Перегляд вихідного коду сторінки Україна (назва)

{{Сумнівні твердження}}
{{Otheruses|Україна (значення)}}

[[Файл:Vkraina Radziwiłł map.jpg|thumb|''Vkraina'' («Україна») та ''Kyovia'' («[[Київ]]») на «[[Радзивіллівська мапа|Радзивіллівській мапі]]» 1613 року, зі ''campi deserti'' («степовими полями») по «цей» та «той» бік ''Boristenes'' («[[Борисфен]]у»), нинішнього ''Niepr'' («Дніпра»)<ref>{{cite book |first=Serhii |last=Plokhy |chapter=Princes and Cossacks: Putting Ukraine on the Map of Europe |chapter-url=https://hwpi.harvard.edu/files/mapa/files/princescossaksarticle.pdf?m=1607093596 |title=Seeing Muscovy Anew: Politics—Institutions—Culture. Essays in Honor of Nancy Shields Kollmann |editor-first1= Michael S. |editor-last1= Flier |editor-first2=  Valerie A. |editor-last2=Kivelson |editor-first3=  Erika |editor-last3=Monahan |editor-first4= Daniel |editor-last4=Rowland |location=Bloomington, IN |publisher= Slavica Publishers |year= 2017 |page=323 |isbn=978-0-89357-481-9}}{{ref-en}}</ref>.]]
'''Украї́на''' або '''Вкраї́на'''<ref name="Україна">стор. 573, 426, 375, 432, 434, 347, 343, «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р.&nbsp;— ISBN 5-308-00052-2 {{ref-uk}}</ref> ({{lang-orv|Оукраина}})&nbsp;— [[топонім]] у [[Східна Європа|Східній Європі]]. Вперше згадується в [[Київський літопис|Київському літописі]] під [[1187]] роком, у зв'язку зі смертю [[Переяславське князівство|переяславського]] князя [[Володимир Глібович|Володимира Глібовича]] на [[Посульська оборонна лінія|Посульському рубежі]]<ref name="lito652">Стлб. 653:8, 663:31-33. // [http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat28.htm ПСРЛ.&nbsp;— Т. 2. Ипатьевская летопись.&nbsp;— СПб., 1908.&nbsp;— Стлб. 652—673.]&nbsp;— Ізборник.</ref>. З XIX століття назва території обабіч [[Дніпро (річка)|Дніпра]], між [[Дон]]ом і [[Сян]]ом, та [[Прип'ять|Прип'яттю]] і [[Чорне море|Чорним морем]], заселена переважно [[українці|українцями]].

Згідно з версією, поширеною в російській, радянській та українській історіографії, так називали «пограничну територію»<ref name="eiu-11" /> ([[М. Грушевський]], Лонгин Цегельський [1907], Богдан Барвінський [1916], Володимир Охримович, Іван Огієнко, Ярослав Рудницький, Євген Онацький, Зенон Кузеля, Дмитро Дорошенко, [[Потебня Олександр Опанасович|О.&nbsp;О.&nbsp;Потебня]], [[Карпенко Юрій Олександрович|Ю.&nbsp;О.&nbsp;Карпенко]], [[Никонов Володимир Андрійович|В.&nbsp;А.&nbsp;Никонов]], [[Толочко Петро Петрович|П.&nbsp;П.&nbsp;Толочко]], В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій<ref>Смолій В. А. (відп. ред.) Історія українського козацтва: У 2 томах: Том 2&nbsp;— К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007.&nbsp;— 760 с. (8 с.) ISBN 966-518-398-2</ref>), Орест Субтельний [1991]<ref name=":0">[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. [https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/01/Baytsar-UKRAYINA-ta-ukraintsi-na-kartakh_book2021.pdf УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ]. Монографія / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Львів: ЗУКЦ, 2022.&nbsp;— 328 с.</ref>.
 
За другою версією, «Україна» має значення «рідний край, країна, земля»<ref name="UkrMovEnts" /><ref name="mee" /><ref name="topon1998" /> ([[Грінченко Борис Дмитрович|Грінченко Б. Д.]]<ref>[[Грінченко Борис Дмитрович|Борис Гринченко]], 1909&nbsp;р.:{{text|
{{цитата|«Украї́на, ни, ж. 1) — країна.»}}}}{{Грінченко|Україна|60706-ukrajina}}</ref>, [[Шевченко Федір Павлович|Шевченко Ф. П.]]<ref>Ф. Шевченко: термін «Україна», «Вкраїна» має передусім значення «край», «країна», а не «окраїна»: том 1, с. 189 в [[Історія Української РСР (видання 1977—1979)|Історія Української РСР]]: У 8 т., 10 кн.&nbsp;— К., 1979.</ref>, [[Єрмоленко Світлана Яківна|С.&nbsp;Я.&nbsp;Єрмоленко]]<ref>Світлана Єрмоленко. [http://archive.nndiuvi.org.ua/fulltext.html?id=975 У власних назвах&nbsp;— історія України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190610152236/http://archive.nndiuvi.org.ua/fulltext.html?id=975 |date=2019-06-10 }}</ref>, [[Скляренко Віталій Григорович|В.&nbsp;Г.&nbsp;Скляренко]]<ref name="sklarenko01">[[Скляренко Віталій Григорович|Скляренко В.]] Звідки походить назва Україна // [[Україна (журнал)#Україна (журнал, Київ 1941—)|Україна: громадсько-політичний, літературно-художній часопис]].&nbsp;— Київ, 1991.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 20, 39.</ref><ref name="sklarenko02">[[Скляренко Віталій Григорович|Скляренко В.]] Україна: походження назви // Вісник [[Міжнародна асоціація україністів|міжнародної асоціації україністів (МАУ)]]. Науковий і культурно-освітній журнал.&nbsp;— Київ, 1991.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 66-72.</ref>, [[Андрусяк Микола Григорович|М.&nbsp;Г.&nbsp;Андрусяк]], [[Русанівський Віталій Макарович|В.&nbsp;М.&nbsp;Русанівський]]<ref name="UkrMovEnts" />,[[Байцар Андрій Любомирович|А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар]], [[Півторак Григорій Петрович|Г.&nbsp;П.&nbsp;Півторак]]<ref>[http://litopys.org.ua/pivtorak/pivtorak.htm Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов]</ref>)<ref name="topon1998">''[[Янко Микола Тимофійович|Янко М. Т.]]'' [[iarchive:topon1998/page/n360/mode/1up|Україна]] // Топонімічний словник України: Словник-довідник.&nbsp;— Київ: [[Знання (видавництво)|Знання]], 1998.&nbsp;— С. 363—364.&nbsp;— 432 с.&nbsp;— ISBN 5-7707-9443-7</ref><ref>Звідки пішла назва «Україна» / Е. Острась // [[Київська старовина|Київська старовина: Науковий історико-філологічний журнал]].&nbsp;— 2006.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 56—63.</ref>.<ref>[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. [https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/09/Baytsar-Heohrafiia-kartohrafiia-Vynnyky-2020-book.pdf Географія та картографія Винниківщини]. Наукове видання / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.&nbsp;— 640 с.</ref>.<ref name=":0" />.

Третя версія запропонована видатним українським географом Степаном Рудницьким в його працях «Україна. Земля й народ» (Відень, 1916) і «Основи землезнання України» (Прага, 1923). На його думку, «Україна»&nbsp;— це межова земля Європи, кордон між Європою та Азією. Прихильниками цієї версії були відомі географи Мирон Дольницький (1892—1968) та Володимир Кубійович (1900—1985). Пояснення Степана Рудницького широкого поширення так і не набуло. Ця версія зазнала нищівної критики українським істориком Ярославом Рудницьким («Слово й назва Україна» (Winnipeg, Man. 1951), назвавши її «ще однією псевдологією» та «народною етимологією, що насправді прогомоніла майже безслідно».<ref name=":0"/>.

Серед дослідників досі немає одностайності в тлумаченні цього терміна. В сучасній історіографії є вдосталь прибічників як однієї, так і другої версій<ref>А.&nbsp;І.&nbsp;Федорова. [http://dspace.opu.ua/xmlui/handle/123456789/2148 Перші згадки терміну Україна: історіографічний аспект] / А.&nbsp;І.&nbsp;Федорова, к.і.н., доцент / Одеський національний політехнічний університет, Кафедра історії та етнографії України, 2016.</ref>. [[Етимологія|Етимологію]] цього слова досі не з'ясовано.<ref>''[[Крижанівська Ольга Іванівна|Крижанівська О. І.]]'' [https://archive.org/stream/kryzhanivska2010#page/n20/mode/1up Походження української мови та основні етапи її становлення] // ''О.&nbsp;І.&nbsp;Крижанівська''. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навчальний посібник.&nbsp;— Київ: [[Академія (видавничий центр)|ВЦ «Академія»]], 2010.&nbsp;— С. 20. ISBN 978-966-580-311-9.</ref><ref>[[iarchive:etymol2014/page/n485/mode/1up|Україна]] // [[Етимологічний словник топонімів України]] / [[Лучик Василь Вікторович|В.&nbsp;В.&nbsp;Лучик]]; відп. ред. [[Скляренко Віталій Григорович|В.&nbsp;Г.&nbsp;Скляренко]].&nbsp;— К.: [[Академія (видавничий центр)|ВЦ «Академія»]], 2014.&nbsp;— С. 485.&nbsp;— 544 с.&nbsp;— ISBN 978-966-580-454-3.</ref><ref name="topon1998"/>.

Згідно з академічними українськими джерелами: «[[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова: енциклопедія]]» та «Мала енциклопедія етнодержавознавства», назва «Україна» мала значення «внутрішня країна», «внутрішня земля», «земля, населена своїм народом»<ref name="UkrMovEnts">''[[Русанівський Віталій Макарович|Русанівський В. М.]]'' [https://archive.org/details/UkrMovEnts/page/n717/mode/1up Українська мова] // {{ЕУМ}}&nbsp;— С. 717.</ref><ref name="mee">[https://archive.org/stream/etnoderzhavoznavstvo#page/n153/mode/1up Українська мова] // Мала енциклопедія етнодержавознавства / [[Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України|НАН України. Ін-т держави і права ім. Корецького]]; Редкол.: [[Римаренко Юрій Іванович|Ю.&nbsp;І.&nbsp;Римаренко]] (відп. ред.), Г.&nbsp;Г.&nbsp;Германенко, А.&nbsp;М.&nbsp;Михайлян.&nbsp;— К.: Довіра: Генеза, 1996.&nbsp;— C. 152.&nbsp;— 942 с.&nbsp;— ISBN 966-507-016-9,&nbsp;— ISBN 966-504-001-4.</ref>; згідно «[[Енциклопедія історії України|Енциклопедії Історії України]]», термін «Україна» мав значення пограниччя, крайньої, межової землі та первісно вживався для позначення порубіжних земель стосовно [[Київська земля|Київської землі]] та/або [[Переяславське князівство|Переяславського князівства]] (межової території з [[Половці|половцями]]), [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]] (пограниччя з [[Польща|Польщею]]), не маючи на той час певного етнокультурного змісту<ref name="eiu-11">''[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В.]]'' [http://www.history.org.ua/?termin=1.%201 Україна, назва] // [[Енциклопедія історії України]]: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій]] (голова) та ін., [[Інститут історії України НАН України|НАН України. Інститут історії України]].&nbsp;— К.: В-во [[Наукова думка|«Наукова думка»]], 2018.&nbsp;— 608 с.&nbsp;— ISBN 978-966-00-1676-7.</ref>.

== «Україна» в літописах ==
[[Файл:Ukraina-1556.jpg|міні|праворуч|Уривок із [[Пересопницьке Євангеліє|Пересопницького Євангелія]] (1556) в якому трапляється слово «україна»: «''пришол в україни иудейския''». У цьому фрагменті слово ''«україна»''&nbsp;— край, межа, область (грецький варіант ''‛όρια'', латинський ''fines'', слов'янський ''предѣлы'')<ref>Яковенко Н. Вибір імені versus вибір шляху (назви української території між кінцем XVI&nbsp;— кінцем XVII&nbsp;ст.) // Міжкультурний діалог. Т. 1: Ідентичність.&nbsp;— К.: Дух і літера, 2009.&nbsp;— С. 81</ref>]]
«[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]» XII століття згадує назви «Україна», «Вкраїна», «Вкраїниця», «україняни» локалізовані<ref name="Україна"/>:
* південна частина [[Переяславська земля|Переяславської землі]] (південна частина [[Київщина|Київщини]] і північно-східна частина [[Черкащина|Черкащини]])<ref name="Україна" />;
* південно-східна частина [[Галицька земля|Галицької землі]] ([[Пониззя]]), південні частини сучасних [[Тернопільська область|Тернопільщини]] та [[Хмельницька область|Хмельниччини]] (р. [[Смотрич (річка)|Смотрич]], р. [[Ушиця (річка)|Ушиця]], р. [[Збруч]]), і південно-західна частина [[Вінницька область|Вінниччини]]<ref name="Україна" />;
* терени [[Волинь|Волинської землі]] в басейні лівобережжя середньої течії [[Західний Буг|Західного Бугу]], суміжне з [[Лядська земля|Лядською землею]] [[Малопольща|Малої Польщі]] (нині&nbsp;— [[Холмське воєводство|Холмське]], Бяло-[[Підляське воєводство|Подляське]], [[Замойське воєводство|Замойське]] [[Воєводство (Польща)|воєводства]] [[Польща|Польщі]])<ref name="Україна" />.
 
[[Київський літопис]] [[1187]] (за [[Іпатіївський літопис|Іпатіївським списком]]), оповідаючи про смерть переяславського князя [[Володимир Глібович|Володимира Глібовича]], під час походу на [[половці]]в, каже що «за ним же Україна багато потужила»:<ref name="litoukr85">[http://litopys.org.ua/litop/lit21.htm Літопис Руський. Роки 1185—1195.]&nbsp;— Ізборник.</ref>
{{цитата|''ѡ нем же Ѹкраина много постона.''<ref name="lito652" />}}

У тому ж літописі за [[1189]] рік згадується, що князь [[Ростислав Берладник]]
{{цитата|'«еха и Смоленьска в борзѣ и приѣхавшю же емоу ко  Оукраинѣ Галичькои(на означення подністрянського Пониззя) и взя два города Галичькъıи и отолѣ (от "України") поіде к Галичю»''<ref name="lito652" />}}<ref name="litoukr85" />

У [[Галицько-Волинський літопис|Галицько-Волинському літописі]], під [[1213]], записано, що князь [[Данило Галицький|Данило]] «забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп'є, і Комов, і всю Україну»:<ref>[http://litopys.org.ua/litop/lit22.htm Літопис Руський. Роки 1196—1223.] —&nbsp;Ізборник.</ref>
{{цитата|''и приӕ Берестии . и Ѹгровескъ . и Верещинъ . и Ст҃олпъ  Комовъ . и всю Ѹкраинѹ .''<ref>Стлб. 732:56–57. // [http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat31.htm ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 715-736.] — Ізборник.</ref>}}

Існують різні трактування слова «Україна» у цих літописах. Так, історик Олександр Палій вважає, що слово було простим синонімом слів&nbsp;«князівство», «земля».<ref>Олександр Палій. [http://www.unian.ua/news/498545-vlada-pamyatae-pro-senegal-ale-zabula-pro-ukrajinu.html Влада пам'ятає про Сенегал, але забула про Україну]&nbsp;— 18.04.2012.</ref> Натомість [[Іван Огієнко]] висловив ширші міркування з цього приводу у своїй праці «Історія української літературної мови». Про перший вжиток слова «україна» у Київському літописі він пише так:
{{Виписка|1=«В якому саме значенні вжито тут слово Україна, трудно сказати, — може, так названо граничну Переяславську землю; але не виключено, що тут це назва й ширша — й землі Київської. Взагалі в давнину слово „україна“ визначало якусь землю, сторону, [[край]]. Другу згадку про Україну цей же Літопис подає під 1213 роком, розповідаючи, що князь Данило „прия Берестий, і Угровеск, і Верещин, і Столпє, Комов і всю Україну“. Тут Україна визначає певне окреслений [[край]]. Зазначу ще, що церковнослов'янське „пріиде в предѣль (грецьке ''ὅρια'' = ''краї'') іудейскія“ Пересопницька Євангелія 1556 р. перекладає: „пришол в україни иудейския“.»<ref>Іван Огієнко (Митрополит Іларіон). [http://shron.chtyvo.org.ua/Ohiyenko_Ivan/Istoriya_ukrainskoi_literaturnoi_movy.pdf Історія української літературної мови] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150410140045/http://shron.chtyvo.org.ua/Ohiyenko_Ivan/Istoriya_ukrainskoi_literaturnoi_movy.pdf |date=2015-04-10 }}&nbsp;— 2004.&nbsp;— С. 100—101.</ref>}}

Канадський історик [[Субтельний Орест Мирославович|Орест Субтельний]] висловив таку думку з цього приводу:
{{виписка|«Слово „Україна“ вперше з'являється в літописах у 1187 р. і спочатку вживається як географічне позначення Київського порубіжжя.»<ref>Субтельний Орест. ''Україна: історія'' / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука. — 2-е вид. — Київ: Либідь, 1992. — 512 с.</ref>}}

Натомість мовознавець, академік НАН України [[Півторак Григорій Петрович|Григорій Півторак]] наголошує:
{{виписка|«Найвірогіднішою й найпереконливішою слід вважати версію, яка пов'язує назву Україна зі словами край, країна.»<ref>[http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm «Україна» — це не «окраїна»] / Півторак Г.П. Походження українців, росіян, булорусів та їхніх мов / Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». — К.: Видавничий центр «Академія», 2001.</ref>}}

== «Україна» на географічних мапах ==
[[Файл:1613 Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium . . . Anno 1613 (I).jpg|thumb|[[Радзивіллівська мапа]]&nbsp;— перше картографічне джерело, де використана назва «Україна». Перше видання карти було здійснене Віллемом Блау в 1613 році<ref>[http://vkraina.com/ua/maps#1613_1 Мапа Радзивіла] на сайті мультимедійного інформаційно-освітнього проекту [[Vkraina]].</ref>]]
[[Файл:Tartaria D Europa ouro Piccola Tartaria.jpg|міні|праворуч|250пкс|Карта «Європейської Татарії або Малої Татарії» італійця [[Джакомо Кантеллі да Віньола]] ([[1688]]). Наддніпрянщина показана як «'''Україна або край [[запорозькі козаки|запорозьких козаків]]''' (Vkraina o Paese de Cossachi di Zaporowa)». На схід від неї вказана «'''Україна або край [[донські козаки|донських козаків]], залежних від Московії''' (Vkraina ouero Paese de Cossachi Tanaiti Soggetti al Moscouita)»<ref name=bajtsar2022/>.]]
[[Файл:1685 Hubert Jaillot .jpg|міні|праворуч|250пкс|Карта «Білої Русі або Московії» француза [[Юбер Жайо|Юбера Жайо]] ([[1685]]). Наддіпрянщина показана як «Україна (Vkraina) або край козаків». На схід від неї, між Воронезьким (Worotin) і Рязанським (Rezan) князівствами, вказано «Окраіну» (Okraina), що відповідає землям донських козаків.<ref name=bajtsar2022/>]]
[[Файл:Vkraina-Cosaques-Okraina.png|міні|праворуч|250пкс|Карта Східної Європи італійця [[Вінченцо Марія Коронеллі]] ([[1690]]). [[Правобережна Україна|Правобержжя]] і [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]] з Києвом
позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків); Слово OKRAINA (Окраіна) вжито стосовно [[Задоння]] і [[Рязань|Рязані]]&nbsp;— московського порубіжжя<ref name=bajtsar2022/>.]]
[[Файл:Ukraine-Russie.png|міні|праворуч|250пкс|Карта Східної Європи француза [[Гійом Деліль|Гійома Деліля]] ([[1723]]). [[Наддніпрянщина]] і Південна [[Білорусь]] позначені як PETITE RUSSIE ([[Мала Русь]]). Ця назва пересікається в районі Наддніпрянщини з іншою, що простягається до [[Слобожанщина|Слобожанщини]]: UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків)<ref>Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.&nbsp;— 640 с.&nbsp;— С. 559—560.</ref>]]
[[Файл:Ukraina-Severia-Podolia.png|міні|праворуч|250пкс|Карта Східної Європи німця [[Матеус Зойтер|Матіуса Зойттера]] ([[1730]]). Словом UCRANIA (Україна) позначено Надніпрящину. Довкола неї розташовано топоніми VOLHINIA ([[Волинь]]), PODOLIA ([[Поділля]]) і SEVERIA ([[Сіверщина]]). На схід від них, в районі Рязані знаходиться OGRANIA (Огранія)<ref>Байцар Андрій. [http://baitsar.blogspot.com/2018/08/1740.html Назви «Україна» та «Окраіна» на карті Азії німецького картографа Матеуса Зойтера. 1740&nbsp;р.]{{не АД}}</ref><ref>Байцар Андрій. [http://baitsar.blogspot.com/2018/07/1728.html Назви «Україна» та «Окраіна» на карті «Європа» німецького географа Матеуса Зойтера. 1728&nbsp;р.]{{не АД}}</ref>]]
В рукописі [[Географія (Птолемей)|«Географія Птолемея»]] [[1420]] року (автор невідомий), на карті «[[Сарматія]]» (Сарматіас) (назва карти умовна) вперше були зображені українські землі та вперше на карті міститься напис «Сарматія». В цьому рукописі на карті «Сарматія Азійська» (назва карти умовна)&nbsp;— напис «САRМАТЇА АСЇА» (Сарматія Азійська).<ref>[https://archive.org/details/bajtsar2022/page/66/mode/1up ЕТНОГРАФІЧНІ КАРТИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПРАЦЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАКОРДОННИХ ВЧЕНИХ] // [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар А.]] УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Львів: ЗУКЦ, 2022.&nbsp;— 328 с.&nbsp;— С. 66–67.</ref>.

На більшості географічних карт XIV—XVI століть українське [[Наддніпрянська Україна|Наддніпров'я]] позначається як [[Сарматія]] (Sarmatia), Ruthenia, Russia, Cumania, Commania та ін. Назва Україна на картах з'явилася в другій половині XVI століття Одна із перших карт з назвою Україна та «Cosaques» ([[Козаки]])&nbsp;— карта [[1572]] року (зберігається в Архіві Міністерства закордонних справ Франції. За Сергієм Шелухіним ([[1921]] року): «В Націон. Бібліотеці (Париж) в паперах французького купця Мотіеля є географічна карта басейну Чорного Моря, зроблена невідомим автором. Мотіель їздив з Франції суходолом в Туреччину через Україну. Виїхав він з дому в [[1580]] році, а вернувся в 1582&nbsp;р., пробувши в подорожі 2 роки з лишком. Ясно, що карту, якою він користався в тій подорожі, було зроблено раніше 1580 року. На карті Мотіеля територія по обидва боки Дніпра (Правобережжя та Лівобережжя) має напис „Uckrania“ (Україна).»<ref>Байцар А. [https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/09/Baytsar-Heohrafiia-kartohrafiia-Vynnyky-2020-book.pdf Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання] / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.&nbsp;— 640 с.&nbsp;— 489—491.</ref>.

До XV століття назва «Україна» не використовувалась у картографії світових держав для позначення цієї території. До цього періоду зазначена територія позначається на картах як ''Русь (Rus‘)'' або ''[[Червона Русь]]''<ref>{{Cite book
|title=Історія України
|last=Світлична
|first=Валентина
|year=2005
|publisher=Каравела
|location=Київ
|pages=408
|isbn=966-95596-2-6
}}</ref>.

Від другої половини [[XVI]]&nbsp;ст. назва «Україна» вже постійно фігурує у польських і турецьких джерелах. Справжня революція у кодифікації України як держави пов'язана з іменем французького інженера [[Гійом Левассер де Боплан|Гійома Левассера де Боплана]]. В опублікованій у [[1651]]&nbsp;р. у Франції невеликій праці «[[Опис України]]» він відтворив для західного читача картину України, якою її побачив&nbsp;— з докладними відомостями географічного та економічного характеру, описанням [[Дніпрові пороги|порогів]], побуту і звичаїв [[Запорозькі козаки|запорозьких козаків]], [[Кримські татари|кримських татар]] тощо. Не менше значення мають карти, які складав Боплан на основі власних топографічних вимірів. Багато разів копіювалися і перевидавалися дві карти України, виконані Бопланом,&nbsp;— Спеціальна і [[Генеральна карта України|Генеральна]], а також його карта [[Дніпро|Дніпра]]. Завдяки картам Боплана, широко відомим у Європі, назва «Україна» остаточно утвердилася в картографуванні; з'явилася вона і на глобусі 1660—1670&nbsp;рр. (автор глобуса&nbsp;— Корнеліус Блав)<ref>''Верменич Я. В.'' [https://archive.org/details/dopovid2020/page/81/mode/1up?view=theater Територіальні детермінанти української суб'єктності] // Україна як цивілізаційний суб'єкт історії та сучасності: національна доповідь / Ред. кол.: С.&nbsp;І.&nbsp;Пирожков, В.&nbsp;А.&nbsp;Смоліий, Г.&nbsp;В.&nbsp;Боряк, Я.&nbsp;В.&nbsp;Верменич, С.&nbsp;С.&nbsp;Дембіцький, О.&nbsp;М.&nbsp;Майборода, С.&nbsp;В.&nbsp;Стоєцький, Н.&nbsp;В.&nbsp;Хамітов, Л.&nbsp;Д.&nbsp;Якубова, О.&nbsp;В.&nbsp;Ясь. [[Інститут історії України НАН України|НАН України. Інститут історії України]].&nbsp;— {{К}}: Ніка-Центр, 2020.&nbsp;— С. 80—81.&nbsp;— ISBN 978-966-521-758-9.</ref>.

[[1710]] рік. [[Абрахам Аллард]] видав карту «Sades Belli in POLONIA et in Moscovia…». Напис Ukraina на карті займає Правобережжя та Лівобережжя. Окремо виділено [[Волинь]] (Volhynia). Напис Russia Rubra (Червона Русь) зустрічається два рази: перший&nbsp;— для Галичини та [[Покуття]] (Pokutta); другий&nbsp;— накладається на напис Ukraina та охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. На півдні України напис Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі). Напис Ukraina&nbsp;— від Поділля (Podolia) до Слобожанщини.<ref>Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.&nbsp;— 640 с.&nbsp;— С. 574.</ref>

[[1711]] рік. [[Йоганн-Баптист Гоманн]] видав мапу «Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensci, Severiae» (Велике князівство Литовське, королівство Польщі, Русь, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Київщина, Поділля, Підляшшя, Лівонія, Смоленщина, Сіверщина). Написи Червона Русь та Ukraina (Україна) частково накладаються один на одного. Напис Ukraina (Україна)&nbsp;— від Поділля до Новгород-Сіверщини (Стародубщини).<ref>Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.&nbsp;— 640 с.&nbsp;— С. 457.</ref>

[[1712]] рік. [[Йоганн-Баптист Гоманн]]. Карта&nbsp;— «Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis» (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії й Малої Татарії). Інший український варіант назви карти&nbsp;— «Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Татарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном». Написи Russia Rubra (Червона Русь) та Ukraina (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію. Напис Ukraina&nbsp;— від Поділля до Полтавщини.<ref>[https://archive.org/details/bajtsar2022/page/232/mode/1up КАРТУШІ КАРТ З НАЗВОЮ «УКРАЇНА»] // Байцар А. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Львів: ЗУКЦ, 2022.&nbsp;— 328 с.&nbsp;— С. 232—234.</ref>

[[1750]] рік. [[Тобіас Йоганн Маєр]]. Карта&nbsp;— «Mappa Geographica Regni Poloniae». Карта публікувалася в різних атласах (вісім версій). Напис UKRAINA (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від [[Покуття]] до Дніпра. UKRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA). Це одна із перших карт де до України належить Галичина. Червона Русь&nbsp;— територія від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Бєлгорода (тепер Росія).<ref name=bajtsar2020/>

[[1765]] рік. [[Тобіас Йоганн Маєр]]. Карта&nbsp;— «Map of the Kingdom of Poland and the Grand Dutchy of Lithuania, from Tob. Mayer of the Cosmographical Society of Nuremberg». Напис UKRAIN (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Дніпра. UKRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA).<ref name=bajtsar2020>Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.&nbsp;— 640 с.&nbsp;— С. 458.</ref>

На картах німецького картографа [[Габріель Боденер|Габріеля Боденера]] зустрічається напис «UKRAYNE»<ref name=bajtsar2022>[https://archive.org/details/bajtsar2022/page/240/mode/1up УКРАЇНА&nbsp;— НЕ ОКРАЇНА. ОКРАЇНА (московсько-татарське, або українсько-татарське прикордоння) НА КАРТАХ XVII—XVIII&nbsp;ст.] // [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар А.]] УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Львів: ЗУКЦ, 2022.&nbsp;— 328 с.&nbsp;— С. 240—243.</ref>.

== «Україна» за часів Речі Посполитої ==
Документи кажуть про «Україну подільську», «Україну брацлавську», «Україну київську». «Dyaryusz sejmowy» 1585 називає Поділля «Ukraina Podolska». З розвитком [[Козаччина|Козаччини]] в [[16 століття|16 ст.]] назва ''україна'' стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала широкі простори [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщини]]&nbsp;— Правобережної й Лівобережної, де в адміністративній системі [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] було розташоване воєводство Київське. У такому значенні термін ''україна'' вживається в писаннях київського католицького єпископа [[Верещинський Йосиф|Й. Верещинського]] (кін. [[16 століття|16 ст.]]), в діяріюшах С. Бєльського 1609 й Ш. Окольського 1638, в листах гетьмана [[Петро Сагайдачний|П. Сагайдачного]], єпископа (згодом митр.) І. Копинського та ін. Сагайдачний у листі до короля Жиґмонта III 15 лютого 1622 року писав про «Україну, власну, предковічну отчизну нашу», «городи українські», «народ український» тощо. І. Колимський у листі до патріарха московського Філарета з 4 грудня 1622 (з Мгарського монастиря) скаржився, що «все зде на Украине, во пределе Киевском сотесняемся». Але поняття ''україна'' щораз далі поширюється за межі самого Київського воєводства, зокрема на Лівобережжі, де в першій половині [[XVII століття]] проходить процес посиленої української колонізації, яка захоплює також володіння Московської держави (Слобідська Україна).

== «Україна» за козацької доби ==
Назву «Україна» як [[держава]] уперше на [[Міжнародні відносини|міжнародному рівні]] було зафіксовано у матеріалах [[Віленське перемир'я|Віленського перемир'я]] 1656 року між Річчю Посполитою та [[Московське царство|Московським царством]], а потім&nbsp;— тексті [[Бучацький мирний договір|Бучацького перемир'я]] 1672 року між Річчю Посполитою та [[Османська імперія|Османською імперією]]<ref name="NAN-Ukrainy-2015"/><ref>{{cite web |url=http://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |title=Віднайдено документи, які підтверджують, що у XVII столітті в нас була суверенна Українська держава |author= |date=21.09.2019 |website=Львів місто натхнення |publisher= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190930062429/https://lviv1256.com/history/vidnaydeno-dokumenty-iaki-pidtverdzhuiut-shcho-u-xvii-stolitti-v-nas-bula-suverenna-ukrains-ka-derzhava/ |archivedate=30 вересня 2019 |accessdate=30.09.2019 }}</ref> та в [[Адріанопольський договір (1713)|Андріанопольських мирних договорах 1713 року]] між [[Стамбул]]ом, [[Варшава|Варшавою]] та [[Москва|Москвою]]. У 1676 році [[гетьман Війська Запорозького]] [[Юрій Хмельницький]] почав [[титул]]уватися як «гетьман Війська Запорозького, князь України».<ref name="NAN-Ukrainy-2015">''Тарас Чухліб''. [https://archive.org/details/uacenter2015/page/39/mode/1up?view=theater&ui=embed&wrapper=false Поняття «Україна» та «Українний» в офіційному дискурсі Війська Запорозького (1649—1659&nbsp;рр.)] // Україна в Центрально-Східній Європі / Ред. кол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. Смолій]] (відп. ред.), [[Станіславський В'ячеслав Володимирович|В. Станіславський]] (заст. відп. ред.), [[Чухліб Тарас Васильович|Т. Чухліб]] (заст. відп. ред.), [[Кононенко Валерій Васильович|В. Кононенко]] (відп. секр.), В. Матях, Б. Черкас. [[Інститут історії України НАН України|НАН України. Інститут історії України]]; Український національний комітет з вивчення країн Центральної і Південно-Східної Європи.&nbsp;— [http://resource.history.org.ua/item/10746 Вип. 15].&nbsp;— {{К.}}, 2015.&nbsp;— С. 39.&nbsp;— 438 с.</ref>

Особливого політичного значення назва «Україна» набирає внаслідок [[Хмельниччина|Хмельниччини]]. Хоч офіційна назва Козацько-Гетьманської Держави 17&nbsp;— 18 ст. була «[[Військо Запорозьке]]», але її територія була «козацька земля», яка звичайно і в українській і в польській практиці&nbsp;— називалася Україною. Отож, назви ''Україна, український, український народ'' щораз частіше вживалися в політичному і культурному житті Гетьманщини. Зустрічаємо їх раз у раз в актах і документах [[Хмельницький Богдан|Б. Хмельницького]], [[Іван Виговський|І. Виговського]], [[Петро Дорошенко|П. Дорошенка]], [[Іван Самойлович|І. Самойловича]], [[Мазепа Іван Степанович|І. Мазепи]], [[Пилип Орлик|П. Орлика]]. Старшина Дорошенко в листі до Запоріжжя 1671 писав про «всю Україну», «народ наш український», «українські міста» тощо. Про «отчизну Україну» згадував П. Полуботок у листі до В. Кочубея 1685. Антигетьман П. Іваненко (Петрик), укладаючи 1692 союзний договір з Кримським ханством, вчинив це «для одобрання од московское власти милое отчизни своее Украины», а в своїх універсалах і листах писав: «наша Україна». Цю назву залюбки вживав і в офіційних актах і в приватних листах екзильний гетьман П. Орлик. Обидва тексти (латинський і український) Бендерської конституції 1710 згадують «Ucraina», «in Ucrainam», «в Украйні», «Кіев и иные украинскіе городы». У договорі з Кримом 1711 Орлик титулується «dux Ucrainae». Не дивно, що ця назва тоді стала відомою й популярною в Західній Європі (завдяки також другому вид. «Description d'Ukrainie» Ґ. Л. [[Боплан Ґійом Левассер де|де Боплана]] 1661). Після Андрусівської угоди 1667 й поділу України між Москвою й Польщею з'являються назви «сьогобічна» й «тогобічна» Україна, а для Лівобережжя ще «Малоросійська Україна».

Назва «Україна» була активно вживана в [[Міжнародний договір|міжнародних угодах]] та актах, укладених Військом Запорозьким зі [[Шведська імперія|Шведським королівством]], Османською імперією та [[Кримське ханство|Кримським ханством]] протягом 1710—1712 років. Це відображалося у «[[Конституція Пилипа Орлика|Договорах і постановах]]» 1710 року зі Швецією, у [[Кайрський договір|Кайрському мирі]] 1711 року з Кримом та у [[Константинопольський мирний договір (1712)|Стамбульському мирі]] 1712 року з Туреччиною, а також у [[Дипломатичне листування|дипломатичному листуванні]] початку XVIII століття. Ці документи підтверджували [[Міжнародна правосуб'єктність|міжнародну суб'єктність]] Війська Запорозького як протегованої держави.
Важливою історико-лінгвістичною обставиною є те, що назва «Україна», як синонім для лівобережної частини Війська Запорозького, була вжита у офіційному тексті Константинопольського договору 1712 року між [[Висока Порта|Високою Портою]] та Московською державою. У контексті зовнішньополітичних відносин країн Північної, Східної, Південно-Східної Європи та Малої Азії назва «Україна» визначала територію державно-політичних автономних утворень, які існували з 1660-х років&nbsp;— Лівобережної і Правобережної [[Гетьманщина|Гетьманщин]]. Однак, від Шведського королівства, Османської імперії та Кримського ханства терміни «Україна» та «український» використовувалися переважно для маркування [[Правобережна Україна|Правобережжя]], а лише у окремих випадках&nbsp;— [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]]<ref>''Чухліб Т.'' [https://archive.org/details/uizhur/2024_1/page/57/mode/1up?view=theater&ui=embed&wrapper=false Уживання назви «Україна» в міжнародних угодах Війська Запорозького зі Швецією, Туреччиною та Кримом (1710—1712&nbsp;рр.)] // [[Український історичний журнал]]. / [[Інститут історії України НАН України]], [[Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України]].&nbsp;— Київ: «[[Видавничий дім «Академперіодика»|Академперіодика]]», 2024.&nbsp;— Число 1.&nbsp;— С. 57-77.</ref>.

=== XIX—XX століття ===
Щойно в [[XIX століття]], з об'єднанням більшості українських земель і утворенням українського територіального масиву назва Україна поволі набирає значення української національної території. Починаючи з другої половини XIX століття, назва Україна вживається в українському громадянському й приватному житті, визначаючи всю територію українського народу й усуваючи всі інші назви (зокрема [[Малоросія]]), незалежно від їх походження й історичного вжитку.

Після проголошення [[УНР|Української Народної Республіки]] ([[Універсали Української Центральної Ради|універсали Центральної Ради]] [[III Універсал|III]]&nbsp;— 20 листопада 1917 і [[IV Універсал|IV]]&nbsp;— 22 січня 1918), [[Українська Держава|Української (Гетьманської) Держави]] (29 квітня 1918 року) і [[ЗУНР|Західно-Української Народної Республіки]] (1 листопада 1918 року), назви ''Україна'' і ''український народ'' остаточно усталюються як офіційні назви Української держави та її народу. Офіційне прийняття назви [[Карпатська Україна]] (15 березня 1939) поклало край ваганням щодо властивої назви й цієї частини української землі.

Під радянською владою Україна мала назву [[Українська Соціалістична Радянська Республіка]] (декрет Українського радянського уряду з 6 січня 1919), а з 31 січня 1937&nbsp;— [[Українська Радянська Соціалістична Республіка]].

З [[Проголошення незалежності України 1991|проголошенням Незалежності 1991 року]] за українською державою була закріплена назва '''[[Україна]]'''.

== Погляд етнографа [[Чубинський Павло Платонович|Павла Чубинського]] на походження назви України ==
<blockquote>"З кінця ХІV століття і до теперішнього часу область, яку займають Поляни, стала іменуватися Україною, а жителі її&nbsp;— Українцями. Нині ця назва виявляється далеко поширеною на схід, захід та південь по обидва боки Дніпра, тобто на всю область колишньої козаччини та на сусідні землі, зайняті раніше кочовими народами. Слово Україна має у [[народна мова|народній мові]] й загальне значення, в сенсі характеристики краю, що складається з широких, рівних полів з невеликими «перелісками».<ref>Чубинский П. [[Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край|Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край]]. Том 7. Вып. 2.&nbsp;— Петербург: Императорское русское Географическое общество, 1877.&nbsp;— [https://archive.org/details/chubynsky7.2/page/n123/mode/1up С. 460].{{ref-ru-dor}}</ref></blockquote>

== Погляд українського науковця [[Максимович Михайло Олександрович|Михайла Максимовича]] на походження назви України ==
<blockquote>«Але як назва Польської землі засвоїлася землею Ляською; то, ймовірно, на відміну від неї, Південно-Руська Польська земля або Поля Дніпровські назвалися Україною, іменем, яке в [[Назва української мови#Російська імперія|південноруській мові]] означало те, що й [[Поле (екосистема)|поле]]».<ref>[https://archive.org/details/maksimovich3/page/n368/mode/1up Максимович. М.&nbsp;А.&nbsp;Собрание сочинений М.&nbsp;А.&nbsp;Максимовича. Том 3.&nbsp;— Киев, 1880.&nbsp;— С. 365.]{{ref-ru-dor}}</ref></blockquote>

== Див. також ==
* [[Історичні мапи України (список)|Історичні мапи України]]
* [[Крайна]]&nbsp;— область в [[Словенія|Словенії]]
* [[Країна (земля)]]
* [[Український Світ]]
* [[Назва української мови]]
* [[Арктойська країна]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* ''Січинський В.'', ''Рудницький Я.'' Назва «Україна» // {{ЕУ}}
* ''Рудницький Я.'' Назва «Україна» в чужих мовах // {{ЕУ}}
* ''[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В]]''. &nbsp;[http://www.history.org.ua/?termin=ukrajina_nazva Україна, назва] // [[Енциклопедія історії України]].&nbsp;— К., 2018.&nbsp;— Кн. 1: Україна–Українці.&nbsp;— С. 15–16.
* «[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., 591 с.&nbsp;— ISBN 5-308-00052-2
* [https://archive.org/details/nazvaukrany00sheluoft/page/n4/mode/1up С. Шелухін. Назва України. З картами. Відень 1921]
* ''Dorošenko D''. Die Namen «Rus», «Russland» und «Ukraine» in ihrer historischen und gegenwärtigen Bedeutung; Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes. Берлін 1931;
* ''Січинський В.'' Назва України. Територія України. Прага 1944, II вид. Авґсбурґ 1948;
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''. [https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/09/Baytsar-Heohrafiia-kartohrafiia-Vynnyky-2020-book.pdf Географія та картографія Винниківщини]. Наукове видання / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.&nbsp;— 640 с.
* ''Байцар Андрій''. [https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/01/Baytsar-UKRAYINA-ta-ukraintsi-na-kartakh_book2021.pdf УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220111015746/https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/01/Baytsar-UKRAYINA-ta-ukraintsi-na-kartakh_book2021.pdf |date=11 січня 2022 }}. Монографія / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар.&nbsp;— Львів: ЗУКЦ, 2022.&nbsp;— 328 с.
* ''Байцар Андрій''. Походження назви «Україна»: документи та географічні карти https://baitsar.blogspot.com/2021/09/blog-post_15.html{{не АД}}
* ''Байцар Андрій''. Україна на картах Гійома Боплана (XVII cт.). https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-c.html{{не АД}}
* ''Байцар Андрій''.Назва «УКРАЇНА» на картушах карт (XVII—XVIII&nbsp;ст.) https://baitsar.blogspot.com/2021/09/xvii-xviii.html{{не АД}}
* ''Байцар Андрій''. Назва «УКРАЇНА» на географічних картах XVI&nbsp;ст. https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvi.html{{не АД}}
* ''Байцар Андрій''. Назва «Україна» на географічних картах друг. пол. XVII&nbsp;ст. (1650-ті рр. -1680-ті рр.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-1650-1680.html{{не АД}}
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''.Назва «УКРАЇНА», «Окраїна» та «Козаки» на географічних картах (перша пол. XVII&nbsp;ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii.html{{не АД}}
* ''Байцар Андрій''.Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVII&nbsp;ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/02/xvii_13.html{{не АД}}
* ''Байцар Андрій''. Назва «Україна» на географічних картах (перша пол. XVIII&nbsp;ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/1700-1750.html{{не АД}}
* ''Байцар Андрій''.Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVIII&nbsp;ст.) https://baitsar.blogspot.com/2019/09/1750-1799.html{{не АД}}
* ''Borschak E.'' Rus, Mala Rossia, Ukraina&nbsp;— Hevue des Etudes Slaves, t. XXIV. Париж 1948; * * * ''Андрусяк М.'' Назва Україна. Чикаго 1951;
* ''Рудницький Я.'' Слово і назва «Україна». Вінніпеґ 1951;
* ''Serech Y.'' An Important Work in Ukrainian Onomastics. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. Vol. II, No. 4 (6). Нью-Йорк 1952
* [http://izbornyk.org.ua/djvu/slovnyk_litopys_nazv.htm Украина // Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред. О.&nbsp;С.&nbsp;Стрижак.&nbsp;— К.: «Наукова думка», 1985.&nbsp;— С. 165—167.]
* ''[[Чухліб Тарас Васильович|Тарас Чухліб]]''. [https://youtu.be/QUeXPbBMlgs "Коли наша держава отримала назву «Україна»?&nbsp;— YouTube].
* ''Тарас Чухліб.'' [https://www.youtube.com/watch?v=6lH7ctlPRAE «Чи поширювалася назва „Україна“ на Русь, Поділля та Волинь за козацької доби?»&nbsp;— YouTube].
* ''Тарас Чухліб.'' [https://youtu.be/AvuqmjslaLo "Чому Богдан Хмельницький назвав свою державу «Україною»?&nbsp;— YouTube].
* ''Тарас Чухліб.'' [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/History/UkrPolRos/Chuxlib.html Поняття «Україна», «українські козаки», «український народ» в положеннях Андрусівського перемир'я та міжнародній офіційній документації 1667-го року / Україна між Польщею та Росією: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 330-ї річниці Вічного миру (1686) і 350-ї річниці Андрусівського перемир‘я (1667) (23 грудня 2016&nbsp;р., м. Київ) / упорядник Є.&nbsp;М.&nbsp;Луняк ; Музей гетьманства.&nbsp;— Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя,&nbsp;— 2016.]
* ''Тарас Чухліб.'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Chukhlib_Taras/Poniattia_Ukraina_Ukrainskyi_otchyzna_narod_v_ofitsiinomu_dyskursi_Viiska_Zaporozkoho_16661672_rr/ Поняття «Україна», «Український», «отчизна», «народ» в офіційному дискурсі Війська Запорозького (1666—1672&nbsp;рр.) / Т. Чухліб // Україна в Центрально-Східній Європі.&nbsp;— 2017.&nbsp;— Вип. 17.]
* ''Тарас Чухліб.'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Chukhlib_Taras/Otchyzna_nasha_Ukraina_pryrodni_ukrainski_dity_ukrainska_zemlia_patriotychna_leksyka_hetmana_P_Doros/ «Отчизна наша Україна», «природні українські діти», «українська земля»: патріотична лексика гетьмана Петра Дорошенка // Наукові записки Кам'янець-Подільського Національного університету. Історичні науки. Т.26.&nbsp;— К-Под.,&nbsp;— 2016.&nbsp;— С. 226—233.]

== Література ==
* ''Статєєва В.'' [https://archive.org/details/names-ukraine-ukrainians/mode/1up?view=theater&ui=embed&wrapper=false Назви на позначення території України, українців, української мови в європейських джерелах ХІІІ–ХVІІІ ст.] // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Філологія. Соціальні комунікації / редкол.: В.&nbsp;В.&nbsp;Барчан (відп. ред.), Ю.&nbsp;М.&nbsp;Бідзіля, Н.&nbsp;П.&nbsp;Бедзір та ін.&nbsp;— Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2013.&nbsp;— Вип. 1(29).&nbsp;— С. 263—272.
* ''Байцар А., Манько А.'' [https://archive.org/details/bal2022/page/299/mode/1up?view=theater Назва «Україна&nbsp;— Держава (Земля) козаків» на Європейських картах XVII&nbsp;ст.] // International scientific innovations in human life. Cognum Publishing House, Manchester, United Kingdom. 2022. С. 299—308.

== Посилання ==
* ''Григорій Півторак'', [http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm «Україна»&nbsp;— це не «окраїна»] // ''litopys.org.ua''
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''.Назва «Україна» на географічних картах XVI&nbsp;ст. http://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvi.html
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''.Назва «Україна» на карті купця Мотіеля (до 1580&nbsp;р.) https://baitsar.blogspot.com/2017/10/1580.html
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''.Ярослав, Перемишль та Львів&nbsp;— це Україна та Червона Русь. Карти німецького картографа Тобіаса Йоганна Маєра (друга пол. XVIII&nbsp;ст.)https://baitsar.blogspot.com/2018/08/1765.html
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''. Назва «Україна» на картах голландського гравера та картографа Абрахама Алларда (перша пол. XVIII&nbsp;ст.)<ref>[http://baitsar.blogspot.com/2017/02/xviii_24.html]</ref>
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''. Назви «Україна», «Червона Русь», «Покуття» та «Підляшшя» на карті «Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae» німецького картографа Йоганна-Баптиста Гоманна. 1711&nbsp;р.<ref>http://baitsar.blogspot.com/2018/08/poloniarum-magnique-ducatus-lithuaniae.html</ref>
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]''. Назва «Україна» на картах німецького картографа Йоганна-Баптиста Гоманна (перша пол. XVIII&nbsp;ст.)<ref>[https://baitsar.blogspot.com/2017/03/xviii_18.html]</ref>
* ''Кирило Галушко'', [http://likbez.org.ua/ua/chto-oznachalo-nazvanie-ukraina-na-protyazhenii-stoletiy.html Що означала назва «Україна» протягом століть?] // ''likbez.org.ua'', 06.03.2015
* ''Кирило Галушко'', [https://www.youtube.com/watch?v=-uHhgb5QLfM&list=PL3ODPbHoj5wWDUBkPKrqapkwc94YdWoKw Відео лекції «Україна в картах Європи»]
* ''Кравченко В.&nbsp;В.'', [https://web.archive.org/web/20140701200807/http://klio.org.ua/Volodimir-Kravchenko.-Ukrayina-Imperiya-Rosiya/Im-ya-dlya-Ukrayini.html Україна, Імперія, Росія (вибрані статті з модерної історії та історіографії).&nbsp;— К., 2011.&nbsp;— 544 с.&nbsp;Ім'я для України]
* ''[[Яковенко Наталя Миколаївна|Яковенко Наталя]]'', [http://izbornyk.org.ua/rizne/yak_nazva.htm Вибір імені versus вибір шляху (назви української території між кінцем XVI&nbsp;— кінцем XVII&nbsp;ст.) // Міжкультірний діалог. Т. 1: Ідентичність.&nbsp;— К.: Дух і літера, 2009.&nbsp;— С. 57-95.]
* ''[[Чернецький Євген Анатолійович|Чернецький Євген]]'', [https://www.youtube.com/watch?v=q1LlWpcYZ7c&t=107s Відео лекції «Священна Україна» про сприйняття Наддніпрянщини (в ширшому значенні&nbsp;— України) в різних культурах і суспільствах.]

{{Україна в темах}}
{{Назви країн світу}}
{{ac}}
{{Портали|Мовознавство|Україна|Історія|Географія}}

{{DEFAULTSORT:Україна (назва)}}
[[Категорія:Історія України]]
[[Категорія:Географічні назви]]
[[Категорія:Найменування держав]]
[[Категорія:1187 в Україні]]
[[Категорія:Літописні топоніми Південної Русі]]