Координати: 49°37′46″ пн. ш. 24°53′42″ сх. д. / 49.62944° пн. ш. 24.89500° сх. д. / 49.62944; 24.89500
Очікує на перевірку

Бібщани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бібщани
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Золочівський район
Тер. громада Поморянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA46040130020058459
Основні дані
Засноване 1421
Населення 370[1]
Площа 1,252 км²
Густота населення 295,53 осіб/км²
Поштовий індекс 80762[2]
Телефонний код +380 3265[3]
Географічні дані
Географічні координати 49°37′46″ пн. ш. 24°53′42″ сх. д. / 49.62944° пн. ш. 24.89500° сх. д. / 49.62944; 24.89500
Середня висота
над рівнем моря
297 м[4]
Водойми р. Золота Липа
Відстань до
обласного центру
85 км[5]
Відстань до
районного центру
28 км[5]
Найближча залізнична станція Золочів
Відстань до
залізничної станції
27 км
Місцева влада
Адреса ради 80762, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Бібщани[6]
Сільський голова Заяць Орест Омелянович[6]
Карта
Бібщани. Карта розташування: Україна
Бібщани
Бібщани
Бібщани. Карта розташування: Львівська область
Бібщани
Бібщани
Мапа
Мапа

Бібща́ни — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Бібщанська сільська рада[6], що нині входить до складу Поморянської об'єднаної територіальної громади. Населення становить 370 осіб[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване за 28 кілометрів від райцентру[5] на лівому березі річки Золота Липа.

Історія

[ред. | ред. код]

1492 року Ян Сененський постав перед судом під загрозою відібрання маєтку Бібщани, який належав дружині теребовлянського старости Зигмунта з Поморян (Кердея); за вироком суду, Бібщани залишились у Яна Сененського. Суперечка закінчилась після його смерті (в середині XVI ст.)[7].

У другій світовій війні на боці радянської армії воювали 23 жителі села, з них 5 загинули[8].

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

У радянські часи в селі працювали цегельно-черепичний завод, головна садиба колгоспу «Більшовик». До нього входило 1600 га сільгоспугідь та 1200 га ріллі зокрема. Спеціалізувався колгосп на тваринництві й вирощуванні льону. Нині у селі діє народний дім, працюють медпункт та початкова школа.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У Бібщанах є дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, споруджена 1739 року майстром Теодором (Федором) Бреґінем. У 1841 року перероблена майстром І. Росошкою[9]. До 1939 року покровителем церкви був відомий землевласник Юрій граф Потоцький. На південний схід від церкви розташована дерев'яна квадратова в плані двоярусна дзвіниця, накрита пірамідальним дахом. Церква внесена до Реєстру пам'яткок архітектури національного значення[10]. Нині перебуває у користуванні громади ПЦУ[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Поморянська громада. gromada.info. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 21 грудня 2020.
  2. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: ВПЗ с. Бібщани. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 21 грудня 2020. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  3. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 21 грудня 2020.
  4. Прогноз погоди в с. Бібщани. weather.in.ua. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 21 грудня 2020.
  5. а б в Відстані від села Бібщани. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 21 грудня 2020.
  6. а б в Бібщанська сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 21 грудня 2020.
  7. F. Kiryk Sienieński Jan z Sienna i Gołogór h. Dębno (zm. po 1526) // Polski Słownik Biograficzny. Warszawa — Kraków, 1996. t. XXXVII/2, zeszyt 153. — S. 181. (пол.)
  8. ІМСУ, 1968, с. 691.
  9. Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель // Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996. — т. 4. — С. 109.
  10. Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект) // Пам’ятки України. — 1999. — № 2—3
  11. Церква Різдва Пр. Богородиці (1739). decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 21 грудня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]