Координати: 50°23′40.03″ пн. ш. 30°32′41.48″ сх. д. / 50.3944528° пн. ш. 30.5448556° сх. д. / 50.3944528; 30.5448556

Лиса гора (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:52, 11 грудня 2023, створена Parnikoza (обговорення | внесок) (→У давнину: редакція згідно до джерел)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лиса Гора.
Лиса гора
Потерна № 5
50°23′40.03″ пн. ш. 30°32′41.48″ сх. д. / 50.3944528° пн. ш. 30.5448556° сх. д. / 50.3944528; 30.5448556
ТипРегіональний ландшафтний парк[1]
СтатусОб’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування), об'єкт ПЗФ
ВідкритоXIX століття
Колишні назвиДівич-гора
Площа137,1 га
Керівна установаГолосіївська РДА
Відвідувачів на рік10 000
Країна Україна
РозташуванняГолосіївський район
Лиса гора. Карта розташування: Київ
Лиса гора
Лиса гора
Лиса гора (Київ)
Мапа
CMNS: Лиса гора у Вікісховищі

Ли́са гора́ — історична місцевість та пагорб у Києві, одна з шістьох київських «Лисих гір». Розташована на південний захід від Видубичів на правому березі річки Либідь, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою горою. До неї прямують вулиці Лисогірська і Бескидська. Об'єкт знаходиться в межах Голосіївського району міста Києва. На території Лисої гори [2]. Регіональний ландшафтний парк, об’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування) «Лисогірський форт Київської фортеці». Землекористувачем є Національний історико-архітектруний музей "Київська фортеця[3]".

Лиса гора є найціннішою природною територією в місті Києві. Вона поєднує високу природну та історико-культурну цінність[3].

Сучасна Лиса гора — місце зборів неоязичників, толкіністів, представників молодіжних субкультур.

Історія

У давнину

В результаті археологічної розвідки на крайньому північно-східному мисі (Лисій верхівці) Лисої гори було знайдено археологічну пам’ятку часів трипільської культури - «Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора». Результати розвідки показали, що виявлені матеріали є перевідкладеними під час будівництва форту рештками зруйнованих культурних шарів. Трипільські поселення відомі також і у підніжжя лесових круч, на дніпровській заплаві: в гирлі р. Сирець, як і вище за її течією (суч. вул. Сирецька), а також в околицях Лисої гори. Зокрема на південь від старого гирла Либіді на Корчуватому (ріг вул. Пирогівський шлях та проспекту Науки) знайдені залишки житла, уламки глиняних посудин з розписом, головка глиняної жіночої фігурки, мушлі[4][5].

Точно не встановлено коли землі Лисої гори перейшли до київських монастирів[4].

XIX століття

Станом на середину ХІХ ст. більшість земель Лисої гори з них належали Києво-Печерській Лаврі, Видубицькому монастирю, а також деяким приватним особам. Необхідність прикриття новозбудованого Дарницького залізничного мосту змусила розпочати додаткове укріплення Києва згідно плану Едуард Тотлебена з будівництва Лисогірського форту на Лисій горі. Лиса гора була вигідно розташована і з топографічної точки зору мала значні переваги. Навколишня місцевість була розсічена мережею ярів, що ускладнювало б наступ на форт при облозі. Гирло Либіді та підошва гори з боку Дніпра на весні затоплювалися, що утворювало додаткову перешкоду. Військовим вдалося залагодити відчуження землі у монастирів і 1872 р. розпочато будівництво форту[6][7].

Після завершення робіт, форт являв собою складну систему бастіонів, равелінів, теналів, люнетів, ретраншементу тощо. Земляні вали, заввишки 10-12 метрів, наскрізь прорізали потерни — довгі, до 40 метрів, тунелі, викладені цеглою та закриті з обох сторін воротами (ворітні петлі збереглись до цього часу). В казармах міг розміститися гарнізон у кілька тисяч солдатів. Було передбачено автономне водопостачання форту — забезпечувалося паровою машиною, що качала воду зі свердловини у підземні цистерни. Поряд з фортецею були побудовані казарми інженерних частин. Як нагадування про це, залишилася назва вулиці Саперно-Слобідська.

План фортеці тримали в суворій таємниці: тому, хто відкриє його ворогу, загрожувало заслання у Сибір, а у воєнний час — розстріл.

Згодом нова Печерська фортеця, до складу якої входив Лисогірський форт, отримує статус фортеці ІІІ класу.

Із 1897 року перетворена у військові склади та гарнізонну в'язницю.

XX століття

Починаючи з 1906 року на північній частині гори встановили шибениці для виконання вироків над «державними злочинцями». Тих, хто підлягав до страти, доставляли рано-вранці з Косого капоніру, а після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині ще можна спостерігати вириті могили[джерело?].

У тридцятих роках гору перетворили на військовий підземний завод. Під час Другої світової війни за часів німецької окупації Києва (1941—1943 рр.) у підземеллях розташувалась база танків «Тигр», залишки яких можна й нині знайти навіть на поверхні[джерело?]. Коли довелось німцям здавати гору, то, відступаючи, вони підірвали входи до підземель.

Після війни на Лисій горі розташувалась військова ракетна частина. Приблизно в 70-х роках гора втратила стратегічну цінність, а тому звідти пішли військові. Так званий радіооб'єкт № 7, що раніше глушив радіосигнали, віддали під ретранслятор Міністерству зв'язку.

З 1982 року Лиса гора отримала статус «природного парку». Ліс на Лисій горі, мабуть, найпустинніший у лісопарковій зоні Києва. Навпроти цього лісу через дорогу розташований парк Покол, також пустинний та непривітний.

Території природно-заповідного фонду у складі РЛП «Лиса гора»

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий РЛП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» входять такі об'єкти ПЗФ України:

  • Дуб Відун
    Дуб Відун
  • Дуб Тотлебена
    Дуб Тотлебена
  • Дуб ополченський
    Дуб ополченський
  • Будівельні роботи у руслі р. Либідь
    Будівельні роботи у руслі р. Либідь

Інші «Лисі гори» Києва

Згідно з коротким топонімічним словником «Київ», назву «Лиса гора» у Києві мали усього шість підвищень. Окрім Лисої гори біля Телички (Дівич-гори), описаної у даній статті, це також були:

  1. Чортове або Хрещатицьке Беремище на території парку Володимирська гірка (на схилі Михайловської гори).
  2. інша назва Юрковиці.
  3. інша назва місцевості Западинка, або, за іншими даними, найвища із Западинських піщаних гір.
  4. піщане підвищення між Чортороєм і селищем Троєщина та Вигурівщиною на лівому березі Києва.
  5. неіснуюче зараз піщане підвищення на Верхній Солом'янці біля Либеді[8].

Відображення в мистецтві

Мусоргський Модест Петрович у 1867 р. створив музичний твір «Іванова ніч на Лисій горі», а Римський-Корсаков Микола Андрійович на його основі балет "Ніч на Лисій горі"[ru][9][відсутнє в джерелі].

У 2010 та 2012 роках аматорською студією «Горизонт-А» знято два документальні фільми про Лису гору — «Лисогірський форт». Перший — детальна екскурсія рештками самого форту, а другий — розповідь про природний світ, що існує на відповідній території[10].

Лисій горі присвячено роман-містерію Сергія Головачова — «Лиса гора» (Видавництво «Каяла», 2012). У цьому романі є надзвичайно характеристичний набір персонажів: «У „Лисій горі“, здається, діють усі маргінали, які тільки можуть бути в Україні: два кумедні наркомани з дивними прізвиськами — Дімон-А та О´Дімон, десяток банальних алкоголіків, толкіністи і сатаністи, згаданий інквізитор Христофор (по факту — псих, що втік з лікарні), дві милі відьмочки та навіть скінхеди-неоязичники, які збираються очистити Лису гору від сміття, ментального і матеріального.»[11]

Додатково

Лиса гора потрапила у перелік семи найбільш містичних місць України 2015.[12]

В урочищі Поколіть, що розташовано між Лисою горою та історичною місцевістю Корчувате є унікальний водоспад та острів Галерний, який насправді є півостровом. Про цей водоспад немає згадки в жодному туристичному довіднику.[13]

Світлини

  • Інформаційний щит
    Інформаційний щит
  • Чотирьохликий Перун (серпень 2022)
    Чотирьохликий Перун (серпень 2022)
  • Монстр-дуб
    Монстр-дуб
  • Галявина
    Галявина
  • Стежка в лісі
    Стежка в лісі
  • Дорога до гори
    Дорога до гори
  • Святилище Перунове (жовтень 2009)
    Святилище Перунове (жовтень 2009)
  • Схід сонця на верхівці гори
    Схід сонця на верхівці гори

Панорами гори

Панорама лісових насаджень Лисої гори
Панорама вершини Лисої гори

Див. також

Примітки

  1. ↑ КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ, XVI сесія XXI скликання, РІШЕННЯ від 17 лютого 1994 року N 14 «Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2017.
  2. ↑ Парнікоза, Іван. Де знаходиться Лиса гора? Коротка топографія Лисогір'я. Лиса гора – урочище в плині часу. Мислене древо. Процитовано 11.12.2023 р..
  3. ↑ а б Парнікоза, Іван. Комплексна цінність Лисої гори / Лиса гора – урочище в плині часу. Мислене древо. Процитовано 11.12.2023 р..
  4. ↑ а б Парнікоза, Іван. З сивої давнини – київська Лиса гора в прадавні-середньовічні часи / Історія київської Лисої гори. Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 17.12.2023 р..
  5. ↑ Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора ІІІ тис. до н.
  6. ↑ Голованов О. Лисогірський форт – невивчена сторінка військового минулого Києва // Київська старовина. – 2002. – № 5 (347). – С. 21-27.
  7. ↑ Парнікоза, Іван. Від нової фортеці до одного форту – будівництво Лисогірського форту у Києві / Історія київської Лисої гори. Мислене древо. Микола Жарких. Процитовано 11.12.2023 р..
  8. ↑ Пономаренко, Різник, 2003, с. 40.
  9. ↑ Мусоргський. Ніч на Лисій горі[1] [Архівовано 22 червня 2013 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Аматорська студія «Горизонт-А»[недоступне посилання з квітня 2019]
  11. ↑ Платон Беседін. Український Zeitgeist. Сергій Головачов. Лиса гора. — bukvoid.com.ua, 03.07.2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 25 січня 2017.
  12. ↑ http://travel.tochka.net/ua/10273-top-7-samykh-misticheskikh-mest-ukrainy/ [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] ТОП-7 найбільш містичних місць України]
  13. ↑ В Україні є водоспад, який не позначений на жодній туристичній карті (Відео). Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лиса_гора_(Київ)&oldid=41117699