Лімна
село Лімна | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район | Самбірський район |
Тер. громада | Турківська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA46080190120089772 |
Облікова картка | Лімна |
Основні дані | |
Засноване | 1519 |
Населення | 1216 |
Площа | 1,6 км² |
Густота населення | 760 осіб/км² |
Поштовий індекс | 82511 |
Телефонний код | +380 3269 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°15′5″ пн. ш. 22°48′57″ сх. д. / 49.25139° пн. ш. 22.81583° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
505 м |
Водойми | річки: Дністер, Лихнева |
Місцева влада | |
Адреса ради | 82500, Львівська область, Самбірський район, м. Турка |
Карта | |
Мапа | |
|
Лі́мна — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення — 1216.
Розташоване в Карпатах, на березі Дністра. Найближча залізнична станція — за 21 км у райцентрі Турка. У селі річка Лихнева впадає у річку Дністер.
Засноване 1519 року.
За Королівською люстрацією 1565 року в селі серед платників податків фіксується піп — отже, вже була церква.[1]
У Радянсько-німецькій війні на боці СРСР брали участь 160 селян, з них не повернулися 38. На честь загиблих вояків встановлено пам'ятний обеліск.
З приходом радянської окупаційної влади влаштовано примусову колективізацію. 1946 року в Лімні створено колгосп «Нове життя», а село стало його центром.
Місцеві жителі вважають, що раніше село називалося Ломна, і ця назва походить від слова «ломати». Однак, скоріш за все в основі назви лежить румунське лемн «деревина». Волохи були одними з перших жителів села, яке було засноване приблизно в XV столітті. За легендою, у селі було поставлено хрест на честь перебування тут Маркіяна Шашкевича.
Греко-католицький храм Собору святого Івана Хрестителя (ц. св. арх. Гавриїла) збудований 1881 (1882) року й нині занесений до пам'яток архітектури місцевого значення ох. № 2070. Споруда належить до типу бойківських церков, має три бані. Традиційно орієнтована на схід. До вівтаря зі сходу прилягає рівно широкий зруб двоярусної ризниці. Основні зруби прямокутні (нава ширша), завершені наметовими чотирибічними верхами з двома заломами, увінчані великими восьмибічними ліхтарями з маківками й оригінальними хрестами. Оперізує церкву піддашшя, окреме для кожного зрубу, оперте на профільовані виступи вінців. Чільний вхід обшальований пластиковою вагонкою і перероблений зі збільшенням металевих колон ґанку. Будував церкву майстер Теодор Стерла.
Неподалік села на горі стоїть фігура святого Йосафата.
У колгоспу, який діяв на теренах села, перебувало на балансі 2765 га сільгоспугідь, з них 1513 га ріллі. Спеціалізація — м'ясне тваринництво, вирощування картоплі та льону.
Середня школа, народний дім на 360 осіб, бібліотека (10 500 книг), поштове відділення, десять крамниць[2].
У селі працює дільнична лікарня на 35 місць.
- Мотичак Роман — герой АТО. Загинув 10.08.2014 р. у бою під Іловайськом (Донецька область).
- Поточняк Василь (09.07.1973 — 15.04.2015) — протоієрей, уродженець села[3][4].
- Асафат Дністрян. Від Карпат до Заполяр'я. — Ізяслав; Острог: Ізяславський районний історико-краєзнавчий музей, 2012.
- Інформація про храми Турківського району на сайті РДА [Архівовано 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ М. Грушевський. Жерела до істориї України-Руси, т. І [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.] — Львів, НТШ, 1895. — с. 229.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — стор. 695
- ↑ Юстин єрм. Бойко. Біографія протоієрея Василя Поточняка.
- ↑ О. Василь Поточняк. Духовний тестамент (заповіт)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |