Завгородній Юрій Степанович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 20:29, 8 лютого 2015

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Завгородній.

Юрій Степанович Завгородній (народився 14 липня 1940(19400714) в селі Семенівка Криничанського району, Дніпропетровської області — помер 30 серпня 2012) — український поет, прозаїк, перекладач. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

Життєпис

Дитячі й шкільні роки минули в російській глибинці «на землях давніх вольностей Господина Великого Новгорода».

Закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут (1962), професійний інженер-будівельник.

Після публікації добірки Юрія Завгороднього в альманасі «Вітрила-69» і до 1989 року твори Юрія Завгороднього не приймалися в Україні до друку, він виїхав з України. В ці роки він працював на будівництві електростанцій у Латвії та на Крайній Півночі в Росії. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС — з 1989 року займався післяаварійними роботами у самому серці Чорнобильської зони. Працював начальником управління в Міненерго України.

Творчість

Друкуватися почав у студентській багатотиражці з 1958. 1959-го поетична добірка опублікована у дніпропетровській обласній молодіжній газеті «Прапор юності». З 1969, після добірки в альманасі «Вітрила-69» і до 1989 твори Юрія Завгороднього не приймалися в Україні до друку з політичних міркувань тодішнього режиму. В Латвії захопився перекладами з латвійських поетів, які час від часу з'являлися в Україні друком у часописах або в поетичних альманахах.

Автор поетичних книжок:

«Тече між пальцями пісок» (1993, «Український письменник»),
«Поміж вчора і завтра» (1994, «Український письменник», «Вир»),
«На часі проща» (1995, «Український письменник»),
«Прочинене в часі вічко» (1996, «Український письменник»),
«На зламі часів» (1998, «Живиця»),
«Не в'яне полум'я свічі» (2000, «Дніпро»),
«Озирнутися перед порогом» (2002, «Гранослов»),
«Правда і віра» (2004, «Неопалима купина»),
«На круги своя» (2007, «Задруга»),
«Попелище дикого степу» (2009, «Задруга»).^[1]

Автор прозових книжок:

«Злам» — роман в новелах (Двічі: 1999, «Живиця»; 2001, «Кальварія»);
«За що?..» — роман пригод (2003, «Юніверс»),
«Йду проти себе» — роман в новелах (2004, «Кальварія»),
"Задовгий день «Ч» — роман-спогад про наслідки Чорнобильської катастрофи (2005, «Кальварія»).
«Відлуння зі схрону» — пригодницький роман з циклу «Ошукані шукачі скарбів», в журналі «Сучасність» (2006)
«Не заглядай до прірви» — пригодницький роман з циклу «Ошукані шукачі скарбів», в журналі «Сучасність» (2007)
«Дим димок» — детективна повість (2012).
«Етноглобалізм (чи легко сьогодні почуватися українцем?» — книжка есеїстики

В перекладах з латиської:

збірка поезій Кнутса Скуєнієкса «Насіння в снігу» (1994, «Український письменник»),
50 поетів Латвії в авторській антолоґії «З латвійського берега» (1999, Поліграфічний центр КДУ ім. Тараса Шевченка),
роман-есей Яніса Петерса «Раймондс Паулс» (2005, «Кальварія»);

В перекладі Юрія Завгороднього з польської вийшла поетична збірка Казімежа Бурната «Вивернути час на ліву сторону» (2008, «Задруга»).

В різних часописах друкувалися переклади окремих авторів з білоруської, латиської, польської та словацької мов.

Вірші та короткі прозові речі друкувалися: в Бельгії, Білорусії, Латвії, Литві, Македонії, Німеччині, Польші, Росії, Словаччині, Франції.

Останньою прижиттєво виданою книгою Юрія Завгороднього стала детективна повість «Дим-димок».^[2]

Пам'ять

Польський поет Казімеж Бурнат присвятив пам'яті Юрія Завгороднього вірш «Безмежний Всесвіт».^[3]

Відзнаки

Лауреат літературних премій Павла Тичини (2002), Володимира Сосюри (1993) та Олеся Гончара (2007), міжнародної премії імені Івана Кошелівця (2003).

Латвійською республікою відзначений за особистий вклад в народну дипломатію (2000) та за перекладацьку діяльність (2008).

Примітки

↑ http://litakcent.com/2010/01/15/jurij-zavhorodnij-popelysche-dykoho-stepu/
↑ Помер прозаїк та перекладач Юрій Завгородній. Новини на УНН
↑ Поезія Казімежа Бурната у перекладі на українську. Мистецький портал «Жінка–УКРАЇНКА». «Безмежний Всесвіт», з польської переклав Володимир Гарматюк.

Посилання

Література

Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. Сторінка 164

[1] ttp://litakcent.com/2010/01/15/jurij-zavhorodnij-popelysche-dykoho-stepu/

[2] Помер прозаїк та перекладач Юрій Завгородній. Новини на УНН

[3] Поезія Казімежа Бурната у перекладі на українську. Мистецький портал «Жінка–УКРАЇНКА». «Безмежний Всесвіт», з польської переклав Володимир Гарматюк.

[1]

[2]

[3]

@@ Рядок 24: / Рядок 24: @@
 * «На круги своя» (2007, «Задруга»),
 * «Попелище дикого степу» (2009, «Задруга»).<ref>http://litakcent.com/2010/01/15/jurij-zavhorodnij-popelysche-dykoho-stepu/</ref>
 Автор прозових книжок:
-* «Злам» (Двічі: 1999, «Живиця»; 2001, «Кальварія»);
+* «Злам»&nbsp;— роман в новелах (Двічі: 1999, «Живиця»; 2001, «Кальварія»);
-* «За що?..» (2003, «Юніверс»),
+* «За що?..»&nbsp;— роман пригод (2003, «Юніверс»),
-* «Йду проти себе» (2004, «Кальварія»),
+* «Йду проти себе»&nbsp;— роман в новелах (2004, «Кальварія»),
-* "Задовгий день «Ч» (2005, «Кальварія»).
+* "Задовгий день «Ч»&nbsp;— роман-спогад про наслідки Чорнобильської катастрофи (2005, «Кальварія»).
+* «Відлуння зі схрону»&nbsp;— пригодницький роман з циклу «Ошукані шукачі скарбів», в журналі «Сучасність» (2006)
-* «Відлуння зв схрону»
+* «Не заглядай до прірви»&nbsp;— пригодницький роман з циклу «Ошукані шукачі скарбів», в журналі «Сучасність» (2007)
+* «Дим димок»&nbsp;— детективна повість (2012).
+* «Етноглобалізм (чи легко сьогодні почуватися українцем?»&nbsp;— книжка есеїстики
 В перекладах з латиської:
 * збірка поезій Кнутса Скуєнієкса «Насіння в снігу» (1994, «Український письменник»),