Перейти до вмісту

Циклооксигеназа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:06, 30 листопада 2023, створена Всевидяче Око (обговорення | внесок) (доповнення, оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Простагландин-ендопероксид-синтаза
Ідентифікатори
Код КФ1.14.99.1
Номер CAS9055-65-6
Бази ферментів
IntEnzIntEnz view
BRENDABRENDA entry
ExPASyNiceZyme view
MetaCycmetabolic pathway
KEGGKEGG entry
PRIAMprofile
PDB structuresRCSB PDB PDBe PDBj PDBsum
Gene OntologyAmiGO • EGO
Пошук
PMCстатті
PubMedстатті
NCBINCBI proteins
CAS9055-65-6

Циклооксигеназа (ЦОГ; офіційна назва — простагландин-ендопероксид-синтаза, ПЕПС англ. PTGS) — фермент (точніше, родина ізоферментів, КФ 1.14.99.1), що відповідає за утворення простаноїдів[en], а зокрема тромбоксану і простагландинів, як-от простацикліну[en], з арахідонової кислоти.

Медикаментозне інгібування ЦОГ здатне зменшувати симптоми запалення, а зокрема біль[1]. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), як-от ацетилсаліцилова кислота та ібупрофен, проявляють свої ефекти шляхом інгібування ЦОГ. Препарати, що діють специфічно на ЦОГ-2, називаються коксибами. Припускається, що активний метаболіт (AM404[en]) парацетамолу здатен проявляти частину свого болетамувального ефекту через свої ЦОГ-інгібувальні властивості[2].

У медицині скорочення ЦОГ трапляється частіше, аніж PTGS. У генетиці скорочення PTGS офіційно використовується для позначення родини генів і білків, оскільки скорочення COX (латинська версія ЦОГ) уже застосовується для позначення родини цитохром с-оксидази. Тому два людських ізоферменти PTGS1 і PTGS2 у медичній літературі[en] часто називають ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Назви простагландин синтаза (ПГС), простагландин синтетаза (ПГС) та простагландин-ендопероксид синтетаза (ПЕС) є старішими термінами, що інколи застосовуються замість ЦОГ.

Фармакологія

[ред. | ред. код]

Класичні НПЗП

[ред. | ред. код]
Простагландин Н2-Синтаза-1 Комплекс PDB

Класичні інгібітори ЦОГ не є селективними та інгібують всі типи ЦОГ. У підсумку, пригнічення синтезу простагландинів та тромбоксану має ефект зменшення запалення, а також жарознижувальну, антитромботичну та знеболювальну дію. Найчастішим несприятливим наслідком НПЗЗ, є подразнення слизової шлунка, оскільки простагландини зазвичай, виконують захисну роль у шлунково-кишковому тракті. Деякі НПЗЗ також кислотні, що може завдати додаткової шкоди шлунково-кишковому тракту людини.

Природне інгібування ЦОГ

[ред. | ред. код]

Серцево-судинні побічні ефекти інгібіторів ЦОГ

[ред. | ред. код]

Вплив ЦОГ на імунну систему

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Litalien C, Beaulieu P (2011). Chapter 117 – Molecular Mechanisms of Drug Actions: From Receptors to Effectors. У Fuhrman BP, Zimmerman JJ (ред.). Pediatric Critical Care (вид. 4th). Philadelphia, PA: Elsevier Saunders. с. 1553–1568. doi:10.1016/B978-0-323-07307-3.10117-X. ISBN 978-0-323-07307-3. Arachidonic acid is a component of membrane phospholipids released either in a one-step process, after phospholipase A2 (PLA2) action, or a two-step process, after phospholipase C and DAG lipase actions. Arachidonic acid is then metabolized by cyclooxygenase (COX) and 5-lipoxygenase, resulting in the synthesis of prostaglandins and leukotrienes, respectively. These intracellular messengers play an important role in the regulation of signal transduction implicated in pain and inflammatory responses.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  2. Högestätt ED, Jönsson BA, Ermund A, Andersson DA, Björk H, Alexander JP, Cravatt BF, Basbaum AI, Zygmunt PM (September 2005). Conversion of acetaminophen to the bioactive N-acylphenolamine AM404 via fatty acid amide hydrolase-dependent arachidonic acid conjugation in the nervous system (pdf). The Journal of Biological Chemistry. 280 (36): 31405—12. doi:10.1074/jbc.M501489200. PMID 15987694.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
  • Kursov, S., & Nikonov, V. (2022). Циклооксигеназа: фізіологічні ефекти, дія інгібіторів та перспективи подальшого застосування парацетамолу. МЕДИЦИНА НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ, (5.76), 27–35. https://doi.org/10.22141/2224-0586.5.76.2016.76430

Посилання

[ред. | ред. код]