Перейти до вмісту

Емпіризм: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
м Відкинуто редагування Shepetiak1981 (обговорення) до зробленого Ehlla
Мітки: Відкіт Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
Рядок 17: Рядок 17:
==Література==
==Література==
* ''Б. Гусєв''. Емпіризм // {{ФЕС}}
* ''Б. Гусєв''. Емпіризм // {{ФЕС}}
*''Шепетяк Олег, Шепетяк Оксана''. Філософія: підручник. – Львів: Місіонер, 2020. – 784 с. ISBN 978-966-658-462-8


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 18:47, 11 червня 2021

Емпіри́зм (від грец. έμπειρία — досвід) — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що в принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм  — це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.

Як цілісна гносеологічна концепція емпіризм сформувався в XVII–XVIII ст. В історії філософії емпіризм виступав як ідеалістичний (Девід Г'юм, Джордж Берклі, Ернст Мах, Ріхард Авенаріус, сучасний логічний емпіризм тощо), такий що визнавав єдиною реальністю суб'єктивний досвід (відчуття, уявлення), і як матеріалістичний емпіризм (Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк, Етьєн Кондільяк та ін.), що вважав, що джерелом чуттєвого досвіду є об'єктивний світ.

У метафізиці цей напрям охоплює різноманітні точки зору, переходячи як в догматичні системи відомого типу, так і перетворюючись у скептицизм. Це пояснюється різноманітністю тлумачень, які нерідко той самий міркувач може придавати поняттю «досвід».

Під досвідом у вузькому сенсі цього слова розуміють пізнання одиничого, окремого (Арістотель: ή μέν έμπειρία τών χαθ ' έχαστόν εστι γνώσις — singularium cognitio). Але одиничне можна розуміти:

  1. як суб'єктивне відчуття, якщо мова йде про зовнішній досвід, або як «одиничне представлення», якщо мова йде про внутрішній досвід;
  2. як сприйняття чогось одиничного, що має незалежне від свідомості існування у вигляді частини зовнішнього світу і продовжує існувати, незважаючи на свідомість і у той самий час, коли сприйняття переривається.

Див. також

Література

Посилання