Перейти до вмісту

Орден Андрія Первозванного: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ZéroBot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: ro:Ordinul Sfântului Andrei
IvanBot (обговорення | внесок)
м суміш розкладок, replaced: ХII] → XII]
Рядок 30: Рядок 30:
Як нагорода займав найвищу сходинку в системі російських нагород. Мав знак ордена який носився на [[Андріївська стрічка|широкій блакитній стрічці]] через праве плече, а в урочистих випадках — на орденському ланцюгу на грудях, а також зірку ордена. Девіз — «За віру і вірність». Нагороджені орденом іменувалися кавалерами ордена (корпорації) Андрія Первозванного. Одночасно кавалерами ордена серед російських підданих могли бути не більше 12 осіб, а разом з іноземцями їх кількість не повинна перевищувати 24 особи. Статут Ордена Андрія Первозванного офіційно затверджено [[імператор]]ом [[Павло I (російський імператор)|Павлом I]] [[5 квітня]] [[1797]] року.
Як нагорода займав найвищу сходинку в системі російських нагород. Мав знак ордена який носився на [[Андріївська стрічка|широкій блакитній стрічці]] через праве плече, а в урочистих випадках — на орденському ланцюгу на грудях, а також зірку ордена. Девіз — «За віру і вірність». Нагороджені орденом іменувалися кавалерами ордена (корпорації) Андрія Первозванного. Одночасно кавалерами ордена серед російських підданих могли бути не більше 12 осіб, а разом з іноземцями їх кількість не повинна перевищувати 24 особи. Статут Ордена Андрія Первозванного офіційно затверджено [[імператор]]ом [[Павло I (російський імператор)|Павлом I]] [[5 квітня]] [[1797]] року.


Першим кавалером ордена став [[Головін Федір Олексійович|Ф. Головін]] — [[адмірал]] російського флоту. Другим кавалером ордена був [[гетьман]] [[Лівобережна Україна|Лівобережної України]] [[Іван Мазепа]]. Після звістки про перехід Мазепи на бік [[Карл XII|Карла ХII]] за наказом Петра I здійснено символічне позбавлення орденських відзнак манекена, що зображав Мазепу.
Першим кавалером ордена став [[Головін Федір Олексійович|Ф. Головін]] — [[адмірал]] російського флоту. Другим кавалером ордена був [[гетьман]] [[Лівобережна Україна|Лівобережної України]] [[Іван Мазепа]]. Після звістки про перехід Мазепи на бік [[Карл XII|Карла XII]] за наказом Петра I здійснено символічне позбавлення орденських відзнак манекена, що зображав Мазепу.


Від [[1699]] до [[1916]] року орденом Андрія Первозванного нагороджено близько 870 осіб. Серед них — відомі полководці та державні діячі [[Багратіон Петро Іванович|П. Багратіон]], [[Михайло Кутузов|М. Кутузов]], [[Григорій Потьомкін|Г. Потьомкін]], [[Румянцев-Задунайський Петро Олександрович|П. Румянцев-Задунайський]], [[Олександр Суворов|О. Суворов]], [[Наполеон I]], принц [[Віктор Амадей фон Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Хойм|В.-А. Ангальт-Бернбург]], [[герцог]] [[Артур Веллслі|А. Веллінгтон]] та інші.
Від [[1699]] до [[1916]] року орденом Андрія Первозванного нагороджено близько 870 осіб. Серед них — відомі полководці та державні діячі [[Багратіон Петро Іванович|П. Багратіон]], [[Михайло Кутузов|М. Кутузов]], [[Григорій Потьомкін|Г. Потьомкін]], [[Румянцев-Задунайський Петро Олександрович|П. Румянцев-Задунайський]], [[Олександр Суворов|О. Суворов]], [[Наполеон I]], принц [[Віктор Амадей фон Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Хойм|В.-А. Ангальт-Бернбург]], [[герцог]] [[Артур Веллслі|А. Веллінгтон]] та інші.

Версія за 17:04, 21 грудня 2012

Це стаття про орден Російської імперії. Про державну нагороду Російської Федерації див.: Орден Святого апостола Андрія Первозванного (Російська Федерація).
Орден святого апостола Андрія Первозванного
Орден Святого апостола Андрея Первозванного
Девіз «За віру і вірність»
Країна Російська імперія
Тип орден
На честь: Андрій Первозваний
Нагородження
Засновано: 1698 рік
Перше: Головін Федір Олексійович
Нагороджено: близько 870 осіб
Нагороджені:
Категорія:Кавалери ордена Андрія Первозванного (569)
Черговість

CMNS: Орден Андрія Первозванного у Вікісховищі

Орден святого апостола Андрія Первозванного — нагорода і орденська корпорація в Російській імперії, заснована Петром I в 1698 році.

Правила одягання ордена

Як нагорода займав найвищу сходинку в системі російських нагород. Мав знак ордена який носився на широкій блакитній стрічці через праве плече, а в урочистих випадках — на орденському ланцюгу на грудях, а також зірку ордена. Девіз — «За віру і вірність». Нагороджені орденом іменувалися кавалерами ордена (корпорації) Андрія Первозванного. Одночасно кавалерами ордена серед російських підданих могли бути не більше 12 осіб, а разом з іноземцями їх кількість не повинна перевищувати 24 особи. Статут Ордена Андрія Первозванного офіційно затверджено імператором Павлом I 5 квітня 1797 року.

Першим кавалером ордена став Ф. Головін — адмірал російського флоту. Другим кавалером ордена був гетьман Лівобережної України Іван Мазепа. Після звістки про перехід Мазепи на бік Карла XII за наказом Петра I здійснено символічне позбавлення орденських відзнак манекена, що зображав Мазепу.

Від 1699 до 1916 року орденом Андрія Первозванного нагороджено близько 870 осіб. Серед них — відомі полководці та державні діячі П. Багратіон, М. Кутузов, Г. Потьомкін, П. Румянцев-Задунайський, О. Суворов, Наполеон I, принц В.-А. Ангальт-Бернбург, герцог А. Веллінгтон та інші.

Від 1740 року орденом Андрія Первозванного нагороджувалися всі новонароджені немовлята чоловічої статі в імператорській династії. Від 18 століття нагороджений орденом Андрія Первозванного автоматично ставав кавалером ордена Олександра Невського, орденів Білого Орла, Анни І-го ступеня, Станіслава І-го ступеня та отримував відзнаки цих орденів.

Ордену належав собор святого Андрія Первозванного у Санкт-Петербурзі. Свято ордена Андрія Первозванного — 30 листопада.

У дореволюційній Росії знаки ордена Андрія Первозванного стали частиною військової символіки. Після Лютневої революції 1917 року Тимчасовий уряд залишив орден Андрія Первозванного у системі нагород Росії, але нагородження ним з 1917 року не відбувалося.

Література

  • Исторический очерк российских орденов и сборник основных орденских статутов. СПб., 1891; Русские награды XVIII — начала ХХ в. М., 1977.