Зінчик Станіслав Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Мітки: перше редагування Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
 
(Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:
| ім'я при народженні =
| ім'я при народженні =
| дата народження =22.9.1975
| дата народження =22.9.1975
| місце народження =[[Гайсин]], [[Київська область]]
| місце народження =[[Гайшин]], [[Київська область]]
| дата смерті = 24.5.2014
| дата смерті = 24.5.2014
| місце смерті =[[Слов'янськ]], [[Донецька область]]
| місце смерті =[[Слов'янськ]], [[Донецька область]]
Рядок 26: Рядок 26:
| інше =
| інше =
}}
}}
'''Станісла́в Миха́йлович Зі́нчик''' ({{н}} [[22 вересня]] [[1975]], с. [[Гайсин]], [[Переяслав-Хмельницький район]], [[Київська область]], [[Українська РСР]] — {{пом}} [[24 травня]] [[2014]], м. [[Слов'янськ]], [[Донецька область]], [[Україна]]) — український військовослужбовець, солдат резерву [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]].
'''Станісла́в Миха́йлович Зі́нчик''' ({{н}} [[22 вересня]] [[1975]], с. [[Гайшин]], [[Переяслав-Хмельницький район]], [[Київська область]], [[Українська РСР]] — {{пом}} [[24 травня]] [[2014]], м. [[Слов'янськ]], [[Донецька область]], [[Україна]]) — український військовослужбовець, солдат резерву [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Рядок 42: Рядок 42:
20 червня 2014 року&nbsp;— ''за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу'', відзначений&nbsp;— нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/5432014-17386 |title=Указ Президента України № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України» |accessdate=17 листопада 2016 |archive-date=12 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160312040743/http://www.president.gov.ua/documents/5432014-17386 }}</ref>.
20 червня 2014 року&nbsp;— ''за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу'', відзначений&nbsp;— нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/5432014-17386 |title=Указ Президента України № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України» |accessdate=17 листопада 2016 |archive-date=12 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160312040743/http://www.president.gov.ua/documents/5432014-17386 }}</ref>.


В Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів&nbsp;— ДНЗ» встановлено меморіальну дошку на честь Станіслава Зінчика<ref>[http://gaishun-shcola.ucoz.ua/news/1_veresnja_den_znan/2015-10-06-127 1 вересня- День знань // Сайт Гайшинського НВО, 6 жовтня 2015]</ref>.
В Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів&nbsp;— ДНЗ» встановлено меморіальну дошку на честь Станіслава Зінчика<ref>[http://gaishun-shcola.ucoz.ua/news/1_veresnja_den_znan/2015-10-06-127 1 вересня- День знань // Сайт Гайсинського НВО, 6 жовтня 2015]</ref>.


Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).
Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Поточна версія на 18:39, 6 жовтня 2024

Зінчик Станіслав Михайлович
 Солдат
Загальна інформація
Народження22 вересня 1975(1975-09-22)
Гайшин, Київська область
Смерть24 травня 2014(2014-05-24) (38 років)
Слов'янськ, Донецька область
Alma MaterПХДПУ
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Національна гвардія
Формування1-й резервний батальйон, в/ч 3066
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Станісла́в Миха́йлович Зі́нчик (нар. 22 вересня 1975, с. Гайшин, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, Українська РСР — пом. 24 травня 2014, м. Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат резерву Національної гвардії України. Учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Станіслав Зінчик народився в селі Гайшин Переяслав-Хмельницького району Київської області. Навчався у Гайшинській школі та у школі в сусідньому селі Гланишів, яку закінчив 1992 року. З 1993 по 1995 рік проходив службу в прикордонних військах ДПСУ у місті Чорноморськ (на той час — Іллічівськ) в Одеській області. Після строкової служби вступив на філологічний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди. Після закінчення інституту з 2001 року працював вчителем української мови та літератури у середній загальноосвітній школі № 237 Дарницького району м. Києва, а потім у гімназії № 261 Дарницького району м. Києва. Дуже любив читати, захоплювався спортом, —рафтингом, легкою атлетикою, плаванням, футболом. Серйозно займався альпінізмом, у 2012 році підкорив вершину Ельбрус. Мешкав з дружиною в селі Петропавлівське Бориспільського району.

Активний учасник Революції Гідності, зокрема протистоянь 18-21 лютого 2014 року, пережив розстріл на вул. Інститутській 20 лютого. У березні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини від російської збройної агресії.

Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Був зарахований до складу 1-го резервного батальйону НГУ. З 15 квітня брав участь в антитерористичній операції в районі захопленого терористами Слов'янська.

Загинув 24 травня 2014 року в бою з терористами. Близько 17:00 на блокпост Нацгвардії на східній околиці Слов'янська, в районі перехрестя доріг на Красний Лиман і Краматорськ, було вчинено збройний напад. Бойове зіткнення тривало близько двох годин, окрім стрілецької зброї противник використовував міномети і гранатомети. В ході бою поряд зі Станіславом розірвалася граната, він прикрив собою товаришів та отримав осколкові поранення, що несумісні з життям[1].

27 травня Станіслава з почестями поховали на сільському цвинтарі рідного села Гайшин[2]. Вдома лишилася дружина Ружана Кириленко, з якою прожили трохи більше року, та 6-місячний син Філат.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

В Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ДНЗ» встановлено меморіальну дошку на честь Станіслава Зінчика[4].

Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У суботу під Слов'янськом один військовий загинув, двоє поранені, — Нацгвардія // ZIK, 25 травня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 16 липня 2017.
  2. ↑ На Київщині попрощалися із загиблим бійцем Нацгвардії // ТСН, 27 травня 2014. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 16 липня 2017.
  3. ↑ Указ Президента України № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
  4. ↑ 1 вересня- День знань // Сайт Гайсинського НВО, 6 жовтня 2015

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зінчик_Станіслав_Михайлович&oldid=43637048