Координати: 37°13′51″ пн. ш. 76°30′09″ зх. д. / 37.230833333333° пн. ш. 76.5025° зх. д. / 37.230833333333; -76.5025

Облога Йорктауна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Облога Йорктауна
Siege of Yorktown
Війна за незалежність США
Капітуляція лорда Корнуолліса внаслідок поразки при облозі Йорктауна, з якої почалися мирні переговори між Великою Британією та Сполученими Штатами
Капітуляція лорда Корнуолліса внаслідок поразки при облозі Йорктауна, з якої почалися мирні переговори між Великою Британією та Сполученими Штатами
Капітуляція лорда Корнуолліса внаслідок поразки при облозі Йорктауна, з якої почалися мирні переговори між Великою Британією та Сполученими Штатами
37°13′51″ пн. ш. 76°30′09″ зх. д. / 37.230833333333° пн. ш. 76.5025° зх. д. / 37.230833333333; -76.5025
Дата: 28 вересня — 19 жовтня 1781
Місце: Глостер-Пойнт і Йорктаун
Результат: перемога американсько-французьких військ
Сторони
США США
 Королівство Франція
Велика Британія Велика Британія
Лоялісти
GERimp Німецькі найманці
* Гессен-Кассель
* Ансбах
Командувачі
USA13 Джордж Вашингтон
USA13 Бенджамін Лінкольн
USA13 Генрі Нокс
USA13 Александер Гамільтон
USA13 Фрідріх Вільгельм фон Штойбен
USA13 Томас Нельсон
USA13 Мозез Гейзен
USA13 Генрі Дерборн
Французьке королівство Жильбер де Лафаєт
Французьке королівство Жан-Батист де Рошамбо
Французьке королівство Франсуа Марі Д'Абовіль
Французьке королівство Маркіз Шуазі
Французьке королівство Франсуа де Грасс
Французьке королівство Крістіан Пфальц-Цвайбрюкен
Королівство Велика Британія Чарльз КорнуоллісКапітуляція
Королівство Велика Британія Чарльз О'ХараКапітуляція
Королівство Велика Британія Банастр ТарлтонКапітуляція
Королівство Велика Британія Роберт АберкромбіКапітуляція
Королівство Велика Британія Томас ДундасКапітуляція
Королівство Велика Британія Томас СімондсКапітуляція
Військові сили
Американці: 8 000–9 000 о/с[1]
  • 5 900 регулярних військ
  • 3 100 міліції (не брали участь)[1][2]

Французи: 10 800 о/с[1] і 29 військових кораблів[2] Загалом: 19 800 о/с (менша частина брала участь)

Британці: 5 000 о/с[3]

Німці: менш ніж 3 000 о/с

Загалом: 8 000-9 000 о/с[1][4]

Втрати
88 загиблих
301 поранений[5]
142—309 загиблих
326–595 поранених полонених
7 416–7 685 військовополонених[6]

Облога Йорктауна (англ. Siege of Yorktown) — вирішальна перемога об'єднаних сил американської Континентальної армії на чолі з генералом Джорджем Вашингтоном за підтримки маркіза де Лафайєта та військ французької армії на чолі з графом де Рошамбо та французьких військово-морських сил під командуванням графа де Грасса над британською армією під командуванням генерал-лейтенанта Чарльза Корнуолліса.

Облога Йорктауна стала останньою великою битвою на суходолі американської війни за незалежність, яка завершилася капітуляцією генерала Корнуолліса та здачею його та його армії в полон. Перемога Континентальної армії під Йорктауном спонукала британський уряд до переговорів про припинення конфлікту.

Історія

Облога Йорктауна тривала з 28 вересня до 19 жовтня 1781 року і стала вирішальною битвою, яка фактично поклала край великим бойовим діям в американській війні за незалежність. Генерал Джордж Вашингтон, який очолював об'єднані сили військ американської Континентальної армії та французьких союзників, взяв в облогу місто Йорктаун, де оборонялися британці.

Британським гарнізоном командував генерал Чарльз Корнуолліс, який утримував оборонну позицію, сподіваючись на поповнення запасів або підкріплення з боку британського флоту, але французький флот під командуванням адмірала де Грасса успішно заблокував Чесапікську затоку, перемігші Королівський флот у Чесапікській битві, і відрізавши війська Корнуолліса від будь-якої можливості підтримки з моря. Союзні війська побудували облогові лінії і почали бомбардувати британські позиції, через що Корнуоллісу стало дедалі важче утримуватися. Американські та французькі війська методично наближалися до британської оборонної лінії, одночасно їхня артилерія поступово послаблювала здатність британців чинити опір.

14 жовтня Вашингтон наказав атакувати два ключові британські редути, які було успішно захоплено, що дало змогу союзникам розташувати свою артилерію ще ближче до британських позицій. зіштовхнувшись з нестерпною ситуацією, Корнуолліс зробив невдалу спробу прориву і зрештою був змушений домагатися умов капітуляції.

19 жовтня 1781 року британські війська офіційно капітулювали, фактично поклавши край своїй військовій діяльності в Північній Америці. Перемога при Йорктауні мала далекосяжні наслідки; це зламало рішучість Великої Британії продовжувати війну на континенті і призвело до початку мирних переговорів. Паризький договір було підписано 1783 року, за яким Королівство Великої Британії офіційно визнавало Сполучені Штати Америки як незалежну державу.

Див. також

Примітки

Виноски
Примітки
  1. а б в г Tucker, Spencer (2013). Almanac of American Military History (англ.). ABC-CLIO. с. 369. ISBN 978-1-59884-530-3. Архів оригіналу за 19 жовтня 2022. Процитовано 3 жовтня 2020.
  2. а б Lengel p. 337
  3. Siege of Yorktown.
  4. Lengel p. 330
  5. Greene, p. 307
  6. Greene, pp. 307—308

Джерела

  • Anderson, Dale (2004). The Battle of Yorktown. Gareth Stevens Publishing
  • Grainger, John (2005). The Battle of Yorktown, 1781: a reassessment. Woodbridge: Boydell Press. ISBN 978-1843831372.
  • Greene, Jerome A. (2005). The Guns of Independence: The Siege of Yorktown, 1781. New York: Savas Beattie. ISBN 1932714057.
  • Morrissey, Brendan (1997). Yorktown 1781: the World Turned Upside Down. London: Osprey. ISBN 978-1855326880.

Посилання

Література

  • Alden, John (1969). A History of the American Revolution. New York: Da Capo Press. ISBN 978-0306803666.
  • Ferling, John E (2007). Almost a miracle: the American victory in the War of Independence. New York: Oxford University Press US. ISBN 978-0195181210.