Перейти до вмісту

Тимельовець рудокрилий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Тимельовець рудокрилий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Leiothrichidae
Рід: Бурохвоста чагарниця (Pterorhinus)
Вид: Тимельовець рудокрилий
Pterorhinus delesserti
(Jerdon, 1839)[2]
Синоніми
Dryonastes delesserti
Ianthocincla delesserti
Garrulax delesserti
Посилання
Вікісховище: Pterorhinus delesserti
Віківиди: Pterorhinus delesserti
МСОП: 22715653

Тимельове́ць рудокрилий[3] (Pterorhinus delesserti) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae[4]. Ендемік Індії[5][6]. Вид названий на честь французького натураліста Адольфа Делесера, який отримав голотип виду поблизу Котагірі (штат Тамілнад)[7]

Рудокрилі тимельовці

Опис

Довжина птаха становить 23 см. Верхня частина тіла бурувато-сіра, обличчя чорне, горло біле. Груди сірі, нижня частина тіла рудувата[8][9].

Поширення і екологія

Рудокрилі тимельовці поширені на заході Південної ІндіїЗахідних Гатах від Гоа до Керали та на заході Тамілнаду)[10][11][12][13]. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і сухих чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 155 до 1220 м над рівнем моря.

Поведінка

Рудокрилі тимельовці зустрічаються в зграях від 6 до 15 птахів (іноді до 40 птахів). Живляться комахами, ягодами і насінням, їжу шукають на землі[14]. Пік розмноження припадає на сезон дощів (з квітня по серпень в Карнатаці і з липня по вересень в Кералі), хоча загалом рудкрилі тимельовці можуть розмножуватись протягом всього року. Зніздо чашоподібне, накрите куполом, розміщується в чагарникових заростях. В кладці 3 круглих білих яйця. Можливо, рудокрилим тимельовцям притаманне колективне виховання[15].

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Pterorhinus delesserti.
  2. Jerdon, Thomas C. (1839). Catalogue of the birds of the Peninsula of India. Madras Journal of Literature and Science. 10: 234–269 [256].
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 грудня 2021.
  5. Baker, ECS (1922). The Fauna of British India. Birds. Volume 1. Т. 1 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 149.
  6. de Lafresnaye, F (1840). Oiseaux nouveaux, recueillis sur le plateau des Neelgheries, dans les Indes orientales, par M. Ad. Delessert. Revue Zoologique: 65—66.
  7. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 132. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  8. Deignan, HG; Paynter, RA Jr.; SD Ripley (1964). Check-list of birds of the world. Т. 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 370.
  9. Collar, NJ (2006). A partial revision of the Asian babblers (Timaliidae) (PDF). Forktail. 22: 85—112. Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2011. Процитовано 3 грудня 2021.
  10. Davidson, J (1895). The birds of the Bombay Presidency. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 9 (4): 488—489.
  11. LaPersonne, VS (1933). Extended distribution of the Wynaad laughing Thrush (Garrulax delesserti, Jerdon) to north Kanara. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 36 (2): 503—504.
  12. Davison, William (1883). Notes on some birds collected on the Nilghiris and in parts of Wynaad and southern Mysore. Stray Feathers. 10 (5): 329—419.
  13. Oates, EW (1889). The Fauna of British India. Birds. Volume 1. Т. 1. London: Taylor and Francis. с. 82.
  14. Ali, S; SD Ripley (1996). Handbook of the birds of India and Pakistan. Volume 7. New Delhi: Oxford University Press. с. 19—20.
  15. Zacharias, VJ (1997). Possible communal nesting in the Wynaad Laughing Thrush Garrulax delesserti delesserti (Jerdon). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 94 (2): 414.