Мандат

Мандат (лат. mandatum — доручення) — юридичне відношення представництва, а також документ, що засвідчує законність цього представництва.

Мандат депутата (депутатський мандат) — це строкове уповноваження особи (мандатарія) на здійснення представницької влади в об'ємі, делегованому сувереном влади — народом (мандатором), підтверджений фактом обрання депутата на відповідну посаду.

Депутатський мандат може бути вільним, імперативним, або змішаним вільно-імперативним в різних пропорціях.

Сучасні позиції щодо імперативного («залежного») мандата виглядають так:

1. депутат вважається представником тієї частини населення (територіальної громади), яка безпосередньо обрала його до ради;
2. депутат здійснює свої повноваження в умовах відсутності реального парламентаризму, без відриву від основного місця роботи, на громадських засадах, почасти не отримуючи винагороди від держави;
3. депутат зобов'язаний періодично звітувати перед своїми виборцями, які можуть давати йому накази;
4. виборці можуть відкликати депутата.

Вільний (загальнодержавний представницький) мандат - тип депутатського мандату, при якому депутат парламенту вважається представником усього народу, а не виборців конкретного округу. У своїй діяльності він не пов’язаний ніяким наказом і не може бути достроково відкликаний виборцями. Загальнонаціональний характер мандата депутата парламенту майже завжди фіксується в конституціях. Наприклад, у конституції Італії зазначено: “Кожний член парламенту представляє націю і виконує свої функції без зобов’язуючого мандата”. Близькі за змістом положення можна знайти і в конституціях інших держав. Разом з тим іноді в конституційних текстах характер мандату депутата прямо не визначається. Як приклад можна навести Конституцію України. Антиподом вільного мандата виступає імперативний мандат.

Вільний мандат депутатів характеризується наступним чином:

1. народний депутат вважається представником усього народу;
2. народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі, його трудовий статус подібний до статусу державних службовців;
3. депутат звітує перед виборцями за своїм бажанням. Звітування про діяльність фактично може бути підмінено саморекламою, «піаром»;
4. виборці фактично позбавлені важелів упливу на обранця.

З поняттям мандату тісно пов'язане питання несумісності депутатського мандату з певними видами діяльності.

Див. також

• Представництво
• Парламентаризм
• Парламентські привілеї
• Імперативний мандат
• Каденція (політика)
• Мандат Ліги Націй
• Мандат (Литовські Статути)

Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія.- 2005 Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.- Львів: Тріада плюс.- 2004. Обушний М. І., Примуш М.В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей.- 2006== Посилання ==

• Значення слова Мандат
• Дивидендный мандат
• Мандат / Яндекс. Словари › Конституционное право РФ, 2002