Симеон (Адамович)
| Симеон | |
|---|---|
Симео́н Адамови́ч (? — після 1677) — український православний духівник. Протопоп ічнянський (до 1661) і ніжинський (1662—1677)[1]. Авантюрист, агент московського уряду в Україні, ворог Козацької держави, колаборант[1]. Дата і місце смерті народження невідомі. Вислужився завдяки доносам до Москви[1]. Деякий час підтримував Івана Брюховецького у протистоянні із Якимом Сомком, за що останній позбавив його протопопства й переслідував. Згодом допомагав проросійському єпископу Мефодія Филимоновичу[1]. На початку гетьманства Брюховецького відновлений на протопопстві. Спільно з Мефодієм вступив у конфлікт із гетьманом, що завершився арештом Симеона (1668). Після цього підтримував чернігівського полковника Дем'яна Многогрішного. Знову арештований і відісланий до Петра Дорошенка в Чигирин[1]. Звідтіля втік до Ніжина[1]. Восени 1668 року арештований Многогрішним, але за рік вийшов на волю, став довіреною особою і радником лівобережного гетьмана. Доніс на нього в Москву, зокрема про листування Многогрішного із Дорошенком. Потім був свідком у справі Многогрішного. Агітував російський уряд збільшити в Україні московське військо. Безуспішно намагався втертися у довіру до нового гетьмана Івана Самойловича. 1676 року знову арештований, переданий до військового суду. У січні 1677 року отримав смертний вирок, який замінили ув’язненням у монастирі. Влітку 1677 року засланий до Сибіру. Дата і місце смерті невідомі.
Примітки
Бібліографія
- Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Санкт-Петербург, 1875, Т. 8, С. 9 — 12.
- Шевчук, В. Адамович, С. Донос на гетьмана Дем’яна Многогрішного від січня 1669 року. // Тисяча років української суспільно-політичної думки: у 9 т. Київ: Дніпро, 2001, Т. 3, Кн. 2.