Зінчик Станіслав Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Виправлення посилань
Немає опису редагування
 
(Не показана 21 проміжна версія 8 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:
| ім'я при народженні =
| ім'я при народженні =
| дата народження =22.9.1975
| дата народження =22.9.1975
| місце народження =[[Гайшин]], Переяслав-Хмельницький район
| місце народження =[[Гайшин]], [[Київська область]]
| дата смерті = 24.5.2014
| дата смерті = 24.5.2014
| місце смерті =[[Слов'янськ]]
| місце смерті =[[Слов'янськ]], [[Донецька область]]
| причина смерті =
| причина смерті =
| прізвисько =
| прізвисько =
| країна = {{UKR}}
| країна = {{UKR}}
| вид збройних сил = [[Файл:Эмблема МВД Украины.svg|40 пкс]] [[Міністерство внутрішніх справ України]]
| вид збройних сил = {{FМВС}}
| рід військ =
| рід військ = {{FNGU}}
| роки служби =
| роки служби =2014
| звання ={{Ранг|країна=Україна|звання=Солдат}}
| звання ={{Ранг|країна=Україна|звання=Солдат}}
| формування = [[1-й батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького|1-й резервний батальйон]], в/ч 3066
| формування =
| командування =
| командування =
| битви = [[Війна на сході України]]
| битви = [[Війна на сході України]]
* [[Облога Слов'янська|Бої за звільнення Слов'янська]]
| нагороди = {{{!}} style="background: transparent"
| нагороди = {{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден За мужність III ступеня}}
{{!}} {{Орден За мужність III ступеня}}
{{!}}}
{{!)}}
| університет = [[Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди|ПХДПУ]]
| університет =
| signature =
| signature =
| інше =
| інше =
}}
}}
'''Станісла́в Миха́йлович Зі́нчик''' ({{н}} [[22 вересня]] [[1975]], с. [[Гайшин]], [[Переяслав-Хмельницький район]], [[Київська область]], [[Українська РСР]] — {{пом}} [[24 травня]] [[2014]], м. [[Слов'янськ]], [[Донецька область]], [[Україна]]) — український військовослужбовець, солдат резерву [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]].
'''Зінчик Станіслав Михайлович''' — рядовий резерву, Міністерство внутрішніх справ України.


== Життєпис ==
Закінчив середню школу, в Прикордонних військах України проходив строкову службу у місті [[Чорноморськ]]. 2001 року закінчив [[Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди|Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет]], працював вчителем української мови в школі Гайшина.
Станіслав Зінчик народився в селі [[Гайшин]] Переяслав-Хмельницького району Київської області. Навчався у Гайшинській школі та у школі в сусідньому селі [[Гланишів]], яку закінчив 1992 року. З 1993 по 1995 рік проходив службу в [[прикордонні війська|прикордонних військах]] [[Державна прикордонна служба України|ДПСУ]] у місті [[Чорноморськ]] (на той час — Іллічівськ) в Одеській області. Після строкової служби вступив на філологічний факультет [[Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди|Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди]]. Після закінчення інституту з 2001 року працював вчителем української мови та літератури у середній загальноосвітній школі № 237 [[Дарницький район|Дарницького району]] м. Києва, а потім у гімназії № 261 Дарницького району м. Києва. Дуже любив читати, захоплювався спортом, —[[рафтинг]]ом, легкою атлетикою, плаванням, футболом. Серйозно займався [[альпінізм]]ом, у 2012 році підкорив вершину [[Ельбрус]]. Мешкав з дружиною в селі [[Петропавлівське (Бориспільський район)|Петропавлівське]] Бориспільського району.


Активний учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]], зокрема [[Протистояння в Україні 18—21 лютого 2014 року|протистоянь 18-21 лютого 2014 року]], пережив розстріл на [[Інститутська вулиця (Київ)|вул. Інститутській]] 20 лютого. У березні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини від [[Російська збройна агресія проти України (2014—)|російської збройної агресії]].
Стрілець 1 відділення 1 стрілецького взводу 18 стрілецької роти, 6-й стрілецький батальйон Національної гвардії України.


Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону [[27-ма окрема бригада НГ (Україна)|військової частини 3066]] Північного оперативно-територіального об'єднання [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]]. Був зарахований до складу [[1-й батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького|1-го резервного батальйону]] НГУ. З 15 квітня брав участь в антитерористичній операції в районі захопленого терористами [[Слов'янськ]]а.
24 травня в бою з терористами на блокпосту в районі перехрестя доріг Красний Лиман — Краматорськ на східній околиці Слов'янська помер від поранень осколками гранати — розірвалася поблизу нього. Бій розпочався близько 17:00, тривав до двох годин. Врятував товаришів, коли в блокпост влучила граната, проте отримав осколкові поранення, несумісні з життям — '''накрив собою гранату'''.


Загинув [[24 травня]] [[2014]] року в бою з терористами. Близько 17:00 на блокпост Нацгвардії на східній околиці Слов'янська, в районі перехрестя доріг на [[Лиман|Красний Лиман]] і [[Краматорськ]], було вчинено збройний напад. Бойове зіткнення тривало близько двох годин, окрім стрілецької зброї противник використовував міномети і гранатомети. В ході бою поряд зі Станіславом розірвалася граната, він прикрив собою товаришів та отримав осколкові поранення, що несумісні з життям<ref>{{Cite web |url=http://zik.ua/news/2014/05/25/u_subotu_pid_slovyanskom_odyn_viyskovyy_zagynuv_dvoie_poraneni__natsgvardiya_491079 |title=У суботу під Слов'янськом один військовий загинув, двоє поранені, — Нацгвардія // ZIK, 25 травня 2014 |accessdate=16 липня 2017 |archive-date=8 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171008091921/http://zik.ua/news/2014/05/25/u_subotu_pid_slovyanskom_odyn_viyskovyy_zagynuv_dvoie_poraneni__natsgvardiya_491079 }}</ref>.
Похований 27 травня в рідному селі. Вдома лишилася дружина, з якою прожили трохи більше року, та 7-місячний син.


27 травня Станіслава з почестями поховали на сільському цвинтарі рідного села Гайшин<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=6mCU42ztO28 |title=На Київщині попрощалися із загиблим бійцем Нацгвардії // ТСН, 27 травня 2014 |accessdate=16 липня 2017 |archive-date=1 квітня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160401075103/https://www.youtube.com/watch?v=6mCU42ztO28 }}</ref>. Вдома лишилася дружина Ружана Кириленко, з якою прожили трохи більше року, та 6-місячний син Філат.
⚫
20 червня 2014 року&nbsp;— за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час [[Війна на сході України|російсько-української війни]], відзначений&nbsp;— нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

== Нагороди та вшанування ==
⚫
20 червня 2014 року&nbsp;— ''за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу'', відзначений&nbsp;— нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/5432014-17386 |title=Указ Президента України № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України» |accessdate=17 листопада 2016 |archive-date=12 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160312040743/http://www.president.gov.ua/documents/5432014-17386 }}</ref>.

В Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів&nbsp;— ДНЗ» встановлено меморіальну дошку на честь Станіслава Зінчика<ref>[http://gaishun-shcola.ucoz.ua/news/1_veresnja_den_znan/2015-10-06-127 1 вересня- День знань // Сайт Гайсинського НВО, 6 жовтня 2015]</ref>.

Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).

== Примітки ==
{{примітки}}


== Джерела ==
== Джерела ==
* [http://memorybook.org.ua/9/zinchik.htm Зінчик Станіслав Михайлович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141205005748/http://memorybook.org.ua/9/zinchik.htm |date=5 грудня 2014 }} // Книга пам'яті полеглих за Україну.
* [http://www.president.gov.ua/documents/5432014-17386?PrintVersion Указ Президента]
* [http://ngu.gov.ua/ua/zinchyk-stanislav-myhaylovych Солдат резерву Зінчик Станіслав Михайлович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170630143958/http://ngu.gov.ua/ua/zinchyk-stanislav-myhaylovych |date=30 червня 2017 }} // Офіційний сайт Національної гвардії України.
* [http://memorybook.org.ua/9/zinchik.htm Зінчик Станіслав Михайлович]
* [http://darn.kievcity.gov.ua/news/10312.html Герої не вмирають! Станіслав Михайлович Зінчик] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170810013556/http://darn.kievcity.gov.ua/news/10312.html |date=10 серпня 2017 }} // Офіційний вебпортал КМДА. Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація.
* [http://vv.gov.ua/news.php?nid=4877 В останній путь провели героя]
* [http://arhiv.i-visti.com/publications/20_733/7345/ Подвиг Станіслава Зінчика] // ''Алла Приходько''. «Вісті», 6 червня 2014.

{{Учасники РУВ|загинув=так}}

[[Категорія:Уродженці Переяслав-Хмельницького району]]
[[Категорія:Уродженці Переяслав-Хмельницького району]]
[[Категорія:Випускники Переяслав-Хмельницького педагогічного університету]]
[[Категорія:Випускники Університету Григорія Сковороди в Переяславі]]
[[Категорія:Українські військовики]]
[[Категорія:Учасники Євромайдану]]
[[Категорія:Учасники російсько-української війни 2014-2015]]
[[Категорія:Національні гвардійці України]]
[[Категорія:Померли у Слов'янську]]
[[Категорія:Померли у Слов'янську]]
[[Категорія:Поховані в Переяслав-Хмельницькому районі]]

Поточна версія на 18:39, 6 жовтня 2024

Зінчик Станіслав Михайлович
 Солдат
Загальна інформація
Народження22 вересня 1975(1975-09-22)
Гайшин, Київська область
Смерть24 травня 2014(2014-05-24) (38 років)
Слов'янськ, Донецька область
Alma MaterПХДПУ
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Національна гвардія
Формування1-й резервний батальйон, в/ч 3066
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Станісла́в Миха́йлович Зі́нчик (нар. 22 вересня 1975, с. Гайшин, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, Українська РСР — пом. 24 травня 2014, м. Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат резерву Національної гвардії України. Учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Станіслав Зінчик народився в селі Гайшин Переяслав-Хмельницького району Київської області. Навчався у Гайшинській школі та у школі в сусідньому селі Гланишів, яку закінчив 1992 року. З 1993 по 1995 рік проходив службу в прикордонних військах ДПСУ у місті Чорноморськ (на той час — Іллічівськ) в Одеській області. Після строкової служби вступив на філологічний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди. Після закінчення інституту з 2001 року працював вчителем української мови та літератури у середній загальноосвітній школі № 237 Дарницького району м. Києва, а потім у гімназії № 261 Дарницького району м. Києва. Дуже любив читати, захоплювався спортом, —рафтингом, легкою атлетикою, плаванням, футболом. Серйозно займався альпінізмом, у 2012 році підкорив вершину Ельбрус. Мешкав з дружиною в селі Петропавлівське Бориспільського району.

Активний учасник Революції Гідності, зокрема протистоянь 18-21 лютого 2014 року, пережив розстріл на вул. Інститутській 20 лютого. У березні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини від російської збройної агресії.

Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Був зарахований до складу 1-го резервного батальйону НГУ. З 15 квітня брав участь в антитерористичній операції в районі захопленого терористами Слов'янська.

Загинув 24 травня 2014 року в бою з терористами. Близько 17:00 на блокпост Нацгвардії на східній околиці Слов'янська, в районі перехрестя доріг на Красний Лиман і Краматорськ, було вчинено збройний напад. Бойове зіткнення тривало близько двох годин, окрім стрілецької зброї противник використовував міномети і гранатомети. В ході бою поряд зі Станіславом розірвалася граната, він прикрив собою товаришів та отримав осколкові поранення, що несумісні з життям[1].

27 травня Станіслава з почестями поховали на сільському цвинтарі рідного села Гайшин[2]. Вдома лишилася дружина Ружана Кириленко, з якою прожили трохи більше року, та 6-місячний син Філат.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

В Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ДНЗ» встановлено меморіальну дошку на честь Станіслава Зінчика[4].

Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У суботу під Слов'янськом один військовий загинув, двоє поранені, — Нацгвардія // ZIK, 25 травня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 16 липня 2017.
  2. ↑ На Київщині попрощалися із загиблим бійцем Нацгвардії // ТСН, 27 травня 2014. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 16 липня 2017.
  3. ↑ Указ Президента України № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
  4. ↑ 1 вересня- День знань // Сайт Гайсинського НВО, 6 жовтня 2015

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зінчик_Станіслав_Михайлович&oldid=43637048