Калантай Сергій Гаврилович

Сергій Гаврилович Калантай
Сергій Гаврилович Калантай
Народився	31 травня 1964 (60 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	кіноактор, актор театру, актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Дружина	Наталя Калантай
IMDb	nm1579108
	Нагороди та премії
	sergeykalantay.ru;

Заклад

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калантай.

Сергій Гаврилович Калантай (нім. Sergey Kalantay; нар. 31 травня 1964(19640531), Київ, УРСР, СРСР) — український і німецький актор театру і кіно. Член Національної спілки кінематографістів України. Народний артист України (2024).^[1]

Життєпис

Народився 31 травня 1964 року в Києві.

У 1985 році закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого (курс професорки нар. арт. України В. І. Зимньої). Протягом 1985—1992 років працював у Київському театрі на Подолі.

З 1996 року співпрацював з мюнхенськими театрами «Fisch&Plastik» та «Viel Lärm um Nichts» (Німеччина).

З 1998 року викладав акторську майстерність у приватній театральній школі «Athanor Akademie» (м. Бурггаузен) і «Otto Falkenberg schule» (м. Мюнхен).

У 2003 році закінчив Вищу німецьку акторську школу DSA (м. Мюнхен) за спеціальністю «медіа-режисер і актор TV та радіо».

З 2008 року — актор мюнхенського театру «Fisch&Plastik».

З 2016 року актор Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

З 2020 року викладає в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенко-Карого. З 2022 року Керівник і Майстер кіноакторського курсу МАК (майстерність актора кіно).

Із 2023 року є членом Правління Національної Спілки Кінематографістів України.

Мешкає в Києві та Мюнхені.

Кінокар'єра

У кінематографі дебютував у 1982 році, зігравши роль в українській радянській картині-стрічці художнього характеру «Ще до війни».

Протягом 2000-х років знявся у понад 20 фільмах і телепрограмах в Австрії, Швейцарії, Німеччині, Польщі.

Починаючи з 2007 року, активно запрошується в українські, російські та білоруські художні кінострічки. У його доробку вже понад 100 ролей.

Фільмографія

2008 — «Геній порожнього місця»
2008 — «Катарсис»
2008 — «Відлига»
2008 — «Рідні люди»
2009 — «Вагома підстава для вбивства»
2009 — «Йохан та Марія»
2009 — «Пастка»
2009 — «Мелодія для шарманки»
2009 — «Прощення»
2009 — «Зовсім інше життя»
2010 — «Мільйон до неба»
2010 — «Сусіди»
2010 — «Врятуй і збережи»
2011 — «Балада про бомбера»
2011 — «Доставити за будь-яку ціну»
2011 — «Небесні родичі»
2011 — «Чемпіони з підворіття»
2012 — «Жіночий лікар»
2012 — «Історії графомана»
2012 — «Кохаю, тому що кохаю»
2012 — «Мама мимоволі»
2012 — «Мама, я льотчика люблю»
2012 — «Мріяти не шкідливо»
2012 — «Одеса-мама»
2013 — «Разом назавжди»
2013 — «Жіночий лікар-2»
2013 — «Кохання з випробувальним терміном»
2013 — «Звичайна справа»
2013 — «Пізнє каяття»
2014 — «Братні узи»
2014 — «Київський торт»
2014 — «Лабіринти долі»
2014 — «Пограбування по-жіночому»
2014 — «Швидка допомога»
2014 — «Трубач»
2014 — «Я буду чекати тебе завжди»
2015 — «Відьма»
2015 — «Гетьман»
2015 — «Ніконов і Ко»
2015 — «Відділ 44»
2015 — «Офіцерські дружини»
2017 — «Курка»
2019 — «Таємниці» — Іван Федорович Грищук (головна роль)
2019 — «Звонар»
2019 — «Замок на піску» — Борис Павлович
2019 — «Кровна помста» — Павло
2019 — «На твоєму боці» — Михайло
2019 — «На твоєму боці-2» — Михайло Володенко
2019 — «Легіони» («Legiony») — майор Орлов (major Orłow)
2019 — Сторонній/Stranger — Зезуля
2020 — «Спадщина брехні» — Селенко
2020 — Операція «Дезертир» — полковник Шульц
2020 — «Два серця» — Іван Петрович
2020 — «Будинок під парою орлів» («Dom pod Dwoma Orłami») — командир транспорту (Dowódca Transportu)
2021 — «Різниця у віці» — італійський дизайнер
2021 — «Шалені бджолярі» — дід
2021 — «Крок назустріч» — батько
2021 — «Джек і Лондон» — голова фірми
2021 — «Божевільні» — Лікар
2021 — «Мертві лілії» — Аркадій Львович
2023 — «7 Бажань»
2023 — «Солдатик» — лікар
2023 — «Недоконаний час» («Czas niedokonany») — Ільченко (Ilczenko)
2023 — «Камінь, ножиці, папір» — лікар
2024 — «Дай мені крила» — Войтенко
2024 — «Примарна спадщина» — батько Олі

Нагороди і призи

Премія за кращу акторську роботу на театральному фестивалі «Золотий Лев» (1991, Львів, вистава «Вертеп»).
Перша премія на республіканському конкурсі артистів естради в Ужгороді в 1989 році. Дует «Лис Микита» разом з Анатолієм Гнатюком.

Примітки

↑ Указ Президента України № 752/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.»

Посилання

Біографія на «Кино-Театр.ру» [Архівовано 21 листопада 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)

Це незавершена стаття про українського актора чи акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України № 752/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.»

[1]