Перейти до вмісту

Богуш Андрій Васильович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Богуш Андрій Васильович
 Солдат
Загальна інформація
Народження18 березня 1977(1977-03-18)
Чернігів
Смерть5 вересня 2014(2014-09-05) (37 років)
с. Весела Гора Луганська область
ПохованняЧернігів
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
CMNS: Богуш Андрій Васильович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Богуш.

Андрі́й Васи́льович Бо́гуш (нар. 18 березня 1977, м. Чернігів — пом. 5 вересня 2014, Весела Гора Луганська область) — військовик Збройних сил України, водій-електрик 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Загинув у ході війни на сході України, потрапивши у засідку на дорозі Металіст-Щастя.

Життєпис

Могила Богуша А. В., кладовище Яцево, літо 2015

Народився Андрій Богуш 18 березня 1977 року в місті Чернігові. Закінчив загальноосвітню школу № 5 та профтехучилище за фахом «столяр-краснодеревщик».

Працював на виробництві меблів, очолював меблеве підприємство. Брав активну участь у Революції Гідності. Добровольцем пішов служити у батальйон «Айдар»[1].

Водій-електрик 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

5 вересня 2014 року група «Термінатора» і група «Грізлі», що повернулася з Стукалової Балки, сіли у вантажівку, яка їхала у бік міста Щастя.

У машині було 12 осіб першої групи та одинадцять бійців другої. Після повороту на Цвітні піски, через 1-1,5 км вони під'їхали до блокпосту, поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район), на якому майорів український прапор. Олександр Скиба («Термінатор»), як командир групи, вийшов з машини і підійшов до постового. На питання постового: «Хто такі?» відповів: «Ми — Айдар». Постовий вигукнув «Айдар!» і одночасно весь блокпост відкрив вогонь по машині українських вояків. Після чого поранених українських вояків добивали пострілами[2].

Українські вояки потрапила в засідку вже після оголошення перемир'я[3].

У зв'язку із загибеллю на фронті Андрія Богуша і сержанта Рябого Віталія Вікторовича 12 вересня у Чернігові оголошується день скорботи, на будівлях і спорудах приспущені Державні Прапори України з чорною стрічкою.

Похований Андрій Богуш у Чернігові на цвинтарі Ярцево.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни ногороджений:

Див. також

Примітки

  1. ↑ В Чернігові попрощались з Андрієм Богушем та Віталієм Рябим. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 31 січня 2017.
  2. ↑ Терористи не віддають полонених у бою 5 вересня «айдарівців». Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 31 січня 2017.
  3. ↑ Бійці з «Айдару» потрапили у засідку російського спецназу. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 31 січня 2017.
  4. ↑ Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Герої не вмирають — Вони в віках живуть! В Міноборони вшанували загиблих Українських воїнів
  6. ↑ У Чернігові відкрили меморіальну дошку Андрію Богушу

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богуш_Андрій_Васильович&oldid=44083684