Орикс: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Lycaon (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
(Не показані 40 проміжних версій 25 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses}}
{{Taxobox
{{Taxobox
| color = pink
| name = Орикс
| image = Oryx gazella -Etosha National Park, Namibia-8.jpg
| name = Орікс
| image_caption = [[Гемсбок]] (''Oryx gazella'')
| status =
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)
| image = Oryx gazella (Chudop).jpg
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)
| image_width = 250пкс
| regnum = [[Тварини]]
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)
| phylum = [[Хордові]]
| classis = [[Ссавці]] (Mammalia)
| ordo = [[Парнокопитні]] (Artiodactyla)
| classis = [[Ссавці]]
| subordo = [[Жуйні]] (Ruminantia)
| ordo = [[Парнокопитні]]
| familia = [[Порожнисторогі]]
| familia = [[Бикові]] (Bovidae)
| subfamilia = [[Справжні антилопи]]
| subfamilia = [[Шаблерогові]] (Hippotraginae)
| genus = [[Oryx]]
| genus = '''Орикс''' (''Oryx'')
| subdivision_ranks = Види
| species = Oryx gazella
| binomial =
| subdivision =
* ''[[Oryx beisa]]''
| binomial_authority =
* ''[[Oryx dammah]]''
* ''[[Oryx gazella]]''
* ''[[Oryx leucoryx]]''
| ncbi = 9957
}}
}}


'''О́рикс''', або '''сарноби́к''' (''Oryx'') — рід [[антилопи|антилоп]], що складається з 3-4 видів. Три або два види походять з Африки, один з Аравійського півострова, невеликі інтродуковані популяції існують у США. Представники роду раніше населяли всі пустелі та напівпустелі Африки та Аравійського півострова. Самці та самки цих антилоп мають довгі роги.
'''О́рікс''' (Гемсбок, ''Oryx gazella'') — парнокопитна тварина з групи [[антилопа|антилоп]].


==Умови життя==
Поширена в [[африка|Африці]] від [[північ]]них [[кордон]]ів [[сахара|Сахари]] до [[ПАР]]. Існує 3 підвиди, які іноді вважаються окремими видами.
Орикси — сухолюбиві тварини. Улюблені його місцеперебування — рівнинні та горбисті місцевості, порослі чагарником, рідше виходить він у відкриті степи. Крім чагарникової савани, він часто зустрічається в справжній пустелі, як, наприклад, в Калахарі.


Тримаються орикси зазвичай невеликими групами по 6-12 тварин і лише зрідка становлять стада до 30-40 особин. Старі самці часто живуть поодинці. Харчуються травою та молодими пагонами чагарників, а в посушливих районах (в Калахарі) часто поїдають дикі дині, що містять багато вологи та їх коріння, викопуючи їх з піску копитами. Як і багато інших копитних, в сухий сезон орикси здійснюють дальні міграції. Пасуться вони в ранкові та вечірні години, а жаркий час доби проводять лежачи в тіні дерева або куща. Роги антилопи — грізна зброя. Відомі випадки, коли орикси успішно оборонялися від левів і навіть вбивали їх. Проти побратимів, однак, роги застосовуються «безпечно». При вирішенні територіальних суперечок самці ориксів буквально фехтують рогами й лише в крайньому збудженні хльостають ними один одного, наче прутами. Іноді битва ведеться на «колінах», але набагато рідше, ніж це буває у кінських антилоп чи гну.
Довжина тіла становить 160—235 см, висота в холці — 90-140 см, маса тіла — 100—120 кг. Мешкає в [[пустеля]]х та [[степ]]ах. Харчується [[трава]]ми, [[бульба]]ми, в меншій мірі [[листок|листками]] та [[паросток|паростками]] [[чагарник]]ів. Місяцями може бути без [[вода|води]]. Перспективний вид для одомашнення та розведення на [[ферма]]х разом з домашньою [[худоба|худобою]].


Тривалість вагітності близько 9 місяців, отелення частіше у вересні-грудні. Самка приносить одне теля на рік. У перший час теля лежить в укритті, часто поблизу термітника, а мати залишає стадо і знаходиться поблизу.<ref>{{книга|автор = Наумов С. П., Кузякин А. П.|частина = Т. 6|заголовок = Жизнь животных в шести томах. Млекопитающие, или звери|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = М.|видавництво = Просвещение|рік = 1971|том = |сторінки = |сторінок = 690|серія = |isbn = }}</ref>
Чисельність підвиду, що мешкає біля [[південь|південних]] [[кордон]]ів [[сахара|Сахари]] в [[Чад]]і, [[Малі]], [[Нігер]]і та [[Судан]]і, скорочується (приблизно 2 000 особин); занесений до [[червона книга|Червоної книги]] [[МСОП]].


==Особливості фізіології==
[[Категорія:Антилопи]]
Орикси пристосовані до довгого існування без води. Як і у верблюдів, їх температура тіла може значно перевищувати середні для ссавців 38°C. Орикс в змозі провести вісім годин без води при температурі 45°C, підвищуючи температуру тіла до 45°C. Яким чином це не шкодить обміну речовин, досі не з'ясовано. Через свою невибагливість і особливе уміння пристосовуватися до вкрай несприятливих умов для життя, орикс був обраний геральдичною твариною [[Намібія|Намібії]], а також зображений на емблемі [[Qatar Airways|Катарських авіаліній]].


{{mammal-stub}}
[[cs:Přímorožec jihoafrický]]

[[de:Spießbock]]
== Примітки ==
[[en:Gemsbok]]
{{reflist}}
[[es:Oryx gazella]]

[[fr:Oryx gazelle]]
[[Категорія:Бикові]]
[[it:Oryx gazella]]
[[lt:Tiesiaragis oriksas]]
[[hu:Nyársas antilop]]
[[nl:Gemsbok]]
[[ja:オリックス (動物)]]
[[pl:Oryks południowy]]
[[pt:Órix]]
[[ru:Сернобык]]
[[simple:Gemsbok]]
[[fi:Beisa]]
[[sv:Gemsbock]]
[[th:โอริกซ์]]
[[tr:Gemsbok]]
[[zh:南非劍羚]]

Поточна версія на 08:55, 16 лютого 2023

Орикс
Гемсбок (Oryx gazella)
Гемсбок (Oryx gazella)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Шаблерогові (Hippotraginae)
Рід: Орикс (Oryx)
Види
Посилання
Вікісховище: Oryx
EOL: 42713
ITIS: 624989
NCBI: 9957
Fossilworks: 42814

О́рикс, або сарноби́к (Oryx) — рід антилоп, що складається з 3-4 видів. Три або два види походять з Африки, один з Аравійського півострова, невеликі інтродуковані популяції існують у США. Представники роду раніше населяли всі пустелі та напівпустелі Африки та Аравійського півострова. Самці та самки цих антилоп мають довгі роги.

Умови життя

[ред. | ред. код]

Орикси — сухолюбиві тварини. Улюблені його місцеперебування — рівнинні та горбисті місцевості, порослі чагарником, рідше виходить він у відкриті степи. Крім чагарникової савани, він часто зустрічається в справжній пустелі, як, наприклад, в Калахарі.

Тримаються орикси зазвичай невеликими групами по 6-12 тварин і лише зрідка становлять стада до 30-40 особин. Старі самці часто живуть поодинці. Харчуються травою та молодими пагонами чагарників, а в посушливих районах (в Калахарі) часто поїдають дикі дині, що містять багато вологи та їх коріння, викопуючи їх з піску копитами. Як і багато інших копитних, в сухий сезон орикси здійснюють дальні міграції. Пасуться вони в ранкові та вечірні години, а жаркий час доби проводять лежачи в тіні дерева або куща. Роги антилопи — грізна зброя. Відомі випадки, коли орикси успішно оборонялися від левів і навіть вбивали їх. Проти побратимів, однак, роги застосовуються «безпечно». При вирішенні територіальних суперечок самці ориксів буквально фехтують рогами й лише в крайньому збудженні хльостають ними один одного, наче прутами. Іноді битва ведеться на «колінах», але набагато рідше, ніж це буває у кінських антилоп чи гну.

Тривалість вагітності близько 9 місяців, отелення частіше у вересні-грудні. Самка приносить одне теля на рік. У перший час теля лежить в укритті, часто поблизу термітника, а мати залишає стадо і знаходиться поблизу.[1]

Особливості фізіології

[ред. | ред. код]

Орикси пристосовані до довгого існування без води. Як і у верблюдів, їх температура тіла може значно перевищувати середні для ссавців 38°C. Орикс в змозі провести вісім годин без води при температурі 45°C, підвищуючи температуру тіла до 45°C. Яким чином це не шкодить обміну речовин, досі не з'ясовано. Через свою невибагливість і особливе уміння пристосовуватися до вкрай несприятливих умов для життя, орикс був обраний геральдичною твариною Намібії, а також зображений на емблемі Катарських авіаліній.


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Наумов С. П., Кузякин А. П. Т. 6 // Жизнь животных в шести томах. Млекопитающие, или звери. — М. : Просвещение, 1971. — 690 с.