Перейти до вмісту

Крупський Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:15, 6 квітня 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Крупський Михайло Олександрович
рос. Михаил Александрович Крупский
Народження25 квітня 1902(1902-04-25)
Санкт-Петербург
Смерть18 вересня 1975(1975-09-18) (73 роки)
Санкт-Петербург
ПохованняСерафимівське кладовищеd
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
ПриналежністьНауково-дослідний інститут зв'язку ВМФ СРСР
Рід військПрапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
ОсвітаВище військово-морське інженерне училище імені Ф. Е. Дзержинського
Роки служби19191968
Звання Контрадмірал, професор
КомандуванняПетербурзьке вище військово-морське училище радіоелектроніки ім. А. С. Попова
Іншеорганізатор «Епохи Крупського» в підготовці офіцерів ВМФ
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

іноземні нагороди:

медалями

Миха́йло Олекса́ндрович Кру́пський рос. Михаил Александрович Крупский (* 25 квітня 1902, Санкт-Петербург — †18 вересня 1975) — інженер-віцеадмірал (9 травня 1961), вихователь спеціалістів для Військово-морського флоту СРСР, начальник Санкт-Петербурзького вищого військового училища радіоелектроніки (рос. ВВМУРЭ), інженер електро- і радіотехніки, педагог, керівник декількох військово-морських навчальних закладів, що виховали не одну тисячу висококласних фахівців для Військово-морського флоту СРСР, професор. Племінник Надії Крупської.

Життєпис

[ред. | ред. код]
  • Народився 25 квітня 1902 р. у м. Санкт-Петербург, походив зі старовинного шляхетного роду КрупськихВолинської губернії — Волині).
  • Навчався у Реальному училищі в Гатчині, у школі № 4, на якій нині є меморіальна дошка (на стіні фасаду).
  • В 1925 р. — продовжив навчання й з успіхом закінчив Військово-морське інженерне училище (нині Петербурзький Військово-морський інженерний інститут), захистивши дипломний проект з радіотехніки.
  • Служив у лавах флоту на лінійному кораблі «Паризька комуна» Морських сил у Балтійському морі. 22 листопада 1925 р. він був зарахований «у списки лінкора на посаду молодшого помічника електротехніка», через чотири доби заступив на корабельну вахту вахтовим начальником. Займався зв'язком, став висококласним фахівцем. Під час корабельної служби Крупський М. вивчав наукові проблеми у царині зв'язку й брав активну участь у розгорнутій журналом «Морський збірник» дискусії про необхідність створення на кораблях самостійних підрозділів зовнішньому зв'язку.
  • У 1928 р. — вступив на навчання на електротехнічний відділ факультету військового суднобудування Військово-морської академії, де він вступив до ад'юнктури при кафедрі радіотехніки. Був безпосереднім учасником досліджень електромагнітних коливань у радіотехнічній апаратурі різного призначення. Він був коло джерел зародження й розвитку багатьох галузей вітчизняної радіоелектроніки.
  • У 1935 р. — був начальником відділу Служби спостереження й зв'язку факультету Військово-морської зброї тої академії. Крупський М. блискуче захистив дисертацію на тему: «Берегова технічна розвідка на морському театрі» військовий дій. Він дав аналіз і рецензію на книгу «Основи радіотехнічних розрахунків».
  • 26 грудня 1937 р. — він не оминув репресій, і був арештований спецслужбою СРСР у справі Маршала Радянського Союзу Тухачевського М. М. «про участь у військово-фашистській змові». У цей період Крупський М. був військовим інженером 2-го рангу і капітаном 3-го рангу (1937—1938 рр.). Півроку він провів у в'язниці Управління НКВС Ленінградської округи, був звільнений й отримав реабілітацію. Відновили його на службі в липні. А 8 серпня 1938 р. він поступив на службу на посаду старшого викладача спеціальних предметів Військово-морського училища зв'язку ім. Г. К. Орджонікідзе. Вів курс по радіотехніці, готував нові навчальні плани під розширення штатів першого в СРСР самостійного навчального закладу з вишколу командирів — зв'язківців.
  • В квітні 1939 р. — його затвердили на посаді начальника спеціального циклу рос. ВМУС ім. Г. К. Орджонікідзе.
  • У жовтні 1939 р. — його Військово-морське училище зв'язку було переформовано в гідрографічне училище, з комплектацією у Вище військово-морське Червонопрапорне училище ім. М. В. Фрунзе (назване потім Петербурзький військово-морський інститут — Морський корпус Петра Великого). Стає військовим інженером 1 рангу (капітаном 2-го рангу), приступив до виконання посади начальника кафедри Служби спостереження й зв'язку. Як дипломованого фахівця — зв'язківця, ученого із солідним адміністративним і педагогічним досвідом його відрядили в Управління військово-морських навчальних закладів, де він служив понад рік.
  • 18 січня 1940 р. — одержав призначення бути начальником Вищого військово-морського інженерного училища ім. Ф. Е. Дзержинського. Маючи гарну теоретичну й практичну підготовку, володіючи досвідом роботи в апараті управління, він легко контролював навчальну й виховну роботу в училищі, чітко представляв можливості кафедри і вчасно планував відновлення їх технічної оснащеності, неодноразово звертав увагу командування, керівництва вищої й середньої спеціальної освіти на проблеми освіти, вказував на можливі наслідки для країни від стратегічних помилок в освітній політиці.
  • 22 лютого 1944 р. присвоєно звання інженер-контрадмірала.
  • У березні 1948 р. — в добу репресій і в оточенні недолугості він мав сміливість проявляти характер. Був призначений начальником Військово-морської академії кораблебудування й озброєння ім. А. М. Крилова, але вже у вересні наступного року був знятий з посади. Потім очолював Вищі радіотехнічні офіцерські класи ВМС і служив в Управлінні ВМС (рос. ВМУЗ). Був офіцером політичного управління Балтійського флоту.
  • У 19561960 рр. — інженер контрадмірал Крупський М. стає начальником училища у ново утвореному Вищому військово-морському інженерному радіотехнічному училищі рос. ВВМИРТУ (дислокація в м. Гатчина до 1960 р.), після травня 1960 р. об'єднано два навчальних заклади «рос. ВВМИРТУ» й «рос. ВВМУС» ім. Попова з новою назвою Вище військово-морське училище радіоелектроніки ім. А. С. Попова (дислокація у м. Петродворець).
  • У 1960 — 1966 рр. — Крупський М. став начальником Петербурзького вищого військово-морського училища радіоелектроніки ім. Попова (рос. ВВМУРЭ.) М. А. Крупський часто особисто виїжджав на флоти для перевірки практики курсантів на кораблях і в берегових підрозділах. Він жваво цікавився рівнем підготовки майбутніх зв'язківців, вимагав від флагманських фахівців об'єктивних даних про слабкі місця в підготовці нових кадрів, а потім виробляв заходи щодо поліпшення роботи професорсько-викладацького складу училища, пошуку нових форм і метод навчання, у посиленні одних дисциплін і переплануванню інших, що постійно обговорював на засіданнях Вченої Ради училища. Про нього писали, що «училищем командує впевнено, проявляючи розумну ініціативу, волю й наполегливість». Завдяки Крупському М. в училищі особлива увага приділялась ремонтній підготовці, умінню швидко відшукувати й усувати ушкодження, умінню грамотно вибирати частоти для радіозв'язку, експлуатувати антенно-фідерні обладнання, користуватися вимірювальними приладами. Ці його заходи надалі сприятливо позначалися на якості тривалих автономних плавань надводних кораблів і підводних човнів Вітчизняного Військово-морського Флоту. Досвідчений методист Крупський М. тактовно й ненав'язливо виявляв підлеглим офіцерам допомогу в підвищенні майстерності викладання. Колеги вважали його скромним, тактовним, пунктуальним, високопорядним, самостійним і сумлінним співробітником. Випускники та колеги назвали це: «Епоха Крупського».
  • 9 травня 1961 р. присвоєно звання звання інженер-віцеадмірала.
  • У 1962 р.  присвоєно вчене звання професора.
  • У 1966 р. — консультант Вченої ради Військово-морської академії.
  • У 1968 р. — звільнений у відставку «через хворобу, з оголошенням подяки, із правом носіння військової форми одягу, з вислугою 49 років». Почав трудитися в Науково-дослідному інституті зв'язку ВМФ СРСР.
  • Помер 18 вересня 1975 р., і похований на Серафімовському цвинтарі м. Ленінград. Залишилися книги його авторства.

Нагороди, пам'ять

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. журнал «Морская радиоэлектроника» № 1(11), 2005 г. (рос.)
  2. Государственный Архив ЦВМА, ф. 4743, д. 18188: Фонд послужных карточек офицеров ВМФ СССР. (рос.)
  3. Исторический журнал ВВМУРЭ им. А. С. Попова. (рос.)
  4. Биккенин P.P., Глущенко А. А., Партала М. А. «Очерки о связистах Российского флота» (Краткая история создания и развития Службы связи ВМФ в период 1900—1930-х гг.). — СПБ.: Дмитрий Буланин, 1998 г. (рос.)
  5. «Михаил Александрович Крупский и проблемы подготовки специалистов радиоэлектроники ВМФ» (Научно-исторический сборник). — Петродворец: ВВМУРЭ им. А. С. Попова, 1997 г. (рос.)
  6. «Морские радиоинженеры» (Научно-исторический сборник). — Петродворец.: ВВМУРЭ им. А. С. Попова, 1998 г. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. «М. А. Крупский — организатор подготовки специалистов флота», Р. Р. Биккенин, ВМИРЭ им. А. С. Попова, доктор технических наук, профессор Е. Ю. Кобчиков, ВМИРЭ им. А. С. Попова, кандидат военніх наук, доцент; (рос.)
  2. «Вице-адмирал М. А. Крупский и его эпоха». Авторы: контр-адмирал Н. С. Соколов, кандидат военных наук, доцент капитан 2 ранга Е. Ю. Кобчиков, кандидат военных наук. 2005 г.;(рос.)
  3. Краткие сведения — «На флоте», Первая военно-морская социальная сеть. В экипаже сильных духом!; (рос.)
  4. «Информация и историческая справка об училище», А. Калинин, 2007 г.; (рос.)
  5. Военно-морские учебные заведения СССР [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]; (рос.)
  6. МОРЯКИ писатели и писатели Маринисты (продолжение); (рос.)
  7. «Военно-мосркой институт радиоэлектроники им. А. С. Попова» Н. С. Соколов, Е. Ю. Кобчиков. Вице-адмирал М. А. Крупский и его эпоха; (рос.)
  8. ВМИРЭ им. А. С. Попова. 1933—2003. Очерки по истории. («Вице-адмирал М. А. Крупский и его эпоха» Н. С. Соколов, Е. Ю. Кобчиков.); (рос.)
  9. «Из истории подготовки морских специалистов радиоэлектронной борьбы во ВМИРЭ им. А. С. ПОПОВА» [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)