Перейти до вмісту

Червоний Маяк (Бериславський район)

Координати: 46°56′49″ пн. ш. 33°36′3″ сх. д. / 46.94694° пн. ш. 33.60083° сх. д. / 46.94694; 33.60083
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:39, 12 лютого 2016, створена MaryankoD (обговорення | внесок) (зовнішні посилання)
селище Червоний Маяк
Країна Україна Україна
Область Херсонська
Район Бериславський
Рада Червономаяцька сільська рада
Код КАТОТТГ UA65020190090069341
Основні дані
Засновано 1924
Площа 72,381 км²
Населення 1883
Густота 26,02 осіб/км²;
Поштовий індекс 74370[1]
Телефонний код +380 5546
Географічні координати 46°56′49″ пн. ш. 33°36′3″ сх. д. / 46.94694° пн. ш. 33.60083° сх. д. / 46.94694; 33.60083
Висота над рівнем моря 52 м
Водойма водосховище


Відстань
Найближча залізнична станція:
Селищна влада
Адреса 74370, Херсонська обл., Бериславський р-н, с-ще Червоний Маяк, вул.Центральна,5 , тел. 41-5-35
Карта
Червоний Маяк. Карта розташування: Україна
Червоний Маяк
Червоний Маяк
Червоний Маяк. Карта розташування: Херсонська область
Червоний Маяк
Червоний Маяк
Мапа

Червоний Маяк у Вікісховищі

Червоний Маякселище в Україні, в Бериславському районі Херсонської області. Населення становить 1883 осіб.

Історія

Пізньоскіфське городище (народна назва - Запорозький городок), пізніше тут розташовувалися козацькі форпости.

Про давне заселення території, де тепер розташовані села Червоний Маяк і Республіканець, свідчать виявлені тут неолітичний могильник, курганні поховання доби бронзи, а також два скіфо-сарматські городища й могильник.

У 1781 році на місці сучасного Червоного Маяка, біля Пропасної балки, царський уряд виділив землю для заснування монастиря. Перші ченці створеної 1783 року Софронійової пустині жили в печерах, видовбаних у кручах (їх залишки збереглися до наших днів). Через 20 років сюди з Смоленської губернії переведено Бізюків монастир, і відтоді він дістав офіційну назву — Григоріє-Бізюків чоловічий монастир. Серед народу поширилася назва — Пропасний монастир (за гідронімом). Наприкінці XVIII ст. монастиреві належало 4854 десятини землі, в т. ч. 2584 орної; під сіножатями було 786, лісом — 830 та непридатної — 622 десятини. Його багатства зростали, і в першій половині XIX ст. земельна площа становила вже 25 964 десятини — 1,5 проц. всієї площі землекористування в Херсонському повіті. Крім зернового господарства, тут розвивалися садівництво, бджільництво і скотарство. Багаті рибальські угіддя монастир за великі гроші віддавав в оренду.

Після реформи 1861 року Григоріє-Бізюків монастир залишався власником усіх своїх земельних угідь. На його величезних ланах висівалися озимі жито і пшениця, а також яра пшениця й овес; вирощувалися просо, льон і кукурудза; закла¬далися виноградні плантації. Врожаї зернових на монастирських землях значно перевищували середню врожайність на Херсонщині і становили залежно від погод- них умов від 40 до 70 пудів з десятини. 1887 року в монастирському господарстві налічувалося 145 голів робочої худоби, 420 голів великої рогатої худоби, чимало овець і свиней. Монастир був власником багатьох промислових підприємств: млинів, олійниць, виноробні, вапнярні, слюсарсько-ковальських, цегельно-черепичних і гончарних майстерень. Працювала електростанція, застосовувалася тогочасна техніка, в т. ч. локомобіль. Підприємства були досить прибутковими. Чималі гроші давали млини та олійниці, куди з усіх навколишніх сіл привозили зерно і соняшникове насіння. Наживався монастир і на здачі землі в оренду. Орендарі-куркулі брали великі ділянки в довгострокову оренду по 2,8—5 крб. за десятину, а безземельні селянські господарства орендували на рік невеликі клаптики, за які з них здирали по 10 крб. за десятину. З селян-бідняків, які не могли сплачувати гроші, монастир брав плату натурою: за орну землю — третину врожаю, за сіножаті — від трьох п'ятих до двох третин скошеного сіна. Були й інші джерела надходження грошей: кілька разів на рік ченці й семінаристи йшли на села збирати пожертвування; багаті парафіяни часто відказували монастиреві великі капітали й землю, щоб «братія» замолювала їхні гріхи. Отже, Григоріє-Бізюків монастир, прибутки якого на початку XX ст. перевищували 500 тис. крб. на рік , був одним з найбагатших на півдні України. У ньому налічувалося 70 капітальних кам'яних споруд: собор, дві церкви, дзвіниця, братський корпус на три поверхи і 76 кімнат, будинок архімандрита на 43 кімнати, будинок намісника на 12 кімнат, дитячий притулок на 5 кімнат, дворянський і загальний готелі, заїжджі двори для простого люду та багато різних служб. У монастирі були фельдшерський пункт, духовна семінарія та церковнопарафіяльна школа. Поблизу обителі розміщувалися саманні хатини сімейних селян-бідняків, які працювали в монастирському господарстві. На численних хуторах, розкиданих по степу, мешкали селяни, які обробляли монастирську землю, доглядали монастирських коней (хутір Кінський Завод), овець (хутір Кошара), вирощували льон (хутір Лляний). Жили вони в злиднях, працювали тяжко, під палючим сонцем, часто без води (хутір Безводний).

1781 р. засновано Григорієв-Бізюків монастир. За радянських часів він припинив своє існування; зруйновано запорозьку церкву св. Григорія (1782 р), Вознесенський собор та дзвінницю (1894 р), розібрано частину огорожі. Збереглися стіни з вежами (кін. XVIII - 1 чверть XIX ст.), Покровська церква, архієрейський будинок з церквою Трьох Святителів, Троїцька церква, Трапезна, корпус келій, готельний корпус, брама, фонтани ( всі кін. XIX - поч. XX ст.), печерні келії (XVIII ст.). У 1991 року монастир відновлено.

Гімн, поезія

Лата Олена Харитонівна (1924 р. н.)

Пісня про Маяк

Грає хвилями море Каховське

І гіганти пливуть кораблі.

Проводжає очима в простори

Село наше творіння твої.


В село наше запрошуємо всіх ми,

Маяком його люди зовуть.

Ти почуєш, як пісню співають,

І узнаєш, як ціниться труд.


Наливаються яблука соком,

Винограднії грони, як мед.

Золотими руками потоком,

Відправляє продукти народ.


В село наше запрошуємо всіх ми,

Маяком його люди зовуть.

Ти почуєш, як пісню співають,

І узнаєш, як ціниться труд.


І за всі ті звитяги, що маєм,

Молоді наші юні серця,

Вам завдячуєм ми, ветерани,

Сивочолим своїм дідусям.

Вам завдячуєм ми, ветерани,

Сивочолим своїм дідусям.

Посилання


  1. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Бериславський район