Координати: 50°24′36.8″ пн. ш. 30°32′44.5″ сх. д. / 50.410222° пн. ш. 30.545694° сх. д. / 50.410222; 30.545694
Очікує на перевірку

Бусове поле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бусове поле
Київ
Загальна інформація
50°24′36.8″ пн. ш. 30°32′44.5″ сх. д. / 50.410222° пн. ш. 30.545694° сх. д. / 50.410222; 30.545694
Країна  Україна
Район Печерський
Адмінодиниця Київ
Телефонний код 044
Головні вулиці Андрія Верхогляда
Підприємства супермаркет «Сільпо»
Заклади освіти
та культури
Британська міжнародна школа, Новопечерська школа
Парки Парк ЖК «Новопечерські липки»
Карта
Бусове поле. Карта розташування: Київ
Бусове поле
Бусове поле
Бусове поле (Київ)

Бусове поле (Бусовиця, Буслівка) — історична місцевість на півдні Печерського району Києва. Бусове поле розташоване в кінцевій частині вулиць Михайла Бойчука і Саперно-Слобідської, Залізничного шосе. Струмок Буслівка тече через Бусове поле (тепер в колекторі) до річки Либідь. Згадується з XVIII століття.

На схід від Бусового поля знаходиться Бусова гора.

Основна вулиця Бусового поля — вулиця Верхогляда. Майже всю територію місцевості займає житловий комплекс «Новопечерські Липки», що будується з 2007 року [1].

Версії походження назви

[ред. | ред. код]

За однією із версій назва походить від імені вождя одного з антських племен Буса (Божа), чиї укріплення тут були. (Бус згадується у «Слові о полку Ігоревім»). За іншою від давньоукраїнських слів «бус», «бусинець» — мжичка, мряка, — або від птаха бусола.

Згідно з версією письменника В. Яновича, назва Бусове поле походить від давньослов'янського бус, буса, означающего: корабель, човен, вид судна. За думкою Яновича на Бусовому полі розкладались частини човнів під час їх будівництва. Бусове поле Янович ототожнює з назвою Самбатас Костянтина Багрянородного, трактуючи цю назву як давньогерманське Sambotas (sam — збір, botas — човни)[2].

Зображення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Аристократичные «Новопечерские Липки» Березень 29, 2013. Архів оригіналу за 6 травня 2016.
  2. Янович, 2008, с. 27—28.

Джерела

[ред. | ред. код]