ЗПУ-2
| ЗПУ-2 (56-УС-562) | |
|---|---|
 | |
| Тип | Буксирована зенітна установка |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | із 1949 |
| Війни | Війна в Перській затоці |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Завод № 2 |
| Розроблено | 1944–1949 |
| Виробник | Завод №525[ru] |
| Виготовлення | із 1944 |
| Виготовлена кількість | понад 370 одиниць |
| Варіанти | ЗПУ-2, Type-58 |
| Характеристики | |
| Вага | 1000 кг |
| Довжина | 3710 мм |
| Довжина ствола | 1346 мм |
| Ширина | 1900 мм |
| Висота | 1925 мм |
| Обслуга | 6 осіб |
| Снаряд | 14,5×114 мм |
| Калібр | 14,5 мм |
| Дія | короткий хід ствола, поворотний затвор |
| Підвищення | -7..+90 |
| Траверс | 360 |
| Темп вогню | 1100—1200 постр./хв |
| Дульна швидкість | 990—1000 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 2000 м |
| Система живлення | стрічква |
| Приціл | ПУ, К-10Т |
Головне озброєння | 2 х 56-П-562 |
| Дорожній просвіт | 380 мм |
ЗПУ-2 у Вікісховищі | |
ЗПУ-2 (індекс ГАУ — 56-УС-562) — радянська спарена зенітна кулеметна установка.
Історія створення
Розробку спареної зенітної кулеметної установки було розпочато на конкурсній основі на Заводі №2. У листопаді 1944 був виготовлений перший зразок конструкції С. В. Володимирова та Г. П. Маркова. У 1945 році зразок пройшов порівняльні випробування із встановленням конструкції Федіра Токарєва. За результатами випробувань найкращою була визнана конструкція С. В. Володимирова. Після усунення зауважень та доробок, у 1948 році дослідним зразком було пройдено полігонні та військові випробування. У 1949 році ЗПУ-2 було прийнято на озброєння. Серійне виробництво було розгорнуте на Заводі №525[ru].[1][2].
Опис конструкції
Основним завданням ЗПУ-2 є поразка повітряних сил противника (літаків, десантних підрозділів). Також може використовуватися для обстрілу легкоброньованої техніки, скупчень живої сили та надводних підрозділів. Пересування установки на короткі дистанції може виконуватись силами розрахунку.[3]
Основними складовими частинами ЗПУ-2 є: кулемети, установка, колісний хід та прицільні пристрої. Колісний хід призначений для буксирування ЗПУ-2 в похідному положенні і є двома колесами з трубчастою дугою. При переведенні ЗПУ-2 в бойове положення колісний хід від'єднується, а установка поміщається основою на грунт. На підставі знаходиться погон із поворотною платформою. На платформі розміщена люлька з кулеметами.[3]
Озброєння
Як озброєння використовуються спарені 14,5 мм кулемети КПВ. Для ведення вогню ЗПУ-2 забезпечена ручним та ножним механізмами спуску. У номенклатуру боєприпасів входять бронебійно-запальні кулі Б-32 і БС-41, бронебійно-запально-трасуючі кулі БЗТ, а також пристрілювально-запальні кулі ЗП. Боєкомплект розміщений у двох коробках із кулеметними стрічками. У кожній стрічці по 150 набоїв.[3]
Приціли
Для наведення на повітряні цілі на ЗПУ-2 розміщено ракурсний зенітний приціл, в середині прицільної частини якого встановлено турельний коліматор К10-Т. Під час стрільби по наземних об'єктах прицілювання здійснюється через укорочений оптичний приціл ПУ.[3]
Модифікації
- 56-УС-562 (ЗПУ-2 зраз. 1949 року) — базовий варіант
- 56-УЗ-562 (ЗУ-2 зраз. 1954 року, УЗПУ-2) — полегшений у півтора рази варіант для ВДВ
- Type-58 — китайська копія ЗУ-2
Оператори
Алжир — 60 одиниць ЗПУ-2, станом на 2010 рік[4]
Гана — 4 одиниці ЗПУ-2, станом на 2010 рік[4]
Зімбабве — 36 одиниць ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік[4]
Іран — деяка кількість ЗПУ-2, станом на 2010 рік[4]
Ірак — кількість та статус невідомі[5]
Камбоджа — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік[4]
Камерун — 18 одиниць Type-58, станом на 2010 рік[4]
Північна Корея — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік[4]
Республіка Конго — деяка кількість ЗПУ-2, станом на 2018 рік[6]
Лівія — 100 одиниць ЗПУ-2, станом на 2010 рік[4]
Мавританія — 16 одиниць ЗПУ-2, станом на 2010 рік[4]
Марокко — 150—180 одиниць ЗПУ-2, станом на 2010 рік[4]
Румунія — станом на початок 2015 року, ЗПУ-2 випускається на підприємстві «Механіка» у місті Куджир[7]
Сейшельські Острови — деяка кількість ЗПУ-2, оцінюють як недієздатні, станом на 2010 рік[4]
Судан — деяка кількість ЗПУ-2, станом на 2010 рік[4]
Танзанія — 40 одиниць ЗПУ-2 та ЗПУ-4, оцінюють як недієздатні, станом на 2010 рік[4]
Уганда — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік[4]
Україна — станом на 2011 рік перебували на зберіганні[8]; станом на 2016 рік — відновлюються та надходять на озброєння[9].
Центральноафриканська Республіка — деяка кількість станом на 2018 рік[6]
Чад — деяка кількість ЗПУ-2, станом на 2018 рік[6]
Еквадор — 128 ЗПУ-1 та ЗПУ-2, станом на 2010 рік[4]
В'єтнам — деяка кількість використовувалася під час В'єтнамської війни, наприклад, вони встановлювалися на БТР-152
Колишні
Бойове застосування
- Війна в Перській затоці — застосовувалися іракськими військами. Трофейна ЗПУ-2 знаходиться на зберіганні у Національному музеї ВПС США[5].
Збережені екземпляри
Росія — Музей історії Повітряно-десантних військ[ru] (Рязань), Технічний музей ВАТ «АвтоВАЗ»[ru] у Тольятті.
ЗПУ-2 у бойовому становищі, Військово-історичний комплекс імені Н. Д. Гулаєва, місто Аксай Росія — Військово-історичний комплекс імені Н. Д. Гулаєва[ru], Аксай (Ростовська область).
Польща — Центр традицій польських бронетанкових військ у Жагані.- Україна — Луцький державний музей Збройних Сил.
США — Національний музей Військово-повітряних сил США в Райт-Паттерсоні.
Примітки
- ↑ А. Широкорад, Отечественные крупнокалиберные пулемёты
- ↑ Зенитные пулемётные установки (рос.). Вестник ПВО. 15 листопада 2004. Процитовано 12 січня 2012.
- ↑ а б в г Наставление по стрелковому делу. 14,5-мм спаренная зенитная пулемётная установка Владимирова и Макарова, 3—5
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с The Military Balance 2010 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Routledge. — 492 p. — ISBN 978-1857435573.
- ↑ а б Трофейные ЗПУ-2 (англ.). Национальный музей ВВС США. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 12 січня 2012.
- ↑ а б в The Military Balance 2018 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Taylor & Francis, 2018. — 504 p. — ISBN 978-1857439557.
- ↑ полковник А. Филинов, капитан М. Тополь. Военная промышленность Румынии // журнал «Зарубежное военное обозрение», № 4 (817), 2015. стр.33-41
- ↑ розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. N 1022-р
- ↑ Відновили на Донеччині понад 20 гармат Архівовано травень 9, 2016 на сайті Wayback Machine.//«Рівне Вечірнє», 17.3.2016
Література
- Широкорад А. Зенитные пулеметные установки // Отечественные крупнокалиберные пулемёты.
- Наставление по стрелковому делу. 14,5-мм спаренная зенитная пулемётная установка Владимирова и Маркова (ЗПУ-2). — С. 3—5.
Посилання
- Зенитные пулемётные установки (рос.). Вестник ПВО. 15 листопада 2004. Процитовано 12 січня 2012.