Оборона Відня

Оборона Відня
Війна Священної ліги
«Битва під Віднем», (1863) Юзеф Брандт, музей Війська польського у Варшаві
Дата: 12 вересня 1683 Місце: Відень Результат: перемога військ Священної ліги
Сторони
Річ Посполита Священна Римська Імперія Саксонія Баварія Запорозькі козаки	Османська імперія
Командувачі
Ян Собеський Карл Лотаринзький	Кара-Мустафа
Військові сили
74 тисячі	100 тисяч
Втрати
близько 1500 вбитими 2500 пораненими	10 тисяч забитими 5 тисяч пораненими

Оборона Відня (Віденська відсіч, Віденська битва) — розгром під Віднем османського війська візиря Кари-Мустафи об'єднаними польсько-австрійсько-німецькими військами під проводом Яна III Собєського 12 вересня 1683 року, внаслідок якого було знято турецьку облогу габсбурзької столиці. Перша велика битва Війни «Священної ліги».

Передумови

1 квітня 1683 року цісар Священної Римської імперії Леопольд I уклав з польським королем Яном III Собєським військовий союз проти Османської імперії. Згідно з ним, у разі небезпеки для якої-небудь із столиць союзників (Відня або Кракова) друга сторона мала прийти з допомогою.

15 липня того ж року величезна (за різними оцінками, 90-140-тисячна) турецька армія облягла Відень.

Оборона Відня, очолювана графом Штарембергом, тривала протягом липня і серпня 1683 року. Сили оборонців танули (з початкових 18 тисяч до неповних 5 тисяч), у місті панував голод і хвороби.

29 липня, не дочекавшись підходу литовських полків, Собєський поспішно вирушив із Кракова на допомогу союзникам з 27 тисячами коронних військ.

Розгром турецької армії

3 вересня польські війська з'єдналися на березі Дунаю з австро-німецькими загонами, і Собєський прийняв на себе команду над об'єднаним 67-тисячним військом.

Файл:1683d.JPG

Мапа битви під Віднем 1683 р.

6-8 вересня союзники форсували Дунай, після чого австро-німецькі війська, очолювані князем Лотарінгським, почали бойові дії проти турків на лівому флангу (з наміром відтягнути на себе значні сили ворога), а тим часом поляки на чолі з Яном Собєським здійснили дводенний прихований марш на правий фланг через важкопрохідні пагорби Віденського лісу.

Головна битва відбулася 12 вересня. Впевнені у своїй значній перевазі, турки не зміцнили, як належить, свого табору і, коли з гущавини Віденського лісу їм у тил несподівано вдарила польська кіннота, османські війська не довго чинили опір і панічно побігли. Облогу Відня було знято, турецький табір з величезною кількістю зброї та військових припасів опинився в руках союзників.

Турки втратили 10 тисяч забитими і 5 тисяч пораненими, союзники - близько 1500 вбитими та 2500 пораненими. Ян Собєський відправив у подарунок Папі Римському Іннокентію XI зелений прапор пророка, захоплений в османському таборі, а до Кракова відіслав 400 возів з трофеями, частину яких можна досі побачити у королівському замку Вавель.

Участь запорізьких козаків у поході Собеського

Файл:1683b.JPG

Похід Собеського проти турків у 1683 році

Багато дослідників старшого покоління стверджували, що в поході Яна Собєського під Відень 1683 року брало участь близько 5000 українських козаків (в інших подаються 15-20 тисяч). Сучасні спеціальні студії цього історичного епізоду показують, що в авангарді польського війська у битві за Відень брали участь 150 українських козаків під командуванням полковника П.Апостола-Щуровського..

Безпосереднім учасником оборони Відня був єпископ Йосип Шумлянський, який згодом написав «Думу про битву з турками під Віднем». В цьому творі він дорікає лівобережному гетьману Самойловичу, що той не дозволив лівобережним козакам взяти участь у поході і тим самим позбавив козаків великої військової слави. Вважається, що гетьман І. Самойлович заборонив лівобережним козакам йти на оборону Відня.

Після перемоги під Віднем військо Яна Собєського і князя Лотарингського вирушило визволяти від турків територію Угорщини. На цьому етапі до нього (разом з литовським військом, яке нарешті долучилося до коронного війська під Братіславою (Пресбургом) й Сечанами) приєдналися українські козацькі полки Я.Ворони, М.Булиги, та В.Іскрицького. Всього козаків було 3700 чоловік. На те, щоб їх найняти, було витрачено 277 402 злотих, із якої суми 182 тисячі субсидував Папа Римський, 95 з половиною тисячі сам король. Крім цього, було видано козакам сукно. Полками предводительствовали — Степан Куницький, Василь Іскрицький (Іскра?), Семен Корсунець, Яків Ворона, Адам Зеленецький, Заленський, Булукбаша, Олександр Барабаш, Максим Булига, Криштоф Лячинський, Казимир Санецький, Трофим Кохан і Ян Кобилян. У цьому переліку також називається Семен Палій. Козаки взяли участь у важкій та кровопролитній битві під Парканами.

Після програшу цієї битви та здачі Естергома візира Кара-Мустафу за наказом султана на знак покари задушили зеленим шнурком.

"Віденська відсіч" назавжди поклала край турецькій експансії вглиб Європи.

Склад союзної армії Священної Римської імперії та Польщі

7-8 вересня 1683 поблизу Тульна (нині Австрія) складалась з:

Стяг Священної Римської імперії

Загони	Піхота	Кавалерія	Стрільці	Разом
Цісарські	8.100	12.900	70	21.000
Саксонські	7.000	2.000	16	9.000
Баварські	7.500	3.000	26	10.500
Південних німецьких князівств	7.000	2.500	12	9.500
Польські	10.000	14.000	28	24.000
Разом	30.600	34.400	152	74.000

Цікаві факти

Цю битву називають ще й "кавовою битвою". Історія склалася таким чином: задля того, щоб передати листа-прохання про допомогу австрійському імператору Леопольду І та князю Лотаринзькому Карлу, було відправлено та замасковано під турка віденця Юрія-Франца Кульчицького, який володів турецькою мовою і знав їхні звичаї. Необхідність такої операції була зумовлена катастрофічним положенням Відня, який штурмувала турецька артилерія. Отож Кульчицький разом із товаришем Михайловичем подався прямо в лігво ворога — турецький табір. Загалом, операція вдалася: Кульчицький дійшов до свого місця призначення, допомогу було надано, втім не в цьому суть історії. "В нагороду" віденський уряд вирішив віддати Кульчицькому 300 мішків кави, що привезли з собою турки. Кульчицький вирішив заробити бодай якусь копійчину, продаючи каву, проте віденці цього, ще нового, для себе напою не сприймали. Втім, пройшов час. Кульчицький відкрив кав'ярню, яка згодом стала центром віденської еліти: пройшов час і Відень виправдав своє сьогоднішнє звання Столиці Кави. Таким чином він заробив величезні гроші і зробив вагомий внесок в світовий розвиток — розповсюдив каву. До речі, сам Кульчицький за походженням є українцем — вихідцем із села Кульчиці-Шляхетські на Львівщині.

Література

• Мональди Р., Сорти Ф. Imprimatur: В печать. — Исторический детектив. — М. : АСТ, 2006. — ISBN 5-17-0333234-3.
• Малик В. Шёлковый шнурок. — М. : Детлит, 1985.
• Новиков А. Д. История Турции. — Л., 1963.
• Подхородецкий Л. Вена, 1683. — М. : АСТ, 2002.
• Пименов Н. Описание Чёрного моря и Татарии, составил доминиканец Эмиддио Дортелли Д'Асколи, префект Каффы, Татарии и проч. 1634. — Записки Одесского общества истории и древностей, 1902. — Т. 24.

Примітки

• Чухліб Т. Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500 - 1700 рр. - К.,2010.
• Радослав Сікора, Гусари під Віднем 1683 [Husaria pod Wiedniem 1683], Видавничий інститут ERICA, Варшава 2012.
• Радослав Сікора: З історії польських крилатих гусарів. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN: 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.

Ресурси Інтернет

• Тарас Чухліб "Брати по крові"
• Йосип Шумлянський. ДУМА З 1686 РОКУ