Ломиковський Василь Якович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
→Джерела та література: стиль |
дата |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Othernames|Ломиковський (прізвище){{!}}Ломиковський}} |
{{Othernames|Ломиковський (прізвище){{!}}Ломиковський}} |
||
'''Васи́ль Якович Ломико́вський''' ([[1778]] чи 15 січня [[1777]]–[[1845]]) — історик, етнограф, лісовод та агроном, родом з Полтавщини, дворянин. |
'''Васи́ль Якович Ломико́вський''' ([[1778]] чи 15 (26) січня [[1777]]–[[1845]]) — історик, етнограф, лісовод та агроном, родом з Полтавщини, дворянин. |
||
Нащадок генерального обозного [[Іван Васильович Ломиковський| Івана Ломиковського]], прихильника гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]. Праправнук гетьмана [[Данило Апостол| Данила Апостола]]. |
Нащадок генерального обозного [[Іван Васильович Ломиковський| Івана Ломиковського]], прихильника гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]. Праправнук гетьмана [[Данило Апостол| Данила Апостола]]. |
||
Версія за 23:25, 25 січня 2018
Васи́ль Якович Ломико́вський (1778 чи 15 (26) січня 1777–1845) — історик, етнограф, лісовод та агроном, родом з Полтавщини, дворянин.
Нащадок генерального обозного Івана Ломиковського, прихильника гетьмана Івана Мазепи. Праправнук гетьмана Данила Апостола.
Життєпис
Закінчив Шляхетський кадетський корпус в Москві. Потім служив на військовій службі. На початку ХІХ століття вийшов у відставку в чині штабс-капітана і в 1809 оселився в своєму миргородському хуторі Трудолюбі Полтавської губернії.
Приятель Василя Васильовича Капніста, Івана Романовича Мартоса та інших.
Посідав поважне місце в масонських колах України.
Помер бездітним в 1845.
Етнограф
Був відомим дослідником української старовини. Займався збиранням рукописних українських літописів, книг, різного роду актів. Є автором:
- однієї з перших збірок українських дум («Запись малороссийских дум», 1803–1805),
- книги «О Малороссии. О древних обычаях малороссийских, о чинах и должностях, о службе воинской и гражданской, о чинах и должностях по алфавиту» (1808).
У сліпого кобзаря-сліпця Івана (кін. ХVІІІ — поч. ХІХ ст..) в 1805 Василь Ломиковський записав 13 дум і 3 пісні («Дворянська жона», «Чечітка», «Попадя»).[1][2]
Також збирав «Запасы для малороссийской истории», але перешкодою в цьому стало його знайомство з І. Р. Мартосом, котрий захопив його містикою. Рукописи Ломиковського збережені О. М. Лазаревським та передані ним до бібліотеки Київського університету.
Лісовод
Вніс значний вклад в області розведення лісових і садових дерев, що було основним його заняттям під час життя на хуторі. В 1837 опублікував підсумки своїх праць у вигляді практичного керівництва під назвою «Разведение леса в сельце Трудолюбе», за що отримав золоту медаль від «Товариства для заохочення лісового господарства».
Примітки
- ↑ Рукописний збірник «Повести малороссийские число 16. Списаны из уст слепца Ивана, лучшего рапсодия, которого застал я в Малороссии в начале ХIХ века». Кирдан, Омельченко, 1980, — С. 7.
- ↑ Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 95
Джерела
- Скрипник П. І., Грузін Д. В. Ломиковський Василь Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 265. — ISBN 978-966-00-1028-1.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |