Бора: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 63: Рядок 63:
== Джерела ==
== Джерела ==
{{reflist|2|refs=
{{reflist|2|refs=
<ref name="СГЕ">{{СГЕ|1|259|Бора|}}</ref>


<ref name="ВРЕ">{{ВРЕ2|5|568|Бора|}}</ref>
}}
}}
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53393/6819.html Бора]}}
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53393/6819.html Бора]}}

Версія за 17:00, 22 квітня 2021

Бора в Нині, Хорватія

Бора (італ. bora, від грец. βορέας — північний вітер) — холодний, сильний та поривчастий місцевий вітер, що дме з вершин невисокого хребта, розташованого на узбережжі водного басейну (море, озеро). Повітрепад, що посилюється у звуженнях рельєфу[1].

Назва

У давньогрецькій міфології крилатий бог північного вітру називався Бореєм, звідси й пішла назва цього вітру.

Географія

Бора у помірних широтах Північної півкулі часто з'являється на північно-східних гористих узбережжях великих водойм, де досить невисокі гори (400—600 м) відгороджують значні плоскогір'я або рівнини на яких накопичується значні маси холодного повітря[1]. Спостерігається на північно-східному узбережжі Чорного моря від Геленджика до Анапи, на півночі Адріатики, в Далмації поблизу Трієста («немере») та у Венеції («боррація»), у французькому Провансі («містраль, бораска»), на арктичні Новій Землі («мисливський вітер»)[1]. У Егейському морі бороподібні вітри мають північний напрямок[1]. На схилах хребта Чингіз-Тау у Казахстані, берегах Байкалу («сарма, харахаїха»), деяких хребтів Далекого Сходу, океанічного узбережжя Японських островів («оросі»), Землі Франці-Йосифа, затоці Іскендерун Середземного моря («раджас, газія»), південному узбережжі Чорного моря в горах Тавр бора має характер стокових вітрів[1]. Місцевості часто повторюваних бор виділяються відсутністю лісових масивів, подекуди навіть оголеністю від рослинного покриву, наче після сходження снігової лавини, або каменепаду.

У ряді місцевостей ефект бори може спостерігатися і в глибині континенту, там, де є умови для накопичення холодного повітря з навітряної сторони невисокого і довгого хребта і виникнення обвалу повітря з підвітряного, більш теплого схилу[1]. Характер бори мають стокові вітри в міжгірних долинах, катабатичні вітри[1].

Фізика процесу

Механізм утворення бори

У холодну пору року (взимку і восени) внаслідок різниці температур між поверхнею моря і поверхнею суходолу атмосферний тиск над водоймою знижується (утворюється циклон), а на підвищеною частиною сузодолу навпаки підвищується (утворюється антициклон). Виникненню ураганної сили вітру сприяє розташування гірських хребтів і вузьких долин, що виходять до моря і накопичують потоки повітря, які намагаються зрівняти утворену нестійкість в атмосфері, ніби в аеродинамічній трубі. З навітряної сторони хребта розвиваються висхідні рухи повітря, а з підвітряного — починається повітрепад[1]. Швидкість якого перевищує 40 м/с, іноді сягаючи 60 м/с. Внаслідок різкого адіабатичного охолодження потоків повітря з гір бора викликає різке похолодання на узбережжі. Температура взимку нерідко опускається нижче —20° С.

Класифікація

Розрізняють окремі види бори[1]:

  • Стокова — коли відбувається стік і обрушення з хилів гір відносно незначної холодної повітряної маси.
  • Внутрішньомасова — коли відбувається перетікання значних повітряних мас через гірський хребет під час руху великого антициклону.
  • Мусонна — коли через гори перетікає подвійний шар теплого і холодного повітря. Над потужним шаром холодного повітря інверсія температури. Це спричиняє внутрішні хвилі на меж і розподілу повітряних мас.
  • Фронтальна — коли відбувається прохід холодного атмосферного фронту над гірським хребтом.
  • Мішана — являє собою комплексне поєдннання двох, або більше попередньо описаних видів.
  • Верхова — коли струмінь холодного повітря огинає гірський хребет на деякій відстані від його поверхні, над більш теплим повітрям на його схилах. Не має проявів у долинах та передгір'ї, лише у атмосферних явищах над горами.

Новоросійська бора

На березі Чорного моря своєю борою відома Цемеська бухта на північному сході, що відгороджена від Кубанської низовина відгалуженям Головного пасма Кавказьких гір — Маркотхським хребтом (Варада) (400—650 м). Він тягнеться паралельно узбережжю, уздовж північно-східного берега, і є своєрідною греблею на шляху холодних повітряних мас з півночі. Холодне повітря нагромаджується в котловані перед хребтом, внаслідок чого атмосферний тиск тут зростає. Над морем тепле повітря піднімається, тиск зменшується. Поступово виникає сильна течія, яка «засмоктує» повітря з материка через Маркотхський перевал (430 м). Вона спричинює вітер ураганної сили, що здіймає гігантські хвилі, бризки від яких замерзають на переохолодженій поверхні. Траплялось, що бора скидала з рейок навантажені залізничні вагони, рвала швартови (троси), якими кораблі кріпляться до пірса, викидала морські судна на берег. В грудні 1899 року внаслідок бори будинки Новоросійська на набережній вкрилися льодом товщиною близько 2 м, затонули, або були викинуті на берег кораблі.

Економічні наслідки

Наслідки короткотривалої стихійної події бувають досить руйнівними, особливо для приморських містечок і портового господарства, морського флоту. Через сильне обледеніння морські судна можуть бути перенавантажені й затонути. Від сильного хвилювання судна можуть також бути викинутими на берег. Значна льодова кірка на поверхнях будинків і вулицях міста паралізує комунальне господарство і життя містян, призводить до обриву ліній електропередач, гибелі фруктових дерев у садових господарствах.

Головні шляхи унебезпечення від наслідків стихії:

  • метеорологічні спостереження з станом атмосфери прилеглих районів;
  • завчасне попередження населення установами з надзвичайних ситуацій;
  • відведення кораблів подалі від узбережжя.

Існують різні перспективні проєкти боротьби зі стихією:

  • зменшення перепаду висот у горах;
  • зведення підземних тунелів, що діяли б як запобіжні клапани для скидання надлишкової різниці атмосферного тиску;
  • побудова грандіозних трамплінів у горах для перекидання потоків вітру над прибережними містами;
  • локальний підігрів повітря в місцях його активного переохолодження, з метою руйнування холодного потоку, що рухається до хребта, конвекційними течіями.

Див. також

Джерела

  1. а б в г д е ж и к Прох Л. З., 1983.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "СГЕ", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "ВРЕ", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література

Посилання