Цихлові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цихлові
Скалярія (Pterophyllum scalare)
Скалярія (Pterophyllum scalare)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Губаневидні (Labroidei)
Родина: Цихлові (Cichlidae)
Підродини

Для списку родів див. текст.

Посилання
Вікісховище: Cichlidae
Віківиди: Cichlidae
EOL: 5344
ITIS: 169770
NCBI: 8113
Fossilworks: 179616

Цихлові, або Цихлі́ди (Cichlidae) — родина риб ряду окунеподібних (Perciformes).

Опис

Цихліди мають широкий діапазон розмірів тіла, — від видів менше ніж 2,5 см завдовжки (наприклад, самиця Neolamprologus multifasciatus) до набагато більших, що наближаються до 1 м завдовжки (наприклад Boulengerochromis і Cichla).

Група цихлід являє настільки ж широке різноманіття форм тіла, починаючи з досить приплюснутих з боків видів (таких як Altolamprologus, Pterophyllum, та Symphysodon) й до видів, тіло яких циліндричне і дуже подовжене (таких, як Julidochromis, Teleogramma, Teleocichla, Crenicichla, та Gobiocichla). В цілому, однак, цихліди, як правило, середнього розміру, мають тіло овальної форми й незначно приплюснуте з боків.

Багато цихлід, особливо тиляпії є промисловими рибами, в той час, як інші види цінуються в спортивній риболовлі (наприклад, вид Cichla). Багато видів, включаючи скалярії, оскари й дискуси також високо цінуються в торгівлі акваріумними рибами.

Цихліди є також родом хребетних з найбільшою кількістю видів, що знаходяться під загрозою зникнення, більшість таких видів знаходиться в групі haplochromine.

Утака є загальною назвою великої групи африканських цихлід (озеро Малаві). Цим терміном позначаються цихліди, що живуть у відкритій воді, на відміну від групи Мбуна, які живуть на дні і серед грудок каміння.

Ареал

Цихліди  — найколоритніші представники родини не-Ostariophysan серед прісноводних риб у всьому світі. Вони переважно поширені в Африці і Південній Америці. Передбачається, що в одній тільки Африці налічується мінімум 1600 різновидів. Вражаюча кількість є в Центральній Америці -- від Панами до Мексиканської частини Північної Америки (120). Для Азії не властиві цихліди, за виключенням чотирьох видів в Йорданській долині, одного -- в Ірані та трьох в Індії та Шрі-Ланці, три види на Кубі. Європа, Австралія, Антарктика та Північна Америка не мають природних цихлід, навіть якби умови навколишнього середовища були придатними, як наприклад, у Флориді, Мексиці, Японії та Північній Австралії, де рідкісні види цихлід стали екзотичними. Цихліди  — переважно прісноводні риби, у солоній та морській воді практично не представлені, хоча чимало видів тривало перенесуть солону воду Cichlasoma urophthalmus, наприклад, почувається, як вдома в прісних болотах, а також живе та розвивається в солоних водних середовищах. Кілька видів тіляпій (види Tilapia, Sarotherodon і Oreochromis) є витривалими щодо солоності. Є тільки кілька видів цихлід, які постійно мешкають в солоній, чи морській воді, найбільш відомі Etroplus maculatus, Etroplus suratensis і Sarotherodon melanotheron.

Живлення

Цихліда джміль, Pseudotropheus crabro, спеціалізується на живленні паразитами від сома Bagrus meridionalis[1]

Серед цихлід є травоїдні, які живляться водоростями (напр. Petrochromis) та рослинами (напр. Etroplus suratensis) і маленькими тваринами, зокрема безхребетними. Деякі цихліди є сапротрофами і вживають у їжу усі типи органічної речовини. До цього виду належать тиляпії з родів Oreochromis, Sarotherodon і Tilapia.

Інші цихліди є хижаками і живляться великою кількістю малих тварин, зокрема іншими рибами та комахами (напр. Pterophyllum). Trematocranus поїдає змій, в той час як Pungu maclareni живиться губками. Певні цихліди повністю чи частково живляться іншими рибами. Crenicichla є типовим хижаком, який атакує маленьких риб, що пропливають біля їх схованок. Rhamphochromis - відкритий хижак, який наздоганяє свою жертву. Paedophagous, як і всі види Caprichromis поїдає ікру або мальків інших риб. Серед найбільш незвичайних способів живлення виділяються Corematodus, Docimodus evelynae, Plecodus, Perissodus і Genyochromis, які споживають луску інших риб, а також Nimbochromis і Parachromis, які нерухомо лежать, заманюючи малу рибу до себе в пастку.

Вчені вважають, що таке різноманіття живлення допомагає цихлідам займати широкий ряд ареалів. Цьому сприяє фарингіальний зуб, що розташований в горлі, який допомагає цихлідам в живленні, наприклад щелепи використовуються для піднімання, чи утримування їжі, а фарингіальний зуб для її подрібнення.

Види

Родина цихлові має велику кількість різноманітних видів риб. Уже описано близько 1300 видів, а разом з видами ще не описаними загальні кількість видів сягає 1900, що робить його одним з трьох самих великих рядів хребетних.

Цихліди Північної Америки

Цихліди Центральної Америки

  • Vieja Fernandez-Yepez, 1969

Цихліди Південної Америки

Цихліди о. Мадагаскар

Цихліди Азії

Цихліди Африки

Цихліди оз. Малаві

Цихліди оз. Танганьїка

Цихліди оз. Вікторія

інші цихліди

Цихліди — жива модель незалежної паралельної еволюції

На прикладі цихлід виявилося виключно зручно вивчати механізми еволюції: по-перше, це прісноводна група, а значить, вони розвиваються у відносно замкнутих (в порівнянні з океаном, звичайно) системах, по-друге, вони еволюціонують в озерах з відомою геологічною історією, а це гарна підказка для визначення стартової точки еволюції, по-третє, цихліди непогано виживають в лабораторних умовах і тому з ними можливі всякі експерименти. Крім цього, в кожному з великих африканських озер — Малаві, Танганьїка і Вікторія — зосереджені сотні ендеміків, для яких впевнено реконструйована незалежна генеалогія. Ендемічні види цихлид утворилися і в інших дещо менших озерах, і вони також опиняються у фокусі наукового інтересу.

Сучасні еволюціоністи надають величезне значення з'ясуванню механізмів конвергенцій — подібних ознак, сформованих незалежним чином. Паралелізми прояснюють генетичну основу зовнішніх проявів ознак, допомагають скласти чітке уявлення про співвідношення адаптацій і філогенезі. Найбільш яскраві приклади таких паралелізмів дають прісноводні риби цихліди. Вони представлені цілими букетами видів у різних водоймах Африки, Центральної і Південної Америки. У багатьох з цих видів сформувалися незалежно конвергентні ознаки. Їх генетичному аналізу присвячена недавня робота групи фахівців із Швейцарії[2].

Порівняльний аналіз повних геномів п'яти африканських риб дозволив частково розшифрувати еволюційно-генетичні механізми швидкої адаптивної радіації цихлід в озерах Танганьїка, Малаві і Вікторія, де всього за кілька мільйонів років з невеликого числа видів-першопоселенців утворилися сотні нових ендемічних видів. Швидке видоутворення цихлід виявилося складним і багатогранним процесом, в якому важливу роль зіграли дуплікація генів, поява нових регуляторних мікроРНК, різноспрямований відбір за багатьма генами одночасно, сортування старих і закріплення нових генетичних варіацій в кодуючих і регуляторних областях, а також, імовірно, швидке накопичення генетичної різноманітності в початковий період адаптивної радіації, коли дія очищувального відбору тимчасово послабшала.[3][4]

Прискорені темпи еволюції дозволяють цихлідам адаптуватися до антропогенних змін середовища[5]

Цихліди всесвітньо відомі як група, що демонструє швидку і широку адаптивну радіацію. Для них характерні прискорені темпи еволюції, яка активно продовжується і зараз. З'ясувалося, що здатність до прискореної еволюції дозволяє цим рибкам адаптуватися також і до антропогенних змін середовища їх проживання[6].

Джерела

Література

  1. ↑ Ribbink, A.J.; Lewis, D.S.C. (1982). Melanochromis crabro sp. nov.: a cichlid fish from Lake Malawi which feeds on ectoparasites and catfish eggs. Netherlands Journal of Zoology. 32 (1): pp. 72–87. doi:10.1163/002829682X00058. {{cite journal}}: |pages= має зайвий текст (довідка).
  2. ↑ Наймарк О. Цихлиды — живая модель независимой параллельной эволюции [1]
  3. ↑ Марков А. Геномы африканских рыб проясняют механизмы быстрого видообразования
  4. ↑ Brawand D. et al. The genomic substrate for adaptive radiation in African cichlid fish // Nature. — 2014. — V. 513. — P. 375–381.
  5. ↑ Опаев А. Ускоренные темпы эволюции позволяют цихлидам адаптироваться к антропогенным изменениям среды
  6. ↑ Jacco C. Van Rijssel, Ellen S. Hoogwater, Mary A. Kishe-Machumu, Elize van Reenen, Kevin V. Spits, Ronald C. Van der Stelt, Jan H. Wanink and Frans Witte. Fast adaptive responses in the oral jaw of lake Victioria cichlids // Evolution. — 2015. — V. 69, No 1. — P. 179–189.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цихлові&oldid=28085661