Бора
Бора (італ. bora, від грец. βορέας — північний вітер) — холодний, сильний та поривчастий місцевий вітер катабатичної природи, що дме з вершин невисокого хребта, розташованого на узбережжі водного басейну (море, озеро) у зимовий сезон[1][2]. Повітрепад, що посилюється у звуженнях рельєфу[3].
Назва
У давньогрецькій міфології крилатий бог північного вітру називався Бореєм (дав.-гр. Βορέας), звідси й пішла назва цього вітру. Давні греки називали північний вітер дав.-гр. μπόρα (βοράς), римляни північно-східний — лат. bora[4]. У південних слов'ян, що живуть на узбережжі Адріатичного моря цей вітер має назву: bura, burja. Проте етимологічний зв'язок між слов'янським терміном буря, що походить від дієслова *burĭti, не встановлено. Вважається що слов'яни його успадкували від місцевих мешканців Римської імперії[5]. Існує припущення щодо етимології назви вітру від праіндоєвропейського кореня *gworhx-, що означав «гора». Від нього походять німецькі орографічні терміни нім. burg, berg[6].
Географія
Бора у помірних широтах Північної півкулі часто з'являється на північно-східних гористих узбережжях великих водойм, де досить невисокі гори (400—600 м) відгороджують значні плоскогір'я або рівнини на яких накопичується значні маси холодного повітря[3]. Спостерігається на північно-східному узбережжі Чорного моря від Геленджика до Анапи («норд-ост, бора»), на півночі Адріатики, в Далмації поблизу Трієста («немере») та у Венеції («боррація»), у французькому Провансі («містраль, бораска»), на арктичні Новій Землі («гірська, мисливський вітер»), у Техасі («норзер»)[1][2][3]. У Егейському морі бороподібні вітри мають північний напрямок[3]. На схилах хребта Чингіз-Тау у Казахстані, берегах Байкалу («сарма, харахаїха»), деяких хребтів Далекого Сходу, океанічного узбережжя Японських островів («оросі»), Землі Франці-Йосифа, затоці Іскендерун Середземного моря («раджас, газія»), південному узбережжі Чорного моря в горах Тавр бора має характер стокових вітрів[3]. Місцевості часто повторюваних бор виділяються відсутністю лісових масивів, подекуди навіть оголеністю від рослинного покриву, наче після сходження снігової лавини, або каменепаду.
-
«Бора на Карстовому плато», Янез Вайкард Вальвазор, 1689 рік
-
«Ороші, що завдає непередбачуваних збитків», Масасумі Мафу, 1853 рік
-
Карта місцевих вітрів Європи, 1887 рік (нім.). Бора позначена в нижньому правому куті як Nordfohn
-
Наслідки бори в Сені, Хорватія, лютий 2012 року
У ряді місцевостей ефект бори може спостерігатися і в глибині континенту, там, де є умови для накопичення холодного повітря з навітряної сторони невисокого і довгого хребта і виникнення обвалу повітря з підвітряного, більш теплого схилу[3]. Характер бори мають стокові вітри в міжгірних долинах, катабатичні вітри[3].
Фізика процесу
У холодну пору року (взимку і восени) внаслідок різниці температур між поверхнею моря і поверхнею суходолу атмосферний тиск над водоймою знижується (утворюється циклон), а на підвищеною частиною сузодолу навпаки підвищується (утворюється антициклон) утворюється значний баричний градієнт[2][7]. Підсиленню перетоку повітря з підвищеної ділянки до рівня моря сприяє і сила тяжіння[2]. Виникнення ураганної сили вітру викликає географічне положення, взаємне розташування гірських хребтів і вузьких долин, що виходять до моря і накопичують потоки повітря, які намагаються зрівняти утворену нестійкість в атмосфері, ніби в аеродинамічній трубі[2]. З навітряної сторони хребта розвиваються висхідні рухи повітря, а з підвітряного — починається повітрепад[3]. Швидкість якого перевищує 40 м/с, іноді сягаючи 60 м/с[2].
Температура над континентом настільки низька, а перепад висот настільки незначний, що потепління повітря внаслідок адіабатичного процесу під час спуску з гір настільки незначне, що на узбережжі воно все одно відчувається крижаним[7]. Температура взимку нерідко опускається нижче —20° С. Бора спричинює сильний вітер, що здіймає гігантські хвилі, бризки від яких та сконденсована холодним гірським повітрям волога з теплого морського повітря намерзають на переохолоджених поверхнях товстим шаром ожеледі[1].
Класифікація
Розрізняють окремі види бори[3]:
- Стокова — коли відбувається стік і обрушення з хилів гір відносно незначної холодної повітряної маси.
- Внутрішньомасова — коли відбувається перетікання значних повітряних мас через гірський хребет під час руху великого антициклону.
- Мусонна — коли через гори перетікає подвійний шар теплого і холодного повітря. Над потужним шаром холодного повітря інверсія температури. Це спричиняє внутрішні хвилі на меж і розподілу повітряних мас.
- Фронтальна — коли відбувається прохід холодного атмосферного фронту над гірським хребтом.
- Мішана — являє собою комплексне поєдннання двох, або більше попередньо описаних видів.
- Верхова — коли струмінь холодного повітря огинає гірський хребет на деякій відстані від його поверхні, над більш теплим повітрям на його схилах. Не має проявів у долинах та передгір'ї, лише у атмосферних явищах над горами.
Новоросійська бора
На березі Чорного моря своєю борою відома Цемеська бухта на північному сході, що відгороджена від Кубанської низовина відгалуженям Головного пасма Кавказьких гір — Маркотхським хребтом (Варада) (400—650 м). Він тягнеться паралельно узбережжю, уздовж північно-східного берега, і є своєрідною греблею на шляху холодних повітряних мас з півночі. Холодне повітря нагромаджується в котловані перед хребтом, внаслідок чого атмосферний тиск тут зростає. Над морем тепле повітря піднімається, тиск зменшується. Поступово виникає сильна течія, яка «засмоктує» повітря з материка через Маркотхський перевал (430 м). Найсильніша бора виникає коли південь Росії займає відріг Сибірського антициклону, на Чорне море насувається середземноморський циклон з півдня[1]. Траплялось, що бора скидала з рейок навантажені залізничні вагони, рвала швартови (троси), якими кораблі кріпляться до пірса, викидала морські судна на берег. В грудні 1899 року внаслідок бори будинки Новоросійська на набережній вкрилися льодом товщиною близько 2 м, затонули, або були викинуті на берег кораблі.
-
Вид на Цемеську бухту з Маркотхського перевалу
-
Цемеська бухта і Новоросійськ з космосу, Маркотхський хребет вгорі
-
Кораблетроща 1993 року
-
Кораблетроща 1993 року
-
Наслідки бори 1997 року
Адріатична бора
Адріатична бора дме на східному узбережжі Адріатичного моря з гір Динарського нагір'я. Історично місцеві мешканці розрізняють два види: «легку» (італ. bora chiara), що дме за ясного неба, та «темну» (bora scura), коли на вершинах гір і пагорбів збираються хмари, що рухаються вбік узбережжя з дощем або снігом. Найпотужніша бора спостерігається у хорватьских горах Велебіт, що 145-км смугою відділяють області з помірно континентальним кліматом від далмаційського узбережжя із середземноморським. Бора — є своєрідним процесом врівноваження під час взаємодії цих двох типів повітряних мас у зимовий період.
Море під час бори характеризується короткими високими хвилями з білими бурунами. Маленькі краплі, що їх зривають пориви вітру утворюють «морський дим», що зменшує видимість. Пориви вітру можуть розпочатись в ясний і спокійний день, коли мало що віщує біду. Усе це значно ускладнює судноплавство. Місцеві моряки мають прислів'я: «Коли бора пливе, ти ні!»
Економічні наслідки
Наслідки короткотривалої стихійної події бувають досить руйнівними, особливо для приморських містечок і портового господарства, морського флоту. Через сильне обледеніння морські судна можуть бути перенавантажені й затонути. Від сильного хвилювання судна можуть також бути викинутими на берег. Значна льодова кірка на поверхнях будинків і вулицях міста паралізує комунальне господарство і життя містян, призводить до обриву ліній електропередач, гибелі фруктових дерев у садових господарствах.
Головні шляхи унебезпечення від наслідків стихії:
- метеорологічні спостереження з станом атмосфери прилеглих районів;
- завчасне попередження населення установами з надзвичайних ситуацій;
- відведення кораблів подалі від узбережжя.
Існують різні перспективні проєкти боротьби зі стихією:
- зменшення перепаду висот у горах;
- зведення підземних тунелів, що діяли б як запобіжні клапани для скидання надлишкової різниці атмосферного тиску;
- побудова грандіозних трамплінів у горах для перекидання потоків вітру над прибережними містами;
- локальний підігрів повітря в місцях його активного переохолодження, з метою руйнування холодного потоку, що рухається до хребта, конвекційними течіями.
Див. також
Джерела
- ↑ а б в г Бора // Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. С. И. Вавилов. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1950. — Т. 5 : Березна — Ботокуды. — С. 568. (рос.)
- ↑ а б в г д е Бора // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — С. 259.
- ↑ а б в г д е ж и к Прох Л. З., 1983.
- ↑ Stefano Zecchetto; Francesco De Biasio; Marco Bajo (2005). Features of Scatterometer Wind Observations in the Adriatic Sea. У Fletcher, Caroline A.; Spencer, Tom (ред.). Flooding and Environmental Challenges for Venice and Its Lagoon: State of Knowledge. Cambridge: Cambridge University Press. с. 53—58.
- ↑ Snoj, Marko (2003). Slovenski etimološki slovar (вид. 2). Ljubljana: Modrijan. с. 66. ISBN 961-6465-37-6.
- ↑ J. P. Mallory; D. Q. Adams (24 August 2006). The Oxford Introduction to Proto-Indo-European and the Proto-Indo-European World. OUP Oxford. с. 121–. ISBN 978-0-19-928791-8.
- ↑ а б Julius & DeCourcy Ward, 1903.
- Бора // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Література
- Прох Л. З. Словарь ветров. — Л. : Гидрометеоиздат, 1983. — 312 с.
- (англ.) Seibert P. Hann’s Thermodynamic Foehn In the Adriatic tradition, the bora comes from three mouths: Trieste, Rijeka and Senj. Theory and its Presentation in Meteorological Textbooks in the Course of Time.
- (англ.) Julius von Hann; Robert DeCourcy Ward. Handbook of Climatology. — N. Y. : MacMillan, 1903.
- (італ.) Corrado Belci. Il libro della bora. — Trieste : LINT Editoriale, 2002. — 144 с. — ISBN 88-8190-184-6.
- (нім.) F. von Wrangel. Die Ursachen der Bora in Noworossisk // Repertorium für Meteorologie. — 1876. — № 40. — С. 238-240.
- (нім.) F. Seidel. Bermerkungen über die Karstbora // M. Z.. — 1891. — № 18. — С. 232-235.
- (рос.) Выдренков М. Ю. Сия жестокая бора. — М., 2016. — 60 с.
- (рос.) Оболенский В. П. Метеорология. — Л.—М., 1938. — Т. 1.
- (рос.) Коростелев П. А. Новороссийская бора. — СПб., 1904.
Посилання
- Extreme Hurricane Force Bora (Bura) - Croatia на YouTube — відео бори в Хорватії 5 березня 2015 року.
- Bura на YouTube — відео бори в Хорватії 7 січня 2017 року.
- Name of Winds — список онімів вітрів.
- Paul Bradbury. Weather in Croatia: Sun, Snow, Winds, Forecasts & Stats : [англ.] : [арх. 27.04.2021] / Paul Bradbury // Total Croatia : вебсайт. — 2021. — 21 February. — Дата звернення: 27 квітня 2021 року.