Балашов Володимир Павлович
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Андрій Гриценко (внесок, журнали) о 18:13 UTC (2190349 хвилин тому). |
Балашов Володимир Павлович | |
---|---|
Владимир Павлович Балашов | |
Дата народження | 10 липня 1920 |
Місце народження | Izhevskoed, Spassky Uyezdd, Рязанська губернія, Російська СФРР |
Дата смерті | 23 грудня 1996 (76 років) |
Місце смерті | Москва, Росія |
Поховання | Введенське кладовище |
Громадянство | СРСР Росія |
Професія | актор |
Кар'єра | 1938—1993 |
Заклад | Державний театр кіноактора і Кіностудія імені Горького |
Нагороди | |
IMDb | ID 0049465 |
Балашов Володимир Павлович у Вікісховищі |
Володимир Павлович Балашов (1920—1996) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1955). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1951). Член КПРС з 1954 року.
Біографія
Володимир Павлович Балашов народився 10 липня 1920 в селі Іжевське, Рязанської губернії. Навчався в школі кіноакторів при кіностудії «Мосфільм» (1937—1941). Будучи студентом, був запрошений Григорієм Рошалем на головну роль в картину «Родина Оппенгейм» (1938).
C 1945 по 1959 роки був актором Театру-студії кіноактора.З 1959 по 1992 роки — актор ЦКДЮФ імені М. Горького.
У 1939 році одружився на актрисі Наталія Гіцерот, у шлюбі з якою прожив більше десяти років. Другою дружиною Балашова стала актриса Одеського театру імені Іванова Роза Матюшкіна, з якою він познайомився на зйомках фільму «Тінь біля пірсу». У 1956 році у них народилася дочка Олена.
В. П. Балашов помер 23 грудня 1996 року. Похований на Введенському кладовищі (ділянка № 2).
Визнання і нагороди
- Сталінська премія першого ступеня (1951) — за виконання ролі Мілія Олексійовича Балакірєва у фільмі «Мусоргський» (1950)
- заслужений артист РРФСР (1955)
Фільмографія
- 1938 — Сім'я Оппенгейм — Бертольд Оппенгейм
- 1940 — Сімнадцятиріччя — Костя
- 1941 — Справа Артамонових — Микита Артамонов
- 1942 — Як гартувалася сталь — Віктор Лещинський
- 1942 — Клятва Тимура — хлопець
- 1943 — Партизани в степах України — Аркаша
- 1944 — Навала — Паша, підпільник
- 1944 —1945 — Іван Грозний — Петро Волинець / отрок у пічному дійстві
- 1945 — Людина № 217 — Макс, німецький офіцер
- 1945 — Це було в Донбасі — Павлик
- 1946 — Неспокійне господарство — Дюрен, французький льотчик
- 1946 — Клятва — Анатолій Липський
- 1947 — Рядовий Олександр Матросов — Костя Ільїн
- 1947 — Маріте — Юстас, литовський юнак
- 1948 — Третій удар — юний солдат-доброволець
- 1949 — Академік Іван Павлов — Семенов
- 1949 — Костянтин Заслонов — <i id="mwfw">Тимко Докутович</i>
- 1950 — Мусоргський — Милій Балакірєв
- 1952 — Максимко — старший лейтенант Чебикін
- 1952 — Римський-Корсаков — СергійДягілєв
- 1953 — Адмірал Ушаков — Григорій Беллі
- 1953 — Кораблі штурмують бастіони — Григорій Беллі
- 1954 — Командир корабля — капітан-лейтенант Микола Миколайович Парамонов
- 1955 — Вольниця — студент
- 1955 — Крах емірату — Осипов
- 1955 — Тінь біля пірсу — Кобчиков, агент ворожої розвідки
- 1956 — Головний проспект — Гриценко
- 1956 — Іван Франко — Генрік
- 1956 — Капітан «Старої черепахи» — секретар губкому
- 1956 — Багаття безсмертя — епізод
- 1957 — Круті сходи — Симон Матвійович Галаган, зрадник
- 1957 — Новий атракціон — Василь Гуляєв
- 1958 — Людина з планети Земля — Дорофєєв
- 1959 — Мрії збуваються — Лощинський
- 1959 — Токтогул — Семенов
- 1960 — Північна веселка — Іван Паскевич
- 1960—1961 — Перші випробування — Кривицький
- 1961 — Музика Верді — Семенов
- 1961 — Суд божевільних — Сенатор
- 1962 — Кам'яні кілометри (короткометражний) — Геолог
- 1964 — Вони йшли на Схід — сенатор
- 1965 — Гіперболоїд інженера Гаріна — епізод
- 1965 — Самотність — Токмаков
- 1965 — Рік як життя — Йосип Молль
- 1966 — Чуже ім'я — Тюрін
- 1967 — Морські розповіді
- 1968 — Снігуронька
- 1968 — Щит і меч — Вальтер Зонненберг
- 1969 — Угрюм-ріка (3 серія) — слідчий
- 1970 — Крах імперії — Гучков
- 1970 — Срібні труби
- 1973 — Відкриття
- 1975 — Без права на помилку — Єгор Савелійович Тарута
- 1975 — Шторм на суші — письменник-адресат
- 1977 — Убитий при виконанні
- 1979 — Хода золотих звірів — Олександр Іванович Буддо, агроном і колекціонер
- 1981 — Карнавал — Член приймальної комісії
- 1983 — Демідови — Де Геннин
- 1987 — Срібні струни — Шурин
- 1989 — Картина (телеспектакль) — Фомін
Озвучення
- 1946 — Пригоди Насреддіна — Саїд
- 1959 — Командир загону — помічник начальника
- 1961 — Місто великої долі — читає текст
- 1965 — Ескадра йде на захід — читає текст
- 1966 — Як вурасти мільйон — Бернар де Солней
- 1967 — Оскар — Філіп Дюбуа
- 1968 — Маленький плавець — Анрі Кастаньє
- 1981 — Невдахи — Олександр Бенц
- 1981 — Знахар — Чиньский
- 1984 — Викрадач мимоволі — Гаджі Камяб — роль С. Аслана
- 1987 — Кінець Вічності — Обчислювач Сеннор (у деяких епізодах) — роль Бориса Іванова
Озвучування мультфільмів
- 1950 — Чарівний скарб — Пастух Баїр
- 1966 — Самий, самий, самий, самий — Орел
- 1967 — Пісенька в лісі
Факти
У багатьох біографічних довідниках Володимира Павловича Балашова помилково називають актором Єкатеринбурзького Тюгу і автором низки п'єс та поетичних драм[1]. Дійсним автором цих творів був єкатеринбурзький актор Володимир Пилипович Балашов (20 липня 1927 — 21 лютого 2002)[2][3][4].
Примітки
- ↑ Владимир Балашов — Биография — Актёры советского и российского кино
- ↑ Балашов Владимир Филиппович
- ↑ 1926 — 1950 г | Балашовъ. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 4 березня 2009.
- ↑ Журнальный зал | Урал, 2002 № 10 | Валентин Лукьянин — ⌠Смотрите чаще в небо, господа■