Перейти до вмісту

Медитація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Charles West Cope — Медитація

Медита́ція — це група ментальних вправ, яка застосовується як у духовно-релігійній, так і в оздоровчій сферах, задля досягнення особливого стану свідомості[1]. Важливим елементом медитативних технік є свідоме управління увагою. Залежно від контексту, практика медитації має на меті досягти довготривалих позитивних змін у мисленні, почуттях і переживаннях або привести до специфічних, іноді релігійно визначених осяянь і станів.

Медитація практикується в багатьох релігійних традиціях. Найдавніші згадки про медитацію (дг'яну) містяться в Упанішадах, де зазначена практика відіграє важливу роль індуїзмі, джайнізмі та буддизмі[2]. Починаючи з 20 століття, азійські медитативні техніки поширилися в інших культурах, де вони все частіше практикуються і досліджуються у світському ключі.

Етимологія

Медитація походить від латинського meditātio «думати, обмірковувати, розглядати, знаходити середину» від давньогрецького μέδομαι medomai «турбуватися, розмірковувати». В українську потрапило через посередництво польської мови запозичено з латинської.[3]

Види та техніки

Класифікація в науці

Існує багато класифікацій медитації. На Заході, де вона набула найбільшої популярності, часто виділяють дві основні форми[4]:

  • Медитація концентрування уваги - культивує зосередження та однонаправленість на обраному об'єкті медитації. Об'єкт може бути пов'язаний з сенсорним сприйняттям (тілесне відчуття, процес дихання, зображення, звук, запах) чи ментальною конструкцією (візуалізація, ідея). Прикладами є йогічна практика тратаки - зосередження на полум'ї свічки. А також: уважність до дихання (Анапанасаті), зосереджнення на звучанні мантри, коані.
  • Медитація спостережливості та відкритості - медитація, в якій навичка спостереження трансформується до рівня рефлексивного усвідомлення. Спостереження може відбуватись у широкому спектрі, без концентрації на єдиному об'єкті. В такій медитації, практикуючі намагаються розширити сферу уваги аби залучити потік сприйняття, думок, емоційного наповнення, та/або суб'єктивне усвідомлення. Прикладами такої медитації є Віпасана та Шикантадза у школі Сото Дзен.

Інші класифікації

За дуалізмом суб'єкт-об'єкт:

  • Медитації недуальності протиставляються дуалістичним технікам. Класифікація пов'язана з концепцією "недуальності", що позначає розуміння реальності як "не-двоїстої". Недуальні практики зосереджуються на стиранні розділення між суб'єктом та об'єктом, спостерігачем та тим, що спостерігається. Такі медитації присутні у ведичній і індуїстській традиціях, та буддистській традиціях Махаяни та Тантри.

За положенням тіла та активністю:

  • Статичні (нерухомі) медитації (сидячи, лежачи) та медитації в дії. Прикладом медитації в дії є кінхін - японська техніка медитації при ходьбі. Також, прикладом може бути заняття каліграфією чи медитація під час зафарбовування розмальовки.[5]

За способом маніпуляції увагою:

  • Медитації концентрації протиставляються деконцентрації.[6]

Інші види:

  • Медитації люблячої доброти та співчуття — культивують співчуття. Зазвичай, використовуючи різноманітні візуалізації та рецитації практикуючі змінюють шаблони мислення спрямовуючи його на побажання блага іншим істотам.

Медитації можна розділити на декілька типів за способами виконання:

  1. Перший тип. Увага концентрується на сигналах, що йдуть від об'єкта. Наприклад медитація тратака — концентрація погляду на блискучому предметі, споглядання дерев'яної кульки (практикують у Китаї). Ефект: з одного боку зосередження на предметі призводить до його актуалізації, тобто сприяє свідомому сприйняттю предмета, а це сприяє розширенню свідомості. З іншого боку, тривале зосередження може привести до відключення уваги внаслідок втоми і аутогіпнозу. Об'єктом спостереження можуть бути стереотипи поведінки, емоції, симптоми в тілі, думки.
  2. Другий тип. Різноманітні види навіювань, тобто активне управління функцією волі. В залежності від способів надання команд, ці медитації можна розділити на візуалізацію, словесне, кінестетичне навіювання. Наприклад візуалізація руху енергії, внутрішніх органів, або аутогенне тренування Шульца («Моя права рука важчає»). Таким чином можна працювати не тільки з фізичними відчуттями, а й з думками, елементами світогляду, життєвої позиції, самовідчуттям, самопозиціюванням.
  3. Третій тип, найбільше відповідає сенсу медитації. Це синтез двох попередніх типів. Практикуючи її одночасно дає вольові команди на зміну стану, та споглядає свій стан, зміни у ньому. Це дозволяє контролювати команди, коректувати їх, таким чином підвищуючи ефективність практики, та підвищує шанси на результат[7].

Періодичність

Практично усі види медитації вимагають регулярності занять та наполегливості для отримання результатів. Тривалість сеансу може бути різною. Наприклад школа Трансцендентальної Медитації рекомендує заняття тривалістю 20 хвилин [8]. Деякі техніки рекомендують ще коротші заняття, особливо для початківців. На інтенсивних ретритах тривалість сеансів може складати 90 хв (Віпассана Гоенки). Фахівці рекомендують заняття в один і той самий час, зазвичай зранку одразу після пробудження або перед сном.

Позиція

Найчастіше медитації практикують сидячи. Вимоги до позиції тіла відрізняються у різних школах, однак більшість традицій підкреслюють важливість стійкої позиції, рівної спини та розслабленого тіла. В той час, як ноги можуть бути складені у позу лотоса, напів-лотоса, по-турецьки чи іншим способом. Часто допускається сидіння на стільці з рівною спиною, якщо складніші позиції недоступні. Очі утримують заплющеними у традиціях що культивують практики концентрації на тілесних відчуттях чи диханні (наприклад у Тхераваді), та напів-заплющеними аби уникнути сонливості (наприклад у Дзен). Деякі медитації Ваджраяни вимагають повністю розплющувати очі, аби не блокувати візуальне сприйняття[9]. Руки зазвичай спочивають на колінах.

Традиції медитації

Найбільше число свідчень про засоби медитації збереглося на Сході. Східний тип медитації, представлений усіма формами йоги в Індії та даосизмом у Китаї, припускає релігійно-містичне розчинення індивідуальної свідомості в безособистісному, океаноподібному абсолюті — ситуація, яка реалізується образами метелика, що згоряє в полум'ї свічі або соляної ляльки, що розчиняється у воді моря. Інший релігійно-містичний напрямок медитації, що культивувався християнством, трактував її як злиття двох особистостей — людської та божественної[10].

Буддизм

Докладніше: Буддійська медитація

Медитація відіграє особливо важливу роль у буддизмі. Практика медитації розглядається в буддизмі як центральна практика для поступового звільнення розуму. Згідно з традицією, історичний Будда досяг найглибших осяянь, які ведуть до остаточного звільнення від усіх страждань, саме під час медитації[11][12]. Відповідно, на іконах часто зображують Будду в позі медитації.

Буддійський монах медитує

Метою медитації в буддизмі є поступовий розвиток ментального спокою і ясності як передумов для остаточного повного звільнення розуму від затьмарюючих тенденцій, що призводять до страждань. Згідно з буддійським вченням, посилення ментального спокою супроводжується переживанням інтенсивної і тонкої радості та глибоким розумінням природи світу і розуму.

У буддизмі розвиток медитації пов'язаний з розвитком етичної поведінки і розвитком інсайту[12]. У цьому процесі ці три елементи (сіла, самадхі, паннья) підсилюють один одного. Етична поведінка (сіла) призводить до умов, в яких легше досягається ментальний спокій (самадхі), а ментальний спокій, досягнутий через медитацію, в свою чергу, сприяє більш етичній поведінці. Аналогічно, вищий рівень розуміння (паннья) сприяє глибшій ментальній безтурботності (самадхі) і більш етичній поведінці (сіла)[13].

Прогрес у медитації, згідно з буддійською концепцією, відбувається по етапах зростання спокою, радості, усвідомлення розумової діяльності, зосередженості та стійкості уваги на об'єкті медитації.[14] Об'єкти медитації в різних буддійських школах різноманітні. Однак широко використовувані базові техніки включають уважне стеження за відчуттями дихання або за відчуттями тіла та окремих частин тіла. У школах махаяни, зокрема, велике значення надається практиці певних позитивних емоцій (наприклад, співчуття, доброзичливість, радість, незворушність, див. метта, див. брахмавіхара).

Далекий схід

Як організована традиція, медитація найдавніше простежується в індуїстській та буддистській традиціях Індії. Різні стани споглядання описуються як джхана (на санскриті: дг'яна), до якої сьогодні можна віднести, зокрема, китайський чань і японський дзен. Крім того, в індійській йозі розвинулася різноманітна і традиційна форма медитації (попереднім етапом якої є концентрація). Зокрема, сутри раджа-йоги і сьогодні формують багато технік, таких як використання дихання в пранаямі та систематична класифікація станів свідомості, пов'язаних з медитацією. Даоська медитація характеризується концентрацією, інтроспекцією та візуалізаціями; її мета - досягнення єдності з Дао і супутнього фізичного чи духовного безсмертя.

Християнство

У середньовічному християнстві "духовні вправи" lectio (уважне читання), meditatio (безпредметне споглядання), oratio (молитва) і contemplatio (об'єктивне споглядання) передавалися для того, щоб зібрати дух. Особливо в містичних традиціях це мало на меті заспокоїти розум і мислення, щоб відкрити "єдину першооснову". Також були опубліковані інструкції, такі як "Хмара незнання" (англ. The Cloud of Unknowing) або праці Терези з Авіли. Елементи медитативної практики і сьогодні можна знайти в exercere Ігнатія Лойоли, деяких бенедиктинських і францисканських традиціях, а також у Східній Церкві в ісихазмі.

Новітні релігійні рухи

Мантра-медитація із використанням джапа-мали, особливо з акцентом на маха-мантру Харе-Крішна, є центральною практикою традиції Гаудія-вайшнавізму та Міжнародного Товариства Свідомості Крішни (МТСК), також відомого як рух Харе-Крішни. Серед інших популярних новітніх релігійних рухів — Місія Рамакрішна, Суспільство Веданта, Місія Божественного Світла, Місія Чінмая, Ошо, Сахаджа йога, Трансцендентальна медитація, Шрі Бхагаван, Брахма Кумаріс та Йога Віхангам.

Медитація та здоров'я

У XX ст. методики медитації розроблялися в деяких школах психоаналізу, зокрема в аналітичній психології, а також як системи психофізичного тренування, розраховані на терапевтичний ефект і не пов'язані з релігійно-містичними ідеями (аутогенне тренування, система «біологічного зворотного зв'язку» та ін.)[10].

Доведено, що зайняття медитацією може вдвічі знизити ризик інфарктів та інсультів[15][16].

Див. також

Примітки

  1. ↑ МЕДИТАЦІЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua) . Процитовано 19 червня 2023.
  2. ↑ Dhavamony, Mariasusai (1982). Classical Hinduism (англ.). Gregorian Biblical BookShop. с. 243. ISBN 978-88-7652-482-0.
  3. ↑ МЕДИТАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua) . Процитовано 19 червня 2023.
  4. ↑ Tracy Brandmeyer, Helane Wahbeh, Arnaud Delorme (2019). The neuroscience of meditation: classification, phenomenology, correlates, and mechanisms [Архівовано 27 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Research Gate
  5. ↑ Is Coloring Within the Lines the New Meditation? - Facts So Romantic - Nautilus. Nautilus. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 17 червня 2016.
  6. ↑ (рос.)Олег Бахтияров. Деконцетрация [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Сафронов А.Г. (2016). Йога: физиология, психосоматика, биоэнергетика (російська) . Харьков: Ритм Плюс. с. 41—44. ISBN 978-966-2079-46-3.
  8. ↑ The Daily Habit Of These Outrageously Successful People. Huffington Post. 5 липня 2013. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 23 червня 2020.
  9. ↑ Цокньи, Друбванг. Бесстрашие простоты. ГАНГА. с. 87.
  10. ↑ а б Медитація // Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. — X.: Прапор, 2007. — С. 245. — 640 с. — ISBN 966-7880-85-0.
  11. ↑ Bodhi; Bstan-vdzin-rgya-mtsho, ред. (20). In the Buddha's words: an anthology of discourses from the Pali canon. Teachings of the Buddha (вид. Nachdr.). Boston, Mass: Wisdom Publications. ISBN 978-0-86171-491-9.
  12. ↑ а б Thích-Nhất-Hạnh; Thích-Nhất-Hạnh (2007). Wie Siddhartha zum Buddha wurde: eine Einführung in den Buddhismus. dtv-Taschenbücher (вид. Ungekürzte Ausg., 5. Aufl). München: Dt. Taschenbuch-Verl. ISBN 978-3-423-34073-1.
  13. ↑ Thích-Nhất-Hạnh; Knauf, Irene; Thích-Nhất-Hạnh (2013). Das Herz von Buddhas Lehre: Leiden verwandeln - die Praxis des glücklichen Lebens. Herder-Spektrum (вид. 8. Aufl). Freiburg Basel Wien: Herder. ISBN 978-3-451-05412-9.
  14. ↑ Graves, Jeremy; Immergut, Matthew; McBride, Maureen (2017). Handbuch Meditation (вид. Deutsche Erstausgabe, 1. Auflage). München: Arkana. ISBN 978-3-442-34215-0.
  15. ↑ Медитація може вдвічі знизити ризик інфарктів та інсультів // Дзеркало тижня. Україна, 14 листопада 2012, 22:48
  16. ↑ Robert H. Schneider et al., Institute for Natural Medicine and Prevention [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.], Maharishi University of Management[en], Fairfield. Stress Reduction in the Secondary Prevention of Cardiovascular Disease [Архівовано 24 січня 2013 у Wayback Machine.]. Randomized, Controlled Trial of Transcendental Meditation and Health Education in Blacks. // American Heart Association[en]. Circulation: Cardiovascular Quality and Outcomes[en], November 2012

Джерела

  • Нове «Я». Вплив медитації на свідомість, тіло й мозок. Річард Девідсон, Деніел Ґоулман//Перекладач Олександра Асташова.- Видавництво: Наш Формат, 2019. ISBN 978-617-7682-50-8
  • Серце медитації. У пошуку глибинної усвідомленості (англ. The Heart of Meditation by Dalai Lama, Jeffrey Hopkins). Далай-лама// Переклад. Г. Ровенскіх.- 2017.- 144 с. ISBN 978-617-7535-16-3
  • Внутрішнє світло. Шлях християнської медитації. Лоренс Фрімен//Видавництво: Кайрос.- 2016.- 190 с.
  • Медитація. Лінн Лорен// Серія книг «Тайные знания: просто и ясно».- Видавництво: Азбука,2019.- Перекладач Діна Ключарьова.- 144 с.(рос.)

Посилання

Енциклопедія

Статті

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Медитація&oldid=39745096