Бугайчик звичайний

Буга́йчик (Ixobrychus minutus) — птах родини чаплевих (Ardeidae).

Опис

Довжина тіла — 40 см, дзьоб прямий тонкий, ноги короткі. У самця верх чорний, у самки й молоді — бурий.

Поширення і поведінка

Бугайчик поширений у Європі, Західній Азії, Африці, Австралії та на островах Мадагаскар і Нова Зеландія. До України прилітає в березні-квітні, відлітає в жовтні-листопаді; частина птахів зимує в пониззях Дунаю і Дністра. Прилітають бугайчики на Україну в квітні, селяться на болотах, по берегах річок, ставів. Гнізда мостять в очереті або на деревах. На зимівлю в країни Африки, Іран, Ірак відлітають у серпні-жовтні. Живляться комахами, жабами, дрібною рибою. У викопному стані відомий з плейстоцену.

Охорона

Чисельність даного виду нажаль невелика. Більшість із сприятливих для цього виду біотопів знищується людиною внаслідок бездумного осушення боліт та спотворення річкового русла і берегів. Вид занесений до Бернської (додаток 2), Боннської (додаток 2) конвенцій та до переліку видів, що знаходяться під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища (SPEC 3). Охороняється Директивою Європейського союзу по охороні диких птахів (CEE 1) та Угодою по охороні афро-євразійських мігруючих водоплавних птахів (AEWA).

Галерея

• 
  Австралійський самець
• 
  Дорослий бугайчих під час співів у Північній Італії

• 
  Пташеня бугайчика майже непомітне у своєму середовищі проживання
• 
  Пташення бугайчика на відкритому просторі, біля води

Див. також

• 8772 Мінутус — астероїд, названий на честь цього виду птахів.

Посилання і джерела

• Бугайчик (Ixobrychus minutus)
• Назаренко Л. Ф. Бугайчик // стаття в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 2., К., 1978, стор. 50
• Handbook of the Birds of the World 1, Lynx Edicions, стор. 425–426 (англ.)