Іванов Сергій Володимирович (журналіст): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 42: | Рядок 42: | ||
З початку жовтня 2016 року по липень 2019 року Іванов разом з [[Мосейчук Наталія Миколаївна|Наталею Мосейчук]] був ведучим [[ток-шоу]] «Право на владу» на телеканалі [[1+1]]<ref>{{Cite web |url=https://1plus1.ua/pravo-na-vladu/novyny/hto-stav-veducimi-pravo-na-vladu-foto |title=Хто став ведучими «Право на владу» (фото) |accessdate=22 жовтня 2016 |archive-date=22 жовтня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161022215737/https://1plus1.ua/pravo-na-vladu/novyny/hto-stav-veducimi-pravo-na-vladu-foto }}</ref>. З осені 2019 року веде авторську програму «Антиподи»<ref>{{Cite web|title=АНТИПОДИ - YouTube|url=https://www.youtube.com/playlist?list=PL0uXplhINGZTe7gT9-VihKKOLqzx5cdvO|website=web.archive.org|date=2019-11-14|accessdate=2022-06-17|archive-date=2019-11-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20191114005343/https://www.youtube.com/playlist?list=PL0uXplhINGZTe7gT9-VihKKOLqzx5cdvO}}</ref>. Ефіри виходять на [[Ісландія (телеканал)|телеканалі Ісландія]] та YouTube-каналі ISLND TV. |
З початку жовтня 2016 року по липень 2019 року Іванов разом з [[Мосейчук Наталія Миколаївна|Наталею Мосейчук]] був ведучим [[ток-шоу]] «Право на владу» на телеканалі [[1+1]]<ref>{{Cite web |url=https://1plus1.ua/pravo-na-vladu/novyny/hto-stav-veducimi-pravo-na-vladu-foto |title=Хто став ведучими «Право на владу» (фото) |accessdate=22 жовтня 2016 |archive-date=22 жовтня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161022215737/https://1plus1.ua/pravo-na-vladu/novyny/hto-stav-veducimi-pravo-na-vladu-foto }}</ref>. З осені 2019 року веде авторську програму «Антиподи»<ref>{{Cite web|title=АНТИПОДИ - YouTube|url=https://www.youtube.com/playlist?list=PL0uXplhINGZTe7gT9-VihKKOLqzx5cdvO|website=web.archive.org|date=2019-11-14|accessdate=2022-06-17|archive-date=2019-11-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20191114005343/https://www.youtube.com/playlist?list=PL0uXplhINGZTe7gT9-VihKKOLqzx5cdvO}}</ref>. Ефіри виходять на [[Ісландія (телеканал)|телеканалі Ісландія]] та YouTube-каналі ISLND TV. |
||
==== Фільм про Карплюка ==== |
|||
У 2020 році Сергій Іванов за шість днів до місцевих виборів випустив документальний фільм з ознаками [[Джинса|джинси]] «Битва за Ірпінь». У ньому колишній мер Ірпеня [[Карплюк Володимир Андрійович|Володимир Карплюк]] розповідає про досягнення на посаді міського голови і про те, як він боровся з нечесними політиками і силовиками<ref name="vybory">{{cite web|url=https://vybory.detector.media/2020/10/21/bloher-serhij-ivanov-znyav-dokumentalnyj-film-z-oznakamy-dzhynsy-pro-eksmera-irpenya-volodymyra-karplyuka/|title=Блогер Сергій Іванов зняв документальний фільм з ознаками джинси про ексмера Ірпеня Володимира Карплюка|publisher=[[Детектор медіа]]|website=vybory.detector.media|date=2020-10-21}}</ref>. Але за інформацією інтернет-видання «[[Бабель (інтернет-видання)|Бабель]]», «Карплюка багато років звинувачують у незаконному землевідведенні, лобіюванні інтересів афілійованих забудовників і незаконному збагаченні»<ref name="babel3">{{cite web|url=https://babel.ua/texts/53164-zhurnalist-sergiy-ivanov-znyav-film-pro-kolishnogo-mera-irpenya-volodimira-karplyuka-u-filmi-nemaye-nichogo-krim-karplyuka-podivitsya-yogo-yakshcho-hochete-diznatisya-yak-mozhe-viglyadati-politichna-d|title=Журналіст Сергій Іванов зняв «фільм» про колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. У фільмі немає нічого, крім Карплюка!|publisher=[[Бабель (інтернет-видання)|Бабель]]|website=babel.ua|author=Євген Спірін, Катерина Коберник, Гліб Гусєв|date=2020-10-21}}</ref>. Зокрема, під час передвиборчої кампанії у 2014 році Карплюк задекларував 67 квартир<ref>{{cite web|url=https://www.chesno.org/post/170/|title=Мер Ірпеня: в моїх 67 квартирах ніхто не живе|publisher=[[Чесно]]|website=chesno.org|date=2015-05-14}}</ref>. У лютому 2020 року прокуратура передала в суд звинувачення проти Карплюка, йому загрожує вісім років вʼязниці за розкрадання грошей під час будівництва парків<ref name="babel3"/>. На місцевих виборах 2020 року Карплюк знову йшов до влади, балотувався в [[Ірпінська міська рада|Ірпінську міську раду]] під номером 1 у списку партії «[[Нові обличчя]]»<ref name="vybory"/>. |
|||
У листопаді 2020 року радник [[Керівник Офісу Президента України|керівника ОПУ]] [[Подоляк Михайло Михайлович|Михайло Подоляк]] повідомив, що Іванов працює на [[Офіс Президента України]] [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленського]] в групі блогерів, які в соцмережах поширюють інформацію про позитивні тренди політики<ref>{{Cite web|url=https://detector.media/community/article/182721/2020-11-23-mykhaylo-podolyak-opu-stvoryuie-pul-blogeriv-yaki-govorytymut-pro-pozytyvni-trendy-u-vnutrishniy-politytsi-dopovneno/|title=Михайло Подоляк: ОПУ створює пул блогерів, які говоритимуть про позитивні тренди у внутрішній політиці|publisher=[[Детектор медіа]]|date=2020-11-23|accessdate=2021-02-27|lang=uk|archive-date=18 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210118161955/https://detector.media/community/article/182721/2020-11-23-mykhaylo-podolyak-opu-stvoryuie-pul-blogeriv-yaki-govorytymut-pro-pozytyvni-trendy-u-vnutrishniy-politytsi-dopovneno/}}</ref>. Сам Сергій Іванов спростував це<ref>{{Cite web|title=Сергій Іванов сказав, що Офіс президента не пропонував йому долучитися до пулу блогерів|url=https://detector.media/community/article/182786/2020-11-24-sergiy-ivanov-skazav-shcho-ofis-prezydenta-ne-proponuvav-yomu-doluchytysya-do-pulu-blogeriv/|website=detector.media|date=2020-11-24|accessdate=2021-05-21|language=uk|archive-date=21 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210521202333/https://detector.media/community/article/182786/2020-11-24-sergiy-ivanov-skazav-shcho-ofis-prezydenta-ne-proponuvav-yomu-doluchytysya-do-pulu-blogeriv/}}</ref>. До цього Іванов критикував<ref>{{Cite web|title=Сергій Іванов|url=https://www.facebook.com/login/?next=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fapplecrysis%2Fposts%2F2624839737729828|website=Facebook|accessdate=2023-03-15|language=uk}}</ref> Подоляка за зв'язок із проросійським політиком [[Льовочкін Сергій Володимирович|Льовочкіним]] та цькування українського режисера та політв'язня [[Сенцов Олег Геннадійович|Олега Сенцова]]. |
У листопаді 2020 року радник [[Керівник Офісу Президента України|керівника ОПУ]] [[Подоляк Михайло Михайлович|Михайло Подоляк]] повідомив, що Іванов працює на [[Офіс Президента України]] [[Зеленський Володимир Олександрович|Зеленського]] в групі блогерів, які в соцмережах поширюють інформацію про позитивні тренди політики<ref>{{Cite web|url=https://detector.media/community/article/182721/2020-11-23-mykhaylo-podolyak-opu-stvoryuie-pul-blogeriv-yaki-govorytymut-pro-pozytyvni-trendy-u-vnutrishniy-politytsi-dopovneno/|title=Михайло Подоляк: ОПУ створює пул блогерів, які говоритимуть про позитивні тренди у внутрішній політиці|publisher=[[Детектор медіа]]|date=2020-11-23|accessdate=2021-02-27|lang=uk|archive-date=18 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210118161955/https://detector.media/community/article/182721/2020-11-23-mykhaylo-podolyak-opu-stvoryuie-pul-blogeriv-yaki-govorytymut-pro-pozytyvni-trendy-u-vnutrishniy-politytsi-dopovneno/}}</ref>. Сам Сергій Іванов спростував це<ref>{{Cite web|title=Сергій Іванов сказав, що Офіс президента не пропонував йому долучитися до пулу блогерів|url=https://detector.media/community/article/182786/2020-11-24-sergiy-ivanov-skazav-shcho-ofis-prezydenta-ne-proponuvav-yomu-doluchytysya-do-pulu-blogeriv/|website=detector.media|date=2020-11-24|accessdate=2021-05-21|language=uk|archive-date=21 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210521202333/https://detector.media/community/article/182786/2020-11-24-sergiy-ivanov-skazav-shcho-ofis-prezydenta-ne-proponuvav-yomu-doluchytysya-do-pulu-blogeriv/}}</ref>. До цього Іванов критикував<ref>{{Cite web|title=Сергій Іванов|url=https://www.facebook.com/login/?next=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fapplecrysis%2Fposts%2F2624839737729828|website=Facebook|accessdate=2023-03-15|language=uk}}</ref> Подоляка за зв'язок із проросійським політиком [[Льовочкін Сергій Володимирович|Льовочкіним]] та цькування українського режисера та політв'язня [[Сенцов Олег Геннадійович|Олега Сенцова]]. |
Версія за 18:35, 13 березня 2024
Іванов Сергій Володимирович | |
---|---|
Народився | 26 серпня 1976 (48 років) Зимогір'я, Слов'яносербський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | журналіст, блогер, публіцист, письменник, телеведучий, юрисконсульт, політик |
Alma mater | Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля |
Заклад | Брокбізнесбанк, Прокуратура України, Міністерство доходів і зборів України, Українська правда, Censor.net, Еспресо TV, 1+1, Ісландія і Рада |
Членство | Громадський люстраційний комітет |
Партія | Воля[1][2][3] |
Батько | Іванов Володимир Михайлович |
Іванов Сергій Володимирович (нар. 26 серпня 1976, Зимогір'я) — український телеведучий, публіцист, громадський діяч, письменник, блогер.
Життєпис
Народився 26 серпня 1976 року в Луганської області, УРСР.
Батько Сергія Іванова — Володимир Михайлович Іванов. Народився в Росії, у селі Ельген Магаданської області. Із 1998-го до 2006 року був депутатом Луганської облради, далі — партійна робота. У 2006—2007 роках був депутатом Верховної Ради V скликання від проросійської Партії регіонів[4]. Він багато років обіймав посаду заступника голови Луганської облдержадміністрації, зокрема в той період, коли ОДА очолював проросійський політик Олександр Єфремов, який втік до Росії і звинувачується СБУ у державній зраді[4]. Статки батька Сергія Іванова ЗМІ оцінювали в $55 млн і вважали його одним із найбагатших людей Луганської області. Сам Іванов водночас заперечує, що його батьки були багатими[4].
Освіта
У 1998 році закінчив Східноукраїнський університет за спеціальністю «правознавство». Здобув кваліфікацію юриста.
Рання карʼєра
1994—1995 — юрисконсульт у Луганській філії «Брокбізнесбанку».
1998—2008 — працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Луганської області[5].
У 2008 році був звільнений з посади прокурора на Луганщині за пияцтво, після перемоги на виборах Віктора Януковича у 2010 році став заступником департаменту у Головному управлінні Міністерства доходів і зборів у Луганській області, де контролював обіг підакцизних товарів — алкоголю і тютюну[6].
2008—2010 — заступник директора ГО «Академія регіонального розвитку та співробітництва», шеф-редактор інтернет-видання «Східний варіант».
2010—22 січня 2014 — працював у ГУ Міндоходів у Луганській області. З посади був звільнений через публічну підтримку Євромайдану та критику місцевої та центральної влади[7][8].
З січня по вересень 2014 року — шеф-редактор інтернет-видання «Східний варіант».
У травні 2014 року після окупації Луганська змушений був переїхати до Києва. У липні 2016 року бойовики т. з. «ЛНР» оголосили Сергія Іванова в розшук[9].
Медійна діяльність
З 2009 по 2014 роки вів авторську колонку[10] на сайті «Східний варіант», блог «applecrysis» на Луганському порталі «ТОП» та у LiveJournal.
З травня 2014 по листопад 2015 року співпрацював із виданням «Українська правда». Співпрацю було припинено після низки обвинувачень Івановим власників ресурсу в цензурі[11].
З грудня 2014 року співпрацював з інтернет-ресурсом «Цензор.нет» як журналіст і блогер.[12] Писав статті для різних ЗМІ, зокрема: «Фокус», ЛІГА.net.
З середини травня 2016 року брав участь у ефірах авторського проєкту Романа Скрипіна — skrypin.ua і UMN. На початку вересня 2016 року очолював портал Еспресо TV[13][14].
З початку жовтня 2016 року по липень 2019 року Іванов разом з Наталею Мосейчук був ведучим ток-шоу «Право на владу» на телеканалі 1+1[15]. З осені 2019 року веде авторську програму «Антиподи»[16]. Ефіри виходять на телеканалі Ісландія та YouTube-каналі ISLND TV.
Фільм про Карплюка
У 2020 році Сергій Іванов за шість днів до місцевих виборів випустив документальний фільм з ознаками джинси «Битва за Ірпінь». У ньому колишній мер Ірпеня Володимир Карплюк розповідає про досягнення на посаді міського голови і про те, як він боровся з нечесними політиками і силовиками[17]. Але за інформацією інтернет-видання «Бабель», «Карплюка багато років звинувачують у незаконному землевідведенні, лобіюванні інтересів афілійованих забудовників і незаконному збагаченні»[18]. Зокрема, під час передвиборчої кампанії у 2014 році Карплюк задекларував 67 квартир[19]. У лютому 2020 року прокуратура передала в суд звинувачення проти Карплюка, йому загрожує вісім років вʼязниці за розкрадання грошей під час будівництва парків[18]. На місцевих виборах 2020 року Карплюк знову йшов до влади, балотувався в Ірпінську міську раду під номером 1 у списку партії «Нові обличчя»[17].
У листопаді 2020 року радник керівника ОПУ Михайло Подоляк повідомив, що Іванов працює на Офіс Президента України Зеленського в групі блогерів, які в соцмережах поширюють інформацію про позитивні тренди політики[20]. Сам Сергій Іванов спростував це[21]. До цього Іванов критикував[22] Подоляка за зв'язок із проросійським політиком Льовочкіним та цькування українського режисера та політв'язня Олега Сенцова.
З 15 грудня 2021 року — Сергій Іванов та Володимир Петров стали ведучими «оновленого» телеканалу «Рада», однак після кількох гучних скандалів в ефірі Петрова усунули від мовлення[23]. Іванов ще недовгий час працював на каналі, проте згодом його також звільнили.
Протягом 2021—2024 років у своїх блогах на YouTube за співавторства все ж з тим Володимиром Петровим, Сергій Іванов неодноразово негативно висловлювався в бік Марії Єфросиніної, співачки Alyona Alyona та принижував їх[24][25][26].
Політична та громадська діяльність
У червні 2014 року став одним зі співзасновників партії «Воля»[27]. Після внутрішньопартійного конфлікту перед парламентськими виборами, вийшов з партії та припинив політичну діяльність[28].
З 2014 року — член Громадської організації «Громадський люстраційний комітет». Офіційне членство в організації отримав 5 червня 2015 року.
У жовтні 2014 року був обраний до складу Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України. Офіційне оголошення складу Громадської ради відбулось 24 жовтня 2014 року[29].
У листопаді 2014 року став членом Громадської ради з питань очищення й оновлення СБУ[30].
У березні 2018 року став членом Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань.
Творчість
З 1993 до 1998 року був вокалістом та автором пісень альтернативного гурту «Crazy Apples»[31].
У 2013 році у Луганську вийшла збірка оповідань Сергія Іванова «ПротивоРечия»[32].
У червні 2016 року видавництво «Фоліо» видало оновлену збірку оповідань Іванова «ПротивоРечия»[33].
У лютому 2018 року взяв участь у проєкті Саши Пролетарського та Олега Каданова Irreversibly. Vol 1, записавши індастріал-трек «Молчу языком оккупанта (Без пауз)» на вірш Пролетарського[34].
У 2021 році Сергій знявся в художньому фільмі Романа Бондарчука «Редакція». Прем'єра фільму запланована на 2023 рік[35].
Сім'я
- Син Іванов Владислав — гітарист рок-гурту the feels[36][37][38]
- Батько — Іванов Володимир Михайлович, кандидат педагогічних наук, Заслужений працівник освіти України
- Мати — Іванова Любов Єгорівна
Примітки
- ↑ https://web.archive.org/web/20161129210942/http://volya.ua/news/530
- ↑ https://antikor.com.ua/articles/8198-souchreditelem_partii_volja_stanet_luganskij_eks-prokuror_i_eks-nalogovik_sergej_ivanov
- ↑ а б в Дарʼя Якимець (28 лютого 2024). Батько-регіонал і "захист" луганських сепаратистів: скандальні факти з життя блогера Іванова. stopcor.org. Стоп корупції.
- ↑ Сергей Иванов: «Прерванная жизнь. Как на самом деле устроена прокуратура, или откровение экс-прокурора». Журнал «Фокус» (11.12.2015). Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
- ↑ Велике розслідування про злочини й роботу на Росію Петрова й Іванова з "Ісландії", після якого СБУ вручить їм підозру в держзраді. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
- ↑ «В Луганске уволили госслужащего за критические статьи о власти в блоге», «Новости Донбасса» (25.01.2014). Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
- ↑ Увольнение (22.01.2014) (англ.), архів оригіналу за 11 лютого 2017, процитовано 9 лютого 2017
- ↑ Цензор.НЕТ. Бойовики "ЛНР" "оголосили в розшук" журналіста Сергія Іванова. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Блог автора Applecrysis. web.archive.org. 17 березня 2016. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 17 червня 2022.
- ↑ Сергій Іванов: «Обережно! Підозри», Espreso.tv, блоги (23.11.2015). Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 21 лютого 2016.
- ↑ Цензор. НЕТ. Список блогов «Блоги (за все время, автор Сергей Иванов, отсортированы по последним) | Цензор. НЕТ. Цензор. НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
- ↑ Відомий блогер Сергій Іванов очолив портал Еспресо.TV. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
- ↑ Сергій Іванов передумав керувати порталом Espreso.tv. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
- ↑ Хто став ведучими «Право на владу» (фото). Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
- ↑ АНТИПОДИ - YouTube. web.archive.org. 14 листопада 2019. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 17 червня 2022.
- ↑ а б Блогер Сергій Іванов зняв документальний фільм з ознаками джинси про ексмера Ірпеня Володимира Карплюка. vybory.detector.media. Детектор медіа. 21 жовтня 2020.
- ↑ а б Євген Спірін, Катерина Коберник, Гліб Гусєв (21 жовтня 2020). Журналіст Сергій Іванов зняв «фільм» про колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. У фільмі немає нічого, крім Карплюка!. babel.ua. Бабель.
- ↑ Мер Ірпеня: в моїх 67 квартирах ніхто не живе. chesno.org. Чесно. 14 травня 2015.
- ↑ Михайло Подоляк: ОПУ створює пул блогерів, які говоритимуть про позитивні тренди у внутрішній політиці (укр.). Детектор медіа. 23 листопада 2020. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ Сергій Іванов сказав, що Офіс президента не пропонував йому долучитися до пулу блогерів. detector.media (укр.). 24 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
- ↑ Сергій Іванов. Facebook (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
- ↑ Велике розслідування про злочини й роботу на Росію Петрова й Іванова з "Ісландії", після якого СБУ вручить їм підозру в держзраді. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
- ↑ «Дно помийної ями». Маша Єфросиніна жорстко висловилася про Іванова і Петрова, які ображали і принижували жінок у своїй програмі. life.nv.ua (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
- ↑ Мізогінія та кринжатіна: мережу розлютило відео, де ведучі "Ісландії" пащекують про зовнішність журналістки та називають alyona alyona хабалкою. ТаблоID (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
- ↑ Крижня, Марина (30 січня 2024). «Брудна бомба» українського ютубу, або Як Іванов і Петров ненавидять жінок. detector.media (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
- ↑ «Громадські активісти створили нову політичну силу щоб змінити країну», сайт політичної партії «Воля» (21.06.2014). Архів оригіналу за 29.11.2016. Процитовано 21.02.2016.
- ↑ Сергій Іванов: «Что на самом деле произошло в партии Воля. Ноктюрн», блог на сайті Українська правда (05.11.2014). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
- ↑ «Міністр Юстиції України представив Громадську раду з питань проведення люстрації», Український кризовий медіа центр (24.10.2014). Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
- ↑ Служба безпеки України. www.sbu.gov.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
- ↑ Crazy-Apples-snakes-restored-1996 (укр.), архів оригіналу за 16 жовтня 2021, процитовано 16 жовтня 2021
- ↑ В Луганске вышел сборник «Противоречия» блогера Applecrysis.
- ↑ Протиріччя як спосіб життя. Чому варто прочитати нову збірку Сергія Іванова. Протиріччя як спосіб життя. Чому варто прочитати нову збірку Сергія Іванова (англ.). Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
- ↑ Молчу языком оккупанта (Без пауз)., by Сергей Иванов aka applecrysis. Sasha Proletarskiy (англ.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Мокляк, Аліна (20 серпня 2021). Фільм "Редакція": як проходить знімальний день на Херсонщині. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Свято гітар і небанальні тексти: київські рокери ZFeelZ випустили новий мініальбом. СЛУХ — онлайн-медіа про музику та все, що навколо неї. 31 травня 2021. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Zfeelz on Apple Music. web.archive.org. 12 лютого 2022. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 17 червня 2022.
- ↑ the feels on Instagram: "Друзі!! 🐒 Багато з вас цікавились, чи плануємо ми змінювати назву гурту." www.instagram.com. 26 листопада 2022. Процитовано 02 червня 2023.
Посилання
- Youtube [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Народились 26 серпня
- Народились 1976
- Уродженці Зимогір'я
- Випускники Східноукраїнського національного університету
- Члени партії «Воля»
- Журналісти України XXI століття
- Учасники Євромайдану
- Українські телеведучі
- Блогери України
- Українські письменники XXI століття
- Публіцисти України XXI століття
- Українські правознавці
- Політики України XXI століття
- Громадські діячі України XXI століття
- Телеведучі «1+1»
- Телеведучі каналу «Рада»
- Українські ютубери