Координати: 50°23′40.03″ пн. ш. 30°32′41.48″ сх. д. / 50.3944528° пн. ш. 30.5448556° сх. д. / 50.3944528; 30.5448556

Лиса гора (Київ): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Parnikoza (обговорення | внесок)
2958 редагувань
редакція з посиланнями
Artemco (обговорення | внесок)
5104 редагування
 
(Не показані 13 проміжних версій ще одного користувача)
Рядок 2: Рядок 2:
{{Otheruses|Лиса Гора}}
{{Otheruses|Лиса Гора}}
{{Картка:Парк
{{Картка:Парк
|назва = Лиса гора
| назва = Лиса гора
|зображення = Киев, Лысая гора, потерна N5.jpg
| зображення = Киев, Лысая гора, потерна N5.jpg
|зображення розмір = 260пкс
| зображення розмір = 260пкс
|підпис = [[Потерна]] № 5
| підпис = [[Потерна]] № 5
|тип = [[Регіональний ландшафтний парк]]<ref name="kmr_1994_N14">{{Cite web |url=http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/2cb81fc6e918119e422569b20056482e/b8d2f73f724525ecc22573c000537e50?OpenDocument |title=КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ, XVI сесія XXI скликання, РІШЕННЯ від 17 лютого 1994 року N 14 «Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві» |accessdate=11 грудня 2017 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304132816/http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/2cb81fc6e918119e422569b20056482e/b8d2f73f724525ecc22573c000537e50?OpenDocument }}</ref>
| тип = [[Регіональний ландшафтний парк]]<ref name="kmr_1994_N14">{{Cite web |url=http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/2cb81fc6e918119e422569b20056482e/b8d2f73f724525ecc22573c000537e50?OpenDocument |title=КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ, XVI сесія XXI скликання, РІШЕННЯ від 17 лютого 1994 року N 14 «Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві» |accessdate=11 грудня 2017 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304132816/http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/2cb81fc6e918119e422569b20056482e/b8d2f73f724525ecc22573c000537e50?OpenDocument }}</ref>
|розташування = [[Голосіївський район]]
| розташування = [[Голосіївський район]]
|координати = {{Coord|50|23|40.03|N|30|32|41.48|E|display=title}}
| координати = {{Coord|50|23|40.03|N|30|32|41.48|E|display=title}}
|розмір =
| розмір =
|відкритий = XIX століття
| відкритий = XIX століття
|колишні назви = Голгофа, Череп{{джерело}}
| колишні назви = Дівич-гора
|керуюча установа = Голосіївська РДА
| керуюча установа = Голосіївська РДА
|відвідувачів на рік = 10 000
| відвідувачів на рік = 10 000
|статус = пам'ятка історії, об'єкт [[ПЗФ]]
| статус = Об’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування), об'єкт [[ПЗФ]]
|карта розташування = Київ
| карта розташування = Київ
}}
}}


'''Ли́са гора́'''&nbsp;— історична місцевість та пагорб у [[Київ|Києві]], одна з шістьох київських «Лисих гір». Розташована на південний захід від [[Видубичі]]в на правому березі річки [[Либідь (річка)|Либідь]], між [[Теличка|Теличкою]], [[Саперна слобідка|Саперною слобідкою]] і [[Багринова гора|Багриновою горою]]. До неї прямують вулиці [[Лисогірська вулиця (Київ)|Лисогірська]] і [[Жигулівська вулиця (Київ)|Бескидська]]. Об'єкт знаходиться в межах Голосіївського району міста Києва<ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/index.php?Node=306345&Lang=uk|title=Де знаходиться Лиса гора? Коротка топографія Лисогір'я. Лиса гора – урочище в плині часу|last=Парнікоза|first=Іван|website=Мислене древо|accessdate=11.12.2023 р.}}</ref>.
'''Ли́са гора́'''&nbsp;— історична місцевість та пагорб у [[Київ|Києві]], одна з шістьох київських «Лисих гір». Розташована на південний захід від [[Видубичі]]в на правому березі річки [[Либідь (річка)|Либідь]], між [[Теличка|Теличкою]], [[Саперна слобідка|Саперною слобідкою]] і [[Багринова гора|Багриновою горою]]. До неї прямують вулиці [[Лисогірська вулиця (Київ)|Лисогірська]] і [[Жигулівська вулиця (Київ)|Бескидська]]. Об'єкт знаходиться в межах Голосіївського району міста Києва. На території Лисої гори <ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/index.php?Node=306345&Lang=uk|title=Де знаходиться Лиса гора? Коротка топографія Лисогір'я. Лиса гора – урочище в плині часу|last=Парнікоза|first=Іван|website=Мислене древо|accessdate=11.12.2023 р.}}</ref>. Регіональний ландшафтний парк, об’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування) «Лисогірський форт Київської фортеці». Землекористувачем є [[Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця"|Національний історико-архітектруний музей "Київська фортеця]]<ref name=":0" />[[Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця"|"]].


Лиса гора є найціннішою природною територією в місті Києві. Вона поєднує високу природну та історико-культурну цінність<ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/complex-value.html|title=Комплексна цінність Лисої гори / Лиса гора – урочище в плині часу|last=Парнікоза|first=Іван|website=Мислене древо|accessdate=11.12.2023 р.}}</ref>.
Лиса гора є найціннішою природною територією в місті Києві. Вона поєднує високу природну та історико-культурну цінність<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/complex-value.html|title=Комплексна цінність Лисої гори / Лиса гора – урочище в плині часу|last=Парнікоза|first=Іван|website=Мислене древо|accessdate=11.12.2023 р.}}</ref>.


Сучасна Лиса гора&nbsp;— місце зборів [[неоязичництво|неоязичників]], [[Джон Рональд Руел Толкін|толкіністів]], представників молодіжних [[субкультура|субкультур]].
Сучасна Лиса гора&nbsp;— місце зборів [[неоязичництво|неоязичників]], [[Джон Рональд Руел Толкін|толкіністів]], представників молодіжних [[субкультура|субкультур]].
Рядок 26: Рядок 26:
== Історія ==
== Історія ==


=== IX-XII століття ===
=== У давнину ===
За часів [[Київська Русь|Київської Русі]] на Лисій горі проводили свої обряди [[язичники]]. Давні волхви зробили перші підземні ходи на Лисій горі. У народі Лису гору поділяють на три частини. Перша&nbsp;— Русалчин яр, названий так через розташоване в ньому озеро, в якому згідно з повір'ями мешкають русалки. Друга&nbsp;— це Відьмин яр. Найбільша частина гори&nbsp;— Мертвецький гай. У цій частині виявлені поховання минулих століть{{джерело}}.



Згодом частина гори перейшла під владу [[Києво-Печерська лавра|Печерського монастиря]]. Тут [[християнство|християнські]] [[монах]]и розміщували свої пасіки.
В результаті археологічної розвідки на крайньому північно-східному мисі (Лисій верхівці) Лисої гори було знайдено археологічну пам’ятку часів [[Трипільська культура|трипільської культури]] - «Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора». Результати розвідки показали, що виявлені матеріали є перевідкладеними під час будівництва [[Форт|форту]] рештками зруйнованих культурних шарів. Трипільські поселення відомі також і у підніжжя лесових круч, на дніпровській заплаві: в гирлі [[Сирець (річка)|р. Сирець]], як і вище за її течією (суч. вул. Сирецька), а також в околицях Лисої гори. Зокрема на південь від старого гирла Либіді на Корчуватому (ріг [[Вулиця Пирогівський шлях|вул. Пирогівський шлях]] та [[Проспект Науки (Київ)|проспекту Науки]]) знайдені залишки житла, уламки глиняних посудин з розписом, головка глиняної жіночої фігурки, мушлі<ref name=":1">{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/index.php?Node=7726&Lang=uk|title=З сивої давнини – київська Лиса гора в прадавні-середньовічні часи / Історія київської Лисої гори|last=Парнікоза|first=Іван|website=Мислене древо|publisher=Микола Жарких|accessdate=17.12.2023 р.}}</ref><ref>[https://www.facebook.com/archkyiv.org/posts/pfbid02fgkrvwxB1zCRaYLfj8mPT3jzyfkG3xaBYfqLm6eDAh51kZkTL6ovTF1pWL9Gekkyl Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора ІІІ тис. до н.]</ref>.
<gallery mode="packed" heights="140px" widths="120px">

Точно не встановлено коли землі Лисої гори перейшли до київських монастирів<ref name=":1" />.
⚫
=== XIX століття ===
Станом на середину ХІХ ст. більшість земель Лисої гори з них належали [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській Лаврі]], [[Видубицький монастир|Видубицькому монастирю]], а також деяким приватним особам. Необхідність прикриття новозбудованого [[Дарницький міст|Дарницького залізничного мосту]] змусила розпочати додаткове укріплення Києва згідно плану Едуард Тотлебена з будівництва [[Лисогірський форт|Лисогірського форту]] на Лисій горі. Лиса гора була вигідно розташована і з топографічної точки зору мала значні переваги. Навколишня місцевість була розсічена мережею ярів, що ускладнювало б наступ на форт при облозі. Гирло [[Либідь (річка)|Либіді]] та підошва гори з боку Дніпра на весні затоплювалися, що утворювало додаткову перешкоду. Військовим вдалося залагодити відчуження землі у монастирів і 1872 р. розпочато будівництво [[форт]]у<ref>Голованов О. Лисогірський форт – невивчена сторінка військового минулого Києва // Київська старовина. – 2002. – № 5 (347). – С. 21-27.</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/History/Fort.html|title=Від нової фортеці до одного форту – будівництво Лисогірського форту у Києві / Історія київської Лисої гори|last=Парнікоза|first=Іван|website=Мислене древо|publisher=Микола Жарких|accessdate=11.12.2023 р.}}</ref>.

⚫
Після завершення робіт, форт являв собою складну систему [[бастіон]]ів, [[равелін]]ів, [[теналь|теналів]], [[люнет]]ів, [[ретраншемент]]у тощо. Земляні вали, заввишки 10-12 метрів, наскрізь прорізали [[Потерна|потерни]]&nbsp;— довгі, до 40 метрів, тунелі, викладені цеглою та закриті з обох сторін воротами (ворітні петлі збереглись до цього часу). В казармах міг розміститися [[гарнізон]] у кілька тисяч солдатів. Було передбачено автономне [[водопостачання]] [[форт]]у&nbsp;— забезпечувалося [[парова машина|паровою машиною]], що качала воду зі [[свердловина|свердловини]] у підземні цистерни. Поряд з фортом в долині Либіді розташувалися казарми інженерних частин. Як нагадування про це, залишилася назва вулиці [[Саперно-Слобідська вулиця|Саперно-Слобідська]].<gallery mode="packed" heights="140px" widths="120px">
File:Лиса Гора 03.jpg
File:Лиса Гора 03.jpg
File:Лиса Гора 02.jpg
File:Лиса Гора 02.jpg
File:«Лиса гора».JPG
File:«Лиса гора».JPG
</gallery>
</gallery>

⚫
=== XIX століття ===
⚫
У другій половині [[XIX ст.]] міська влада викупила ці землі у церкви, для використання їх у військових цілях. Місцеві мешканці були проти будівництва фортеці, оскільки це передбачало руйнування багатьох будинків міщан, що жили поблизу гори, та значну вирубку стародавнього лісу. Але військовим вдалося домогтися дозволу на будівництво [[форт]]у. В 1872 році під керівництвом [[інженер-генерал]]а [[Тотлебен Едуард Іванович|Едуарда Тотлебена]] розпочалося будівництво Лисогірського форту. Після завершення робіт, форт являв собою складну систему [[бастіон]]ів, [[равелін]]ів, [[теналь|теналів]], [[люнет]]ів, [[ретраншемент]]у тощо. Земляні вали, заввишки 10-12 метрів, наскрізь прорізали [[Потерна|потерни]]&nbsp;— довгі, до 40 метрів, тунелі, викладені цеглою та закриті з обох сторін воротами (ворітні петлі збереглись до цього часу). В казармах міг розміститися [[гарнізон]] у кілька тисяч солдатів. Було передбачено автономне [[водопостачання]] [[форт]]у&nbsp;— забезпечувалося [[парова машина|паровою машиною]], що качала воду зі [[свердловина|свердловини]] у підземні цистерни. Поряд з фортецею були побудовані казарми інженерних частин. Як нагадування про це, залишилася назва вулиці [[Саперно-Слобідська вулиця|Саперно-Слобідська]].


План [[фортеця|фортеці]] тримали в суворій таємниці: тому, хто відкриє його ворогу, загрожувало заслання у [[Сибір]], а у воєнний час&nbsp;— розстріл.
План [[фортеця|фортеці]] тримали в суворій таємниці: тому, хто відкриє його ворогу, загрожувало заслання у [[Сибір]], а у воєнний час&nbsp;— розстріл.
Рядок 53: Рядок 55:
</gallery>
</gallery>


=== XX століття ===
=== На початку ХХ ст. ===
Починаючи з 1906 року на північній частині гори встановили шибениці для виконання вироків над «державними злочинцями». Тих, хто підлягав до страти, доставляли рано-вранці з [[Косий капонір|Косого капоніру]], а після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині ще можна спостерігати вириті могили{{джерело}}.
Починаючи з 1906 року на північній частині гори встановили шибениці для виконання вироків над «державними злочинцями». Тих, хто підлягав до страти, доставляли рано-вранці з [[Косий капонір|Косого капоніру]], а після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині ще можна спостерігати вириті могили{{джерело}}.


=== Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] ===
У тридцятих роках гору перетворили на військовий підземний завод. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] за часів німецької окупації Києва (1941—1943&nbsp;рр.) у підземеллях розташувалась база танків «Тигр», залишки яких можна й нині знайти навіть на поверхні{{джерело}}. Коли довелось німцям здавати гору, то, відступаючи, вони підірвали входи до підземель.
Під час штурму Києва німцями двічі: в серпні та вересні [[1941|1941 р.]] на шляху німців опинився [[Лисогірський форт]] – ключова позиція третьої смуги оборони міста, що прикривала Дарницький залізничний міст. Зберіглася низка німецьких аерфотознімків Лисої гори 1940-х рр., що дають уявлення як виглядало урочище та [[Лисогірський форт]]<ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/index.php?Node=7731&Lang=uk|title=Лисогірський форт у боях Другої світової війни / Історія київської Лисої гори|last=Парнікоза|first=Іван|website=Мислене древо|publisher=Микола Жарких|accessdate=11.12.2023 р.}}</ref>.

=== З [[1945|1945 р.]] ===
Після війни територія [[Лисогірський форт|Лисогірського форту]] знов потрапила до компетенції військового відомства. Тут розташували артилерійські склади Київського військового округу<ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/History/ProhibitedZone.html|title=Заборонена зона – Лиса гора у 1945-1980-ті рр. / Історія київської Лисої гори|last=Парнікоза|first=Іван|publisher=Микола Жарких|accessdate=11.12.2023 р.}}</ref>.

⚫
Приблизно в 70-х роках гора втратила стратегічну цінність, а тому звідти пішли військові. Так званий радіооб'єкт №&nbsp;7, що раніше глушив радіосигнали, віддали під ретранслятор Міністерству зв'язку.

⚫
З 1982 року Лиса гора отримала статус «природного парку». Ліс на Лисій горі, мабуть, найпустинніший у лісопарковій зоні Києва. Навпроти цього лісу через дорогу розташований парк [[Покол]], також пустинний та непривітний.

== Фауна Лисої гори ==
[[Файл:Plecotus auritus.jpg|альт=Вухань звичайний|міні|Вухань звичайний]]
На Лисій горі виявлено багату фауну кажанів. зокрема тут відмічені:

# ''[[Нетопир білосмугий|Нетопир білосмугий (Pipistrellus kuhlii]]'' s. l.);
# ''[[Пергач пізній|Пергач пізній (Eptesicus serotinus]]);''
# ''[[Вечірниця дозірна|Вечірниця дозірна (Nyctalus noctula);]]''
# ''[[Вухань австрійський|Вухань австрійський (Plecotus austriacus]]);''
# ''[[Вухань звичайний|Вухань звичайний (Plecotus auritus);]]''
# ''[[Нічниця водяна|Нічниця водяна (Myotis daubentonii)]]''<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/Nature/Fauna.html|title=Тваринний світ Лисої гори в Києві / Лиса гора – урочище в плині часу|last=Парнікоза|first=Іван|website=Мислене древо|publisher=Микола Жарких|accessdate=12.12.2023 р.}}</ref><ref>Godlevskaya. E. V. 2012. Expansion of Plecotus austriacus (Chiroptera, Vespertilionidae) range: first records in the Kyiv Oblast (Ukraine). ''Vestnik zoologii'', '''46''' (1): 88</ref>
Усі ці види кажанів охороняються [[Червона книга України|Червоною книгою України]]<ref name=":3" /> та Додатком ІІ до [[Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі|Бернської конвенції]]<ref>''Конвенція про охорону дикої фауни і флори та середовищ існування в Європі (Берн, 1979 рік).'' Мінекобезпеки України, Київ, 1–76.</ref>.

Також тут трапляється [[Заєць сірий|заєць сірий (''Lepus euro­paeus'')]], [[Вивірка звичайна|вивірка лісова (''Sciurus vulgaris'')]], [[Ласиця мала|ласка (''Mustela nivalis'')]], [[Куниця кам'яна|куниця кам’яна (''Martes foina'')]] та [[Лисиця звичайна|лисиця руда (''Vulpes vulpes'')]]<ref name=":2" />

== Комплексна цінність Лисої гори ==
Лиса гора є найціннішою природною територією в місті [[Київ|Києві]]. Вона поєднує високу природну та історико-культурну цінність. Природна цінність Лисої гори викликала той факт, що тут розташовано аж п'ять об’єктів [[Природно-заповідний фонд Києва|природно-заповідного фонду]]:

Регіональний ландшафтний парк «Лиса гора», створений за ініціативою [[Київський еколого-культурний центр|Київського еколого-культурного центру]] 1994 р. на площі 137,1 га (Рішення Київради від 17.02.94 № 14)<ref>''Природно-заповідний фонд м. Києва. Довідник''. Аванпост-прім, Київ, 1–64.</ref>.

На Лисій горі знаходиться також 4 ботанічні пам’ятки природи місцевого значення:

* «[[Дуб Відун]]»,
* «<nowiki/>[[Дуб Григорія Кожевнікова]]<nowiki/>»,
* «Дуб Тотлебена»
* «Ополченський дуб»

Ці дерева мають вік 400-500 років і отримали цей статус також за ініціативою [[Київський еколого-культурний центр|Київського еколого-культурного центру]] у 2011-2017 рр.


⚫
Поблизу Лисої гори знаходиться також пам'ятка природи місцевого значення «[[Природне русло р. Либідь]]», комплексна.
⚫
Після [[Німецько-радянська війна|війни]] на Лисій горі розташувалась військова ракетна частина. Приблизно в 70-х роках гора втратила стратегічну цінність, а тому звідти пішли військові. Так званий радіооб'єкт №&nbsp;7, що раніше глушив радіосигнали, віддали під ретранслятор Міністерству зв'язку.


На Лисій горі виявлено 21 вид тварин та рослин (6 видів флори та 15 видів фауни), занесених до [[Червона книга України|Червоної книги України]]<ref name=":3">[https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/05/dodatok1.pdf Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 29 від 19 січня 2021 р. "Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ)"]</ref>.
⚫
З 1982 року Лиса гора отримала статус «природного парку». Ліс на Лисій горі, мабуть, найпустинніший у лісопарковій зоні Києва. Навпроти цього лісу через дорогу розташований парк [[Покол]], також пустинний та непривітний.


Крім того Лиса гора також дуже цінний культурно-історичний об'єкт. Тут знаходяться:
=== Території природно-заповідного фонду у складі РЛП «Лиса гора» ===
Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий РЛП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.


# Об’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування) «<nowiki/>[[Лисогірський форт]] [[Київська фортеця|Київської фортеці]]<nowiki/>» на площі 118, 7 га. Постанова Кабміну України від 10.10.2012 № 929.
До складу території регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» входять такі об'єкти ПЗФ України:
# Об’єкт культурної спадщини місцевого значення – «Поселення [[Трипільська культура|трипільської культури]] в урочищі Лиса гора». Це пам’ятка археології, ІІІ тис. до н. е. (Рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 р. № 1112). В результаті археологічних робіт виявлено нечисленні уламки трипільського червоно-глиняного посуду, що свідчать про заселення цієї місцевості у ІІІ тис. до н. е. Культурний шар починався практично від денної поверхні. Розміри поселення археологічно встановити не вдалося.
* Пам'ятка природи місцевого значення «[[Дуб Відун]]», ботанічна.<br/>
# Частина Центрального історичного ареалу м. Києва (Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 від 02.08.2021 р.).
* Пам'ятка природи місцевого значення «[[Дуб Тотлебена]]», ботанічна.<br/>
# Зона охоронюваного природного ландшафту відповідно до Рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979, № 920 та розпорядження КМДА від 17.05.2002 р. № 979<ref name=":0" />.<br />
* Пам'ятка природи місцевого значення «[[Дуб ополченський]]», ботанічна.<br/>
⚫
* Пам'ятка природи місцевого значення «[[Природне русло р. Либідь]]», комплексна.<br/>
<gallery mode="packed" widths="250px" heights="210px">
<gallery mode="packed" widths="250px" heights="210px">
Файл:Дуб Відун DSC 0154 stitch.jpg|Дуб Відун
Файл:Дуб Відун DSC 0154 stitch.jpg|Дуб Відун
Рядок 101: Рядок 137:
== Світлини ==
== Світлини ==
<gallery widths="180" heights="140" perrow="5" class="center" style="center">
<gallery widths="180" heights="140" perrow="5" class="center" style="center">
Файл:Київ Лиса гора інформаційний щит.jpg|Інформаційний щит
Київ Лиса гора інформаційний щит.jpg|Інформаційний щит святилища рідновірів
Файл:Київ Лиса гора чотирьохликий Перун.jpg|Чотирьохликий Перун (серпень 2022)
Київ Лиса гора чотирьохликий Перун.jpg|Чотирьохликий Перун (серпень 2022)
Файл:Київ Лиса гора Монстр-дуб.jpg|Монстр-дуб
Київ Лиса гора Монстр-дуб.jpg|Старий дуб черещатий з дуплом, який потребує лікування
Файл:Галявина на Лисій горі.JPG|Галявина
Галявина на Лисій горі.JPG|Галявина
Файл:На Лисій горі.jpg|Стежка в лісі
На Лисій горі.jpg|Стежка в лісі
Файл:Дорога на Лисій горі.JPG|Дорога до гори
Дорога на Лисій горі.JPG|Дорога до гори
Файл:Kyiv DSC 7339 80-361-0758.jpg|Святилище Перунове (жовтень 2009)
Kyiv DSC 7339 80-361-0758.jpg|Святилище Перунове (жовтень 2009)
Файл:Схід сонця, верхівка Лисої гори.jpg|Схід сонця на верхівці гори
Схід сонця, верхівка Лисої гори.jpg|Схід сонця на верхівці гори
Радіостанція на Лисій горі.jpg|радіостанція
</gallery>
</gallery>


Поточна версія на 17:12, 26 червня 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лиса Гора.
Лиса гора
Потерна № 5
50°23′40.03″ пн. ш. 30°32′41.48″ сх. д. / 50.3944528° пн. ш. 30.5448556° сх. д. / 50.3944528; 30.5448556
ТипРегіональний ландшафтний парк[1]
СтатусОб’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування), об'єкт ПЗФ
ВідкритоXIX століття
Колишні назвиДівич-гора
Площа137,1 га
Керівна установаГолосіївська РДА
Відвідувачів на рік10 000
Країна Україна
РозташуванняГолосіївський район
Лиса гора. Карта розташування: Київ
Лиса гора
Лиса гора
Лиса гора (Київ)
Мапа
CMNS: Лиса гора у Вікісховищі

Ли́са гора́ — історична місцевість та пагорб у Києві, одна з шістьох київських «Лисих гір». Розташована на південний захід від Видубичів на правому березі річки Либідь, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою горою. До неї прямують вулиці Лисогірська і Бескидська. Об'єкт знаходиться в межах Голосіївського району міста Києва. На території Лисої гори [2]. Регіональний ландшафтний парк, об’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування) «Лисогірський форт Київської фортеці». Землекористувачем є Національний історико-архітектруний музей "Київська фортеця[3]".

Лиса гора є найціннішою природною територією в місті Києві. Вона поєднує високу природну та історико-культурну цінність[3].

Сучасна Лиса гора — місце зборів неоязичників, толкіністів, представників молодіжних субкультур.

Історія

[ред. | ред. код]

У давнину

[ред. | ред. код]

В результаті археологічної розвідки на крайньому північно-східному мисі (Лисій верхівці) Лисої гори було знайдено археологічну пам’ятку часів трипільської культури - «Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора». Результати розвідки показали, що виявлені матеріали є перевідкладеними під час будівництва форту рештками зруйнованих культурних шарів. Трипільські поселення відомі також і у підніжжя лесових круч, на дніпровській заплаві: в гирлі р. Сирець, як і вище за її течією (суч. вул. Сирецька), а також в околицях Лисої гори. Зокрема на південь від старого гирла Либіді на Корчуватому (ріг вул. Пирогівський шлях та проспекту Науки) знайдені залишки житла, уламки глиняних посудин з розписом, головка глиняної жіночої фігурки, мушлі[4][5].

Точно не встановлено коли землі Лисої гори перейшли до київських монастирів[4].

XIX століття

[ред. | ред. код]

Станом на середину ХІХ ст. більшість земель Лисої гори з них належали Києво-Печерській Лаврі, Видубицькому монастирю, а також деяким приватним особам. Необхідність прикриття новозбудованого Дарницького залізничного мосту змусила розпочати додаткове укріплення Києва згідно плану Едуард Тотлебена з будівництва Лисогірського форту на Лисій горі. Лиса гора була вигідно розташована і з топографічної точки зору мала значні переваги. Навколишня місцевість була розсічена мережею ярів, що ускладнювало б наступ на форт при облозі. Гирло Либіді та підошва гори з боку Дніпра на весні затоплювалися, що утворювало додаткову перешкоду. Військовим вдалося залагодити відчуження землі у монастирів і 1872 р. розпочато будівництво форту[6][7].

Після завершення робіт, форт являв собою складну систему бастіонів, равелінів, теналів, люнетів, ретраншементу тощо. Земляні вали, заввишки 10-12 метрів, наскрізь прорізали потерни — довгі, до 40 метрів, тунелі, викладені цеглою та закриті з обох сторін воротами (ворітні петлі збереглись до цього часу). В казармах міг розміститися гарнізон у кілька тисяч солдатів. Було передбачено автономне водопостачання форту — забезпечувалося паровою машиною, що качала воду зі свердловини у підземні цистерни. Поряд з фортом в долині Либіді розташувалися казарми інженерних частин. Як нагадування про це, залишилася назва вулиці Саперно-Слобідська.

План фортеці тримали в суворій таємниці: тому, хто відкриє його ворогу, загрожувало заслання у Сибір, а у воєнний час — розстріл.

Згодом нова Печерська фортеця, до складу якої входив Лисогірський форт, отримує статус фортеці ІІІ класу.

Із 1897 року перетворена у військові склади та гарнізонну в'язницю.

На початку ХХ ст.

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1906 року на північній частині гори встановили шибениці для виконання вироків над «державними злочинцями». Тих, хто підлягав до страти, доставляли рано-вранці з Косого капоніру, а після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині ще можна спостерігати вириті могили[джерело?].

Під час Другої світової війни

[ред. | ред. код]

Під час штурму Києва німцями двічі: в серпні та вересні 1941 р. на шляху німців опинився Лисогірський форт – ключова позиція третьої смуги оборони міста, що прикривала Дарницький залізничний міст. Зберіглася низка німецьких аерфотознімків Лисої гори 1940-х рр., що дають уявлення як виглядало урочище та Лисогірський форт[8].

З 1945 р.

[ред. | ред. код]

Після війни територія Лисогірського форту знов потрапила до компетенції військового відомства. Тут розташували артилерійські склади Київського військового округу[9].

Приблизно в 70-х роках гора втратила стратегічну цінність, а тому звідти пішли військові. Так званий радіооб'єкт № 7, що раніше глушив радіосигнали, віддали під ретранслятор Міністерству зв'язку.

З 1982 року Лиса гора отримала статус «природного парку». Ліс на Лисій горі, мабуть, найпустинніший у лісопарковій зоні Києва. Навпроти цього лісу через дорогу розташований парк Покол, також пустинний та непривітний.

Фауна Лисої гори

[ред. | ред. код]
Вухань звичайний
Вухань звичайний

На Лисій горі виявлено багату фауну кажанів. зокрема тут відмічені:

  1. Нетопир білосмугий (Pipistrellus kuhlii s. l.);
  2. Пергач пізній (Eptesicus serotinus);
  3. Вечірниця дозірна (Nyctalus noctula);
  4. Вухань австрійський (Plecotus austriacus);
  5. Вухань звичайний (Plecotus auritus);
  6. Нічниця водяна (Myotis daubentonii)[10][11]

Усі ці види кажанів охороняються Червоною книгою України[12] та Додатком ІІ до Бернської конвенції[13].

Також тут трапляється заєць сірий (Lepus euro­paeus), вивірка лісова (Sciurus vulgaris), ласка (Mustela nivalis), куниця кам’яна (Martes foina) та лисиця руда (Vulpes vulpes)[10]

Комплексна цінність Лисої гори

[ред. | ред. код]

Лиса гора є найціннішою природною територією в місті Києві. Вона поєднує високу природну та історико-культурну цінність. Природна цінність Лисої гори викликала той факт, що тут розташовано аж п'ять об’єктів природно-заповідного фонду:

Регіональний ландшафтний парк «Лиса гора», створений за ініціативою Київського еколого-культурного центру 1994 р. на площі 137,1 га (Рішення Київради від 17.02.94 № 14)[14].

На Лисій горі знаходиться також 4 ботанічні пам’ятки природи місцевого значення:

Ці дерева мають вік 400-500 років і отримали цей статус також за ініціативою Київського еколого-культурного центру у 2011-2017 рр.

Поблизу Лисої гори знаходиться також пам'ятка природи місцевого значення «Природне русло р. Либідь», комплексна.

На Лисій горі виявлено 21 вид тварин та рослин (6 видів флори та 15 видів фауни), занесених до Червоної книги України[12].

Крім того Лиса гора також дуже цінний культурно-історичний об'єкт. Тут знаходяться:

  1. Об’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування) «Лисогірський форт Київської фортеці» на площі 118, 7 га. Постанова Кабміну України від 10.10.2012 № 929.
  2. Об’єкт культурної спадщини місцевого значення – «Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора». Це пам’ятка археології, ІІІ тис. до н. е. (Рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 р. № 1112). В результаті археологічних робіт виявлено нечисленні уламки трипільського червоно-глиняного посуду, що свідчать про заселення цієї місцевості у ІІІ тис. до н. е. Культурний шар починався практично від денної поверхні. Розміри поселення археологічно встановити не вдалося.
  3. Частина Центрального історичного ареалу м. Києва (Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 від 02.08.2021 р.).
  4. Зона охоронюваного природного ландшафту відповідно до Рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979, № 920 та розпорядження КМДА від 17.05.2002 р. № 979[3].
  • Дуб Відун
    Дуб Відун
  • Дуб Тотлебена
    Дуб Тотлебена
  • Дуб ополченський
    Дуб ополченський
  • Будівельні роботи у руслі р. Либідь
    Будівельні роботи у руслі р. Либідь

Інші «Лисі гори» Києва

[ред. | ред. код]

Згідно з коротким топонімічним словником «Київ», назву «Лиса гора» у Києві мали усього шість підвищень. Окрім Лисої гори біля Телички (Дівич-гори), описаної у даній статті, це також були:

  1. Чортове або Хрещатицьке Беремище на території парку Володимирська гірка (на схилі Михайловської гори).
  2. інша назва Юрковиці.
  3. інша назва місцевості Западинка, або, за іншими даними, найвища із Западинських піщаних гір.
  4. піщане підвищення між Чортороєм і селищем Троєщина та Вигурівщиною на лівому березі Києва.
  5. неіснуюче зараз піщане підвищення на Верхній Солом'янці біля Либеді[15].

Відображення в мистецтві

[ред. | ред. код]

Мусоргський Модест Петрович у 1867 р. створив музичний твір «Іванова ніч на Лисій горі», а Римський-Корсаков Микола Андрійович на його основі балет "Ніч на Лисій горі"[ru][16][відсутнє в джерелі].

У 2010 та 2012 роках аматорською студією «Горизонт-А» знято два документальні фільми про Лису гору — «Лисогірський форт». Перший — детальна екскурсія рештками самого форту, а другий — розповідь про природний світ, що існує на відповідній території[17].

Лисій горі присвячено роман-містерію Сергія Головачова — «Лиса гора» (Видавництво «Каяла», 2012). У цьому романі є надзвичайно характеристичний набір персонажів: «У „Лисій горі“, здається, діють усі маргінали, які тільки можуть бути в Україні: два кумедні наркомани з дивними прізвиськами — Дімон-А та О´Дімон, десяток банальних алкоголіків, толкіністи і сатаністи, згаданий інквізитор Христофор (по факту — псих, що втік з лікарні), дві милі відьмочки та навіть скінхеди-неоязичники, які збираються очистити Лису гору від сміття, ментального і матеріального.»[18]

Додатково

[ред. | ред. код]

Лиса гора потрапила у перелік семи найбільш містичних місць України 2015.[19]

В урочищі Поколіть, що розташовано між Лисою горою та історичною місцевістю Корчувате є унікальний водоспад та острів Галерний, який насправді є півостровом. Про цей водоспад немає згадки в жодному туристичному довіднику.[20]

Світлини

[ред. | ред. код]
  • Інформаційний щит святилища рідновірів
    Інформаційний щит святилища рідновірів
  • Чотирьохликий Перун (серпень 2022)
    Чотирьохликий Перун (серпень 2022)
  • Старий дуб черещатий з дуплом, який потребує лікування
    Старий дуб черещатий з дуплом, який потребує лікування
  • Галявина
    Галявина
  • Стежка в лісі
    Стежка в лісі
  • Дорога до гори
    Дорога до гори
  • Святилище Перунове (жовтень 2009)
    Святилище Перунове (жовтень 2009)
  • Схід сонця на верхівці гори
    Схід сонця на верхівці гори
  • радіостанція
    радіостанція

Панорами гори

[ред. | ред. код]
Панорама лісових насаджень Лисої гори
Панорама вершини Лисої гори

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ, XVI сесія XXI скликання, РІШЕННЯ від 17 лютого 1994 року N 14 «Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2017.
  2. ↑ Парнікоза, Іван. Де знаходиться Лиса гора? Коротка топографія Лисогір'я. Лиса гора – урочище в плині часу. Мислене древо. Процитовано 11.12.2023 р..
  3. ↑ а б в Парнікоза, Іван. Комплексна цінність Лисої гори / Лиса гора – урочище в плині часу. Мислене древо. Процитовано 11.12.2023 р..
  4. ↑ а б Парнікоза, Іван. З сивої давнини – київська Лиса гора в прадавні-середньовічні часи / Історія київської Лисої гори. Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 17.12.2023 р..
  5. ↑ Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора ІІІ тис. до н.
  6. ↑ Голованов О. Лисогірський форт – невивчена сторінка військового минулого Києва // Київська старовина. – 2002. – № 5 (347). – С. 21-27.
  7. ↑ Парнікоза, Іван. Від нової фортеці до одного форту – будівництво Лисогірського форту у Києві / Історія київської Лисої гори. Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 11.12.2023 р..
  8. ↑ Парнікоза, Іван. Лисогірський форт у боях Другої світової війни / Історія київської Лисої гори. Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 11.12.2023 р..
  9. ↑ Парнікоза, Іван. Заборонена зона – Лиса гора у 1945-1980-ті рр. / Історія київської Лисої гори. Микола Жарких. Процитовано 11.12.2023 р..
  10. ↑ а б Парнікоза, Іван. Тваринний світ Лисої гори в Києві / Лиса гора – урочище в плині часу. Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 12.12.2023 р..
  11. ↑ Godlevskaya. E. V. 2012. Expansion of Plecotus austriacus (Chiroptera, Vespertilionidae) range: first records in the Kyiv Oblast (Ukraine). Vestnik zoologii, 46 (1): 88
  12. ↑ а б Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 29 від 19 січня 2021 р. "Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ)"
  13. ↑ Конвенція про охорону дикої фауни і флори та середовищ існування в Європі (Берн, 1979 рік). Мінекобезпеки України, Київ, 1–76.
  14. ↑ Природно-заповідний фонд м. Києва. Довідник. Аванпост-прім, Київ, 1–64.
  15. ↑ Пономаренко, Різник, 2003, с. 40.
  16. ↑ Мусоргський. Ніч на Лисій горі[1] [Архівовано 22 червня 2013 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Аматорська студія «Горизонт-А»[недоступне посилання з квітня 2019]
  18. ↑ Платон Беседін. Український Zeitgeist. Сергій Головачов. Лиса гора. — bukvoid.com.ua, 03.07.2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 25 січня 2017.
  19. ↑ http://travel.tochka.net/ua/10273-top-7-samykh-misticheskikh-mest-ukrainy/ [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] ТОП-7 найбільш містичних місць України]
  20. ↑ В Україні є водоспад, який не позначений на жодній туристичній карті (Відео). Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лиса_гора_(Київ)&oldid=42896455