Перегляд вихідного коду сторінки Queen II

{{Музичний альбом
| Назва      = Queen II
| Тип        = [[студійний альбом]]
| Виконавець = [[Queen]]
| Обкладинка = Queen II.png
| Випущено   = 8 березня 1974 <br/>[[Велика Британія]]<br />4 квітня 1974 <br/>[[Сполучені Штати Америки|США]]
| Записаний  = 5 серпня 1973 — 20 лютого 1974<br/> («{{нп|Trident Studios|Trident Studios|en|Trident Studios}}", [[Лондон]])<ref>{{cite web|title=QUEENLIVE.ca|url=http://queenlive.ca/queen/articles/74-03-09_Sounds.jpg|access-date=2020-01-12}}</ref>
| Жанр       = [[Артрок|Арт-рок]]<br/>[[Хардрок|хард-рок]]<ref name="Rock and Roll Hall of Fame" /><br/>[[прогресивний рок]]<br/>[[хеві-метал]]<ref name= "Allmusic"/><br/>[[глем-рок]]<ref name="gunn-jenkins">Gunn, Jacky; Jenkins, Jim. ''Queen. As It Began.'' London: Sidgwick & Jackson. 1992. pp. 75–77. {{ISBN|0-283-06052-2}}.</ref><ref name=IGN/>
| Тривалість = 40:42
| Лейбл      = [[EMI]]<br/>[[Elektra Records|Elektra]]
| Продюсер   = {{нп|Рой Томас Бейкер|Рой Томас Бейкер|en|Roy Thomas Baker}}<br/>Робін Джеффрі Кейбл<br/>[[Queen]]
| Огляди     =
| Попередній = ''[[Queen (альбом)|Queen]]''<br/>(1973)
| Рік        = 1974
| Наступний  = ''[[Sheer Heart Attack]]''<br/>(1974)
|Інше        = {{Singles
  | Name           = Queen II
  | Type           = studio
  | single 1       = [[Seven Seas of Rhye]]
  | single 1 date  = 23 лютого 1974<ref>{{cite web|url=https://dutchcharts.nl/showitem.asp?interpret=Queen&titel=Seven+Seas+Of+Rhye|title=Queen singles}} Процитовано 10 листопада 2023</ref>
  }}
}}
'''«Queen II»''' ({{lang-uk|«Королева II»}})&nbsp;— другий студійний альбом [[Велика Британія|британського]] [[рок-гурт]]у «[[Queen]]», записаний на студіях «{{нп|Trident Studios|Trident|en|Trident Studios}}» та «Langham 1» у [[Лондон]]і. Продюсерами альбому стали самі «Queen», спільно з {{нп|Рой Томас Бейкер|Роєм Томасом Бейкером|en|Roy Thomas Baker}} і Робіном Джеффрі Кейблом, а інженером звукозапису став {{нп|Майк Стоун|Майк Стоун|en|Mike Stone (record producer)}}. Він вийшов на лейблах «[[EMI|EMI Records]]» 8 березня 1974 року у [[Велика Британія|Великій Британії]] та «[[Elektra Records]]» 4 квітня 1974 року в [[Сполучені Штати Америки|США]]. «Queen II» став знаменним тим, що став першим альбомом, що містив елементи фірмового звучання гурту&nbsp;— багатошарові [[Овердабінг|накладення]], вокальні [[Гармонія (музика)|гармонії]] та різноманітні музичні стилі<ref name="Allmusic"/><ref>{{cite web |title=Queen: First Five Albums Reissued - 14th March |url=https://www.queenonline.com/news/queen-first-five-albums-re-issued-march-14th |website=Queen Online |access-date=13 квітня 2022 |date=26 січня 2011}}</ref>.

Описуваний як «ймовірно, найважчий альбом „Queen“», «Queen II» ознаменував завершення першого етапу кар'єри гурту<ref name="dome">{{cite web | url= https://www.loudersound.com/features/queen-albums-ranked-from-worst-to-best | title= Queen albums ranked from worst to best | work=Louder | first=Malcolm | last=Dome | date=29 August 2016 | access-date=6 January 2019}}</ref>. Альбом, що поєднує у собі важке [[Рок-музика|рок]]-звучання з елементами [[Артрок|арт-року]] та [[Прогресивний рок|прогресивного року]]<ref name="Allmusic"/><ref name="ewing">{{cite book |first=Jerry |last=Ewing |title=Wonderous Stories |date=2018| page=122| publisher=Flood Gallery Publishing |isbn=978-0992836665}}</ref><ref name="moore">{{cite web | url= https://www.houstonpress.com/music/queens-best-deep-cuts-album-by-album-6771494 | title= Queen's Best Deep Cuts, Album by Album | work=Houston Press | first=Brian | last=Moore | date=8 July 2014 | access-date=7 February 2019}}</ref>, був названий «[[Зала слави рок-н-ролу|Залою слави рок-н-ролу]]» «стовпом грандіозного, агресивного [[хардрок|хард-року]]»<ref name="Rock and Roll Hall of Fame"/>. «Queen II»&nbsp;— не [[Концептуальний альбом|концептуальним альбомом]], а збірка пісень, об'єднана спільною темою<ref name="purvis">{{cite book |last=Purvis |first=Georg |title=Queen: Complete Works|year=2011|publisher=Titan Books Ltd|isbn=978-0857685513}}</ref>. Дві сторони оригінального [[Грамофонна платівка|LP]] були позначені як «Біла сторона» і «Чорна сторона» (замість звичайних сторін [[Сторона А і сторона Б|«A» і «B»]]), з відповідними фотографіями членів гурту, одягнених у чорний одяг на обкладинці та у білий&nbsp;— на внутрішній стороні обкладинки. «Біла сторона» містить пісні на емоційніші теми, а «Чорна»&nbsp;— майже повністю присвячена [[фентезі]], часто на доволі похмуру тематику. Фотографію обкладинки альбому, яку створив {{нп|Мік Рок|Мік Рок|en|Mick Rock}}, гурт часто використовував протягом усієї кар'єри, зокрема у відеокліпах до пісень «[[Bohemian Rhapsody]]» (1975) та «[[One Vision]]» (1985).

І хоча «Queen II» отримав змішані відгуки критиків, він залишається одним з найменш відомих альбомів гурту. Однак, з моменту виходу він зберіг культову популярність і заслужив похвалу критиків, шанувальників та колег-музикантів<ref name= "Allmusic"/><ref name="pitchfork"/>.

== Передумови і запис ==
{{Quote box
 | quote  =«„[[Led Zeppelin]]“ та „[[The Who]]“ мабуть у „Queen II“ десь є, бо вони були серед наших улюблених гуртів, але що ми намагалися робити інакше від них обох [це] накладене шарами звучання. „The Who“ мав гітарне звучання з відкритими акордами... тоді як основою нашого звучання радше був гітарний овердрайвовий саунд... А ще я хотів побудувати текстуру навколо основних мелодійних ліній. Ми намагалися підняти студійну техніку на нову висоту для рок-гуртів — це було наче усі наші бажання сповнились, бо при роботі над першим альбомом у нас не було такої можливості»
| source =— [[Браян Мей]] про «Queen II» та звучання гурту<ref name="Hodkinson">Mark Hodkinson (2004) [https://books.google.com/books?id=3ZMQXF9O8x0C&pg=PT240&dq='Queen+II'+was+the+sort+of+emotional+music+we'd+always+wanted+to+be+able+to+play,+although+we+couldn't+play+most+of+it+on+Stage+because+it+was+too+Complicated.&hl=en&ei=LptZTuioNIqAOtffuJ4M&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCsQ6AEwAA#v=onepage&q='Queen%20II'%20was%20the%20sort%20of%20emotional%20music%20we'd%20always%20wanted%20to%20be%20able%20to%20play%2C%20although%20we%20couldn't%20play%20most%20of%20it%20on%20Stage%20because%20it%20was%20too%20Complicated.&f=false Queen: The Early Years] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170202164123/https://books.google.com/books?id=3ZMQXF9O8x0C&pg=PT240&dq='Queen+II'+was+the+sort+of+emotional+music+we'd+always+wanted+to+be+able+to+play%2C+although+we+couldn't+play+most+of+it+on+Stage+because+it+was+too+Complicated.&hl=en&ei=LptZTuioNIqAOtffuJ4M&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCsQ6AEwAA#v=onepage&q='Queen%20II'%20was%20the%20sort%20of%20emotional%20music%20we'd%20always%20wanted%20to%20be%20able%20to%20play%2C%20although%20we%20couldn't%20play%20most%20of%20it%20on%20Stage%20because%20it%20was%20too%20Complicated.&f=false |date=2 лютого 2017 }} Omnibus Press, 2004. 28 серпня 2011</ref>
 | width = 25%
 | align = right
 | style = padding:10px;
}}
Гурт «Queen» дав свій перший концерт 27 червня 1970 року, тоді як роботу над дебютним альбомом під власною назвою «[[Queen (альбом)|Queen]]» завершив лише в листопаді 1972 року. Упродовж цього періоду, крім пісень, що увійшли до альбому «Queen», гурт також створив інший, складніший за складовою музичний матеріал, але вирішив зачекати із його записом до того часу, коли б отримав більше свобод та досвіду роботи у студії. Прем'єри пісень «Father To Son», «Ogre Battle» та «Procession» відбулися ще 1972 року. Пісня «[[Seven Seas of Rhye]]» походила від часу участі [[Фредді Мерк'юрі]] у складі гурту «Wreckage» 1969 року. Пісні «See What a Fool I've Been» (що увійшла до [[Сторона А і сторона Б|Б-сторони синглу]] «Seven Seas of Rhye») та «White Queen (As It Began)» були складені за часів колишнього гурту [[Браян Мей|Браяна Мея]] та [[Роджер Меддоуз-Тейлор|Роджера Тейлора]] «[[Smile (гурт)|Smile]]». Інша пісня Мерк'юрі, «[[Stone Cold Crazy]]», також написана за часів «Wreckage»&nbsp;— вже кілька років входила до концертного списку композицій «Queen», але її запис відкладався, після чого вона потрапила у переробленому вигляді до третього альбому гурту, «[[Sheer Heart Attack]]». Також, під час сесій запису альбому «Queen II», проводилися репетиції пісні «[[The Prophet's Song]]», але вона залишалася незавершеною до випуску четвертого альбому гурту, «[[A Night at the Opera]]»<ref name="ReferenceA">Purvis, Georg. «Queen: The Complete Works.» Titan Books. {{ISBN|9781789090499}}</ref>. Альбом «Queen II» записувався з серпня 1973-го по лютий 1974 року у Лондоні на студіях «Trident» і «Langham 1». Під час його створення, гурт наполіг на тому, щоб «Trident» дозволили йому записуватися у будь-який час, а не тоді, коли студія була вільною, як це було при записі їхнього першого альбому. «Queen» звернулися до [[Девід Бові|Девіда Бові]] з пропозицією стати їхнім продюсером, але той відмовився, оскільки в той час записував альбом «[[Pin Ups]]» і працював над піснями для наступної своєї платівки, «[[Diamond Dogs]]»<ref name="ReferenceA"/>. В результаті «Queen» вирішили самі продюсувати свій альбом, спільно з Робіном Джеффрі Кейблом (брав участь у записі композицій «Nevermore» та «Funny How Love Is»; Мерк'юрі раніше з ним співпрацював під час запису пісні «{{нп|I Can Hear Music|I Can Hear Music|en|I Can Hear Music}}») та {{нп|Рой Томас Бейкер|Роєм Томасом Бейкером|en|Roy Thomas Baker}} (брав участь у записі амбітної композиції «March of the Black Queen»)<ref name="Queen11">[https://www.loudersound.com/features/we-had-the-desire-to-create-something-extraordinary-how-queen-found-themselves-and-made-queen-ii «We had the desire to create something extraordinary»&nbsp;— how Queen found themselves and made Queen II INTRODUCTION&nbsp;— Studylib] ''loudersound.com'' Процитовано 10 листопада 2023</ref><ref name="Queen12">[https://studylib.net/doc/7820529/introduction INTRODUCTION] ''studylib.net'' Процитовано 10 листопада 2023</ref>.

Після комерційного провалу синглу «[[Keep Yourself Alive]]» з першого альбому, «Queen» вирішили, що їм потрібен сингл, який не був би «надто довгим» (тобто без довгого гітарного вступу). При створенні альбому «Queen II», ці помилки були враховані, і його провідний сингл, пісня «[[Seven Seas of Rhye]]», спеціально написана для цього, починався так, щоб привернути якомога більше уваги публіки. Репетиційні сесії перед записом альбому розпочалися приблизно 26 липня (через проблеми з менеджментом перший альбом гурту вийшов у той момент, коли він готувався до запису «Queen II»). Під час цих репетицій гурт дав інтерв'ю журналу «[[Melody Maker]]» і повідомив, що його новий альбом буде присвячений темі «боротьби добра зі злом». Крім того, гурт припинив співпрацю з Джоном Ентоні, який був співпродюсером першого альбому, через розбіжності між ним та Мерк'юрі<ref>{{Cite book|last=Blake|first=Mark|url=https://books.google.com/books?id=2jvLAgAAQBAJ&q=is+this+the+real+life+book|title=Is This the Real Life?: The Untold Story of Queen|date=2010-10-25|publisher=Aurum|isbn=978-1-84513-659-8|language=en}}</ref>. 3 серпня «Queen» виступив на концерті в [[Ньюкасл-апон-Тайн|Ньюкаслі]], а 4 серпня повернувся до [[Лондон]]а для попередньої репетиції перед записом. Сесії розпочалися 5 серпня із праці над дублями 1-12 завершеної версії «Seven Seas of Rhye»<ref name="Queen14">{{Cite web | url=https://www.queensongs.info/album-data/queen/queen-ii | title=Queen II :: Queen Songs }} ''queensongs.info'' Процитовано 10 листопада 2023</ref>. 6 серпня гурт розпочав запис пісні «Father To Son», працюючи над її 1-4 дублями. Робота над альбомом тривала до 9 серпня, коли було знято промо-кліпи до пісні «Keep Yourself Alive» та «[[Liar]]» з їхнього першого альбому<ref name="Queen14"/>.

Згідно з випуском журналу «{{нп|Record Mirror|Record Mirror|en|Record Mirror}}» від 11 серпня, гурт мав повернутися до студії 15 серпня. Проте Девід Бові та Кен Скотт займалися продюсуванням альбому «Pin Ups» у студії, якою користувалися «Queen». Внаслідок цього, гурт разом з Робіном Джеффрі Кейблом був переведений у Cтудію №&nbsp;2. Хоча на той час у цій студії був лише 8-доріжковий магнітофон, проте «Queen» вирішили там попрацювати над [[мінусівка]]ми. Того ж дня були записані дублі пісень «Nevermore», а 16 серпня&nbsp;— «Funny How Love Is». 17 серпня «Queen» довелося скасувати студійну сесію, задля виступу з концертом у [[Пітерборо]]. Вони повернулися до Лондона близько третьої години ночі. Рой Томас Бейкер також був у від'їзді (приблизно з 12 по 18 серпня) для роботи зі своїм датським клієнтом, гуртом «[[Gasolin']]», який записував альбом «{{нп|Gasolin' 3|Gasolin' 3|en|Gasolin' 3}}». 18 серпня «Queen», Бейкер і Кейбл записали складну мінусівку до «The March Of The Black Queen». Після перерви під час літніх свят (так звані [[Банківський вихідний|баківські вихідні]]), 28 серпня, гурт розпочав основну роботу з [[Овердабінг|овердабінгу]] (музична техніка, коли музичний уривок записується і накладається на основний запис два або більше разів). Деякі мінусівки довелося розрізати на окремі мульти-треки через великий обсяг накладень (овердабів). Гурт навіть дав робочу назву альбому&nbsp;— «Over The Top», що містила у собі відсилання на овердабінг. [[Джон Дікон]] цього періоду ще навчався і йому довелося складати літні іспити. У вересні Браян Мей записав пісню «Procession», концертна прем'єра якої відбулася 13 вересня, коли гурт виступав на іподромі «Golders Green» у Лондоні (це був перший записаний концерт гурту)<ref name=":0">{{Cite web|title=QUEEN LIVE - information on concerts; reviews, pictures, and more|url=http://queenlive.ca/|access-date=2021-04-05|website=queenlive.ca}}</ref>.

24 вересня гурт дав своє перше радіоінтерв'ю Бобу Харрісу. На початку жовтня «Queen» уперше зустрілися з фотографом {{нп|Мік Рок|Міком Роком|en|Mick Rock}}, щоб обговорити концепт-арт альбому. З 12 жовтня гурт взяв невелику перерву, щоб розпочати промо-тур Європою. 18 жовтня гурт повернувся до Лондона для продовження роботи над альбомом. 3 листопада «Queen» провели перше рекламне знімання з Міком Роком, у результаті була створена культова фотографія обкладинки альбому. У листопаді «Queen» зробили ще одну перерву в записі альбому, щоб вирушити у тур із гуртом «[[Mott the Hoople]]». Репетиції розпочалися 5 листопада, а тур стартував у [[Блекберн]]і 13 листопада. На початку грудня гурт кілька разів приїжджав до Лондона і навідувався до студії у вихідні від туру дні. Тур завершився 14 грудня у «{{нп|Hammersmith Apollo|Hammersmith Odeon|en|Hammersmith Apollo}}», а 15 грудня відбувся окремий концерт в {{нп|Лестерському університеті|Лестерський університет|en|University of Leicester}}. Чорнове {{нп|Мікшування|мікшування|en|Audio mixing (recorded music)}} альбому розпочалося 17 грудня. 22 грудня гурт відвідав Мартін Хейман із «[[Sounds]]», коли вони закінчували чорнове мікшування пісень «Loser In The End», «Ogre Battle» та «The Fairy Feller's Master-Stroke»<ref name="Queen14"/><ref name="Queen11"/><ref name="Queen12"/>.

«Queen» повернулися до студії на початку січня. На той момент усі чорнові мікси були закінчені, і гурт був готовій перейти до фінальної стадії виробництва альбому. Згідно зі студійною документацією, більшість пісень були змікшовані до 19 січня, але все ще вимагали еквалізації (процес обробки звукового сигналу [[еквалайзер]]ом). Крім того, в середині грудня у Мея почалася гангрена на місці щеплення від зіпсованої голки, через що він не зміг бути присутнім на деяких сесіях. 25 січня «Queen» вилетіли до Австралії, де 27 січня виступили перед некерованим натовпом, внаслідок чого вони були змушені залишити сцену на середині виступу. 31 січня «Queen» повернулися до Лондона для завершення роботи над альбомом. Остання партія платівок з «Queen II» була виготовлена 20 лютого<ref name="Queen14"/>.

== Пісні ==

=== Огляд ===
Музику «Queen II» відносять до кількох жанрів, зокрема [[артрок|арт-рок]]<ref name= "Allmusic"/>, [[хардрок|хард-рок]]<ref name="Rock and Roll Hall of Fame">{{cite web | url= http://rockhall.com/inductees/queen/bio/| title= Queen Biography | publisher=[[Rock and Roll Hall of Fame]] | quote=Their massively overdubbed second album, Queen II (1974), exploited cutting-edge studio technology and remains a pillar of grandiose, assaultive hard rock | access-date=16 October 2015}}</ref>, [[глем-рок]]<ref name="gunn-jenkins"/><ref name=IGN/>, [[хеві-метал]]<ref name= "Allmusic"/> та [[прогресивний рок]]<ref name= "moore"/>. Музичний журналіст та письменник Джеррі Юїнг назвав альбом таким, що демонструє «прог-арт-рок-тенденції»<ref name= "ewing"/>. Деніел Росс із журналу «{{нп|The Quietus|The Quietus|en|The Quietus}}» назвав його «чітким перетином» між «каламутним, [[Хеві-метал|металевим]] началом» гурту та «абсолютним втіленням поп-досконалості „Queen“, шкіряних штанів та [[пастиш]]ів {{нп|Джордж Формбі|Формбі|en|George Formby}}»<ref name="ross">{{cite web|url=https://thequietus.com/articles/14871-queen-ii-anniversary-review|title=What Quaere Fellows: Queen II Revisited |website=The Quietus |last=Ross |first=Daniel |date=2 квітня 2014|access-date=15 листопада 2019}}</ref>.

Замість традиційних «Сторони 1» та «Сторони 2» альбом був розділений на «Білу» та «Чорну» сторони, які переважно складалися з пісень Мея та Мерк'юрі відповідно<ref>{{cite web|url=https://ultimateclassicrock.com/queen-queen-ii/|title=45 Years Ago: Queen Release Second Album, 'Queen II'|website=Ultimate Classic Rock |last=Giles |first=Jeff |date=8 березня 2016|access-date=15 листопада 2019}}</ref>. Хоча деякі оглядачі інтерпретували його як [[концептуальний альбом]], біограф «Queen», Георг Первіс, заявив, що це «не концептуальний альбом, а збірка пісень, в яких простежується вільна тематика»<ref name="purvis" />. Мерк'юрі пізніше підтвердив це в інтерв'ю журналу «[[Sounds]]» 1976 року, сказавши, що «все просто еволюціонувало доти, поки не з'явилася партія пісень, які можна було вважати агресивними, або „Чорною строною“, і звідти була більш м'яка сторона»<ref name="lemieux">{{cite web|url=https://www.queenonline.com/features/the-black-white-and-grey-of-queen-ii-fan-feature-by-patrick-lemieux|title=The Black, White and Grey of Queen II |last=Lemieux |first=Patrick |website=QueenOnline.com |date=11 серпня 2014|access-date=15 листопада 2019}}</ref>.

«Біла» сторона альбому дуже різноманітна за змістом: чотири з п'яти треків написав [[Браян Мей]], один з яких&nbsp;— [[Інструментальна музика|інструментальний]]. [[Фредді Мерк'юрі]] співає у двох піснях, Мей&nbsp;— у одній, а [[Роджер Меддоуз-Тейлор|Роджер Тейлор]] співає у заключній композиції, єдиній, яку він написав в альбомі. А [[Джон Дікон]], хоча і був бас-гатистом&nbsp;— зіграв на [[Акустична гітара|акустичній гітарі]] у пісні «Father to Son». Мерк'юрі написав і заспівав усі шість пісень «Чорної» сторони альбому<ref>[http://www.queenpedia.com/index.php?title=Queen_II «Queen II»] ''queenpedia.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

=== «Біла» сторона ===

'''Procession'''

«Procession»&nbsp;— це коротка інструментальна «п'єса» (похоронна хода), виконана Браяном Меєм з багатошаровим гітарним звучанням. Він записав її, зігравши партії, які перекривали одна одну, на гітарі «{{нп|Red Special|Red Special|en|Red Special}}» через спеціальний підсилювач Джона Дікона («{{нп|Deacy Amp|Deacy Amp|en|Deacy Amp}}»). Роджер Тейлор також брав участь у цьому інструменталі, використовуючи лише педаль бас-барабану<ref>[https://genius.com/Queen-procession-lyrics «Procession»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

'''Father to Son'''

«Father to Son» написав Мей, вона містить партії [[хеві-метал]]у, а також тиху фортепіанну секцію у його виконанні. Як і попередня, «Father to Son», пісня містить секцію з багатошаровою гітарною грою Мея, яку він виконує через підсилювач «Deacy Amp». Лірично, композиція написана з точки зору батька, який розповідає або думає про свого сина. Відразу після запису, «Queen» включили «Father to Son» у свої концертні списки пісень. 1975 року пісню виключили з концертів, але 1976-го вона кілька разів знову виконувалася на них. Вокальний діапазон пісні охоплює дві [[октава|октави]] (Мерк'юрі виконує [[Соль (нота)|Соль]] малої октави-[[Ля (нота)|Ля]] першої октави, а Тейлор&nbsp;— Соль першої октави-Ля другої октави)<ref>[https://genius.com/Queen-father-to-son-lyrics «Father to Son»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

'''White Queen (As It Began)'''
{{main|White Queen (As It Began)}}
Ця пісня, написана Меєм 1968 року, представлена контрастуючими між собою акустичною та хеві-метал-секціями. Мей пояснював, що ідея пісні виникла під час прочитання твору [[Роберт Ґрейвс|Роберта Ґрейвса]], «Біла богиня». Пісня також мала особисте значення для Мея, бо натхненням до її написання стала його однокурсниця, якою він захоплювася і вважав втіленням концепції щодо «досконалої жінки»<ref name="purvis"/>. У пізншому інтерв'ю він казав: «Я пам'ятаю, як по вуха був закоханий в одну дівчину з біологічного факультету, при цьому ніколи з нею не розмовляв… Я [наважився] запросити цю дівчину на побачення, і вона стала подругою на все життя, що дуже дивно…»<ref>{{cite web|title=Brian May Documentary 2012|url=https://www.youtube.com/watch?v=1Ir0oc6VAHY|accessdate=2014-03-19|archive-date=9 травня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140509180711/http://www.youtube.com/watch?v=1Ir0oc6VAHY}}</ref>. У пісні Мей грає на своїй [[Акустична гітара|акустичній гітарі]] «Hairfred». У гітарі оригінальний матеріал [[струнотримач]]а Мей замінив на тверду деревину. Він виготовив новий струнотримач, підточуючи дерев'яну заготовку до тих пір, поки вона не стала такої ж висоти, як і [[Лад (струнний інструмент)|лади]]. Після того, як струни акуратно лягли на лади&nbsp;— гітара почала видавати ефект «гудіння» [[Ситара|ситари]].<ref>{{cite web|url=https://www.brianmay.com/brian/magsandpress/gtrplyrjan83/gtrplyrjan83.html|title=Guitar Player magazine US Jan 83|website=www.brianmay.com|accessdate=18 червня 2018|archive-date=7 жовтня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191007154146/https://brianmay.com/brian/magsandpress/gtrplyrjan83/gtrplyrjan83.html}}</ref>

«White Queen» регулярно виконувалася між 1974—1977 роками, і востаннє звучала 1978 року у Лондоні. Концертна версія пісні зазвичай містила довгу інструментальну паузу з грою Мерк'юрі на фортепіано, яка не увійшла або була опущена у альбомній версії. Пісня також виконувалася на «BBC» у квітні 1974 року<ref>[https://genius.com/Queen-white-queen-as-it-began-lyrics «White Queen (As It Began)»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

'''Some Day One Day'''
{{main|Some Day One Day}}
Це перша пісня «Queen», у якій Мей виконує вокальні партії протягом усього треку. Крім того, Мей грав на акустичній та електро- гітарах, а протягом останнього [[Соло на гітарі|соло]] (під час згасання мелодії, створеного за допомогою плавного [[фейдер]]ого зменшення гучності)&nbsp;— звучали одразу три інструменти. Подібне складне гітарне аранжування надалі стало типовим для Мея; проте, якщо зазвичай у нього гітарні партії були представлені [[Гармонія (музика)|гармоніями]], то у цьому випадку&nbsp;— кожна партія виконувала різні мотиви<ref>[https://genius.com/Queen-some-day-one-day-lyrics «Some Day One Day»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

'''The Loser in the End'''

«The Loser in the End» стала єдиним прикладом в альбомі того, де Тейлор виступив як автор пісні та вокаліст<ref>Kearns, Gareth. «The Vindication of Roger Taylor». We Are Cult</ref>. Оригінальний рукописний текст пісні був майже знищений 2004 року. Він був найстарішим серед рукописних текстів в архіві «Queen»<ref>[https://genius.com/Queen-the-loser-in-the-end-lyrics «The Loser in the End»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

=== «Чорна» сторона ===

'''Ogre Battle'''
{{main|Ogre Battle}}
«Ogre Battle» була написана Мерк'юрі на гітарі (що було підтверджено Меєм у декількох інтерв'ю)<ref>e.g., ''Guitar World'', October 1998.</ref> 1971 року, вона стала однією з найбільш ранніх творів у концертному списку «Queen», попри те, що її не записували до початку сесій «Queen II». Гурт чекав, коли у них з'явиться більше студійних свобод, щоб записати її як слід<ref name="Ogre">[https://genius.com/Queen-ogre-battle-lyrics «Ogre Battle»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

Пісня є мелодійно однією із «найважчих» серед творів «Queen». Гітарний [[риф (музика)|риф]] разом з ударними Тейлора надавали їй дуже «[[Треш-метал|трешового]]» звучання. Крики [[огр]]ів в середині пісні&nbsp;— виконував Мерк'юрі, а високі вокальні [[гармонія (музика)|гармонії]] в кінці приспівного [[Гук (музика)|гуку]]&nbsp;— співав Тейлор. Як випливає з назви, пісня розповідає історію битви між ограми й містить гітарне соло Мея та [[Звуковий ефект|звукові ефекти]], які імітують звучання битви. Початок пісні&nbsp;— це фактично її кінець, зіграний у зворотному порядку<ref name="Ogre"/>.

Існує версія «Ogre Battle», записана в грудні 1973 року для програми «[[BBC Radio 1]]», «Sound of the 70s». Крім цього, вийшла ацетатна платівка із відредагованою версією запису пісні для «BBC», без довгого вступу та звукових ефектів, присутніх у альбомній версії, яка, ймовірно, планувалася як другий сингл альбому. Проте інші джерела стверджують, що як другий сингл також розглядалася пісня «The Fairy Feller's Master-Stroke»<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=9y7T7xEIuFU «Ogre Battle»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191106235918/https://www.youtube.com/watch?v=9y7T7xEIuFU&gl=US&hl=en |date=6 листопада 2019 }} ''youtube.com'' Процитовано 14 квітня 2019</ref>.

«Ogre Battle» була однією з основних пісень в концертній програмі гурту аж до «[[A Day at the Races Tour]]» включно, і кілька разів виконувалася під час північноамериканського етапу «[[News of the World Tour]]», після чого була остаточно виключена із гастрольного списку<ref name="Ogre"/>.

'''The Fairy Feller's Master-Stroke'''
[[Файл:Image-Dadd - Fairy Feller's.jpg|міні|праворуч|230пкс|Картина «{{нп|Майстерний замах казкового лісоруба|Майстерний замах казкового лісоруба|en|The Fairy Feller's Master-Stroke}}» {{нп|Річард Дадд|Річарда Дадда|en|Richard Dadd}}]]
Натхнення для написання пісні прийшло до Мерк'юрі після того, як він побачив однойменну картину {{нп|Річард Дадд|Річарда Дадда|en|Richard Dadd}} «{{нп|Майстерний замах казкового лісоруба|Майстерний замах казкового лісоруба|en|The Fairy Feller's Master-Stroke}}» («The Fairy Feller's Master-Stroke»), що зберігається у лондонській [[Тейт (група галерей)|галереї Тейт]]. Мерк'юрі, кожного разу, коли у «Queen» був вільний час, вів гурт до цієї галереї. Пісня, як і більшість треків альбому, містить середньовічні [[фентезі]]йні тексти і прямо посилається на персонажів картини, детально описаних у картині Дадда і у супутньому його вірші «Усунення картини і її предмета, що називається „Майстерний удар казкового лісоруба“», таких як {{нп|Королева Меб|Королева Меб|en|Queen Mab}}, Візник Вілл, Обірванець й інші. За словами Тейлора, використання слова «quaere» у рядку, що двічі повторюється, «What a quaere guy» («Що за курйозний тип!»)&nbsp;— не має відношення до сексуальної орієнтації Мерк'юрі<ref name="genius777">[https://genius.com/Queen-the-fairy-fellers-master-stroke-lyrics «The Fairy Feller's Master-Stroke»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

Під час продажу, на деяких ринках до альбому додавалася розкладна обкладинка із репродукцією картини. Автор [[Ніл Ґейман]] писав про картину та альбом у своєму блозі:
{{quote|«Розум підказує мені, що з самою картиною, загадково названою „Майстерний удар казкового лісоруба“, відтвореною в натуральну величину на розкладній обкладинці альбому гурту „Queen“, я вперше зіткнувся у віці чотирнадцяти років або близько того, і вона не вразила мене. Це одно з дивацтв. Потрібно побачити її у плоті, фарбами на полотні, справжньою, яка висить, переважно, коли вона не подорожує, в залі [[Прерафаеліти|прерафаелітів]] галереї Тейт, недоречну серед величних прерафаелітських красунь у золотих рамах, набагато більших і вправніших, ніж скромне подвір'я [[Фея|фей]], які прогулюються по ромашках, щоб стати реальністю. І коли ви побачите це, кілька речей стануть очевидними: одні одразу, інші згодом»<ref>{{Cite magazine |url=https://www.1843magazine.com/content/arts/anonymous/gaiman |title=Neil Gaiman's Fantasy Painting |first=Neil |last=Gaiman |work=Intelligent Life |date=Липень–серпень 2013 |access-date=10 грудня 2018 |journal= |archive-date=5 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181205003711/https://www.1843magazine.com/content/arts/anonymous/gaiman }}</ref>}}

Також Ґейман написав довше [[есе]] про картину для журналу «{{нп|1843 (журнал)|Intelligent Life|en|1843 (magazine)}}»<ref>{{Cite magazine |url=https://www.1843magazine.com/content/arts/anonymous/gaiman |title=Neil Gaiman's Fantasy Painting |first=Neil |last=Gaiman |magazine=Intelligent Life |date=July–August 2013 |access-date=10 грудня 2018}}</ref>.

Студійний запис пісні мав складне [[аранжування]], де Мерк'юрі грав не лише на фортепіано, але і на [[клавесин]]і, а Рой Томас Бейкер&nbsp;— на [[кастаньєти|кастаньєтах]]. Тейлор назвав цю пісню «Queen» «найбільшим [[Стереофонія|стереоекспериментом]]», посилаючись на використання {{нп|панорамування (аудіо)|панорамування|en|Panning (audio)}} у міксі<ref name="genius777"/>.

Пісня виконувалася лише кілька разів під час «[[Queen II Tour]]». До 2014 року, коли вона вийшла на відео «[[Live at the Rainbow '74]]», важалося, що не існує її концертних записів<ref name="genius777"/>.

'''Nevermore'''
{{main|Nevermore (пісня)}}
Попередній трек закінчується трьохчастинною вокальною гармонією з Мерк'юрі, Меєм і Тейлором, яка переливається у гру Мерк'юрі на фортепіано. Ця ж гра на фортепіано відкриває пісню «Nevermore», перетворюючи її у [[попурі]] із «Ogre Battle», «The Fairy Feller's Master-Stroke». Усі вокальні партії виконав Мерк'юрі, який також додав кілька сучасних фортепіанних ефектів «кола». Багато хто припускав, що ці ефекти виконувалися за допомогою синтезаторів, тоді як насправді, вони були створені невідомою особою, яка пощипувала за струни фортепіано, поки Мерк'юрі награвав ноти. За складовою, «Nevermore»&nbsp;— це коротка [[балада]], написана Мерк'юрі, яка оповідає про розбите серце та про почуття, пов'язані з цим<ref>[https://genius.com/Queen-nevermore-lyrics «Nevermore»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

'''The March of the Black Queen'''
{{main|The March of the Black Queen}}
Мерк'юрі працював над цією піснею ще до створення гурту «Queen». 1974 року в інтерв'ю журналу «[[Melody Maker]]» він сказав: «… на створення цієї пісні в мене пішла ціла вічність. Я хотів віддати їй все, потурати своїм бажанням або щось таке…»<ref name=Straight>Phil Chapman. ''The Dead Straight Guide to Queen''. This Day in Music Books.</ref>. За складовою це багатогранна композиція; друга за тривалістю (6:34) серед творів «Queen»; вона є одною з двох пісень гурту (інша&nbsp;— «[[Bohemian Rhapsody]]»), що містить [[ритм|поліритмію]]/[[Метр (музика)|поліметрію]] (два різні [[Такт (музика)|тактові]] [[Тактовий розмір|розміри]] одночасно 8/8 та 12/8 [[Метр (музика)|метри]]) і спрощену поліритмію наприкінці пришвидшеної секції, що дуже рідко зустрічається у популярній музиці. Головний вокал охоплює дві з половиною [[Октава|октави]] ([[Соль (нота)|Соль]] великої октави&nbsp;— [[До (нота)|До]] другої октави)<ref name="genius77">[https://genius.com/Queen-the-march-of-the-black-queen-lyrics «The March of the Black Queen»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

Мей розглядав її як попередницю «Bohemian Rhapsody», заявляючи: «Ви маєте взяти до уваги, що ми вже записали „My Fairy King“ у першому альбомі, і записали „The March of the Black Queen“ у другому, так що ми були добре знайомі з екскурсами Фредді у незвичайні області, і це було тим, що нам справді подобалося»<ref>{{cite web | url= https://www.guitarworld.com/artists/interview-brian-may-discusses-queens-greatest-moments | title= Brain May Discusses Queen's Greatest Moments | publisher= Guitar World | accessdate= 18 лютого 2018 | archive-date= 18 лютого 2018 | archive-url= https://web.archive.org/web/20180218210714/https://www.guitarworld.com/artists/interview-brian-may-discusses-queens-greatest-moments }}</ref>. А Тейлор, згадуючи складний процес запису пісні, в інтерв'ю 1977 року казав: «Стрічка стала прозорою, справді… Вона була 16-доріжковою… Стрічка так багато разів проходила через головку (записуючу) при овердабінгу, що оксид стерся». Схожий анекдот розповідався і про сесії запису «Bohemian Rhapsody»<ref name=Straight/>.

Хоча пісня ніколи не випускалася як сингл, вона входить до числа улюблених серед шанувальників «Queen». Вся композиція була занадто складною, аби виконувати її на концертах, проте пришвидшену секцію із рядками «My life is in your hands, I'll foe and I'll fie…» й далі, інколи включали у живі попурі із вокалом Мерк'юрі та Тейлора протягом 1970-х років<ref>[http://www.queenconcerts.com/live/queen/sha.html Queen live on tour: Sheer Heart Attack: Setlist] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130126173103/http://www.queenconcerts.com/live/queen/sha.html |date=2013-01-26 }} Queen Concerts. 1 вересня 2011</ref><ref>[http://www.queenconcerts.com/live/queen/anato.html Queen live on tour: A Night At The Opera: Setlist] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110715135854/http://www.queenconcerts.com/live/queen/anato.html |date=15 липня 2011 }} Queen Concerts. 1 вересня 2011</ref><ref>[http://www.queenconcerts.com/live/queen/summer76.html Queen live on tour: Summer 1976 :Setlist] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181212053157/http://www.queenconcerts.com/live/queen/summer76.html |date=12 грудня 2018 }} Queen Concerts. 1 вересня 2011</ref>. Також відомо, що її вступна фортепіанна п'єса була зіграна наживо лише один раз, на сцені «Providence Civic Center» 14 листопада 1978 року (ймовірно, у відповідь на вигуки фанів, які вимагали виконання цієї пісні на початку концерту). Тоді, зігравши вступ, гурт швидко перейшов до виконання «Bohemian Rhapsody». Крім цього, це був останній раз, коли трек з «Queen II» був зіграний наживо, до часів відновлення концертного виконання «Seven Seas of Rhye» 1984 року протягом туру «[[The Works Tour]]»<ref name="genius77"/>.

Пісня закінчується послідовністю висхідних нот, кульмінація якої припадає на перші секунди наступного треку. Вона плавно переходить в наступну композицію «Funny How Love Is»<ref name="genius77"/>.

'''Funny How Love Is'''

«Funny How Love Is» була створена в студії. Мерк'юрі написав та зіграв пісню на фортепіано, а її продюсером виступив Робін Джеффрі Кейбл. В композиції використовується техніка «[[стіна звуку|стіни звуків]]». Пісня жодного разу не виконувалася наживо, значною мірою через те, що вона вимагала від Мерк'юрі виконання високих нот<ref>[https://genius.com/Queen-funny-how-love-is-lyrics «Funny How Love Is»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

'''Seven Seas of Rhye'''
{{Main|Seven Seas of Rhye}}
Мерк'юрі розпочав роботу над «Seven Seas of Rhye» ще 1969 року, коли він входив до складу гурту «Wreckage». Зрештою, він доопрацював пісню за участю Мея. У документальному фільмі «„Queen“: Days of Our Lives» («„Queen“: Дні нашого життя») Мей згадував: «Я, мабуть, ніколи раніше не казав про це, але я пам'ятаю, що „Seven Seas of Rhye“&nbsp;— це була ідея Фредді. У нього була чудова ідея маленького рифа на фортепіано, а весь перехід, я вважаю&nbsp;— був моєю роботою. Так що ми безумовно працювали над нею разом. Але коли справа дійшла до випуску альбому, Фредді сказав: „Це я написав“. І ми всі сказали: „Гаразд“. (Сміється) Тому що це не здавалося такою вже великою проблемою. Але Фредді казав: „Знаєте, я написав слова, і це була моя ідея, так що це моя пісня“. Неписане правило гласило, що той, хто приніс пісню&nbsp;— отримував авторство її написання та гроші за неї. Значно, більш пізніше в історії „Queen“ ми визнали цей факт»<ref name="genius7">[https://genius.com/Queen-seven-seas-of-rhye-lyrics «Seven Seas of Rhye»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

Поряд із піснею «[[Lily of the Valley]]» з альбому «[[Sheer Heart Attack]]», у «Seven Seas of Rhye» згадується фентезійний світ або королівство під назвою «Райє». «Це справді вигадка»,&nbsp;— казав Мерк'юрі інтерв'юеру Тому Брауну 1977 року. «Це плід твоєї уяви». Коротка [[Інструментальна музика|інструментальна]] версія «Seven Seas of Rhye» ввійшла до першого альбому гурту як аутро, з наміром, щоб цей альбом розпочинався з її повної версії. Аналогічна ідея виникла і зі старою [[мюзик-хол]]ьною піснею «{{нп|I Do Like To Be Beside the Seaside|I Do Like To Be Beside the Seaside|en|I Do Like to Be Beside the Seaside}}», яка тут виконується наприкінці «Seven Seas of Rhye» і награвалася під час інтро третього альбому «Sheer Heart Attack». Британський підприємець, {{нп|Кен Тесті|Кен Тесті|en|Ken Testi}}, який приєднався до гурту під час запису пісні згадував: «Я приєднався до [[Реприза (форма)|репризі]] наприкінці „Seven Seas of Rhye“. Як і Пет Макконнелл, і вся наша компанія. Я пам'ятаю дуже багато [[Реверберація|реверберацій]], і Браяна граючого у ній на [[стилофон]]і, вона була створена за один день, ми всі були цілковито п'яні тоді»<ref>Jackson, Laura (2007). Brian May: The Definitive Biography. London: Hachette Digital.</ref><ref name="genius7"/>.

«Seven Seas of Rhye» містить характерний [[Арпеджіо|арпеджований]] фортепіанний вступ. У альбомі «Queen II» це арпеджіо грається двома руками з інтервалом в октаву одна від одної, тоді як у скороченій версії пісні альбому «Queen» і більшості концертних виступів&nbsp;— Мерк'юрі виконував одною рукою простіший варіант цих арпеджіо. Ця тема також звучала наприкінці пісні «It's a Beautiful Day (reprise)» з останнього альбому гурту, «[[Made in Heaven]]» (1995)<ref name="genius7"/>.

== Обкладинка ==
[[Файл:Marlene Dietrich in Shanghai Express (1932) by Don English.png|міні|праворуч|220пкс|Натхненням для обкладинки альбому стало зображення [[Марлен Дітріх]] з фільму «[[Шанхайський експрес]]» (1932)]]
Для створення обкладинки альбому був залучений рок-фотограф {{нп|Мік Рок|Мік Рок|en|Mick Rock}}<ref name="Rock">{{cite web | url = http://news.bbc.co.uk/2/hi/entertainment/6613107.stm | title = Photographer lives the Rock dream | last = Pryor | first = Fiona | work = BBC News | date = 10 травня 2007 | accessdate = 27 серпня 2011 | archive-date = 24 лютого 2021 | archive-url = https://web.archive.org/web/20210224113639/http://news.bbc.co.uk/2/hi/entertainment/6613107.stm }}</ref>. За словами Рока, гурт хотів «прищепити трохи [фірмової] [[Декадентство (течія)|декадентської]] „гламурної“ чуттєвості», яку вони бачили в його роботі з іншими артистами, такими як [[Девід Бові]], [[Іггі Поп]] та [[Лу Рід]]. За словами Рока, за допомогою обкладинки гурт хотів привернути увагу слухачів, тим паче, що їхній перший альбом не зміг цього зробити. «Вони зрозуміли, що якщо привернути увагу людей, то можна зацікавити їх музикою»<ref name="VH1" />.

У побаженнях гурту щодо фотографії, почутими Роком, фігурувала «чорно-біла» тема альбому<ref name="DA">IOANNIS «[http://www.dangerousage.com/classiccovers/index.php?page=queen-ii Classic Rock Art&nbsp;— Queen II] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180618102345/http://www.dangerousage.com/classiccovers/index.php?page=queen-ii |date=18 червня 2018 }}». ''IOANNIS&nbsp;— More than meets the I''. Dangerous Age Graphics. May 2008. Процитовано 8 лютого 2010.</ref>. В результаті, на обкладинці була розміщена фотографія, яка описувалася Роком у відеокасеті про нього словами: «„Queen“ стояли у ромбовидному порядку, з відхиленими назад головами як [[Моаї|статуї]] з [[Острів Пасхи|острова Пасхи]]» на чорному тлі<ref name="VH1">Hamrogue, Sasha; Bottomley, C. «[http://www.vh1.com/artists/news/1489621/07222004/bowie_david.jhtml Mick Rock: Shooting Up] {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20070808005629/http://www.vh1.com/artists/news/1489621/07222004/bowie_david.jhtml |date=8 серпня 2007 }}». VH1. 22 липня 2004. Процитовано 8 лютого 2010.</ref>. Культовий образ «Queen» зі світлотінню був натхненний схожою фотографією [[Марлен Дітріх]] з фільму «[[Шанхайський експрес]]» 1932 року<ref name="VH1"/>. «І, звісно, ніхто ніколи не був більш „гламурним“, ніж божественна міс Дітріх»&nbsp;— жартував Рок<ref name="DA"/>. «Це був лише один із тих спалахів натхнення, які іноді трапляються»&nbsp;— пояснював Рок. Гурт ледь не видхілив фото, бо «було відчуття, що [повторення пози Дітріх] може бути надто претензійним», але Рок переконав їх у зворотному<ref name="ReferenceA"/>. «Конверт зображав їх типу набагато більшими цабе, ніж вони тоді були, але це було правдивим відображенням їхньої музики»<ref name="VH1"/>. Рок заявив, що Мерк'юрі любив цитувати [[Оскар Вайлд|Оскара Вайлда]]. «Часто те, що сьогодні вважається претензійним, завтра вважатиметься передовим. Головне, щоб з цим рахувалися». Рок казав: «Для Фредді це слово [претензійність] не мало сенсу&nbsp;— „Чи кльово це?“&nbsp;— лише бурмотав він. То були дні [[андрогінність|андрогінності]], і Фредді був готовий неслабо просувати її». Згодом, Фредді додав: «Жодного особливого значення у цьому нема, але нам такі речі дуже подобалися, й наші костюми того часу досконало відображали це»<ref name="ReferenceA"/>. Надалі це зображення було відтворене наживо у відеокліпі до пісні «Bohemian Rhapsody»<ref name="Rock"/>.

Щоб урізноманітнити «чорно-білу» тематику «Queen II», Рок створив ще одну фотографію гурту, де музиканти були у білому одязі на білому тлі, яке використали для розвороту конверту альбому, реклами, та обкладинки синглу «Seven Seas of Rhye»<ref>[https://genius.com/albums/Queen/Queen-ii-2011-reissue «Queen II»] ''genius.com'' Процитовано 23 листопада 2023</ref>.

== Реліз ==
{{Album reviews
|rev1 = [[AllMusic]]
|rev1Score = {{Rating|4|5}}<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/album/queen-ii-mw0000268824|title=QUEEN II|website=allmusic.com|accessdate=17 травня 2015|archive-date=9 травня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150509110838/http://www.allmusic.com/album/queen-ii-mw0000268824}} {{ref-en}}</ref>
|rev2 = [[Чикаго Триб'юн|Chicago Tribune]]
|rev2Score = {{Rating|2|4}}<ref>{{cite news|last=Kot|first=Greg|authorlink=Greg Kot|date=19 квітня 1992|url=http://articles.chicagotribune.com/1992-04-19/entertainment/9202040743_1_star-queen-ii-flash-gordon|title=An 18-record, 80 Million-copy Odyssey|newspaper=Chicago Tribune|accessdate=19 квітня 2016|archive-date=4 травня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160504224542/http://articles.chicagotribune.com/1992-04-19/entertainment/9202040743_1_star-queen-ii-flash-gordon}}</ref>
|rev3 = {{нп|Creem|Creem|en|Creem}}
|rev3Score = C−<ref>{{cite web|url=http://www.robertchristgau.com/xg/cg/crm7410.php|title=QUEEN II|website=robertchristgau.com|accessdate=17 травня 2015|archive-date=6 травня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150506054259/http://www.robertchristgau.com/xg/cg/crm7410.php}} {{ref-en}}</ref>
|rev4 = {{нп|Енциклопедія популярної музики|Encyclopedia of Popular Music|en|The Encyclopedia of Popular Music}}
|rev4Score = {{Rating|4|5}}<ref>{{cite book|last=Larkin|first=Colin|authorlink=Colin Larkin (writer)|year=2011|page=2248|title=Encyclopedia of Popular Music|publisher=Omnibus Press|isbn=0857125958|edition=5th}}</ref>
|rev5 = [[Pitchfork|Pitchfork Media]]
|rev5Score = 7.9/10<ref name="pitchfork">Leone, Dominique. [http://pitchfork.com/reviews/albums/15221-reissues/#review-album-16326 Queen reviews] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170910040018/https://pitchfork.com/reviews/albums/15221-reissues/#review-album-16326 |date=10 вересня 2017 }}. Pitchfork. 24 March 2011. Retrieved 14 December 2011.</ref>
|rev6 = [[PopMatters]]
|rev6Score = 7/10<ref>{{cite web|last=Ramirez |first=AJ |date=8 червня 2011 |url=http://www.popmatters.com/feature/142525-in-the-lap-of-the-gods-the-first-five-queen-albums/ |title=In the Lap of the Gods: The First Five Queen Albums |work=PopMatters |accessdate=19 квітня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131126012135/http://www.popmatters.com/feature/142525-in-the-lap-of-the-gods-the-first-five-queen-albums/ |archivedate=26 November 2013 |deadurl=unfit }}</ref>
|rev7 = [[Q (журнал)|Q]]
|rev7Score = {{Rating|4|5}}<ref name="CD">{{cite web|url=http://www.cduniverse.com/productinfo.asp?pid=8535818|title=Queen II CD Album|publisher=CD Universe|accessdate=19 квітня 2016|archive-date=27 квітня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160427102222/http://www.cduniverse.com/productinfo.asp?pid=8535818}}</ref>
|rev8 = {{нп|Record Collector|Record Collector|en|Record Collector}}
|rev8Score = {{Rating|4|5}}<ref name="CD"/>
|rev9 = [[Rolling Stone]]
|rev9Score = {{Rating|2.5|5}}<ref name="rs">Barnes, Ken. «[http://www.rollingstone.com/music/albumreviews/queen-ii-19740620 ''Queen II'' review] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170909142929/http://www.rollingstone.com/music/albumreviews/queen-ii-19740620 |date=9 вересня 2017 }}». ''Rolling Stone''. 20 June 1974. Retrieved on 16 January 2010.</ref>
|rev10 = [[The Rolling Stone Album Guide]]
|rev10Score = {{Rating|2.5|5}}<ref>{{cite book|editor1-last=DeCurtis|editor1-first=Anthony|editor1-link=Anthony DeCurtis|editor2-last=Henke|editor2-first=James|editor3-last=George-Warren|editor3-first=Holly|year=1992|title=The Rolling Stone Album Guide|url=https://archive.org/details/rollingstonealbu00decu|publisher=Random House|isbn=0679737294|edition=3rd|page=570}}</ref>
}}
Після завершення праці над альбомом наприкінці серпня 1973 року «Queen» відразу додали «Ogre Battle», «Procession» та «Father to Son» до списку пісень своїх живих виступів і почали активно гастролювати. Проте лейбл «[[EMI]]» вчергове відкладав випуск «Queen II», оскільки перший альбом гурту, лише тільки-но вийшов у Великій Британії і ще був не виданий у США. Випуск альбому супроводжували й інші проблеми: через заходи з [[енергозбереження]], які вживалися у зв'язку з [[Нафтова криза 1973 року|нафтовою кризою 1973 року]], виготовлення платівок з ним відтермінували на кілька місяців; а після того, як він вийшов, Джона Дікона вказали на конвертах як «Дікон Джон», гурт вимагав виправити це<ref>{{cite web|url=http://www.queenzone.com/biography/queen-biography-for-1974.aspx|title=Queen Biography for 1974|access-date=7 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20160528184451/http://www.queenzone.com/biography/queen-biography-for-1974.aspx|archive-date=28 травня 2016|url-status=dead}}</ref>.

«Queen II» вийшов 8 березня 1974 року. Альбом мав успіх у Великій Британії, де посів п'яте місце. У США він посів 49 місце, чим перевершив показники дебютного альбому, «[[Queen (альбом)|Queen]]», який посів 83 місце. У своїх інтерв'ю, гурт, просувачи «Queen II», подавав його як альбом на тему «боротьби добра зі злом»<ref name="lemieux" /> і провів численні публічні виступи: крім гастролей 1973 року, вони виступали у спецпрограмі «[[BBC]]», що транслювали їхній концерт з іподрому «Golders Green», під назвою «In Concert»; і з'явилися у програмі {{нп|Джон Піл|Джона Піла|en|John Peel}} «Sound of the Seventies». Але попри те, що гурту вдалося стати відомим серед широкого загалу, він викликав негативні відгуки у ЗМІ, які критикували його за «надмірність та потурання собі»<ref name="purvis" />.

Пісня «[[Seven Seas of Rhye]]» вийшла у вигляді [[сингл]]у (де на [[Сторона А і сторона Б|Б-стороні]] була неальбомна композиція «See What a Fool I've Been») раніше, ніж планувалося, завдяки вдалому збігу обставин. У лютому 1974 року [[Девід Бові]] не зміг з'явитися на телешоу «{{нп|Top of the Pops|Top of the Pops|en|Top of the Pops}}», де він мав виконати пісню «{{нп|Rebel Rebel|Rebel Rebel|en|Rebel Rebel}}», через що телекерівництво терміново почало шукати йому заміну. В результаті на шоу запросили «Queen», які під фонограму виконали «Seven Seas of Rhye». Після чого «EMI» терміново випустили сингл 23 лютого, всього за п'ять днів після підтвердження його виконання на телебаченні. Це був перший сингл-хіт гурту, який посів 10 місце в британських чартах<ref>Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums. London: Guinness World Records Limited</ref>.

{{Quote|«Зважаючи на нападки, яких ми останнім часом зазнавали, дивуюся, що новий альбом пішов так добре. Гадаю, суть в тому, що публіці гурт подобається... ми стільки намучилися з тим альбомом, можливо аж надто, але, закінчивши, ми направду почувались гордими. Одразу ж він отримав справді погану критику, тож я взяв його додому, щоб ще раз послухати й подумав: "Боже, вони праві?". Але послухавши знову через кілька тижнів — і мені все ще подобається. Думаю, альбом чудовий. Ми за нього триматимемося»|[[Роджер Меддоуз-Тейлор|Рождер Тейлор]] про реакцію критики на «Queen II»<ref>[http://www.queenonline.com/history/48/ Roger Taylor, ''Queen Street'' interview (archived at queenonline.com)] {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20091111130310/http://www.queenonline.com/history/48/ |date=11 листопада 2009 }}</ref>}}

=== Перевидання 2011 року ===
8 листопада 2010 року компанія звукозапису «[[Universal Music Group|Universal Music]]» оголосила про випуск ремастованого і доповненого перевидання альбому у травні 2011 року. Це було частиною нової угоди між «Queen» та «Universal Music», яка ознаменувала собою завершення майже 40-річної співпраці гурту з лейблом «[[EMI|EMI Records]]». Загалом 2011 року «Universal Music» планували ремастувати та перевидати всі студійні альбоми «Queen», проте остаточно ця робота була завершена 2012 року<ref>{{cite web |url=http://www.ps3sacd.com/index.html#_20120731 |title=Queen catalog complete on SHM-SACD |publisher=PS3SACD.com |date=31 липня 2012 |accessdate=1 серпня 2012 |archivedate=1 серпня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120801053253/http://ps3sacd.com/index.html#_20120731 }}</ref>.

== Рецепції ==

=== Критика на момент виходу ===
Реакція тогочасної музичної критики на «Queen II» була змішаною. Журнал «{{нп|Disc|Disc|en|Disc (magazine)}}» писав: «Матеріал, виконання, запис і навіть художнє оформлення дуже високого рівня»<ref name="gunn-jenkins"/>. «[[New Musical Express|NME]]» висловив думку, що запис показав «усю силу й весь драйв гурту, його талант до написання пісень та усі якості, що роблять його унікальним», тоді як «[[Sounds]]» писав: «Цей альбом просто названий „Queen II“ захопив „Queen“ у їх найкращі години»<ref name="gunn-jenkins"/>. «[[Rolling Stone]]», що розхвалив першу платівку гурту, дав альбому дві з половиною зірочки з п'яти. Хоча журнал не виявляв особливого ентузіазму щодо «Чорної сторони», «Білій стороні» він аплодував, написавши, що в ній є «рятівна благодать вчасно виконаних й добре підібраних потужних акордів та кілька доволі гарненьких мелодій»<ref name="rs"/>. «[[Melody Maker]]» не знайшов, чим похвалити запис, написавши: «Кажуть, що „Queen“ мають певний успіх у Штатах, але наразі незрозуміло, чи буде у них тут прорив. Якщо вони проб'ються, то мені доведеться з'їсти капелюха або щось у тому дусі. Можливо вони надто стараються, нема глибини звучання й почуття»<ref name="gunn-jenkins"/>. «{{нп|Record Mirror|Record Mirror|en|Record Mirror}}» альбом теж не сподобався: «Ось вона, мішура [[глем-рок]]у. Слабенько та перепродюсовано, якщо цей гурт є нашою найсвітлішою надією на майбутнє, то ми здійснюємо рок-н-ролльне самогубство»<ref name="gunn-jenkins"/>. [[Роберт Крістгау]] у статті журналу «{{нп|Creem|Creem|en|Creem}}» зневажливо обізвав альбом «примхивоїдною, роялоїдною, важкоїдною андроїдною пустотою»<ref name="rc">{{cite journal|last=Christgau|first=Robert|authorlink=Robert Christgau|date=Жовтень 1974|url=http://www.robertchristgau.com/xg/cg/crm7410.php|title=The Christgau Consumer Guide|journal=Creem|accessdate=19 липня 2013|archive-date=15 серпня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130815183637/http://robertchristgau.com/xg/cg/crm7410.php}}</ref>.

=== Спадок ===
Станом на кінець 1974 року, реакція публіки на «Queen II» була захопленою<ref name="gunn-jenkins"/>. Платівка також була визнана 5-м найкращим альбомом року за версією журналу «Disc»<ref>Disc, end-of-year list, грудень 1974</ref>. Хоча альбом залишається однією з маловідомих робіт гурту, він зберіг культовий статус і в останні роки згадується низкою музичних видань, колегами по цеху та шанувальниками як одна з найкращих робіт «Queen». 1987 року газета «{{нп|Post-Tribune|Post-Tribune|en|Post-Tribune (Indiana newspaper)}}» поставила «Queen II» на 9-е місце в статті під назвою «Альбоми, що мали б бути в колекції кожного, але не є»<ref>«Closet classics: Albums tuned out by the public». ''Post-Tribune''. 3 липня 1987. Процитовано 28 серпня 2010. [http://www.highbeam.com/doc/1N1-10853B09CF536D18.html Excerpt] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121104164706/http://www.highbeam.com/doc/1N1-10853B09CF536D18.html |date=4 листопада 2012 }} at [[HighBeam Research]] (registration required for complete article).</ref>. У рейтингу «Топ-1000 альбомів всіх часів» «[[Книга рекордів Гіннеса|Книги рекордів Гіннеса]]», 1994 року видання, «Queen II» посів 202 місце серед найкращих рок-/поп-альбомів усіх часів<ref>[http://www.rocklistmusic.co.uk/larkin1000_94.htm Guinness: All-time top 1000 albums] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191118191517/http://www.rocklistmusic.co.uk/larkin1000_94.htm |date=18 листопада 2019 }}. 1994. Archived at rocklistmusic.co.uk</ref>. 2003 року журнал «[[Q (журнал)|Q]]» включив «Queen II» у список 50-ти маловідомих альбомів, рекомендованих журналом, на додаток до опитування «50 найкращих британських альбомів усіх часів»<ref>''Q'', «The 50 Best British Albums Ever», липень 2003 ([http://www.muzieklijstjes.nl/Q50bestbritishalbumsever.htm list archived at www.muzieklijstjes.nl] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180618102353/http://www.muzieklijstjes.nl/Q50bestbritishalbumsever.htm |date=18 червня 2018 }})</ref>. 2005 року читачі журналу «[[Kerrang!]]» визнали «Queen II» 72-м найкращим британським рок-альбомом в історії<ref>[http://www.rocklistmusic.co.uk/kerrang.html The 100 Best British Rock Albums Ever!] {{Webarchive|url=https://archive.today/20120526212520/http://www.rocklistmusic.co.uk/kerrang.html |date=26 травня 2012 }}. ''Kerrang!''. 19 лютого 2005. Archived at rocklistmusic.co.uk</ref>. 2006 року «Queen II» увійшов до списку «200 найкращих альбомів 70-х» журналів «[[Classic Rock]]» і «[[Metal Hammer]]», а також був названий разом із «[[Sheer Heart Attack]]» одним із 20 найкращих альбомів 1974 року<ref>''Classic Rock/Metal Hammer, «The 200 Greatest Albums of the 70s», березень 2006</ref>. 2008 року вебсайт «[[IGN|IGN Music]]» назвав «Queen II» одним із «10 класичних альбомів глем-року», пишучи: «„Queen“ надали глему масштабніше, більш гімнове звучання у цьому іскристому опусі. У поєднанні із недооціненими клавішними Фредді Мерк'юрі, дзвінкі провідні партії Браяна Мея та свіжі рифи&nbsp;— створили тло для пісень, які були одночасно лютими та елегантними»<ref name=IGN>Hall, Russell. «[http://uk.music.ign.com/articles/911/911720p2.html 10 Classic Glam Rock Albums] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080924072919/http://uk.music.ign.com/articles/911/911720p2.html |date=24 вересня 2008 }}». IGN. 20 вересня 2008. Процитовано 16 січня 2010.</ref>. 2010 року «Queen II» посів 60-те місце у рейтингу журналу «[[Mojo (журнал)|Mojo]]» «Найкращих альбомів, що будь-коли вийшли на лейблі „[[Elektra Records]]“»<ref>[http://www.rocklistmusic.co.uk/mojo_p3.htm The 60 Greatest Elektra Albums] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120520001344/http://www.rocklistmusic.co.uk/mojo_p3.htm |date=2012-05-20 }}. ''Mojo''. Листопад 2010. Archived at rocklistmusic.co.uk</ref>. Поряд із альбомами гурту, «Sheer Heart Attack» та «[[A Night at the Opera]]», «Queen II» фігурує в книзі «[[1001 Albums You Must Hear Before You Die|1001 альбом, які ви повинні послухати перш, ніж помрете]]», де він описується як «виразно похмурий альбом», який «продемонстрував їхню багатогранність», на відміну від їх пізніших «експансивних, [[Арена-рок|стадіонно]]-популярних гімнів»<ref>{{cite web|url=http://www.rocklistmusic.co.uk/steveparker/1001albums.htm|title=Rocklist.net...Steve Parker...1001 Albums..|author=|date=|website=www.rocklistmusic.co.uk|accessdate=31 березня 2018|archive-date=28 січня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/652NZNxZZ?url=http://www.rocklistmusic.co.uk/steveparker/1001albums.htm}}</ref>.

Сайт «[[AllMusic]]» дав альбому чотири зірки з п'яти, написавши: «„Queen“ тут накручені, напружені та злі, з притаманним їм почуттям драматизму, що робить „Queen II“ реально сильним музично, а також по-справжньому цілісним». Рецензія відзначила «[[хеві-метал|важкість]]» альбому і заявила, що «він ніколи не здавався таким фантастичним, як „[[Genesis]]“ або „[[Uriah Heep]]“», зробивши висновок, що «„Queen II“&nbsp;— один із улюбленців серед їхніх хардкорних фанів»<ref name="Allmusic">{{cite web | url=http://www.allmusic.com/album/queen-ii-mw0000268824 | title=Queen II | publisher=AllMusic | first=Stephen Thomas | last=Erlewine | quote=This hits like heavy metal but has an art-rock sensibility through and through | accessdate=16 жовтня 2015 | archive-date=21 жовтня 2015 | archive-url=https://web.archive.org/web/20151021111722/http://www.allmusic.com/album/queen-ii-mw0000268824 }}</ref>. Сайт «[[Pitchfork]]», який дав позитивну оцінку альбому, оцінивши його на 7,8 з 10 балів, написав: «Запаморочливий, надмірний, неприборканий, „Queen II“&nbsp;— це незламний фаворит фанів і, можливо, найнедооціненіший альбом гурту»<ref name="pitchfork"/>. 2009 року журнал «{{нп|The Quietus|The Quietus|en|The Quietus}}» опублікував статтю, присвячену «маловідомому блиску» «Queen», приурочену до виходу компіляції «[[Absolute Greatest]]» того ж року, описавши «Queen II» як «цілковито спопеляючий альбом», до якого увійшли два найкращі треки гурту: «Ogre Battle» і «Father to Son»<ref>{{cite web|url=http://thequietus.com/articles/03315-queen-finding-the-gems-beyond-the-gilded-headgear-of-the-greatest-hits|title=The Quietus: Queen: The Gems Beyond The Gilded Headgear Of The Greatest Hits|work=The Quietus|accessdate=7 жовтня 2014}}</ref>. 2014 року Браян Мур писав для онлайн-газети «{{нп|Houston Press|Houston Press|en|Houston Press}}», що «музика прогресивніша, а гармонії досконаліші, ніж у першому альбомі. Після запису цього альбому „Queen“ настільки вичерпали себе у стилі [[Прогресивний рок|прогресивного року]], що повністю відмовилися від нього у наступному альбомі»<ref name="moore"/>. 2016 року у журналі «[[Classic Rock]]» Малколм Доум назвав «Queen II» шостим найвизначним альбомом гурту. Він писав: «Стилістично тут немає нічого, чого не було б у чудовому дебютнику, ви можете почути, як гурт бореться з традиційними проблемами „важкого другого альбому“. Вони просунули свої рокові та металеві коріння так далеко, як тільки могли, і явно збиралися зістрибнути з поїзду і розширити свої обрії. Ймовірно, саме з цієї причини в альбомі бракувало блиску і різкості „Queen“ та зухвалості подальшого „Sheer Heart Attack“»<ref name="dome"/>. Грег Кот із «[[Чикаго Триб'юн|Chicago Tribune]]» дав просто позитивну оцінку у 2 зірки, і прокоментував, що альбом є «злиттям металевого тупоту „[[Led Zeppelin]]“ із [[Музика бароко|бароковим]] аранжуваннями „[[Yes (гурт)|Yes]]“, доповненого ноткою [[Кемп (естетика)|кемповості]]»<ref>{{Cite web |title=AN 18-RECORD, 80 MILLION-COPY ODYSSEY |url=https://www.chicagotribune.com/news/ct-xpm-1992-04-19-9202040743-story.html |access-date=2023-05-10 |website=Chicago Tribune|date=19 квітня 1992 }}</ref>.

Інші рок-музиканти також високо оцінили альбом. [[Роб Гелфорд]] із «[[Judas Priest]]» назвав «Queen II» одним зі своїх улюблених альбомів, кажучи, що у ньому «лише хороші пісні», а «Ogre Battle»&nbsp;— його особливо улюблена композиція<ref>{{cite web|url=https://thequietus.com/articles/19365-rob-halford-judas-priest-favourite-albums|title=The Essence and the Purity: Rob Halford of Judas Priest's Favourite LPs |first=Alex|last=Macrow|publisher=The Quietus|date=2 грудня 2015|access-date=14 вересня 2019}}</ref>. В інтерв'ю журналу «[[Rolling Stone]]» 1989 року, соліст «[[Guns N' Roses]]», [[Ексл Роуз]], сказав про альбом: «У „Queen“ є мій улюблений: „Queen II“. Щоразу, коли виходила їхня нова платівка, і на ній були всі ці інші типи музики, спочатку мені подобалася лише та чи інша пісня. Але через деякий час після прослуховування я відкривав для себе так багато різних стилів. Я дуже ціную їх за це. Це те, чого я завжди хотів досягти»<ref>James, Del. «The Rolling Stone Interview: Axl Rose (Part I)». ''Rolling Stone''. 10 серпня 1989.<!-- http://home.swipnet.se/~w-52838/Aritcle_wady_890810_Axl.html --></ref>. У серпні 1993 року вокаліст «[[The Smashing Pumpkins]]», [[Біллі Корган]], розповів «[[Melody Maker]]» про «записи, які змінили його життя»: «Я працював у музичному магазині, де було багато старих платівок, і я знайшов „Queen II“, ймовірно, їх найменш популярний альбом. Він був настільки топовим, зі стількома накладками вокалу і гітарних партій&nbsp;— суцільний „Квінівський“ перегруз. Я був у захваті. Мені сподобалися круті, дивні, неоднозначні пісні про сексуальність Фредді і те, як він переходить від важкої музики до красивих балад»<ref>«Billy Corgan of Smashing Pumpkins talks about the records that changed his life». ''Melody Maker''. 14 серпня 1993.<!-- http://www.starla.org/articles/maker.htm --></ref>.

=== Оцінки гуртом ===
{{quote|(Про ідею «Білої» та «Чорної» сторони) «Гмм.. це була ідея, яку ми тоді розвивали... жодного особливого сенсу вона не має. Але речі такого типу нас захоплювали... наші тогочасні костюми відображають це абсолютно» — Фредді Мерк'юрі<ref>{{Cite web |url=http://qliverecordings.tripod.com/concertography/article10.html |title=''«Conecte»''. ''qliverecordings''. Процитовано 18 червня 2018 |accessdate=18 червня 2018 |archive-date=18 червня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180618080226/http://qliverecordings.tripod.com/concertography/article10.html }}</ref>}}

{{quote|«Найважливіше для мене було те, що альбом „Queen II“ потрапив у чарти — це було особливо приємно, бо перший альбом пішов не дуже. Приємно бачити, що твою роботу визнають, хоча зазвичай я не дуже переживаю. Роджер цією стороною справ турбується більше» — Джон Дікон<ref name="Music Star 24 August 1974">{{cite web|url=http://www.queenarchives.com/index.php?title=John_Deacon_-_08-24-1974_-_Music_Star|title=Music Star 24 серпня 1974|accessdate=7 жовтня 2014|archive-date=15 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141015015201/http://www.queenarchives.com/index.php?title=John_Deacon_-_08-24-1974_-_Music_Star}}</ref>}}

{{quote|«Це тоді ми вперше влізли в продюсування, і нас абсолютно занесло» — Роджер Тейлор<ref>{{cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=fW0rS-shho8&t=10m5s|title=Queen: Days of Our Lives documentary part I|author=|date=|website=youtube.com|accessdate=31 березня 2018|archive-date=25 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160325195008/https://www.youtube.com/watch?v=fW0rS-shho8&t=10m5s}}</ref>}}

{{quote|«Я ненавидів назву другого альбому, „Queen II“, вона була настільки непривабливою» — Роджер Тейлор<ref>{{cite web|url=http://www.queenarchives.com/index.php?title=Roger_Taylor_-_05-24-1975_-_Record_Mirror|title=Record Mirror 24 травня 1975|publisher=|accessdate=7 жовтня 2014|archive-date=15 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141015014600/http://www.queenarchives.com/index.php?title=Roger_Taylor_-_05-24-1975_-_Record_Mirror}}</ref>}}

{{quote|«Коли вийшов „Queen II“, він не всім припав до душі. Чимало людей думало, що ми закинули рок-музику. Говорили: "Чому ви не граєте такі речі як „Liar“ або „Keep Yourself Alive“?" А ми могли сказати лише — послухайте ще раз, воно там, але воно все шарами, це новий підхід. Тепер люди кажуть: "Чому ви не граєте як „Queen II“". Так думають багато наших близьких фанів, і мені той альбом усе ще дуже подобається. Він не досконалий, має недоліки молодості й зловживання молодості, але, гадаю, то був наш найбільший крок із усіх» — Браян Мей<ref>{{cite web|url=http://www.queenonline.com/en/news-archive/studio-collection-album-quotes-from-box-set-book/|title=Studio Collection: Album Quotes From Box Set Book |website=queenonline.com |date=6 серпня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150810104208/http://www.queenonline.com/en/news-archive/studio-collection-album-quotes-from-box-set-book/ |archive-date=10 серпня 2015|access-date=2 квітня 2018}}</ref>}}

== Тур ==
{{main|Queen II Tour}}
На підтимку альбому гурт провів «[[Queen II Tour]]», який проходив з 11 березня по 12 травня 1974 року. Загалом було дано 41 концерт в крупних містах Великої Британії та США<ref>[https://web.archive.org/web/20130605071700/http://www.queenconcerts.com/live/queen/queen2.html «Queen II Tour»] ''webcitation.org'' Процитовано 24 листопада 2023</ref>.

== Список композицій ==

'''Оригінальний реліз:'''

На обкладинці альбому гурт розмістив коментар «і ніхто не грав на синтезаторі… знову»&nbsp;— пуристичний принцип Браяна Мея, оскільки деякі слухачі помилково сприймали складне багатошарове звучання та звукові ефекти гурту, створені за допомогою гітари та вокалу, за синтезатори<ref>{{cite book|first1=Phil|last1=Sutcliffe|first2=Peter|last2=Hince|first3=Reinhold|last3=Mack|title=Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock|publisher=Voyageur Press|page=27|year=2009}}</ref>. Роджер Тейлор був вказаний на обкладинці як «Роджер Меддоуз-Тейлор», що є його повним ім'ям, але після цього альбому надалі ця практика припинилася<ref name=sleeve>{{cite AV media notes|title=Queen|publisher=EMI Records|id=EMC 3006|year=1973}}</ref>.

{{Track listing
| headline        = «Біла сторона» <small>(сторона «А»)
| extra_column = Вокал
| title1          = [[Procession]]
| writer1         = [[Браян Мей]]
| extra1          = інструментал
| length1         = 1:12
| title2          = [[Father to Son]]
| writer2         = Браян Мей
| length2         = 6:14
| extra2          = [[Фредді Мерк'юрі]]
| title3          = [[White Queen (As It Began)]]
| length3         = 4:34
| writer3         = Браян Мей
| extra3          = Фредді Мерк'юрі
| title4          = [[Some Day One Day]]
| length4         = 4:23
| writer4         = Браян Мей
| extra4          = Браян Мей
| title5          = [[The Loser in the End]]
| length5         = 4:02
| writer5         = [[Роджер Меддоуз-Тейлор|Роджер Тейлор]]
| extra5          = Роджер Тейлор
}}

{{Track listing
| headline        = «Чорна сторона» (сторона «Б»)
| extra_column    = Вокал
| title1          = [[Ogre Battle]]
| length1         = 4:10
| writer1         = Фредді Мерк'юрі
| extra1          = Фредді Мерк'юрі
| title2          = [[The Fairy Feller's Master-Stroke]]
| writer2         = Фредді Мерк'юрі
| extra2          = Фредді Мерк'юрі
| writer3         = Фредді Мерк'юрі
| extra3          = Фредді Мерк'юрі
| writer4         = Фредді Мерк'юрі
| extra4          = Фредді Мерк'юрі і Роджер Тейлор
| writer5         = Фредді Мерк'юрі
| extra5          = Фредді Мерк'юрі
| writer6         = Фредді Мерк'юрі
| extra6          = Фредді Мерк'юрі
| length2         = 2:40
| title3          = [[Nevermore]]
| length3         = 1:15
| title4          = [[The March of the Black Queen]]
| length4         = 6:33
| title5          = [[Funny How Love Is]]
| length5         = 2:50
| title6          = [[Seven Seas of Rhye]]
| length6         = 2:50
}}

{{Track listing
| collapsed      = yes
| headline       = 1991: бонус-треки («Hollywood Records» CD-перевидання)
| title12        = See What a Fool I've Been
| note12         = Браян Мей
| length12       = 4:32
| title13        = Ogre Battle
| note13         = 1991 бонус-ремікс
| length13       = 3:27
| title14        = Seven Seas of Rhye
| note14         = 1991 бонус-ремікс
| length14       = 6:35
}}

{{Track listing
| collapsed     = yes
| headline      = 2011: перевидання «Universal Music», бонус-[[мініальбом|EP]]
| title1        = See What a Fool I've Been
| note1         = BBC-сесія, липень 1973, (Ремікс 2011)
| length1       = 4:22
| title2        = White Queen (As It Began)
| note2         = концерт в Hammersmith Odeon, грудень 1975
| length2       = 5:32
| title3        = Seven Seas of Rhye
| note3         = інструментальний мікс
| length3       = 3:09
| title4        = Nevermore
| note4         = BBC-сесія, квітень 1974
| length4       = 1:29
| title5        = See What a Fool I've Been
| note5         = версія Б-сторони, лютий 1974
| length5       = 4:31
}}

{{Track listing
| headline      = 2011: iTunes делюкс-видання бонус-відео
| collapsed     = yes
| title6        = White Queen (As It Began)
| note6         = концерт на The Rainbow '74
| title7        = Seven Seas of Rhye
| note7         = концерт на Wembley Stadium '86
| title8        = Ogre Battle
| note8         = концерт в Hammersmith Odeon '75
}}

== Учасники запису ==
* [[Фредді Мерк'юрі]]&nbsp;— головний вокал <small>(2, 3, 6-11)</small>, бек-вокал <small>(2-4, 6-11)</small>, піаніно <small>(2, 7-11)</small>, клавесин <small>(7)</small>
* [[Браян Мей]]&nbsp;— електрогітара <small>(всі, крім 8)</small>, бек-вокал <small>(2, 4, 6-11)</small>, акустична гітара <small>(2-5, 10)</small>, головний вокал <small>(4)</small>, дзвіночки <small>(9)</small>, піаніно <small>(2)</small>
* [[Роджер Меддоуз-Тейлор|Роджер Тейлор]]&nbsp;— ударні <small>(всі, крім 8)</small>, бек-вокал <small>(2, 4-11)</small>, головний вокал <small>(5)</small>, додатковий вокал <small>(9)</small>, гонг <small>(6)</small>, марімба <small>(5)</small>
* [[Джон Дікон]]&nbsp;— бас-гітара <small>(всі, крім 1)</small>, акустична гітара <small>(2)</small>

'''Додатковий персонал'''
* [[Рой Томас Бейкер]]&nbsp;— продюсування, кастаньєти <small>(7)</small>, стилофон <small>(11)</small><ref>[http://www.queensongs.info/albums/queen-ii.html Queen II: Additional Musicians] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140227074517/http://www.queensongs.info/albums/queen-ii.html |date=27 лютого 2014 }}. Queen Songs. Процитовано 18 липня 2012</ref>
* Робін Кейбл&nbsp;— продюсування

== Чарти ==
{| class="wikitable sortable plainrowheaders"
! Чарт (1974)
! Позиція
|-
! scope="row"|{{AUS}} Australian Albums ([[Kent Music Report]])<ref name=aus>{{cite book|last=Kent|first=David|author-link=David Kent (historian)|title=Australian Chart Book 1970–1992|edition=illustrated|publisher=Australian Chart Book|location=St Ives, N.S.W.|year=1993|isbn=0-646-11917-6}}</ref>
| align="center"| 79
|-
{{Album chart|Canada|40|artist=Queen|album=Queen II|chartid=5047a|rowheader=true|access-date=22 квітня 2022}}
|-
!scope="row"|{{JAP}} Japanese Albums ([[Oricon]])<ref name="JPN">{{cite book|title=Oricon Album Chart Book: Complete Edition 1970–2005|publisher=[[Oricon|Oricon Entertainment]]|location=Roppongi, Tokyo|year=2006|isbn=4-87131-077-9|language=ja}}</ref>
| align="center"| 26
|-
{{Album chart|Norway|19|artist=Queen|album=Queen II|rowheader=true|access-date=22 квітня 2022}}
|-
{{Album chart|UK|5|artist=Queen|album=Queen II|rowheader=true|access-date=22 квітня 2022}}
|-
{{Album chart|Billboard200|49|artist=Queen|refname=Billboard 200|rowheader=true|access-date=22 квітня 2022}}
|}

== Сертифікації ==
{{Certification Table Top}}
{{Certification Table Entry|type=album|relyear=1974|region=Canada|artist=Queen|title=Queen II|certyear=1977|award=Platinum|certref=<ref>{{cite web |url=https://www.sothebys.com/en/buy/auction/2023/freddie-mercury-a-world-of-his-own-crazy-little-things-2/queen-freddie-mercurys-commemorative-canadian-in|date=18 серпня 2023|title=Queen - Freddie Mercury's commemorative Canadian in-house sales award - 'Queen Rules Canada', 1992
}}</ref>}}
{{Certification Table Entry|type=album|region=Japan|award=Gold|certref=<ref>{{cite web|url=https://www.insider.com/queen-rock-band-50-anniversary-pictures-2021-3#1974-queen-ii-and-sheer-heart-attack-go-gold-7|title=Queen is presented with gold discs for "Queen II" and "Sheer Heart Attack" at the Tokyo Prince Hotel in Tokyo, Japan, on April 18, 1975|website=[[Insider.com]] }}</ref>|certyear=1975}}
{{Certification Table Entry|region=Poland|type=album|title=Queen II|artist=Queen|award=Platinum|relyear=2009|certyear=2009|note=2009 [[Agora SA]] album reissue|date=8 липня 2009}}
{{Certification Table Entry|region=United Kingdom|type=album|title=Queen II|artist=Queen|award=Gold|relyear=1974|certyear=1975|id=5300-1614-2}}
{{Certification Table Bottom}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [http://www.allmusic.com/album/queen-ii-r687302 Альбом «Queen II» на сайті ''allmusic.com''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110810154833/http://allmusic.com/album/queen-ii-r687302 |date=10 серпня 2011 }}{{ref-en}}
* [https://www.discogs.com/Queen-Queen-II/master/31526 Альбом «Queen II» на сайті ''discogs.com''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170909100042/https://www.discogs.com/Queen-Queen-II/master/31526 |date=9 вересня 2017 }}{{ref-en}}
{{Queen}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Студійні альбоми Queen]]
[[Категорія:Артрок-альбоми англійських виконавців]]
[[Категорія:Альбоми Parlophone]]