Орден Андрія Первозванного: відмінності між версіями

	Орден святого апостола Андрія Первозванного; Орден Святого апостола Андрея Первозванного
Девіз	«За віру і вірність»
Країна	Російська імперія
Тип	орден
На честь:	Андрій Первозваний
Нагородження
Засновано:	1698 рік
Перше:	Головін Федір Олексійович
Нагороджено:	близько 870 осіб
Нагороджені:
	Категорія:Кавалери ордена Андрія Первозванного (569)
Черговість
	Орден Андрія Первозванного у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 20:34, 24 січня 2012

Це стаття про орден Російської імперії. Про державну нагороду Російської Федерації див.: Орден Святого апостола Андрія Первозванного (Російська Федерація).

Орден святого апостола Андрія Первозванного — нагорода і орденська корпорація в Російській імперії, заснована Петром I в 1698 році.

Як нагорода займав найвищу сходинку в системі російських нагород. Мав знак ордена який носився на широкій блакитній стрічці через праве плече, а в урочистих випадках — на орденському ланцюгу на грудях, а також зірку ордена. Девіз — «За віру і вірність». Нагороджені орденом іменувалися кавалерами ордена (корпорації) Андрія Первозванного. Одночасно кавалерами ордена серед російських підданих могли бути не більше 12 осіб, а разом з іноземцями їх кількість не повинна перевищувати 24 особи. Статут Ордену Андрія Первозванного офіційно затверджено імператором Павлом I 5 квітня 1797 року.

Першим кавалером ордена став Ф. Головін — адмірал російського флоту. Другим кавалером ордена був гетьман Лівобережної України Іван Мазепа. Після звістки про перехід Мазепи на бік Карла ХII за наказом Петра I здійснено символічне позбавлення орденських відзнак манекена, що зображав Мазепу.

Від 1699 до 1916 року орденом Андрія Первозванного нагороджено близько 870 осіб. Серед них — відомі полководці та державні діячі П. Багратіон, М. Кутузов, Г. Потьомкін, П. Румянцев-Задунайський, О. Суворов, Наполеон I, принц В.-А. Ангальт-Бернбург, герцог А. Веллінгтон та інші.

Від 1740 року орденом Андрія Первозванного нагороджувалися всі новонароджені немовлята чоловічої статі в імператорській династії. Від 18 століття нагороджений орденом Андрія Первозванного автоматично ставав кавалером ордена Олександра Невського, орденів Білого Орла, Анни І-го ступеня, Станіслава І-го ступеня та отримував відзнаки цих орденів.

Ордену належав собор святого Андрія Первозванного у Санкт-Петербурзі. Свято ордена Андрія Первозванного — 30 листопада.

У дореволюційній Росії знаки ордену Андрія Первозванного стали частиною військової символіки. Після Лютневої революції 1917 року Тимчасовий уряд залишив орден Андрія Первозванного у системі нагород Росії, але нагородження ним з 1917 року не відбувалося.

Література

Исторический очерк российских орденов и сборник основных орденских статутов. СПб., 1891; Русские награды XVIII — начала ХХ в. М., 1977.

@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 '''Орден святого апостола Андрія Первозванного'''&nbsp;— нагорода і орденська корпорація в [[Російська імперія|Російській імперії]], заснована [[Петро I|Петром I]] в [[1698]] році.
-[[Файл:Order of St. Andrew (scheme).png|міні|ліворуч|200пкс|Правила одягання оредну]]
+[[Файл:Wearing of the insignia of the Order of St. Andrew.svg|міні|ліворуч|200пкс|Правила одягання оредну]]
 Як нагорода займав найвищу сходинку в системі російських нагород. Мав знак ордена який носився на [[Андріївська стрічка|широкій блакитній стрічці]] через праве плече, а в урочистих випадках&nbsp;— на орденському ланцюгу на грудях, а також зірку ордена. Девіз&nbsp;— «За віру і вірність». Нагороджені орденом іменувалися кавалерами ордена (корпорації) Андрія Первозванного. Одночасно кавалерами ордена серед російських підданих могли бути не більше 12 осіб, а разом з іноземцями їх кількість не повинна перевищувати 24 особи. Статут Ордену Андрія Первозванного офіційно затверджено [[імператор]]ом [[Павло I (російський імператор)|Павлом I]] [[5 квітня]] [[1797]] року.