Адигея

Республіка Адигея
рос. Республика Адыгея Адыгэ Республик
Прапор Адигеї Герб Адигеї Гімн Адигеї
Країна	Росія
Фед. округ	Південний
Адмін. центр	Майкоп
Глава	Anzaur Kerashevd
Дата утворення	1991
Оф. вебсайт	adygheya.ru​(рос.)
Географія
Координати
Площа	7 600 км² (80-а)
• внутр. вод	5,7 %
• найвища точка	Chugush
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	500 591(2024) (75-а) (2024)
Густота	64 осіб/км²
Оф. мови	російська, адигейська
Економіка
Економ. район	Північно-Кавказький
Коди
ISO 3166-2	RU-AD
ЗКАТО	79
Суб'єкта РФ	01
Телефонний	(+7)877
Карти
Адигея у Вікісховищі

Респу́бліка Адиге́я (рос. Респу́блика Адыге́я; адиг. Адыгэ Республик) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Південного федерального округу.

Столиця — м. Майкоп.

Утворено 27 липня 1922.

Географія

Республіка розташована в північно-західній частині Кавказу; північна частина — низовинна, знаходиться на Прикубанській рівнині, південна на схилах Великого Кавказу. Більша — низовинна частина — горбисто-рівнина до 100 м висоти. Менша — передгірська частина — має висоту до 3 238 м (гора Чугуш) м і поділена долинами лівих приток Кубані та Лаби.

Клімат помірно теплий. Пересічна температура січня —1,6°, липня +22,2°. Опадів понад 700 мм на рік (Майкоп). Максимум влітку.

Найбільша річка — Кубань. Стік Кубані регулюють водосховища — Тщицьке (вище гирла річки Білої), Шапсузьке (нижче міста Краснодар), Краснодарське і Октябрське. У межах Адигеї в річках Кубань впадають Біла, Пшиш, Псекупс, Афіпс.

Ґрунти чорноземні; на рівнині потужні чорноземи, у передгір'ях — вилугувані. Ліси (дуб, бук, граб) зосереджені на півдні.

В Адигеї знаходиться основна частина Кавказького заповідника.

Природні ресурси

Адигея багата лісовими ресурсами, що займають до третини її території, в південній частині. З корисних копалини є невеликі запаси природного газу, великі запаси будівельних матеріалів (гравій, пісок, глина, вапняк), в гірській частині республіки — невеликі родовища золота, рудних матеріалів. В Адигеї є поклади нафти, срібла, золота й газу.

Історія

Урочище плато Лаго-Накі, Адигея

Територію сучасної Адигеї ще за античних часів населяли предки адигейців (адигів). Вони є нащадками стародавніх касогів, які за часів Київської Русі входили до складу Тмутараканського князівства.

У 1792 року частина земель адигів була передана чорноморським козакам.

У Російській імперії Адигея була однією з найвідсталіших провінцій — народ не мав власної писемності, на 150 осіб припадав 1 учень, не було лікарських закладів, промисловості майже не було — в 27 кустарних майстернях працювало 90 робітників.

Відомим комуністом-революціонером був Мос Шовгенов. За роки радянської влади були створені автономна державність і писемність.

Утворена 27 липня 1922 як Черкеська (Адигейська) автономна область. З 24 серпня 1922 по 13 серпня 1928 року — Адигейська (Черкеська) автономна область, до 3 липня 1991 — Адигейська автономна область у складі Краснодарського краю, з 3 липня 1991 — Республіка Адигея у складі Російської Федерації.

Кавказ під час підвищення статусу Адигеї до рівня республіки

У грудні 1991 року відбулися вибори депутатів у Верховну Раду Республіки Адигея. Був сформований перший в історії Адигеї парламент.

У січні 1992 року було обрано першого президента республіки — ним став Аслан Джарімов. У березні 1992 — перший голова Верховної Ради Республіки Адигея — Адам Тлеуж.

Конституція Республіки Адигея була затверджена Законодавчими Зборами — Хасе 10 березня 1995 року.

Населення

Населення — 442,7 тис. осіб (2006). Міське населення — 52,6 % (2006). Щільність населення — 56,8 осіб/км² (2006).

У республіці проживають представники більше 80 національностей. За даними Всеросійського перепису населення 2002 року, національний склад Республіки був наступним:

Народ (показані народи з чисельністю понад 1000 осіб)	Чисельність, 2002, тис.
Росіяни	288,3 (64,5 %)
Адигейці	108,1 (24,2 %)
Вірмени	15,3 (3,4 %)
Українці	9,1 (2 %)
Курди	3,6
Татари	3,5
Турки	3,4
Білоруси	1,9
Цигани	1,8
Греки	1,7
Азербайджанці	1,4
Німці	1,2
Чеченці	1,1

Адиги (черкеси) проживають, в основному, в 44 аулах, а також деяких інших крупних населених пунктах. Найкомпактніше вони розселені в Тахтамукайському, Теучезькому, Шовгеновському, Кошехабльському і Красногвардєйському районах. У 1998 році з автономного краю Косово і Метохія (Сербія) репатріювала група черкесів (близько 200 осіб), розселена в Майкопі й новому аулі Мафехабль (Майкопський район). Решта населення в сільській місцевості проживає в станицях, хуторах, селах і селищах.

Росіяни розселені по всій території республіки, компактно — в Гіагінському й Майкопському районах, велика їх чисельність у Красногвардєйському, Тахтамукайському районах.

Українці (колись друга за чисельністю етногрупа в Адигеї), розселені дисперсно по всій Адигеї. Вони піддалися сильній асиміляції з росіянами.

Компактно в Адигеї живуть татари: хутір Кіров (Шовгеновський район), хутори Політотдєл, Отрадний (Кошехабльський район), аул Афіпсип (Тахтамукайський район), місто Майкоп.

Вірмени розселені компактно в Майкопському районі: хутори Пролетарський, Цвєточний, Шаумян, селище Тульський, станиця Кужорська, місто Майкоп.

Курди: села Біле, Преображенське, Садове, Єленовське, Красногвардійське, аул Бжедугхабль (Красногвардійський район).

Греки: хутір Гавердовській (міський округ «Майкоп»).

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2010—2012
Майкоп	144 467 (2012)	Красногвардійське	9 459 (2010)
Яблоновський	27 029 (2012)	Кошехабль	7 267 (2012)
Енем	18 161 (2012)	Каменномостський	7 213 (2010)
Гіагінська	14 121 (2010)	Дондуковська	6 603 (2010)
Адигейськ	12 368 (2012)	Краснооктябрський	5 875 (2010)
Ханська	11 245 (2010)	Тлюстенхабль	5 585 (2012)
Тульський	10 732 (2010)	Тахтамукай	5 214 (2010)

• Див. також: Населені пункти Адигеї

Адміністративно-територіальний поділ

У складі республіки 2 міських округи — Майкоп і Адигейськ, 5 муніципальних районів, 3 міських поселень — селищ міського типу, 45 сільських поселення, 227 сільських населених пунктів (2006).

Міські округи:

• місто Адигейськ
• місто Майкоп

Райони:

• Гіагінський район
• Кошехабльський район
• Красногвардійський район
• Майкопський район
• Тахтамукайський район
• Теучезький район
• Шовгеновський район

Економіка

Адигея — індустріально-аграрна республіка, з добре розвиненими галузями промисловості: харчова, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова, машинобудування і металообробка.

Загальна площа земельних угідь на кінець 1998 року склала 781,4 тис. гектарів, з них 244,7 гектарів займають орні землі. Основу місцевого виробництва становить рослинництво, свинарство, вівчарство, промислове птахівництво, племінне конярство.

На території республіки діють місцеві авіалінії, розвинений авто- і залізничний транспорт. Судноплавство по річці Кубань.

Освіта і культура

У республіці два вищих навчальних заклади — Адигейський державний університет [Архівовано 5 лютого 2007 у Wayback Machine.] (колишній Адигейський педагогічний інститут) і Майкопський державний технологічний університет, у ВНЗах республіки відкриті аспірантура й докторантура, працюють вчені ради.

В Адигеї 8 державних і 23 громадських музеїв. Національний музей Республіки Адигея володіє унікальними археологічними, етнографічними, природними колекціями. Відкритий спеціальний відділ адигейської діаспори, наочним результатом роботи якого стало істотне поповнення фондів музею експонатами періоду Кавказької війни й життя адигів за кордоном.

У Майкопі відкриті філія Державного музею Народів Сходу, картинна галерея.

Найдавніший пам'ятник культури адигських народів — Нартський епос. У ньому відбиті уявлення людей про світ на ранній стадії розвитку людського суспільства, їхні заняття, етичні норми й філософські погляди, легенди народу, особливості побуту й вдач.

Широко відомі імена класика адигської літератури, лауреата Державної премії СРСР Т. М. Керашева, народного письменника Адигеї, лауреата Державних премій СРСР і Росії, голови Союзу письменників Адигеї І. Ш. Машбаша, основоположника адигського професійного музичного мистецтва, народного артиста Російської Федерації й Республіки Адигея, заслуженого діяча мистецтв Росії, лауреата Державної премії Республіки Адигея, члена Союзу композиторів Росії У. Х. Тхабісімова.

Театри

• Адигейський драматичний театр (м. Майкоп);
• Адигейський Камерний музичний театр (м. Майкоп);
• Адигейський Республіканський драматичний театр (м. Майкоп);
• Російський театр ім. О. С. Пушкіна (м. Майкоп);
• Театр ляльок «Шоколад» (м. Майкоп).

Спорт

До складу збірних команд Росії включено 66 вихованців спорту Адигеї по 18 видах спорту.

З 1992 року щорічно проводиться багатоденна велогонка «Дружба народів Північного Кавказу». Її маршрут: Майкоп — Краснодар — Ставрополь — Черкеськ — П'ятигорськ — Нальчик — Владикавказ. Велогонка несе естафету миру й дружби в регіони Півдня Росії. В Адигеї проходять змагання з водного туризму.

«Інтерраллі-Бєла» наповнені ідеєю миру й дружби між народами Росії.

Туризм

Адигея

Територія республіки відноситься до зони змішаного туризму. Вона володіє значними мисливськими ресурсами.

У Адигеї створено декілька природоохоронних зон. Це Кавказький державний біосферний заповідник, розташований на територіях Республіки Адигея і Краснодарського краю, ряд унікальних природних пам'ятників і національний природний парк «Горна Адигея», який ще створюється.

Великою популярністю користуються пішохідні гірські і кінні маршрути. Бази і табори відпочинку можуть одночасно прийняти більше 1500 відпочиваючих.

Влада

З 10 вересня 2017 головою Республіки Адигея є Кумпілов Мурат Каральбієвіч.

Посилання

• Адигея [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Офіційний сайт республіки Адигея [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Республіка Адигея на Відкритому порталі Півдня Росії^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)
• Офіційний сайт Адигейського держуніверситету [Архівовано 5 лютого 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Історія національного складу Адигеї [Архівовано 19 березня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Довідник адміністративно-територіального ділення на 1.01.2005 р. — каталог (рос.)