміцнити королівську владу.{{Sfn|Engel|2001|сторінки=108–109}} Владислав IV, чия мати, [[Єлизавета Куманська|Єлизавета]], була донькою куманського вождя, віддавав перевагу своєму куманському роду, що робило його непопулярним{{Sfn|Sedlar|1994|сторінки=406–407}}{{Sfn|Engel|2001|с=109}}. Його навіть звинуватили в тому, що він ініціював [[Друге монгольське вторгнення до Угорщини|друге монгольське вторгнення]] в 1285 році, хоча загарбники були розгромлені королівськими військами{{Sfn|Engel|2001|с=109}}{{Sfn|Sedlar|1994|с=219}}.

Коли Владислав IV був убитий у 1290 році, [[Святий Престол]] оголосив королівство вакантним [[Феод|леном]].{{Sfn|Makkai|1994|с=31}}{{Sfn|Sedlar|1994|с=163}} Хоча Рим передав королівство сину [[Марія Арпад|сестри]] покійного короля [[Карл Мартел Анжуйський|Карлу Мартелу]], наслідному принцу [[Неаполітанське королівство|Неаполітанського королівства]],{{Sfn|Engel|2001|с=110}} більшість угорських володарів обрали королем [[Андрій III Венецієць|Андрія]], онука Андрія II і сина [[Стефан Постум|князя Стефана]] сумнівної легітимності.{{Sfn|Engel|2001|с=110}}{{Sfn|Sedlar|1994|с=33}} Андрій став першим монархом, який перед своєю коронацією склав присягу поважати вольності церкви та шляхетства.{{Sfn|Sedlar|1994|с=39}}{{Sfn|Kontler|1999|с=84}} Він регулярно скликав прелатів, лордів і представників шляхти на збори, знані як [[Угорський сейм|сейми]], які почали розвиватися в [[Законодавча влада|законодавчий]] орган.{{Sfn|Engel|2001|с=110}}{{Sfn|Sedlar|1994|с=286}} До 1300 року, коли королівство розпалося на автономні провінції, якими керували могутня шляхта (зокрема [[Матуш Чак Тренчанський|Матвій Чак]], [[Ладіслав Кан]] і [[Омодей Аба]]),{{Sfn|Kontler|1999|с=84}} хорватський лорд [[Павло I Шубич|Павло I Шубич з Брибіра]] наважився запросити сина покійного Карла Мартела, дванадцятирічного [[Карл I Роберт|Карла Роберта]], до Угорщини.{{Sfn|Kontler|1999|с=84}} Молодий самозванець йшов з Хорватії до Буди, коли 14 січня 1301&nbsp;р. Андрій III несподівано помер{{Sfn|Kontler|1999|с=84}}.

== Наслідки ==
{{Докладніше|Угорське королівство (1301–1526)}}
Зі смертю Андрія III чоловіча лінія дому Арпада вимерла, і почався період анархії.{{Sfn|Kontler|1999|с=84}}{{Sfn|Kirschbaum|1996|с=45}} Карл Роберт був коронований королем тимчасовою короною, але більшість лордів і єпископів відмовилися підкоритися йому, оскільки його вважали символом спроб Святого Престолу контролювати Угорщину.{{Sfn|Kontler|1999|с=84}} Вони обрали королем дванадцятирічного [[Вацлав III|Вацлава Богемського]], який по жіночій лінії походив від [[Бела IV|угорського короля Бели IV]].{{Sfn|Kontler|1999|с=87}}{{Sfn|Spiesz|Caplovic|Bolchazy|2006|с=50}} Молодий король не зміг зміцнити свою позицію, оскільки багато лордів, особливо ті, хто володів доменами в південному регіоні королівства, продовжували підтримувати Карла Роберта.{{Sfn|Engel|2001|с=129}} У середині 1304 року Вацлав виїхав з Угорщини до Богемії{{Sfn|Engel|2001|с=129}}. Успадкувавши Богемію в 1305 році, він відмовився від претензій на Угорщину на користь [[Отто III Віттельсбах|Оттона III, герцога Баварії]]{{Sfn|Kontler|1999|с=87}}{{Sfn|Engel|2001|с=129}}.

Отто, який був онуком Бели IV, короля Угорщини, був коронований королем, але законним монархом його вважали лише кесеги та трансільванські сакси.{{Sfn|Engel|2001|с=129}} У Трансільванії він був схоплений Ладіславом Каном, який змусив його покинути Угорщину.{{Sfn|Kontler|1999|с=87}} На сеймі 10 жовтня 1307 року більшість лордів і прелатів обрали королем Карла Роберта.{{Sfn|Engel|2001|с=130}} У Секешфегерварі у 27 серпня 1310 року він був коронований [[Корона Святого Іштвана|Священною короною Угорщини]] архієпископом Естергомським, як того вимагає звичаєве право{{Sfn|Engel|2001|с=130}}. Протягом наступного десятиліття він розпочав серію військових кампаній проти олігархів, щоб відновити королівську владу{{Sfn|Molnár|2001|с=43}}. Карл Роберт возз'єднав королівство після смерті наймогутнішого лорда Матвія Чака, що дало йому змогу в 1321 році підкорити велику провінцію Чака на північному сході Угорщини{{Sfn|Molnár|2001|с=45}}{{Sfn|Kontler|1999|с=91}}.

== Див. також ==
{{Портал|Історія|Угорщина}}
* [[Угорське королівство (1301–1526)]]
* [[Список правителів Угорщини]]
* [[Болгаро-угорські війни]]

== Коментарі ==
{{Notelist}}

== Примітки ==
{{Reflist|3}}

== Джерела ==

;Першоджерела
{{Refbegin}}
*''Anonymus, Notary of King Béla: The Deeds of the Hungarians'' (Edited, Translated and Annotated by Martyn Rady and László Veszprémy) (2010). In: Rady, Martyn; Veszprémy, László; Bak, János M. (2010); ''Anonymus and Master Roger''; CEU Press; {{ISBN|978-963-9776-95-1}}.
*''Master Roger's Epistle to the Sorrowful Lament upon the Destruction of the Kingdom of Hungary by the Tatars'' (Translated and Annotated by János M. Bak and Martyn Rady) (2010). In: Rady, Martyn; Veszprémy, László; Bak, János M. (2010); ''Anonymus and Master Roger''; CEU Press; {{ISBN|978-963-9776-95-1}}.
*''The Deeds of Frederick Barbarossa by Otto of Freising and his continuator, Rahewin'' (Translated and annotated with an introduction by Charles Christopher Mierow, with the collaboration of Richard Emery) (1953). Columbia University Press. {{ISBN|0-231-13419-3}}.
*''The Laws of the Medieval Kingdom of Hungary, 1000–1301'' (Translated and Edited by János M. Bak, György Bónis, James Ross Sweeney with an essay on previous editions by Andor Czizmadia, Second revised edition, In collaboration with Leslie S. Domonkos) (1999). Charles Schlacks, Jr. Publishers.

;Вторинні джерела
*{{cite book |last=Bak |first=János M. |editor-last=Meyer |editor-first=Marc A. | title=The Culture of Christendom: Essays in Medieval History in Memory of Denis L. T. Bethel |publisher=The Hambledon Press |year=1993 |chapter="Linguistic pluralism" in Medieval Hungary |isbn=1-85285-064-7}}
*{{cite book |last=Bárány |first=Attila |editor-last=Berend |editor-first=Nóra | title=The Expansion of Central Europe in the Middle Ages |series=The Expansion of Latin Europe, 1000–1500 |volume=5 |publisher=Ashgate Variorum |year=2012 |pages=333–380 |chapter=The Expansion of the Kingdom of Hungary in the Middle Ages (1000–1490) |isbn=978-1-4094-2245-7}}
*{{cite book |last=Berend |first=Nora |authorlink= |year=2001 |title=At the Gate of Christendom: Jews, Muslims and 'Pagans' in Medieval Hungary, c. 1000–c. 1300 |publisher=Cambridge University Press |isbn=978-0-521-02720-5}}
*{{cite book |last1=Berend |first1=Nora |authorlink1= |last2=Urbańczyk |first2=Przemysław |authorlink2= |last3=Wiszewski |first3=Przemysław |year=2013 |title=Central Europe in the High Middle Ages: Bohemia, Hungary and Poland, c. 900-c. 1300 |url=https://archive.org/details/centraleuropeinh0000bere |series=Cambridge Medieval Textbooks |publisher=Cambridge University Press |isbn=978-0-521-78156-5}}
*{{cite book |last=Curta |first=Florin |authorlink= |year=2006 |title=Southeastern Europe in the Middle Ages, 500–1250 |series=Cambridge Medieval Textbooks |url=https://archive.org/details/southeasterneuro0000curt |url-access=registration |publisher=Cambridge University Press |isbn=978-0-521-89452-4}}
*{{cite book |last=Curta |first=Florin |author-link= |title=Eastern Europe in the Middle Ages (500–1300), ''Volume I'' |publisher=[[Brill Publishers]] |location=Leiden, NL |series=BRILL's Companion to European History |volume=19 |year=2019 |isbn=978-90-04-41534-8}}
*{{cite book |last=Engel |first=Pál |authorlink= |editor-last=Ayton |editor-first=Andrew |year=2001|title=The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895–1526 |publisher=I.B. Tauris |isbn=1-86064-061-3}}
*{{cite book |last=Fine |first=John V. A |authorlink= |year=1991 |title=The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth century |publisher=The University of Michigan Press |isbn=0-472-08149-7}}
*{{cite book |last=Fine |first=John V. A |authorlink= |year=1994 |title=The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth&nbsp;Century to the Ottoman Conquest |publisher= The University of Michigan Press |isbn=0-472-08260-4}}
*{{cite book |last=Goldstein |first=Ivo |authorlink= |year=1999 |title=Croatia: A History |publisher=McGill-Queen's University Press |isbn=978-0-7735-2017-2 |url-access=registration |url=https://archive.org/details/croatia00ivog }}
*{{cite book |last=Kirschbaum |first=Stanislav J. |year=1996 |title=A History of Slovakia: The Struggle for Survival |publisher=Palgrave Macmillan |isbn=1-4039-6929-9 |url-access=registration |url=https://archive.org/details/historyofslovaki00kirs }}
*{{cite book |last=Kontler |first=László |year=1999 |title=Millennium in Central Europe: A History of Hungary |url=https://archive.org/details/millenniumincent0000kont |publisher=Atlantisz Publishing House |isbn=963-9165-37-9 }}
*{{cite book |last1=Laszlovszky |first1=József |last2= Kubinyi |first2=András |editor1-last=Laszlovszky |editor1-first=József |editor2-last=Nagy |editor2-first=Balázs |editor3-last=Szabó |editor3-first=Péter|editor4-last=Vadai |editor4-first=András |title=The Economy of Medieval Hungary |series=East Central and Eastern Europe in the Middle Ages, 450–1450 |publisher=Brill Publishers |year=2018 |pages=48–64 |chapter=Demographic issues in late medieval Hungary: population, ethnic groups, economic activity |isbn=978-90-04-31015-5}}
*{{cite book |last=Laszlovszky |first=József |editor1-last=Laszlovszky |editor1-first=József |editor2-last=Nagy |editor2-first=Balázs |editor3-last=Szabó |editor3-first=Péter |editor4-last=Vadai |editor4-first=András |title=The Economy of Medieval Hungary |series=East Central and Eastern Europe in the Middle Ages, 450–1450 |publisher=Brill Publishers |year=2018 |pages=81–112 |chapter=Agriculture in Medieval Hungary |isbn=978-90-04-31015-5}}
*{{cite book |last=Makkai |first=László |editor1-last=Sugár |editor1-first=Peter F. |editor2-last=Hanák |editor2-first=Péter |editor3-last=Frank |editor3-first=Tibor |title=A History of Hungary |publisher=Indiana University Press |year=1994 |pages=[https://archive.org/details/historyofhungary00pete/page/8 8–33] |chapter=The Hungarians' prehistory, their conquest of Hungary and their raids to the West to 955; The foundation of the Hungarian Christian state, 950–1196; Transformation into a Western-type state, 1196–1301 |isbn=0-253-20867-X |chapter-url=https://archive.org/details/historyofhungary00pete/page/8 }}
*{{cite book |last=Molnár |first=Miklós |year=2001 |title=A Concise History of Hungary |series=Cambridge Concise Histories |url=https://archive.org/details/concisehistoryof00moln |url-access=registration |publisher=Cambridge University Press |isbn=978-0-521-66736-4 }}
*{{cite book |last=Nagy |first=Balázs |editor1-last=Laszlovszky |editor1-first=József |editor2-last=Nagy |editor2-first=Balázs |editor3-last=Szabó |editor3-first=Péter|editor4-last=Vadai |editor4-first=András |title=The Economy of Medieval Hungary |series=East Central and Eastern Europe in the Middle Ages, 450–1450 |publisher=Brill Publishers |year=2018 |pages=473–490 |chapter=Foreign Trade in Medieval Hungary |isbn=978-90-04-31015-5}}
*{{cite book |last=Rady |first=Martyn |authorlink= |year=2000 |title=Nobility, Land and Service in Medieval Hungary |url=https://archive.org/details/nobilitylandserv0000rady |series=Studies in Russia and East Europe |publisher=Palgrave |isbn=0-333-80085-0 }}
*{{cite book |last=Sedlar |first=Jean W. |year=1994 |title=East Central Europe in the Middle Ages, 1000–1500 |series=A History of East Central Europe |volume=III |publisher=University of Washington Press |isbn=0-295-97290-4 }}
*{{cite book |last1=Spiesz |first1=Anton |last2=Caplovic |first2=Dusan |authorlink2= |last3=Bolchazy |first3=Ladislaus J. |year= 2006 |title=Illustrated Slovak History: A Struggle for Sovereignty in Central Europe |publisher=Bolchazy-Carducci Publishers |isbn=978-0-86516-426-0}}
*{{cite book |last=Spinei |first=Victor |authorlink= |year=2003 |title=The Great Migrations in the East and South East of Europe from the Ninth to the Thirteenth Century |publisher=Romanian Cultural Institute (Center for Transylvanian Studies) |isbn=973-85894-5-2}}
*{{cite book |last=Tanner |first=Marcus |year=2010 |title=Croatia: A Nation Forged in War |publisher=Yale University Press|isbn=978-0-300-16394-0}}
*{{cite book |last=Weisz |first=Boglárka |editor1-last=Laszlovszky |editor1-first=József |editor2-last=Nagy |editor2-first=Balázs |editor3-last=Szabó |editor3-first=Péter|editor4-last=Vadai |editor4-first=András |title=The Economy of Medieval Hungary |series=East Central and Eastern Europe in the Middle Ages, 450–1450 |publisher=Brill Publishers |year=2018 |pages=256–264 |chapter=Royal revenues in the Árpádian Age |isbn=978-90-04-31015-5}}
{{Refend}}

== Подальше читання ==
* {{cite book |last= |first= |url=https://mki.gov.hu/assets/pdf/MKI_EN_006_kings_and_saints_B5_web.pdf |title=Kings and Saints - The Age of the Árpáds |publisher=Institute of Hungarian Research |year=2022 |isbn=978-615-6117-65-6 |location=Budapest, Székesfehérvár}}
{{Refbegin}}
*{{cite book |last=Sághy |first=Marianne |editor-last=Urbańczyk |editor-first=Przemysław |title=Europe around the Year 1000 |publisher=Wydawnictwo DIG |year=2001 |pages=451–464 |chapter=The making of the Christian kingdom in Hungary |isbn=83-7181-211-6}}
{{Refend}}

== Посилання ==
{{Refbegin}}
*{{cite web |last=Jékely |first=Zsombor |title=Art in Medieval Hungary |publisher=Zsombor Jékely |date=7 жовтня 2011 |url=http://home.hu.inter.net/jekely/ |access-date=15 березня 2016}}
{{Refend}}

{{Угорщина в темах}}
{{Середні віки}}
{{бібліоінформація}}
[[Категорія:Історія Словаччини]]
[[Категорія:Історія Угорщини]]
[[Категорія:Угорське королівство]]
[[Категорія:XI століття в Угорщині]]
[[Категорія:Колишні королівства]]
[[Категорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]