Бесерм'яни
| Бесермяни | |
|---|---|
| Кількість | 3,1 тис.(2002) |
| Ареал | Росія |
| Близькі до | Комі Комі-пермяки Удмурти |
| Входить до | удмурти |
| Мова | Удмуртська Російська |
| Релігія | православ'я національна релігія |
Бесерм’я́ни , бєсєрман (самоназва) — народ в Росії на північному заході Удмуртії, а також в суміжних районах Кіровської області.
Чисельність
Чисельність — 3,1 тис. чоловік.
За переписом 1891 року у Росії проживало 10,8 тисяч бесермян [1], в 1926 — 10 тисяч чоловік. (у подальших переписах бесерм’яни не виділялися і включалися до складу удмуртів). Живуть серед удмуртського, татарського, російського населення в 41 населеному пункті, де складають основну частину. Чисто бесерм’янських сіл — 10.
Мова
Мова бесерм’ян — діалект удмуртської мови, у фонетиці і лексиці простежується ряд специфічних рис, характерних для тюркських мов. Поширені російська, татарська мови.
Релігія
Віруючі бесермяни — православні християни; народна релігія бесермян дуже близька до народної релігії удмуртів, включаючи також деякі елементи ісламського проїсходжденія.
Історія
Російські літописні джерела 13 — 15 століть фіксують народ під назвою бесерм'яни на Волзі і в нижній течії річки Ками, письмові документи 17 століття відзначають бесерм'ян в басейні річки Чіпці, часто називаючи їх "чуваш", пізніше за ними остаточно закріплюється етнонім Бесерм'яни. Мабуть, бесерм'яни - це група південних удмуртів, що випробувала сильний і тривалий тюркское вплив. До складу бесерм'ян, можливо, влилася якась ранньотюркська група, споріднена чувашам. Очевидно, у Волжськой Булгарії частина південноудмуртського населення прийняла іслам і стала усвідомлювати себе як щось відмінне від удмуртського етносу і одержала назву "бесерм'ян" (можливо, висхідне "мусульман"). Бесерм'яни бігли від монголо-татар у вятскі ліси і опинилися в басейні річки Чіпці і з тих пір живуть серед північних удмуртів, але зберегли свою південноудмуртську мову.
У червні 1992 Президія Верховної Ради Удмуртської Республіки прийняла ухвалу "Про відновлення історичного імені бесермянского народу".
Побут
Основне традиційне заняття бесерм'ян — землеробство, ріллі, вони обробляли озиме жито, ячмінь, овес, льон, коноплі; вирощували ріпу, моркву, капусту, огірки, брукву. Помітну роль грало тваринництво. Займалися бортничеством. Були поширені відхожі промисли в основному на сільськогосподарські роботи, візництво.
Основним соціальним інститутом сільських бесермян аж до 30-х років 20 століття була сусідська община. До першої чверті 20 століття у бесермян разом з малою сім'єю існували великі неподілені сім'ї.
Села вуличного планування, розташовувалися на піднесеності поблизу річок. Житло - зрубова зроблена з колод хата з двосхилим дахом, холодними сіньми, з критим крильцем; планування близьке удмуртським. Характерна надвірна споруда - двоповерхова, рідше одноповерхова зроблена з колод комора з критою галереєю.
Національний одяг
Основа традиційного жіночого костюма бесермян — сорочка з полотна тунікоподібного крою (деремо), пишна нагрудною і нарукавною вишивкою, аплікацією, тасьмою, з широким воланом на поділі. У вишивці переважали червоні, сині, оранжеві кольори з вкрапленням зеленого, жовтого; чорний служив для виділення контура. Носили штани з широким кроком завдовжки до щиколоток, фартух без нагрудника (з нагрудником носили тільки немолоді жінки). Верхній орний одяг у вигляді халата. Характерні нагрудні прикраси, шийні, плічні, з раковин каурі, корал, бісер, монети; браслети, кільця.
Дівочий головний убір - невелика загострена шапочка, прикрашена раковинами каурі, монети, бісер. Головне покривало нареченої робили з червоної тканини, обшивали тасьмою з довгими кистями, що закривають обличчя. Жіночий головний убір: головний рушник з тонкого білого полотна; шлемообразная шапочка, прикрашена монетами, бісером. Зверху одягається ситцева, атласна або кашемір хустка. У жіночому одязі Бесермян виділяються чуваські елементи. Чоловічий костюм мав багато загального з російським і удмуртським одягом з домотканої пістрі і сукна.
Національна кухня
Традиційна їжа в основному складалася з продуктів землеробства: хліб, пироги і шаньги з різною начинкою, каші, супи.
Культура
Фольклор
Розвинена обрядова поезія: календарні і сімейно-побутові пісні, казки, загадки. Зберігаються елементи традиційної весільної обрядовості: сватання, викуп воріт і приданого, обдаровування родичів, ходіння за водою, розвішування приданого в хаті, вручення подарунків. Головним святом року було весняне свято плуга.