Перейти до вмісту

Іванов Віктор Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Літо (обговорення | внесок)
14 редагувань
 
(Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 20: Рядок 20:
|imdb = 0412094
|imdb = 0412094
}}
}}
'''Ві́ктор Миха́йлович Івано́в''' ({{ДН2|13|2|1909|31|1}}, [[Козятин]], [[Київська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС|18|6|1981}}, [[Київ]], [[УРСР]], [[СРСР]]) — [[СРСР|радянський]] український [[кінорежисер]], [[сценарист]], [[письменник]]. [[Заслужений діяч мистецтв УРСР]] (1974).
'''Ві́ктор Миха́йлович Івано́в''' ({{ДН2|13|2|1909|31|1}}, [[Козятин]], [[Київська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС|18|6|1981}}, [[Київ]], [[УРСР]], [[СРСР]]) — [[СРСР|радянський]] український [[кінорежисер]], [[сценарист]], [[письменник]].
[[Заслужений діяч мистецтв УРСР]] (1974).

Лауреат [[Державна премія України імені Олександра Довженка|Державної премії України імені Олександра Довженка]] (1999, посмертно).


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився у м. [[Козятин]] [[Київська губернія|Київської губернії]]. У [[1936]] р. закінчив [[Всесоюзний державний інститут кінематографії]] (майстерня [[Сергій Ейзенштейн|Сергія Ейзенштейна]]).
Народився у м. [[Козятин]] [[Київська губернія|Київської губернії]]. У [[1936]] р. закінчив [[Всесоюзний державний інститут кінематографії]] [[Всеросійський державний інститут кінематографії|(ВДІК)]] (майстерня [[Сергій Ейзенштейн|Сергія Ейзенштейна]]).


Батько, Михайло Спиридонович, був військовим фельдшером, мама, Тетяна Андріївна&nbsp;— домогосподаркою. Під час епідемії холери у 1919&nbsp;р. батько, рятуючи хворих, сам заразився і помер, лишивши дружину з трьома дітьми. Щоб прогодуватися, Віктор у 13 років влаштувався працювати розсильним у відділі народної освіти.<ref name=":0">{{Cite web|url=https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/13/1909-narodyvsya-scenaryst-i-kinorezhyser-viktor-ivanov|title=1909, народився сценарист і кінорежисер Віктор Іванов|last=УІНП|website=УІНП|language=uk|access-date=2024-04-26}}</ref>
Батько, Михайло Спиридонович, був військовим фельдшером, мама, Тетяна Андріївна&nbsp;— домогосподаркою. Під час епідемії холери у 1919&nbsp;р. батько, рятуючи хворих, сам заразився і помер, лишивши дружину із трьома дітьми. Щоб допомогти сім’ї, Віктор у 13 років влаштувався працювати розсильним у відділ народної освіти.<ref name=":0">{{Cite web|url=https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/13/1909-narodyvsya-scenaryst-i-kinorezhyser-viktor-ivanov|title=1909, народився сценарист і кінорежисер Віктор Іванов|last=УІНП|website=УІНП|language=uk|access-date=2024-04-26}}</ref>


Закінчив Бердичівське ремісниче училище та Жмеринську профшколу. Пізніше у [[В'язьма (Липецька область)|В'язьмі]] отримав спеціальність помічника машиніста поїзда. У 1932&nbsp;р. молодого перспективного працівника направили до Московського інституту залізничного транспорту. Але він несподівано здав документи до Московського державного інституту кінематографії, вступивши на режисерське відділення, на курс кінорежисера [[Ейзенштейн Сергій Михайлович|Сергія Ейзенштейна]].<ref name=":0" />
Закінчив Бердичівське ремісниче училище та Жмеринську профшколу. У&nbsp;18&nbsp;років отримав посвідку на водіння паровозу. За направленням після навчання працював машиністом у Вязьмі. Був машиністом вантажного та пасажирського транспорту. У&nbsp;1932&nbsp;році молодому перспективному працівникові дали направлення до Московського хіміко-технологічного інституту, але він подав документи до [[Всеросійський державний інститут кінематографії|Всесоюзного державного інституту кінематографії]], вступивши на режисерське відділення, на курс кінорежисера [[Ейзенштейн Сергій Михайлович|Сергія Ейзенштейна]].<ref name=":0" /> Із всієї групи тих, хто хотів у ного навчатися, С.&nbsp;Ейзенштейн залишив двох&nbsp;– Віктора Іванова та [[Костянтин Піпінашвілі|Костянтина Піпінашвілі]], за умови, що вони здадуть екстерном програму другого курсу навчання.


Після закінчення [[ВДІК]]<nowiki/>у отримав направлення на роботу до Києва. Першу кінострічку про залізничників, де Віктор Іванов був автором сценарію та режисером, закрили із&nbsp;формулюванням «з тематичних міркувань».
Працював асистентом режисера на [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Київській кіностудії імені Довженка]]. Після початку [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] просився на фронт, але йому відмовляли. У 1942&nbsp;р. працівників кіностудії евакуювали до [[Ашгабат]]а.<ref name=":0" />


Працював асистентом режиссера, в т.&nbsp;ч. у [[Роом Абрам Матвійович|Абрама Роома]] ([[Ескадрилья № 5|«Ескадрилья №&nbsp;5»]], 1939), на[[Ескадрилья № 5|&nbsp;]][[Київська кіностудія|Київській кіностудії]] (з 1957 – [[кіностудія імені Олександра Довженка]]).
Добився відправки на фронт. Війну пройшов командиром взводу вогнеметників. Воював під Сталінградом, форсував Дніпро, Букринський плацдарм, брав участь у звільненні Києва. Був двічі поранений, важко контужений, комісований за станом здоров'я.<ref name=":0" />


Після початку [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] просився на фронт, але йому відмовляли.
У роботі на Київській кіностудії йому було відмовлено як інваліду, тому після закінчення війни працював на кіностудіях [[Свердловська кіностудія|Свердловська]], Вільнюса, Каунаса.<ref name=":0" />


У 1942&nbsp;р. працівників кіностудії евакуювали до [[Ашгабат]]а.<ref name=":0" />
⚫
З [[1950]]&nbsp;р.&nbsp;— режисер-постановник [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Київської кіностудії імені Довженка]], пропрацював там до самої смерті.<ref name=":0" />[[Файл:Могила Віктора Михайловича Іванова.jpg|thumb|right|150px|Могила Віктора Іванова, Байкове кладовище]]


Добився відправки на фронт добровольцем.<ref>[https://zn.ua/SOCIUM/istoriya_odnoy_otkrytki.html <nowiki>Ольга Жбанкова. Історія однієї листівки [фронтовий та життєвий шлях режисера Віктора Іванова] // Дзеркало тижня. 2003. 20 черв.</nowiki>]</ref> Війну пройшов командиром взводу вогнеметників. Одразу після завершення курсу навчання в[[Ескадрилья № 5|&nbsp;]]<nowiki/>училищі хімзахисту в [[Ташкент|Ташкенті]] опинився в самому горнилі війни — у Сталінграді. Саме за оборону Сталінграда Віктор Іванов отримав [[орден Червоної Зірки]]. Брав участь у звільненні Києва – у [[Форсування Дніпра (1943)|форсуванні Дніпра]] ([[Букринський плацдарм]]), території кіностудії та своєї вулиці – [[Перша Дачна|Першої Дачної]], на якій жив до війни.
⚫
Створив понад 10 кінофільмів, зокрема комедію «[[За двома зайцями (фільм)|За двома зайцями]]» (1961). Автор збірок для дітей «Наша Наташа» ([[1954]]), «Доріжка» ([[1958]]), збірки віршів «Доделки-переделки», «Попади», «Сатирический патруль» ([[1960]]).


Війну закінчив у [[Румунія в Другій світовій війні|Румунії]].
⚫
Був членом [[Національна спілка письменників України|Спілки письменників України]] (з [[1956]]&nbsp;р.) та [[Національна спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України]].


Був двічі поранений, важко контужений, комісований за станом здоров'я.<ref name=":0" />
⚫
Невістка&nbsp;— мистецтвознавиця [[Жбанкова Ольга Борисівна|Ольга Жбанкова]] (1943—2021)<ref>[https://zn.ua/SOCIUM/istoriya_odnoy_otkrytki.html История одной открытки]</ref>.


Після війни хотів повернутися на роботу на [[Київська кіностудія|Київську кіностудію]], але тодішнім керівництвом йому було відмовлено «як інваліду». Був вимушений поїхати з Києва. Працював на кіностудіях [[Свердловська кіностудія|Свердловська]] (начальник сценарного відділу), [[Каунас|Каунаса]] (начальник виробництва), [[Вільнюс|Вільнюса]] (начальник виробництва)<ref name=":0" />
⚫
Переживши два інфаркти,<ref name=":0" /> помер на 73-му році життя 18 червня 1981&nbsp;р. Похований разом з родиною на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка №&nbsp;33, {{Координати|50|25|3.08|N|30|30|4.98|E|scale:3000}}).

⚫
З [[1950]]&nbsp;р.&nbsp;— режисер-постановник [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Київської кіностудії]], де працював до самої смерті.<ref name=":0" />[[Файл:Могила Віктора Михайловича Іванова.jpg|thumb|right|150px|Могила Віктора Іванова, Байкове кладовище]]

Створив 13 кінофільмів, зокрема комедію «[[За двома зайцями (фільм)|За двома зайцями]]» (1961), яка за номером 17 увійшла до[[Ескадрилья № 5|&nbsp;]][[Список 100 найкращих фільмів в історії українського кіно|списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно]].

⚫
Автор книжок для дітей «Наша Наташа» ([[1954]]), «Доріжка» ([[1958]]), збірок «Доделки-переделки», «Попади», «Сатирический патруль» ([[1960]]), «Чіль» ([[1967]]), «Дружный дом» ([[1984]]).

⚫
Був членом [[Національна спілка письменників України|Спілки письменників України]] (з [[1956]]) та [[Національна спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України (з 1958)]].


Син&nbsp;— кінооператор [[Іванов Михайло Вікторович|Михайло Іванов]] (1939).

⚫
Невістка&nbsp;— мистецтвознавиця [[Жбанкова Ольга Борисівна|Ольга Жбанкова]] (1943—2021).

Переживши два інфаркти, помер на 73-му році життя 18 червня 1981&nbsp;року.

⚫
Похований разом із родиною на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка №&nbsp;33, {{Координати|50|25|3.08|N|30|30|4.98|E|scale:3000}}).


== Фільмографія ==
== Фільмографія ==
Поставив кінокартини:
{{стовпці|2}}
⚫
* «[[Пригоди з піджаком Тарапуньки]]» (1955),
⚫
* {{рік у кіно|1957}} : «[[Шельменко-денщик (фільм, 1957)|Шельменко-денщик]]»
* «[[Сто тисяч (фільм, 1958)|Сто тисяч]]» (1958),
⚫
* «[[Олекса Довбуш (фільм)|Олекса Довбуш]]» (1960, співавт. сцен.),
⚫
* «[[За двома зайцями (фільм)|За двома зайцями]]» (1961),
* «[[Ключі від неба (фільм)|Ключі від неба]]» (1965),
⚫
* «[[Непосиди (фільм, 1967)|Непосиди]]» (1968, у співавт. з [[Народицький Абрам Аронович|А. Народицьким]]),
⚫
* «[[Вулиця тринадцяти тополь]]» (1969, у співавт. з [[Народицький Абрам Аронович|А. Народицьким]]),
⚫
* «[[Веселі Жабокричі]]» (1973),
⚫
* «[[Ні пуху, ні пера (фільм)|Ні пуха, ні пера]]» (1975),
⚫
* «[[Співає Микола Кондратюк]]» (1977, т/ф),
⚫
* «[[Оглядини (фільм)|Оглядини]]» (1980),
⚫
* «[[Снігове весілля]]» (1981).
</div>


⚫
* [[Пригоди з піджаком Тарапуньки|«Пригоди з піджаком Тарапуньки»]] (1955)
Автор сценаріїв фільмів:
⚫
* [[Шельменко-денщик (фільм, 1957)|«Шельменко-денщик»]] (1957)
{{стовпці|2}}
* «[[За двома зайцями (фільм)|За двома зайцями]]» (1961),
* [[Сто тисяч (фільм, 1958)|«Сто тисяч»]] (1958)
⚫
* [[Олекса Довбуш (фільм)|«Олекса Довбуш»]] (1960, співавт. сцен.)
⚫
* «[[Рибки захотілось]]» (1963),
⚫
* [[За двома зайцями (фільм)|«За двома зайцями»]] (1961)
⚫
* «[[Бджоли і люди]]» (1963),
* «[[Непосиди (фільм, 1967)|Непосиди]]» (1967),
* [[Ключі від неба (фільм)|«Ключі від неба»]] (1965)
⚫
* [[Непосиди (фільм, 1967)|«Непосиди»]] (1968, у співавт. з [[Народицький Абрам Аронович|А. Народицьким]])
⚫
* «[[Здрастуй, Ральфе!]]» (новели «[[Чіп (фільм)|Чіп]]» і «[[Боцман (фільм)|Боцман]]») та ін.
⚫
* [[Вулиця тринадцяти тополь|«Вулиця тринадцяти тополь»]] (1969, у співавт. з [[Народицький Абрам Аронович|А. Народицьким]])
</div>
⚫
* [[Веселі Жабокричі|«Веселі Жабокричі»]] (1973)
⚫
* [[Ні пуху, ні пера (фільм)|«Ні пуха, ні пера»]] (1975)
⚫
* «Співає [[Кондратюк Микола Кіндратович|Микола Кондратюк»]] (1977, т/ф)
⚫
* [[Оглядини (фільм)|«Оглядини»]] (1980)
⚫
* [[Снігове весілля|«Снігове весілля»]] (1981)

'''Сценарист:'''

* [[За двома зайцями (фільм)|«За двома зайцями»]] (1961)
⚫
* [[Рибки захотілось|«Рибки захотілось»]] (1963)
⚫
* «Бджоли і люди» (1963)
* [[Непосиди (фільм, 1967)|«Непосиди»]] (1967)
⚫
* [[Здрастуй, Ральфе!|«Здрастуй, Ральфе!»]] (новели [[Чіп (фільм)|«Чіп»]] і [[Боцман (фільм)|«Боцман»]])


== Пам'ять ==
== Пам'ять ==
Рядок 80: Рядок 98:
|Файл:Експ. В.М. Іванова в істмузеї Козятина .jpg|Експозиція, присвячена кінорежисеру, в [[Музей історії Козятина|історичному музеї]] Козятина
|Файл:Експ. В.М. Іванова в істмузеї Козятина .jpg|Експозиція, присвячена кінорежисеру, в [[Музей історії Козятина|історичному музеї]] Козятина
}}
}}
* [[23 серпня]] [[1999]] року в Києві встановлено паркову скульптуру героям фільму «За двома зайцями» Проні Прокопівні ([[Криницина Маргарита Василівна|Маргарита Криницина]]) та Голохвостому ([[Борисов Олег Іванович|Олег Борисов]]).
* [[23 серпня]] [[1999]] року в Києві встановлено паркову скульптуру героям фільму «За двома зайцями» Проні Прокопівні [[Криницина Маргарита Василівна|(Маргарита Криницина]]) та Голохвостому ([[Борисов Олег Іванович|Олег Борисов]]).
* У рідному місті Віктора Іванова&nbsp;— Козятині&nbsp;— на будинку, у якому народився режисер, встановлено меморіальну дошку, а в [[Музей історії Козятина|міському історичному музеї]] створено окрему меморіальну експозицію, присвячену кіномитцю.
* У рідному місті Віктора Іванова&nbsp;— Козятині&nbsp;— на будинку, в якому народився режисер, встановлено меморіальну дошку, а[[Ескадрилья № 5|&nbsp;]]<nowiki/>в[[Ескадрилья № 5|&nbsp;]][[Музей історії Козятина|міському історичному музеї]] створено окрему меморіальну експозицію, присвячену кіномитцю.


== Нагороди ==
== Нагороди ==
* Нагороджений [[Орден Червоної Зірки|орденом Червоної зірки]], медалями
* Нагороджений [[Орден Червоної Зірки|орденом Червоної зірки]], [[Медаль «За оборону Сталінграда»|медалями «За оборону Сталінграда»]], [[Медаль «За відвагу»|«За відвагу»]]
* [[Заслужений діяч мистецтв УРСР]] ([[1974]])
* [[Заслужений діяч мистецтв УРСР]] ([[1974]])
* Лауреат [[Державна премія України імені Олександра Довженка|Державної премії України ім. О. Довженка]] (1999&nbsp;р., посмертно)
* Лауреат [[Державна премія України імені Олександра Довженка|Державної премії України ім. О. Довженка]] ([[1999]], посмертно)


== Примітки ==
== Примітки ==

Поточна версія на 18:20, 10 жовтня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.
Віктор Михайлович Іванов
Народився31 січня (13 лютого) 1909
Козятин, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер18 червня 1981(1981-06-18)[1] (72 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністькінорежисер, сценарист
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
ЧленствоНаціональна спілка письменників України і Національна спілка кінематографістів України
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
НагородиОрден Червоної Зірки
Премії
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка
 Заслужений діяч мистецтв УРСР — 1974
CMNS: Іванов Віктор Михайлович у Вікісховищі

Ві́ктор Миха́йлович Івано́в (31 січня [13 лютого] 1909(19090213), Козятин, Київська губернія, Російська імперія — 18 червня 1981, Київ, УРСР, СРСР) — радянський український кінорежисер, сценарист, письменник.

Заслужений діяч мистецтв УРСР (1974).

Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1999, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у м. Козятин Київської губернії. У 1936 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВДІК) (майстерня Сергія Ейзенштейна).

Батько, Михайло Спиридонович, був військовим фельдшером, мама, Тетяна Андріївна — домогосподаркою. Під час епідемії холери у 1919 р. батько, рятуючи хворих, сам заразився і помер, лишивши дружину із трьома дітьми. Щоб допомогти сім’ї, Віктор у 13 років влаштувався працювати розсильним у відділ народної освіти.[2]

Закінчив Бердичівське ремісниче училище та Жмеринську профшколу. У 18 років отримав посвідку на водіння паровозу. За направленням після навчання працював машиністом у Вязьмі. Був машиністом вантажного та пасажирського транспорту. У 1932 році молодому перспективному працівникові дали направлення до Московського хіміко-технологічного інституту, але він подав документи до Всесоюзного державного інституту кінематографії, вступивши на режисерське відділення, на курс кінорежисера Сергія Ейзенштейна.[2] Із всієї групи тих, хто хотів у ного навчатися, С. Ейзенштейн залишив двох – Віктора Іванова та Костянтина Піпінашвілі, за умови, що вони здадуть екстерном програму другого курсу навчання.

Після закінчення ВДІКу отримав направлення на роботу до Києва. Першу кінострічку про залізничників, де Віктор Іванов був автором сценарію та режисером, закрили із формулюванням «з тематичних міркувань».

Працював асистентом режиссера, в т. ч. у Абрама Роома («Ескадрилья № 5», 1939), на Київській кіностудії (з 1957 – кіностудія імені Олександра Довженка).

Після початку німецько-радянської війни просився на фронт, але йому відмовляли.

У 1942 р. працівників кіностудії евакуювали до Ашгабата.[2]

Добився відправки на фронт добровольцем.[3] Війну пройшов командиром взводу вогнеметників. Одразу після завершення курсу навчання в училищі хімзахисту в Ташкенті опинився в самому горнилі війни — у Сталінграді. Саме за оборону Сталінграда Віктор Іванов отримав орден Червоної Зірки. Брав участь у звільненні Києва – у форсуванні Дніпра (Букринський плацдарм), території кіностудії та своєї вулиці – Першої Дачної, на якій жив до війни.

Війну закінчив у Румунії.

Був двічі поранений, важко контужений, комісований за станом здоров'я.[2]

Після війни хотів повернутися на роботу на Київську кіностудію, але тодішнім керівництвом йому було відмовлено «як інваліду». Був вимушений поїхати з Києва. Працював на кіностудіях Свердловська (начальник сценарного відділу), Каунаса (начальник виробництва), Вільнюса (начальник виробництва)[2]

З 1950 р. — режисер-постановник Київської кіностудії, де працював до самої смерті.[2]

Могила Віктора Іванова, Байкове кладовище

Створив 13 кінофільмів, зокрема комедію «За двома зайцями» (1961), яка за номером 17 увійшла до списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Автор книжок для дітей «Наша Наташа» (1954), «Доріжка» (1958), збірок «Доделки-переделки», «Попади», «Сатирический патруль» (1960), «Чіль» (1967), «Дружный дом» (1984).

Був членом Спілки письменників України (з 1956) та Спілки кінематографістів України (з 1958).


Син — кінооператор Михайло Іванов (1939).

Невістка — мистецтвознавиця Ольга Жбанкова (1943—2021).

Переживши два інфаркти, помер на 73-му році життя 18 червня 1981 року.

Похований разом із родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′3.08″ пн. ш. 30°30′4.98″ сх. д. / 50.4175222° пн. ш. 30.5013833° сх. д. / 50.4175222; 30.5013833).

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Сценарист:

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Вшанування пам'яті Віктора Іванова
Меморіальна дошка в Києві, встановлена на адміністративному корпусі кіностудії імені Олександра Довженка
Меморіальна дошка в Києві, встановлена на адміністративному корпусі кіностудії імені Олександра Довженка 
Меморіальна дошка в Козятині
Меморіальна дошка в Козятині 
Експозиція, присвячена кінорежисеру, в історичному музеї Козятина
Експозиція, присвячена кінорежисеру, в історичному музеї Козятина 
  • 23 серпня 1999 року в Києві встановлено паркову скульптуру героям фільму «За двома зайцями» Проні Прокопівні (Маргарита Криницина) та Голохвостому (Олег Борисов).
  • У рідному місті Віктора Іванова — Козятині — на будинку, в якому народився режисер, встановлено меморіальну дошку, а в міському історичному музеї створено окрему меморіальну експозицію, присвячену кіномитцю.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е УІНП. 1909, народився сценарист і кінорежисер Віктор Іванов. УІНП (укр.). Процитовано 26 квітня 2024.
  3. ↑ Ольга Жбанкова. Історія однієї листівки [фронтовий та життєвий шлях режисера Віктора Іванова] // Дзеркало тижня. 2003. 20 черв.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванов_Віктор_Михайлович&oldid=43662067