Савелій Сергій Степанович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м вилучено Категорія:Випускники Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка за допомогою HotCat |
KrBot (обговорення | внесок) видалення шаблону {{Нещодавно помер}}, що був встановлений 7 днів тому |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Нещодавно помер}} |
|||
{{Однофамільці|Савелій (прізвище){{!}}Савелій}} |
{{Однофамільці|Савелій (прізвище){{!}}Савелій}} |
||
{{Особа |
{{Особа |
||
| Рядок 28: | Рядок 27: | ||
Працював коментатором на 12 [[Олімпійські ігри|Олімпійських іграх]] за [[Україна на Олімпійських іграх|участю спортсменів незалежної України]] (1994 р. — [[Ліллехаммер]] ([[Норвегія]]), 1996 р. — [[Атланта (Джорджія)|Атланта]] ([[США]]), 1998 р. — Нагано ([[Японія]]), 2000 р. — Сідней ([[Австралія]]), 2002 р. — Солт-Лейк-Сіті ([[США]]), 2004 р. — [[Афіни]] ([[Греція]]), 2006 р. — [[Турин]] ([[Італія]]), 2008 р. — [[Пекін]] ([[Китай]]), 2010 р. — [[Ванкувер]] ([[Канада]]), 2012 р. — [[Лондон]] ([[Англія]]) — на місці подій, 2014 — Сочі (Росія), 2016 р. — Ріо (Бразилія) — у студії в Києві. |
Працював коментатором на 12 [[Олімпійські ігри|Олімпійських іграх]] за [[Україна на Олімпійських іграх|участю спортсменів незалежної України]] (1994 р. — [[Ліллехаммер]] ([[Норвегія]]), 1996 р. — [[Атланта (Джорджія)|Атланта]] ([[США]]), 1998 р. — Нагано ([[Японія]]), 2000 р. — Сідней ([[Австралія]]), 2002 р. — Солт-Лейк-Сіті ([[США]]), 2004 р. — [[Афіни]] ([[Греція]]), 2006 р. — [[Турин]] ([[Італія]]), 2008 р. — [[Пекін]] ([[Китай]]), 2010 р. — [[Ванкувер]] ([[Канада]]), 2012 р. — [[Лондон]] ([[Англія]]) — на місці подій, 2014 — Сочі (Росія), 2016 р. — Ріо (Бразилія) — у студії в Києві. |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
Похований 13.05.2024 року в м.Борисполі на Рогозівському цвинтарі |
|||
| ⚫ | |||
Першим серед українських спортивних журналістів здобув нагороду AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшену копію олімпійського факела Лондона-2012<ref>{{Cite web |url=http://sport.1tv.com.ua/uk/olympics2012/news/2012/08/04/7915 |title=10-а Олімпіада відомого коментатора Сергія Савелія. ФОТО — Новини — Спортивні підсумки — Перший Національний |accessdate=22 вересня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120806073953/http://sport.1tv.com.ua/uk/olympics2012/news/2012/08/04/7915 |archivedate=6 серпня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Згодом передав свою нагороду на тимчасове зберігання в музей НТКУ<ref>{{Cite web |url=http://1tv.com.ua/uploads/assets/files/saveliy_uk.doc |title=Експозиція музею поповнилася! |accessdate=2013-06-26 |archive-date=2013-02-19 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130219123555/http://1tv.com.ua/uploads/assets/files/saveliy_uk.doc }}</ref>. У 2015 одержав найвищу нагороду АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці». |
Першим серед українських спортивних журналістів здобув нагороду AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшену копію олімпійського факела Лондона-2012<ref>{{Cite web |url=http://sport.1tv.com.ua/uk/olympics2012/news/2012/08/04/7915 |title=10-а Олімпіада відомого коментатора Сергія Савелія. ФОТО — Новини — Спортивні підсумки — Перший Національний |accessdate=22 вересня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120806073953/http://sport.1tv.com.ua/uk/olympics2012/news/2012/08/04/7915 |archivedate=6 серпня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Згодом передав свою нагороду на тимчасове зберігання в музей НТКУ<ref>{{Cite web |url=http://1tv.com.ua/uploads/assets/files/saveliy_uk.doc |title=Експозиція музею поповнилася! |accessdate=2013-06-26 |archive-date=2013-02-19 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130219123555/http://1tv.com.ua/uploads/assets/files/saveliy_uk.doc }}</ref>. У 2015 одержав найвищу нагороду АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці». |
||
| Рядок 34: | Рядок 37: | ||
Працював заступником директора творчого об'єднання «Спорт» [[Національна телекомпанія України|Національної телекомпанії України]]. |
Працював заступником директора творчого об'єднання «Спорт» [[Національна телекомпанія України|Національної телекомпанії України]]. |
||
| ⚫ | |||
== Відзнаки == |
== Відзнаки == |
||
Поточна версія на 15:43, 19 травня 2024
| Савелій Сергій Степанович | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився | 27 вересня 1955 Кулажинці, Гребінківський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР | |
| Помер | 11 травня 2024 (68 років) | |
| Місце проживання | Київ | |
| Діяльність | спортивний журналіст, телекоментатор | |
| Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1981) | |
| Нагороди |
| |
| ||
Сергі́й Степа́нович Саве́лій (27 вересня 1955, Кулажинці — 11 травня 2024[1], Київ) — український спортивний телекоментатор, заслужений журналіст України.
У 1972 році закінчив середню школу в Кулажинцях, 1972—1973 роки — навчання в МПТУ № 11 і робота електрозварювальником у Кременчуці, 1973—1975 роки — служба у військах урядового зв'язку, 1975—1981 роки — підготовче відділення і факультет журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. В юності захоплювався вільною боротьбою, став срібним призером чемпіонату Полтавщини 1973 року (товариство «Трудові резерви»)[2].
Працював коментатором на 12 Олімпійських іграх за участю спортсменів незалежної України (1994 р. — Ліллехаммер (Норвегія), 1996 р. — Атланта (США), 1998 р. — Нагано (Японія), 2000 р. — Сідней (Австралія), 2002 р. — Солт-Лейк-Сіті (США), 2004 р. — Афіни (Греція), 2006 р. — Турин (Італія), 2008 р. — Пекін (Китай), 2010 р. — Ванкувер (Канада), 2012 р. — Лондон (Англія) — на місці подій, 2014 — Сочі (Росія), 2016 р. — Ріо (Бразилія) — у студії в Києві.
Помер 11 травня 2024 року у віці 68 років[3].
Похований 13.05.2024 року в м.Борисполі на Рогозівському цвинтарі
Першим серед українських спортивних журналістів здобув нагороду AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшену копію олімпійського факела Лондона-2012[4]. Згодом передав свою нагороду на тимчасове зберігання в музей НТКУ[5]. У 2015 одержав найвищу нагороду АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці».
Коментував перший матч 1-го чемпіонату України з футболу — «Чорноморець» — «Карпати» (1992)[6], провів перший прямий репортаж з Олімпійських ігор (12 лютого 1994 року, відкриття Олімпіади в Ліллехаммері, разом з Сергієм Лифарем)[7]. Коментував матчі київського «Динамо» в Лізі чемпіонів у найуспішнішому сезоні 1998—1999 років[8]. Був віцепрезидентом федерації настільного тенісу України[2]. Член президії Асоціації спортивної боротьби України. Близький друг братів Савлохових — головного тренера збірної України з вільної боротьби Руслана і нині покійних заслужених тренерів України Бориса і Тимура[2]. Почесний працівник Національного телебачення України.
Працював заступником директора творчого об'єднання «Спорт» Національної телекомпанії України.
- Відомча відзнака «Почесний працівник Національного телебачення України».(2005)
- Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2009)
- Нагорода AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшена копія олімпійського факела Лондона (2012)[9].
- Приз імені Ігоря Засєди — найвища нагорода АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці» (2015)[10].
- Спеціальна відзнака АСЖУ — «За видатний внесок у спортивну журналістику України» (2020)[11].
- ↑ Сергій Савелій помер: спортивному журналісту було 68 років. Суспільне Спорт. Процитовано 11 травня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Пам'ятні та маловідомі факти від Сергія Савелія — Відео — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 9 липня 2013.
- ↑ Помер спортивний журналіст та коментатор Сергій Савелій, Укрінформ, 11.05.2024
- ↑ 10-а Олімпіада відомого коментатора Сергія Савелія. ФОТО — Новини — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.
- ↑ Експозиція музею поповнилася!. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 26 червня 2013.
- ↑ Двадцять років потому… — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 2 липня 2013.
- ↑ Олімпійський дебют України — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 2 липня 2013.
- ↑ Великий українець… — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 2 липня 2013.
- ↑ Олімпійська нагорода Сергія Савелія. Перший. 3 серпня 2012.
- ↑ Віктор Костенко (11 травня 2024). Помер легендарний український спортивний журналіст і телекоментатор. Ділова столиця.
- ↑ Асоціація спортивних журналістів визначила переможців премії «Найкращі спортивні медіа-2020». Детектор медіа. 11 травня 2021.
- Блог Сергія Савелія
- Олімпійська нагорода Сергія Савелія
- Тим Оут и «латинские иксы» («2000», 17-23 лютого 2006)[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Вебконференція з коментатором (sport.com.ua, 15 вересня 2008)
