Бора

Бора в Трієсті, Італія

Бора (італ. bora, від грец. βορέας — північний вітер) — холодний, сильний та поривчастий місцевий вітер, що дме з вершин невисокого хребта, розташованого на узбережжі водного басейну (море, озеро). Повітрепад, що посилюється у звуженнях рельєфу.

Назва

У давньогрецькій міфології крилатий бог північного вітру називався Бореєм, звідси й пішла назва цього вітру.

Географія

Бора у помірних широтах Північної півкулі часто з'являється на північно-східних гористих узбережжях великих водойм, де досить невисокі гори (400—600 м) відгороджують значні плоскогір'я або рівнини на яких накопичується значні маси холодного повітря. Спостерігається на північно-східному узбережжі Чорного моря від Геленджика до Анапи, на півночі Адріатики, в Далмації поблизу Трієста («немере») та у Венеції («боррація»), у французькому Провансі («містраль, бораска»), на арктичні Новій Землі («мисливський вітер»). У Егейському морі бороподібні вітри мають північний напрямок. На схилах хребта Чингіз-Тау, берегах Байкалу («сарма», «харахаїха»), деяких хребтів Далекого Сходу, океанічного узбережжя Японських островів («оросі»), Землі Франці-Йосифа, затоці Іскендерун Середземного моря («раджас, газія»), південному узбережжі Чорного моря в горах Тавр бора має характер стокових вітрів. Місцевості часто повторюваних бор виділяються відсутністю лісових масивів, подекуди навіть оголеністю від рослинного покриву, наче після сходження снігової лавини, або каменепаду.

• 
  «Бора на Карстовому плато», Янез Вайкард Вальвазор, 1689 рік
• 
  «Ороші, що завдає непередбачуваних збитків», Масасумі Мафу, 1853 рік

У ряді місцевостей ефект бори може спостерігатися і в глибині континенту, там, де є умови для накопичення холодного повітря з навітряної сторони невисокого і довгого хребта і виникнення обвалу повітря з підвітряного, більш теплого схилу. Характер бори мають стокові вітри в міжгірних долинах, катабатичні вітри.

Фізика процесу

Механізм утворення бори

У холодну пору року (взимку і восени) внаслідок різниці температур між поверхнею моря і поверхнею суходолу атмосферний тиск над водоймою знижується (утворюється циклон), а на підвищеною частиною сузодолу навпаки підвищується (утворюється антициклон). Виникненню ураганної сили вітру сприяє розташування гірських хребтів і вузьких долин, що виходять до моря і накопичують потоки повітря, які намагаються зрівняти утворену нестійкість в атмосфері, ніби в аеродинамічній трубі. З навітряної сторони хребта розвиваються висхідні рухи повітря, а з підвітряного — починається повітрепад. Швидкість якого перевищує 40 м/с, іноді сягаючи 60 м/с. Внаслідок різкого адіабатичного охолодження потоків повітря з гір бора викликає різке похолодання на узбережжі. Температура взимку нерідко опускається нижче —20° С.

Класифікація

Розрізняють окремі види бори:

• Стокова — коли відбувається стік і обрушення з хилів гір відносно незначної холодної повітряної маси.
• Внутрішньомасова — коли відбувається перетікання значних повітряних мас через гірський хребет під час руху великого антициклону.
• Мусонна — коли через гори перетікає подвійний шар теплого і холодного повітря. Над потужним шаром холодного повітря інверсія температури. Це спричиняє внутрішні хвилі на меж і розподілу повітряних мас.
• Фронтальна — коли відбувається прохід холодного атмосферного фронту над гірським хребтом.
• Мішана — являє собою комплексне поєдннання двох, або більше попередньо описаних видів.
• Верхова — коли струмінь холодного повітря огинає гірський хребет на деякій відстані від його поверхні, над більш теплим повітрям на його схилах. Не має проявів у долинах та передгір'ї, лише у атмосферних явищах над горами.

Новоросійська бора

На березі Чорного моря своєю борою відома Цемеська бухта на північному сході, що відгороджена від Кубанської низовина відгалуженям Головного пасма Кавказьких гір — хрбетом Варада (400—650 м). Він тягнеться паралельно узбережжю, уздовж північно-східного берега, і є своєрідною греблею на шляху холодних повітряних мас з півночі. Холодне повітря нагромаджується в котловані перед хребтом, внаслідок чого атмосферний тиск тут зростає. Над морем тепле повітря піднімається, тиск зменшується. Поступово виникає сильна течія, яка «засмоктує» повітря з материка через Мархотський перевал (430 м). Вона спричинює вітер ураганної сили, що здіймає гігантські хвилі, бризки від яких замерзають на переохолодженій поверхні. Траплялось, що бора скидала з рейок навантажені вагони, рвала швартови (троси), якими кораблі кріпляться до пірса, викидала морські судна на берег. В грудні 1899 року внаслідок бори будинки Новоросійська на набережній вкрилися льодом товщиною близько 2 м, затонули, або були викинуті на берег кораблі.

• 
  Кораблетроща 1993 року
• 
  Кораблетроща 1993 року
• 
  Наслідки бори 1997 року

Економічні наслідки

Наслідки короткотривалої стихійної події бувають досить руйнівними, особливо для приморських містечок і портового господарства, морського флоту. Через сильне обледеніння морські судна можуть бути перенавантажені й затонути. Від сильного хвилювання судна можуть також бути викинутими на берег. Значна льодова кірка на поверхнях будинків і вулицях міста паралізує комунальне господарство і життя містян, призводить до обриву ліній електропередач, гибелі фруктових дерев у садових господарствах.

Головні шляхи унебезпечення від наслідків стихії:

• метеорологічні спостереження з станом атмосфери прилеглих районів;
• завчасне попередження населення установами з надзвичайних ситуацій;
• відведення кораблів подалі від узбережжя.

Існують різні перспективні проєкти боротьби зі стихією:

• зменшення перепаду висот у горах;
• зведення підземних тунелів, що діяли б як запобіжні клапани для скидання надлишкової різниці атмосферного тиску;
• побудова грандіозних трамплінів у горах для перекидання потоків вітру над прибережними містами;
• локальний підігрів повітря в місцях його активного переохолодження, з метою руйнування холодного потоку, що рухається до хребта, конвекційними течіями.

Див. також

• Місцеві вітри
• Санта-Ана

Джерела

• Бора // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Література

• Прох Л. З. Словарь ветров. — Л. : Гидрометеоиздат, 1983. — 312 с.