Перейти до вмісту

Користувач:Ящірка з ящика/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Missile Crawler Transporter Facilities
ВиробникMarion Power Shovel Company
Також називаєтьсяCrawler-transporters (CT-1 і CT-2)
Hans and Franz
Двигун(и)2 × дизельні V16 ALCO 251C потужністю 2050 кВт (2750
Коробка передач16 × тягових двигунів, по 4 на кут
Довжина40 м
Ширина35 м
Висотарегульована, від 6 до 8 м
Маса2 721 т
Найвища швидкість3,2 км/год (без вантажу)
Місткість бака19000 л

Missile Crawler Transporter Facilities[1], відомі в НАСА просто як crawler-transporters (що значить «гусеничні транспортери»), скорочено CT-1 і CT-2, — два надважких гусеничних транспортних засобів, які використовуються для транспортування ракет-носіїв від будівлі вертикального збору (англ. Vehicle Assembly Building, VAB) до Стартового комплексу 39.

Транспортери були розроблені та виготовлені компанією Marion Power Shovel Company[en] з використанням деяких компонентів, розроблених і виготовлених Rockwell International. Вартість склала 14 млн доларів США (це еквівалентно на 128,5 млн доларів США у 2022 році) за кожен транспортер[2].

Після побудови гусеничні транспортери стали найбільшими автономними наземними транспортними засобами у світі, поки в 2013 році їх не перевершив китайський надважкий гусеничний кран XGC88000[en]. Хоча існують і значно більші транспортні засоби, такі як роторний екскаватор Bagger 288, драглайн Big Muskie або механічна лопата Marion 6360[en] (The Captain), але вони живляться від зовнішніх джерел.

21 січня 2000 року обидва транспортери були додані до Національного реєстру історичних місць США[1].

Технічні характеристики

Схема транспортера.

Гусеничний транспортер має масу 2721 т, довжину 40 м і ширину 35 м. Висота від рівня землі до платформи регулюється від 6,1 до 7,9 м, кожну сторону можна піднімати та опускати незалежно від іншої. Машину обладнано вісьмома гусеницями, по дві на кожному куті[3]. Кожна гусениця має 57 траків вагою 900 кг

У VAB ракета знаходиться у зібраному вигляді на мобільному стартовому майданчику (англ. mobile launcher platform, MLP). Транспортер заїздить під MLP і підіймає свою вантажну платформу, завантажуючи комплекс на себе. Під час руху до стартового майданчика гусеничний двигун забезпечує енергією MLP, включаючи ракету і стартову вежу. Після доставки на місце запуску транспортер від'їздить у безпечне місце і чекає запуску, щоб забрати MLP і повернути його до VAB (або, повернути разом з ракетою, якщо запуск буде скасовано)[4].

Машиною керує команда з майже 30 інженерів, техніків і водіїв керує у внутрішній диспетчерській і двох кабінах, розташованих з обох кінців[5][6].

Станом на 2003 рік кожен транспортер мав 16 тягових двигунів, які приводяться в дію чотирма генераторами потужністю 1000 кВт (1341 к.с.), які, у свою чергу, живиляться двома дизельними двигунами V16 ALCO 251C[en] потужністю 2050 кВт (2750 к.с.)

Два генератори потужністю 750 кВт (1006 к.с.), які живляться двома двигунами потужністю 794 кВт (1065 к.с.), використовалися для підйому вантажу, керування, освітлення та вентиляції, два генератори потужністю 150 кВт (201 к.с.) — для живлення мобільної пускової платформи. У 2014 році на CT-2 встановили потужніші генератори (див. нижче).

Баки містять 19 000 літрів (5000 галонів США) дизельного палива. Машина споживає 296 літрів палива на кілометр (125,7 галлонів США на милю)[3].

CT-2 на кролервеї

Транспортери рухаються до LC-39A і LC-39B спеціальними дорогами — «кролервеями» (Crawlerway[en], дослівно «шлях для транспортерів») довжиною 5,5 і 6,8 км (3,4 і 4,2 милі), відповідно. Максимальна швидкість транспортера становить 1,6 км/год (1 миль/год) з навантаженням або 3,2 км/год (2 милі/год) без навантаження[6][7]. Середній час дороги від VAB до стартового комплексу 39 становить близько п'яти годин[3]. Глибина кожного кролервея становить 2 метри (7 футів), і він покритий каменями з річок Алабама й Теннессі, оскільки цим матеріалам властивий низький коефіцієнт тертя, щоб зменшує ймовірність утворення іскор. У 2000 році NASA розкопало та відновило сегмент кролервея часів програми «Аполлон», щоб забезпечити доступ до High Bay 2 у VAB, що було необхідно для захисту від урагану для трьох шатлів одночасно[8].

Транспортер використовує лазерну систему наведення та систему вирівнювання, щоб під час руху до місця запуску утримувати мобільну пускову платформу рівно з припустимим нахилом 10 кутових мінут (0,16 градуса, що становить відхилення приблизно 30 см у верхній частині Saturn V)[9]. Окрема лазерна система стикування забезпечує високу точність, коли транспортер і мобільна стартова платформа розташовані в VAB або на стартовому майданчику[10].

Космічний центр імені Кеннеді використовує транспортери з 1965 року. Зараз вони мають прізвисько «Ганс і Франц» на честь персонажів шоу «Saturday Night Live», пародійних бодібілдерів[11]. За своє життя машини подолали понад 5500 км (3400 миль), що приблизно дорівнює відстані від Маямі до Сіетла[5].

  • CT-2 з мобільною пусковою платформою
    CT-2 з мобільною пусковою платформою
  • Гусениця одного з транспортерів.
    Гусениця одного з транспортерів.
  • Водійська кабіна.
    Водійська кабіна.
  • Всередині водійської кабіни[a]
    Всередині водійської кабіни[a]
  • CT-2 повільно рухається по рампі до стартового майданчика 39B для перевірки її придатності.
    CT-2 повільно рухається по рампі до стартового майданчика 39B для перевірки її придатності.
  • Вигляд збоку.
    Вигляд збоку.

Історія

Листопад 1964 року, будівництво CT-1.

У 1961 році президент Кеннеді вирішив, що американські астронавти висадяться на Місяць до кінця десятиліття. Для досягнення цієї мети необхідно розробити гігантську ракету (до того ракети збирали безпосередньо на стартовому майданчику). Космічний центр Кеннеді, звідки мала стартувати ракета Сатурн V, вирішив збирати та випробовувати її в спеціальному приміщенні та вже готовою транспортувати на стартовий майданчик. Таке рішення було зумовлене розміром і складністю ракети-носія і характером місцевої погоди (Флорида знаходиться у циклононебезпечному районі). Було розглянуто кілька рішень для переміщення зібраної ракети до стартового майданчика на відстань від 5 до 8 кілометрів: зокрема, на баржі, залізницею або автотранспортом. Після року досліджень у 1962 році було вирішено побудувати автономний транспортний засіб, щоб мати можливість відвести його від ракети під час запуску й таким чином уникнути його пошкоджень у разі аварії[12].

У 1963 році НАСА доручило гусеничних машин розробку компанії Marion Power Shovel зі штату Огайо, яка спеціалізується на гірничих машинах. Будівництво розпочалося негайно і завершилося в січні 1965 року. Транспортери вперше були використані 26 серпня 1967 року для транспортування ракети Сатурн V місії Аполлон-4 до стартового майданчика.

Машини використовувалися для Saturn 1B і Saturn 5 під час програм Аполлон, Скайлаб і Союз — Аполлон. 1 травня 1979 року було здійснено перше транспортування космічного човника на стартовий майданчик 39A для перевірки сумісності, і з 1981 по 2011 рік транспортери використовувалися для перевезення космічних човників.

У 2003 році транспортери були капітально відремонтовані. Були проведені модернізація центру керування двигунами (в якому розміщені комутаційні пристрої та електричні засоби керування всіма основними системами на борту); встановлені нові станції керування двигунами, системи охолодження двигунів, гідронасоси й вентиляція машинного відділення, замінені кабіни всіх водіїв[5].

Через їхній вік і потребу транспортувати більш важку систему космічних запусків, у 2012—2014 роках транспортери пройшли модернізацію, зокрема двигунів вихлопної системи, гальм, гідравлики і комп'ютерів.

Crawler-Transporter 2 наразі використовується у програмі «Артеміда», наприклад для транспортування надважкої ракети SLS з завантаженим на неї кораблем «Оріон» від будівлі вертикального збору до стартового майданчика 39B. Для цілей цієї програми CT-2 був додатково модернізований у 2014—2016 роках, щоб збільшити його вантажність із 5400 до 8200 т. Відповідні конструкції транспортного засобу були посилені, встановлені потужніші підшипники, більші гідравлічні циліндри для підйому та вирівнювання шасі, потужніші гальма, також капітально відремонтовано рульові важелі та циліндри керування гусеничними приводами та редукторами приводних двигунів. Старі 8-циліндрові дизель-генератори White Superior потужністю 794 кВт для живлення бортових систем були замінені двома дизель-генераторами Cummins потужністю 1500 кВт. Вдосконалену версію прозвали «Super Crawler»[2][13]. НАСА використовувало його розгортання космічної системи запуску Артеміда-1 з Оріоном для першої генеральної репетиції запуску 17 березня 2022 року, і для самого запуску 16 листопада[14]. Планується, що CT-2 працюватиме принаймні до середини 2030-х років[15].

Crawler-Transporter-1 НАСА планує використовувати для обслуговування комерційних ракет-носіїв[16]. У квітні 2016 року Orbital ATK[en] (з 2020 називається «Northrop Grumman Innovation Systems») і НАСА розпочали переговори про оренду CT-1 і одного з чотирьох цехів будівлі вертикального збору[17]. Orbital ATK планувала використовувати транспортер для доставки своєї майбутньої ракети OmegA з будівлі збору на стартовий майданчик 39B. Втім, проєкт OmegA було скасовано у вересні 2020 року[18].

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ящірка з ящика/Чернетка
  1. ↑ За кермом не штатний водій НАСА, а гість Космічного центру Кеннеді – автогонщик Райан Ньюмен[en].
  1. ↑ а б в NRIS reference number 99001643 (pdf) (англ.). National Register of Historic Places. Архів оригіналу за 10 червня 2024. Процитовано 28 листопада 2024.
  2. ↑ а б в NASA's historic giant crawler gets a tune up for modern times (англ.). Transportation Nation. 05 вересня 2012. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 28 листопада 2024.
  3. ↑ а б в г Crawler-Transporter (англ.). NASA. 21 квітня 2003. Архів оригіналу за 01 червня 2020.
  4. ↑ а б Kennedy Prepares to Host Constellation (англ.). NASA. 28 вересня 2007. Архів оригіналу за 14 березня 2022.
  5. ↑ а б в г Crawler Transporter (PDF) (англ.). NASA. квітень 2004. Архів оригіналу (pdf) за 20 березня 2009. Процитовано 28 листопада 2024.
  6. ↑ а б в Apollo in 50 numbers: The rocket (англ.). BBC. 26 червня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 28 листопада 2024.
  7. ↑ а б Crawlerway to the Pad (англ.). NASA. 06 жовтня 1993. Архів оригіналу за 06 січня 2022.
  8. ↑ а б Shuttle safe haven opens at Kennedy Space Center (англ.). Space.com[en]. 13 серпня 2000. Архів оригіналу за 20 вересня 2005.
  9. ↑ а б KSC-05PD-1322 (англ.). NASA. 15 червня 2005. Архів оригіналу за 09 січня 2008.
  10. ↑ а б Countdown! NASA launch vehicles and facilities (англ.). Kennedy Space Center. жовтень 1991. Архів оригіналу за 09 січня 2008.
  11. ↑ а б NASA Diesel-Powered Shuttle Hauler - The Crawlers (англ.). MotorTrend. 17 травня 2007. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 28 листопада 2024.
  12. ↑ а б Crawler Transporters of Launch Complex 39, Kennedy Space Center (pdf) (англ.). American Society of Mechanical Engineers. 1977. Архів (PDF) оригіналу за 02 листопада 2022. Процитовано 28 листопада 2024.
  13. ↑ а б All hail the Super Crawler – CT-2 put through its paces ahead of SLS (англ.). NASASpaceflight[en]. 24 листопада 2012. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 28 листопада 2024.
  14. ↑ а б ASA's Artemis 1 moon mission, 1st flight of new megarocket, won't launch until May (англ.). Space.com. 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 08 квітня 2022. Процитовано 28 листопада 2024.
  15. ↑ а б CT-2 completes Super Crawler modifications for SLS program (англ.). NASASpaceflight. 23 лютого 2016. Архів оригіналу за 30 квітня 2016. Процитовано 28 листопада 2024.
  16. ↑ а б NASA's giant crawlers turn 50 years old, pivot toward future exploration (англ.). NASA. 23 лютого 2015. Архів оригіналу за 20 червня 2016.
  17. ↑ а б Orbital ATK picked to use NASA's Vehicle Assembly Building at Kennedy Space Center (англ.). Florida Politics. 21 квітня 2016. Архів оригіналу за 03 серпня 2016. Процитовано 28 листопада 2024.
  18. ↑ а б Northrop Grumman to terminate OmegA rocket program (англ.). SpaceNews[en]. 09 вересня 2020. Процитовано 28 листопада 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Ящірка_з_ящика/Чернетка&oldid=44024136