Вільгельм Кізеветтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Вільгельм Кізеветтер
нім. Wilhelm Kiesewetter
Народився28 жовтня 1878(1878-10-28)[1]
Лейпциг, Саксонське королівство, Німецька імперія[1]
Померневідомо
Діяльністьофіцер, підводник, офіцер ВМФ Німеччини, солдат
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна[1]
Військове званняФрегаттен-капітан[1]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Вільгельм Кізеветтер (нім. Wilhelm Kiesewetter; 28 жовтня 1878, Лейпциг — ?) — німецький офіцер-підводник, фрегаттен-капітан крігсмаріне. Найстаріший командир підводного човна в історії: командував човном в 62 роки.

Біографія

1 жовтня 1900 року вступив на флот. Учасник Першої світової війни. З травня 1915 року служив на авісо «Цітен». З 5 червня по 30 вересня 1915 року пройшов курс підводника. З 1 жовтня 1915 року — вазтовий офіцер на підводному човні SM U-45. З 1 лютого 1917 року — командир SM UC-56. 26 лютого 1918 року потопив британське шпитальне судно Glenart Castle водотоннажністю 6824 тонни. 24 травня 1918 року човен Кізеветтера через важкі несправності прибув в нейтральну Іспанію і був інтернований. В листопаді 1918 року повернувся в Німеччину. 21 січня 1920 року звільнений у відставку.

З 26 серпня 1939 року — референт в штабі командувача береговою обороною Північної Фрисландії. У вересні-листопаді 1940 року пройшов курс підводника. З 20 листопада 1940 по травень 1941 року — командир тренувального човна UC-1. З 25 травня 1941 року — керівник групи приймального командування підводних човнів в Кілі. З червня 1940 року — офіцер корабля-мішені навчального з'єднання вищого командування торпедних училищ в Готенгафені. З жовтня 1944 року — командир навчального артилерійського корабля «Гектор». В листопаді 1944 року переданий в розпорядження головнокоманудвання ВМС «Остзе». 28 лютого 1945 року звільнений у відставку.

Звання

Нагороди

Посилання

Примітки

  1. а б в г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 123. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1