Баклан імператорський
| Баклан імператорський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leucocarbo atriceps (King, 1828) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phalacrocorax atriceps | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Баклан імператорський[2] (Leucocarbo atriceps) — вид сулоподібних птахів родини бакланових (Phalacrocoracidae).
Поширення
Баклан імператорський гніздиться вздовж морського узбережжя Аргентини, південної частини Чилі та на Фолклендських островах.
Опис
Птах завдовжки 70-78 см, вагою — 1,8-3,5 кг. Самці більші за самиць. Більша частина тіла вкрита оперенням чорного кольору, з білою шиєю і животом. Він має навколо очей шкіру характерного блакитного відтінку. На кінчику дзьоба є жовто-помаранчева цибулина. Ноги рожеві.
Спосіб життя
Розмноження відбувається цілорічно з піком у листопаді та грудні. Гніздиться на землі на виступах і вершинах крутих скель. Гнізда будує з гуано, болота, водоростів і трави. Відкладає до 5 яєць (переважно 2-3 яйця). Інкубаційний період триває 5 тижнів. Насиджують обидва батьки. Живиться дрібною рибою і морськими безхребетними.
Підвиди
Включає два підвиди:
- Leucocarbo (atriceps) atriceps, номінальний підвид, з Чилі і Аргентини.
- Leucocarbo (atriceps) albiventer, Фолклендські острови.
Декілька підвидів з субантарктичних островів зараз виділені у власні види:
- Leucocarbo (atriceps) bransfieldensis, Антарктичний півострів, Південні Шетландські острови.
- Leucocarbo (atriceps) georgianus, Південна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови, Південні Оркнейські острови.
- Leucocarbo (atriceps) melanogenis, острови Крозе і Принс-Едуард.
- Leucocarbo (atriceps) nivalis, острів Герд.
- Leucocarbo (atriceps) purpurascens, о. Маккуорі.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2018). Leucocarbo atriceps: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 4 травня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |