Атлантік-Брюке: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Створено шляхом перекладу сторінки «Atlantik-Brücke» |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Картка:Організація}} |
|||
'''Atlantik-Brücke''' ( ''Atlantic Bridge'' ) є провідною приватною некомерційною асоціацією для [[Лобізм|просування]] німецько-американського взаєморозуміння та [[Атлантизм|атлантизму]] . Заснована в [[Гамбург|Гамбурзі]] в 1952 році, вона була розташована в Бонні між 1983 і 1999 роками, а зараз знаходиться в [[Берлін|Берліні]] . |
'''Atlantik-Brücke''' ( ''Atlantic Bridge'' ) є провідною приватною некомерційною асоціацією для [[Лобізм|просування]] німецько-американського взаєморозуміння та [[Атлантизм|атлантизму]] . Заснована в [[Гамбург|Гамбурзі]] в 1952 році, вона була розташована в Бонні між 1983 і 1999 роками, а зараз знаходиться в [[Берлін|Берліні]] . |
Версія за 20:56, 19 листопада 2024
Атлантік-Брюке | |
---|---|
На честь | атлантизм |
Тип | аналітичний центр група захисту інтересів |
Засновник | John J. McCloyd Eric M. Warburgd Gotthard Falkenhausend Erik Blumenfeldd Маріон Денгофф Ernst Friedlaenderd Albert Schäferd |
Засновано | 1952 |
Правовий статус | зареєстроване об'єднанняd |
Сфера | Німецько-американські відносини |
Країна | Німеччина |
Штаб-квартира | Magnus-Hausd |
Керівник | Фрідріх Мерц (2009) |
Членів | 725 (27 лютого 2022)[1] |
Дохід | 1 729 000 € (2020) |
Вебсайт: atlantik-bruecke.org | |
Атлантік-Брюке у Вікісховищі |
Atlantik-Brücke ( Atlantic Bridge ) є провідною приватною некомерційною асоціацією для просування німецько-американського взаєморозуміння та атлантизму . Заснована в Гамбурзі в 1952 році, вона була розташована в Бонні між 1983 і 1999 роками, а зараз знаходиться в Берліні .
Асоціація організовує конференції, семінари та колоквіуми лише за запрошеннями. Завдяки різноманітним програмам для «молодих лідерів», військових офіцерів, журналістів і студентів Atlantik-Brücke розвиває соціальні мережі серед нинішніх і майбутніх лідерів у бізнесі та світових справах. Atlantik-Brücke також присуджує нагороди на честь Вернона А. Волтерса та Еріка М. Варбурга . Atlantik-Brücke щорічно вручає премію Джорджа Буша-старшого, нагороду, яку вручають тим, хто покращив відносини Німеччини та США. Вперше він був наданий у серпні 2015 року його тезці, президенту США. Джордж Буш- старший у своїй резиденції Walker's Point Estate, штат Мен . [2]
У 2014 році німецьке політичне кабаре-шоу *Die Anstalt* назвало Atlantik-Brücke однією з кількох «дружніх до НАТО елітних мереж», які, за їхніми словами, «є чимось більшим, ніж трансатлантичні свінгер-клуби». Після того, як з'ясувалося, що кілька високопоставлених німецьких журналістів і медіамагнатів є членами Atlantik-Brücke (поряд з іншими американськими лобістськими організаціями), програма розкритикувала деякі популярні німецькі газети, порівнявши їх із «локальними виданнями пресслужби НАТО». Після трансляції декілька журналістів, чиї зв’язки з Atlantik-Brücke були викриті, намагалися подати позов проти ZDF за показ програми. Однак Федеральний суд у 2017 році відхилив позов, постановивши, що особисті права не були порушені та що оцінки, надані *Die Anstalt*, були «досить точними».[3]
Молоді лідери
Дві конференції молодих лідерів Atlantik-Brücke отримують понад 500 заявок на рік, з яких 120 молодих лідерів обираються за допомогою керівного комітету політичних, ділових і академічних лідерів. Шістдесят молодих лідерів обирають для Німецько-американської конференції (30 американців і 30 німців) і шістдесят обирають для Європейської конференції. Станом на 2011 рік Німецько-американська конференція молодих лідерів триває вже 33 роки.
Програма молодих лідерів, започаткована Atlantik-Brücke, є найстарішою та найбільшою ініціативою, спрямованою на виявлення та зміцнення відносин серед майбутніх хранителів трансатлантичного партнерства. З моменту проведення першої конференції молодих лідерів у 1973 році понад 1500 європейців та американців відвідали одну з тридцяти двох німецько-американських конференцій молодих лідерів або одну з десяти європейських конференцій молодих лідерів. Випускники цих престижних зібрань підтримують контакт як неформально, так і через регіональні дискусійні групи та дворічні конференції випускників, що проводилися під егідою Atlantik-Brücke. 1 січня 2011 року Atlantik-Brücke заснувала незалежну організацію "Atlantik Forum e.V. – випускники молодих лідерів Atlantik-Brücke", щоб більш ефективно сприяти та керувати всіма цими заходами.
Видатні випускники молодих лідерів
Витяг зі списку учасників
Нижче ви можете знайти витяг зі списку членів Atlantik Brücke eV [4] [5]
- Філіп Д. Мерфі, губернатор Нью-Джерсі, колишній посол США в Німеччині
- Генрі Кіссінджер, колишній державний секретар Сполучених Штатів Америки
- Йозеф Акерманн, колишній генеральний директор Deutsche Bank, Німеччина
- Карл-Теодор цу Гуттенберг, колишній міністр оборони Німеччини
- Гельмут Коль, колишній канцлер Німеччини
- Гельмут Шмідт, колишній канцлер Німеччини
- Руперт Штадлер, колишній голова Audi AG
- Торстен Олтманнс, глобальний маркетинговий директор Roland Berger Strategy Consultants
- Йоахім Гаук, колишній президент Німеччини
- Ангела Меркель, колишній канцлер Німеччини
Список літератури
- ↑ Bundestag Lobby Register / Hrsg.: Deutscher Bundestag — 2022.
- ↑ George H. W. Bush receives Award from Atlantik-Bruecke. 28 August 2015. Процитовано 31 October 2020.
- ↑ Kompa, Markus (10 January 2017). Realsatiriker Josef Joffe und Jochen Bittner scheitern auch am BGH. Heise (нім.). Архів оригіналу за 10 January 2017. Процитовано 25 June 2021.
- ↑ Paper of the Atlantik-Bruecke e.V. [Архівовано 20 August 2008 у Wayback Machine.], atlantik-bruecke.org
- ↑ Katrin Göring-Eckardt: Atlantik-Brücke in den Bundestag. radio-utopie.de. 21 May 2008.
Подальше читання
- Rede: 70 Jahre Atlantik-Brücke. Der Bundespräsident (нім.). 22 October 2022. Процитовано 1 December 2022.