Вільгельм Гербіґ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Wilhelm Herbig»
 
СтасС (обговорення | внесок)
6890 редагувань
м оформлення
Рядок 1: Рядок 1:
{{Особа}}
[[Файл:Herbig_Selbstbildnis_kl.jpg|міні|216x216пкс| Автопортрет<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> (дата невідома)]]
[[Файл:1824_Herbig_Familie_des_Kuenstlers_anagoria.JPG|міні|323x323пкс| Портрет дружини з дітьми]]
[[Файл:1824_Herbig_Familie_des_Kuenstlers_anagoria.JPG|міні|323x323пкс| Портрет дружини з дітьми]]
'''Фрідріх Вільгельм Генріх Гербіґ''' (22 квітня 1788, [[Потсдам]] — 5 липня 1861, [[Берлін]] ) — німецький митець і професор мистецтва.
'''Фрідріх Вільгельм Генріх Гербіґ''' (22 квітня 1788, [[Потсдам]] — 5 липня 1861, [[Берлін]] ) — німецький митець і професор мистецтва.

Версія за 11:44, 5 травня 2024

Вільгельм Гербіґ
Народився23 квітня 1788(1788-04-23)[3] або 22 квітня 1787(1787-04-22)
Потсдам, Королівство Пруссія[4]
Помер5 липня 1861(1861-07-05)[1][2][3]
Берлін, Королівство Пруссія[4]
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьхудожник
Брати, сестриФрідріх Авґуст Гербіґ
Портрет дружини з дітьми

Фрідріх Вільгельм Генріх Гербіґ (22 квітня 1788, Потсдам — 5 липня 1861, Берлін ) — німецький митець і професор мистецтва.

Життя і творчість

Його батько, Фрідріх Гербіґ (1754–1832), був віолончелістом, грав у камерному ансамблі. Його брат Friedrich August Herbig●, готувався стати видавцем. Спочатку він навчався у Хрістофа Франца Гіллнера (1745–1812), портретиста та релігійного художника. Проте більшість уроків мистецтва він отримав від свого друга, Карла Кольбе, який почав навчання мистецтву ще в дитинстві.

Він пішов добровольцем у єгерську піхоту в час наполеонівських війн і став відомим завдяки створеним батальним сценам. Під час битви під Дрезденом у 1813 році він захворів і був госпіталізований у Празі. Одужавши, він все ще не чувся добре і звільнився з армії[5].

Гербіґ продовжував створювати картини на військову тематику; в тому числі портрети лідерів, якими він захоплювався. Малював також жанрові сцени та твори на релігійну тематику. Його автопортрет і контрастне зображення його дружини Генрієтти (1796-1851) з їхніми шестьма дітьми є одними з його найвідоміших робіт.

З 1822 року і до самої смерті він був членом Прусської академії мистецтв. Після смерті Йоганна Ґотфріда Шадова в 1850 році він був призначений виконувачем обов'язків директора Академії. Він також був членом масонської ложі «Zum Widder» (До Барана/ Овна). У 1848 році нагороджений орденом Червоного Орла[5].

Він помер у віці сімдесяти чотирьох років і був похований поруч із дружиною, яка померла десятьма роками раніше[6]. У 1969 році це місце було названо «Ehrengrab» (почесна могила).

Список літератури

  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ а б Friedrich Wilhelm Herbig — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ а б в Берлінська академія мистецтв — 1696.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117519510 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Brief biography of Herbig @ the Akademie der Künste
  6. ↑ Hans-Jürgen Mende: Lexikon Berliner Begräbnisstätten. Pharus-Plan, Berlin 2018, ISBN 978-3-86514-206-1 pg.232

Подальше читання

  • Irmgard Wirth: Berliner Malerei im 19. Jahrhundert. Siedler Verlag, Berlin 1990, ISBN 3-572-10011-9 p. 150

Зовнішні посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм Гербіґ

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільгельм_Гербіґ&oldid=42452140