Ломиковський Василь Якович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
дата
Рядок 1: Рядок 1:
{{Othernames|Ломиковський (прізвище){{!}}Ломиковський}}
{{Othernames|Ломиковський (прізвище){{!}}Ломиковський}}
'''Васи́ль Якович Ломико́вський''' ([[1778]] чи 15 січня [[1777]]–[[1845]]) — історик, етнограф, лісовод та агроном, родом з Полтавщини, дворянин.
'''Васи́ль Якович Ломико́вський''' ([[1778]] чи 15 (26) січня [[1777]]–[[1845]]) — історик, етнограф, лісовод та агроном, родом з Полтавщини, дворянин.


Нащадок генерального обозного [[Іван Васильович Ломиковський| Івана Ломиковського]], прихильника гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]. Праправнук гетьмана [[Данило Апостол| Данила Апостола]].
Нащадок генерального обозного [[Іван Васильович Ломиковський| Івана Ломиковського]], прихильника гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]. Праправнук гетьмана [[Данило Апостол| Данила Апостола]].

Версія за 23:25, 25 січня 2018

Васи́ль Якович Ломико́вський (1778 чи 15 (26) січня 17771845) — історик, етнограф, лісовод та агроном, родом з Полтавщини, дворянин.

Нащадок генерального обозного Івана Ломиковського, прихильника гетьмана Івана Мазепи. Праправнук гетьмана Данила Апостола.

Життєпис

Закінчив Шляхетський кадетський корпус в Москві. Потім служив на військовій службі. На початку ХІХ століття вийшов у відставку в чині штабс-капітана і в 1809 оселився в своєму миргородському хуторі Трудолюбі Полтавської губернії.

Приятель Василя Васильовича Капніста, Івана Романовича Мартоса та інших.

Посідав поважне місце в масонських колах України.

Помер бездітним в 1845.

Етнограф

Був відомим дослідником української старовини. Займався збиранням рукописних українських літописів, книг, різного роду актів. Є автором:

  • однієї з перших збірок українських дум («Запись малороссийских дум», 18031805),
  • книги «О Малороссии. О древних обычаях малороссийских, о чинах и должностях, о службе воинской и гражданской, о чинах и должностях по алфавиту» (1808).

У сліпого кобзаря-сліпця Івана (кін. ХVІІІ — поч. ХІХ ст..) в 1805 Василь Ломиковський записав 13 дум і 3 пісні («Дворянська жона», «Чечітка», «Попадя»).[1][2]

Також збирав «Запасы для малороссийской истории», але перешкодою в цьому стало його знайомство з І. Р. Мартосом, котрий захопив його містикою. Рукописи Ломиковського збережені О. М. Лазаревським та передані ним до бібліотеки Київського університету.

Лісовод

Вніс значний вклад в області розведення лісових і садових дерев, що було основним його заняттям під час життя на хуторі. В 1837 опублікував підсумки своїх праць у вигляді практичного керівництва під назвою «Разведение леса в сельце Трудолюбе», за що отримав золоту медаль від «Товариства для заохочення лісового господарства».

Примітки

  1. Рукописний збірник «Повести малороссийские число 16. Списаны из уст слепца Ивана, лучшего рапсодия, которого застал я в Малороссии в начале ХIХ века». Кирдан, Омельченко, 1980, — С. 7.
  2. Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 95

Джерела