Перейти до вмісту

IRIS-T

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
IRIS-T
Ракета IRIS-T
Ракета IRIS-T
Типракета класу «повітря — повітря» малої дальності
ПоходженняНімеччина, Італія, Швеція, Греція, Норвегія, Іспанія
Історія використання
На озброєнніГрудень 2005
ОператориДив. оператори
ВійниРосійське вторгнення в Україну (з 2022)
Історія виробництва
РозробникDiehl Defence, Avio S.p.A., Saab AB
Розроблено1995
ВиробникDiehl BGT Defence GmbH & Ko KG
Вартість одиниці• €140 000 000 батарея IRIS-T SLM, FY 2022[1]
• €564 608 за ракету IRIS-T SL[2]
Виготовлена
кількість		більше 5000 (станом на грудень 2023)[3]
ВаріантиIRIS-T, IRIS-T SLS, IRIS-T SLM, IRIS-T SLX, IRIS-T HYDEF
Характеристики
Вага87.4 кг
Довжина2.94 м
ДіаметрAAM: 127 мм, IRIS-T SL: 152 мм
ДвигунТвердопаливний ракетний двигун
Операційна
дальність
• AAM: 25 км[4]
• SLS: 12 км[5]
• SLM : 40 км
• SLX : 80 км
• HYDEF : 100 км
Висота польотувід рівня моря до 20000 м
Швидкість3 число Маха
Система
наведення
Інфрачервоне самонаведення, комбіноване радіолокаційне та інфрачервоне наведення (IRIS-T SLX)
Пускова
платформа
«повітря — повітря»:
EF-18, F-4 AUP, F-5 Super Tigris, F-16, Gripen, M-346, Tornado, Typhoon, KAI KF-21 Boramae
«земля-повітря»:
IRIS-T SLS, IRIS-T SLM,
IRIS-T SLX, NASAMS
IRIS-T у Вікісховищі

IRIS-T (англ. InfraRed Imaging System Tail/Thrust vector-controlled) — ракета класу «повітря-повітря» малої дальності, оснащена інфрачервоною головкою самонаведення (ГСН), що охолоджується. Розробка велася під керівництвом Німеччини кооперацією з 6 країн-учасниць, як заміна AIM-9 Sidewinder. За конструкцією та компонуванням IRIS-T дуже близька до японської Тип 04 AAM-5[en].

На основі ракети створено зенітний ракетний комплекс IRIS-T SL.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1980-х роках країни НАТО підписали угоду про те, що Сполучені Штати Америки розроблять ракету середньої дальності «повітря-повітря» для заміни AIM-7 Sparrow. Американська конструкція розвивалася як AIM-120 AMRAAM, тоді як британсько-німецька конструкція розвивалася як AIM-132 ASRAAM.

Наприкінці 1980-х років Міністерство оборони ФРН дало IABG завдання вивчити питання: наскільки великий ризик зближення двох літаків на відстань прямої видимості при щільному моніторингу повітряного простору та потужних радіолокаційних комплексах. У результаті дослідження виявилося, що через покращення технологій малопомітності великої кількості модифікацій літаків і широкого парку літаків у різних країн, можливості ідентифікації не дають надійних результатів. Тому в льотчиків часто не залишається вибору, окрім як підлетіти на відстань прямої видимості та самостійно ідентифікувати літак.

На основі дослідження ФРН ухвалила рішення, що концепція AIM-132 ASRAAM застаріла і Німеччина вийшла з проекту вже в липні 1989 року. В той час, як Велика Британія вирішила розвивати ASRAAM відповідно до оригінальних вимог.

Після возз'єднання Німеччини в 1990 році, на території ФРН лишились великі запаси радянських ракет Р-73 (назва НАТО: АА-11 "Archer "). Вивчивши Р-73 Німеччина, дійшла висновку, що вона перевершує останні моделі AIM-9 Sidewinder. Р-73 були маневренішими, мали велику дальність польоту, ефективну систему захоплення і могли боротися з цілями віддаленими на кут до 45° від осі польоту.

Наприкінці 1990 року американські партнери по НАТО висловило аналогічну занепокоєність і розпочали модернізацію існуючої конструкції Sidewinder, щоб забезпечити підвищену маневреність та ефективність IRCCM (infrared counter counter measures), тобто заходи щодо протидії засобам інфрачервоної протидії (IRCM). Ця програма одержала позначення AIM-9X.

Початок створення ракети

[ред. | ред. код]

У квітні 1996 року Bodenseewerk Gerätetechnik (BGT), яка у 2004 році об'єдналася з Diehl Munitionssysteme GmbH & Co. KG, утворивши таким чином Diehl BGT Defence GmbH & Ko KG, підписала Меморандум про взаєморозуміння (MoU) з країнами-партнерами після завершення переговорів із Італією, Швецією, Грецією, Канадою та Норвегією. Нова ракета, призначена для Eurofighter та Tornado, мала замінити AIM-9 Sidewinder. У той час список підрядників ще не був затверджений, але передбачалося, що AlliedSignal Aerospace Canada[en] займеться приводами, а Raufoss двигуном.

У другому півріччі 1996 року був підписаний контракт, за умовами якого Німеччина взяла на себе близько 50 % витрат на розробку ракети (26,5 млн.німецьких марок). Розробка повинна початися в 1997 році, а серійне виробництво — в 2002 році. До того часу Diehl вже завершив випробування макета в аеродинамічній трубі. Розміри відповідали розмірам Sidewinder, крила і хвостове оперення вже відповідали більш пізній серійній версії. Тільки хвостова частина ракети була потовщена для розміщення виконавчих механізмів керма напрямку і управління вектором тяги, що, однак, збільшувало опір повітря.

В серпні 1997 року учасники проекту підписали Меморандум про взаєморозуміння. У жовтні 1997 року ПС Нідерландів розпочали випробувальні польоти з IRIS-T, для яких Lockheed Martin довелося частково переписати програмне забезпечення F-16. На початку грудня 1997 Бундестаг дав зелене світло IRIS-T на заміну AIM-9L. Німеччина тепер відігравала ключову роль із 46 % проекту та внесла 500 мільйонів німецьких марок. Італія (20 %), Швеція (18 %), Греція (8 %), Канада (4 %) та Норвегія (3 %) брали участь відповідно. Початок розробки було заплановано на 1998 рік, постачання — з 2003 року. Ракета повинна бути сумісна з Sidewinder, мати ті ж розміри та пускові планки, а також оснащуватися аналоговим інтерфейсом на додаток до цифрового.

У середині 2000 року компанія BGT розпочала роботи над зенітною ракетою наземного базування на базі IRIS-T. LFK-NG фінансувалося Федеральним управлінням оборонних технологій та закупівель. Ракета також була розроблена для Wiesel 2 Ozelot і може також використовуватися в інших системах, таких як UHT Tiger, і використовуватися як CrewPADS. Випробувальні запуски з наземного запуску IRIS-T проводились у 2000 та 2002 роках на полігоні Сальто-ді-Квірра на Сардинії.

З 17 до 23 жовтня 2000 р. Перші IRIS-T були запущені з грецького F-16. Досліджувалися дозвукові та надзвукові виходи, а також постріли з великими бічними прискореннями. У листопаді 2000 року, після серій модифікацій, випробування продовжили ПС Швеції на полігоні Відсел. На початку 2001 року надійшло замовлення на інтеграцію IRIS-T у Eurofighter та F-16. Німеччина заплатила 61,4 мільйона євро за інтеграцію в німецькі та італійські винищувачі Eurofighter, а Греція — кілька мільйонів євро за сімейство F-16. У липні 2001 року закінчилися тестові запуски IRIS-T для перевірки вдосконаленого автопілота, досягнуто максимального кута атаки та максимального навантаження.

5 грудня 2005 Люфтваффе отримали першу партію ракет, які повинні були стати основною ракетою ближнього бою винищувачів ПС Німеччини.

Конструкція

[ред. | ред. код]
Компонувальна схема IRIS-T, ліворуч-право: відсік наведення, відсік бойової частини, руховий відсік, відсік органів управління

Ракета включає п'ять модулів:

  • електронного обладнання та охолодження,
  • системи наведення,
  • бойової частини та двигуна з органами управління,
  • підривника.
Рух голівки приймача випромінення

У ракеті IRIS-T використано інфрачервону головку самонаведення TELL. Головка самонаведення прикрита прозорим обтічником. Холодоагенти розташовані в пусковому пристрої носія. IRIS-T має нерухомі дестабілізатори, чотири крила та керма висоти. Кожне кермо оснащене власним електроприводом.[6]

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Довжина: 2,936 м
  • Діаметр: 0,127 м
  • Розмах крила: 0,350 м
  • Стартова вага: 87,4 кг
  • Дальність пуску: ~25 км
    • у передній півсфері
    • у задній півсфері
  • Стеля: до 20 км
  • Швидкість польоту: до 3 М (1020 м/с або 3672 км/год)
  • Бойова частина: осколково-фугасна
    • Маса БЧ: 11,4 кг
    • Підривник: активний радіолокаційний
  • Двигуна установка: РДТП
  • Носії:

Модифікації

[ред. | ред. код]

IDAS

[ред. | ред. код]
Докладніше: IDAS
Макет IDAS.
Ракета підводного старту IDAS та підводна ракета Барракуда на виставці TechDemo'08, 2008

IDAS (англ. Interactive Defence and Attack System for Submarines) — морський варіант ракети, розроблений для озброєння підводних човнів проекту 212А ВМС Німеччини. IDAS передбачається використовувати для обстрілу засобів повітряного нападу, малих та середніх надводних кораблів або цілей на прибережній смузі.

Дальність польоту становить близько 20 км. При цьому ракета стартує з носових пускових апаратів підводних човнів, деякий час рухається в підводному положенні, що запобігає демаскуванню підводного човна, і після виходу на поверхню летить повітрям[7].

Ракета оснащена інфрачервоною ГСН[7].

Довжина ракети — 2,5 м, калібр — 240 мм, діаметр — 180 мм, стартова маса — 120 кг.

IRIS-T SL

[ред. | ред. код]
Докладніше: IRIS-T SLM

IRIS-T SL (англ. IRIS-T Surface Launch) — варіант IRIS-T, пристосований для умов наземного запуску, передбачається використовувати як доповнення до американських ракет PAC-3 системи ПРО MEADS.

Вперше випробувана наприкінці 2009 року на полігоні Оверберг у ПАР. IRIS-T SL існує в модифікаціях IRIS-T SLS (коротка відстань), IRIS-T SLM (середня відстань) та IRIS-T SLX (довга відстань), остання версія станом на 2022 рік перебуває у розробці.

  • Пускова установка IRIS-T SLM на базі MAN SX45 8x8
  • Радар Hensoldt TRML-3D
  • Ракета типу IRIS-T SL
    Ракета типу IRIS-T SL
  • Фрагмент ПУ для IRIS-T SL
    Фрагмент ПУ для IRIS-T SL

IRIS-T FCAAM

[ред. | ред. код]

IRIS-T FCAAM — станом на 2022 рік концептуальна модель подальшого розвитку керованої ракети «повітря-повітря» 6-го покоління. Вона матиме габарити аналогічні базовій моделі, збереже багатоспектральну інфрачервону головку самонаведення, однак корпус матиме «ромбоподібний» перетин, в системі виявлення цілей та управління будуть застосовані елементи штучного інтелекту та машинного навчання. Твердопаливний двигун замість одного ступеня матиме, швидше за все, кілька ступенів та керований вектор тяги аби поліпшити динамічні та маневрові характеристики на завершальній ділянці польоту[8].

Оператори

[ред. | ред. код]
Оператори
   Поточні
   Майбутні


Ракети класу повітря-повітря

[ред. | ред. код]

Поточні

[ред. | ред. код]
25[9]
ракети IRIS-T для нових Saab JAS 39 Gripen E/F[9][10][11]
350 ракет IRIS-T[9]
700 ракет IRIS-T.[9] Початковий бюджет €247м, фінальна вартість €291м.[12]
444 ракет IRIS-T, бюджет €217м, закупівля проводилася між 2003 та 2015 роками.[13]
1,250 ракет під час першого контракту.[9]
У 2023 році було підписано рамковий контракт на поставку до 1280 ракет для заміни наданих Україні в якості допомоги (120 замовлено першою партією).[14]
25 ракет IRIS-T поставлено як проміжне озброєння для літаків Saab JAS 39 Gripen до завершення проекту A-Darter SRAAM[15][16]
1,400 ракет IRIS-T[17]
150 додатково замовлено в січні 2024 року (замовлено на заміну тим, які використовувалися для збивання безпілотників Хуті)[18]
Швеція Швеція
450 ракет IRIS-T, позначені як Jaktrobotsystem 98 (jrbs 98).[9] Варіант IRIS-T SLS використовується в наземних системах ППО.
замовлено 220 ракет IRIS-T.[19] Для інтеграції з F-5T, Gripen C/D та F-16 MLU.[20]

Колишні оператори

[ред. | ред. код]
Норвегія Норвегія
150 ракет IRIS-T.[19] Знятий з озброєння разом з F-16 у 2022 році. Ракети передані Україні в серпні 2023 року.[21]

Майбутні оператори

[ред. | ред. код]
Угорщина Угорщина
Інтеграція IRIS-T для угорської програми модернізації Saab JAS 39 Gripen MS20 Block II була замовлена ​​в грудні 2021 року.[22]
Південна Корея Південна Корея
Інтеграція ракет IRIS-T для програми винищувачів KF-X замовлена ​​в 2018 році.[23] Перші випробувальні стрільби відбулися у квітні 2023 року.[24] 17 травня 2024 року Diehl Defense оголосила, що винищувач KF-21 успішно випустив AAM IRIS-T для атаки безпілотника-мішені, розпізнаного бортовим радаром AESA.[25]

Ракети класу земля-повітря

[ред. | ред. код]

Поточні

[ред. | ред. код]
Єгипет Єгипет
Використовують Airbus Fortion IBMS-FC, та радар Hensoldt TRML-4D встановлений на MAN HX2.
  • 7 ЗРК наземного базування IRIS-T SLM замовлені у 2018 році[26] з подальшим замовленням 400 ракет SLM.
  • 10 систем IRIS-T SLX схвалено в грудні 2021 року
  • 6 комплексів IRIS-T SLS [27][28]
Швеція Швеція
IRIS-T SLS, позначений як Luftvärnsrobotsystem 98 або lvrbs 98. Його було замовлено в 2013 році, перший комплекс, використаний для випробувань, був доставлений ​​в 2016 році.[29] Комплекс складається з:
  • BvS 10 командна машина.
  • BvS 10 причіп на якому встановлено чотири ракети IRIS-T SLS.
450 ракет IRIS-T, позначених як [9] IRIS-T SLS варіант, які використовуються в системах ППО наземного базування.
Україна Україна
Німеччина надала пакети військової допомоги Україні під час російського вторгнення.
  • 12 систем IRIS-T SLM,[30][31][32][33] з яких поставлено 4 (1 в жовтні 2022,[34] 1 в квітні 2023,[35] 1 в жовтні 2023,[36] 1 в травні 2024[37]). Додаткові ракети IRIS-T SLM поставляються Німеччиною
  • 12 систем IRIS-T SLS, одну з яких доставлено. Одна система IRIS-T SLS, ймовірно, складається з двох пускових установок.[38]
Всі батареї IRIS-T оснащені системою управління вогнем Airbus Fortion IBMS-FC та радаром TRML-4D від Hensoldt. Всі системи використовують платформу MAN HX2.

ПАР

[ред. | ред. код]

Обмежена кількість ракет IRIS-T прийнята на озброєння ПС ПАР в лютому 2010 року. Цими ракетами будуть озброєні вже наявні винищувачі Saab Gripen D. Вибір ракет IRIS-T був зумовлений тим, що можливість їхнього застосування вже була розроблена для потреб ПС Швеції та не потребувала додаткових видатків з боку ПАР[39].

Згідно планів, згодом їм на заміну буде створено ракети «повітря-повітря» місцевого виробництва Denel A-Darter[39].

Швеція

[ред. | ред. код]

В 2020 році на озброєння надійшли зенітні ракетні комплекси IRIS-T SLS з місцевим позначенням Eldenhet 98. Ці комплекси мають пускові установки Diehl ML-98 встановлені на шасі Hägglunds BV 410 високої прохідності[40].

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • (нім.) Lenkflugkörper Luft-Luft Оф. сайт Diehl BGT Defence

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Explainer: Germany's IRIS-T air defense system. DW (англ.). 12 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  2. ↑ Frank Hofmann (12 травня 2023). Ukraine: Deutscher Nachschub für die Offensive. Focus. Процитовано 14 червня 2024.
  3. ↑ FRAMEWORK CONTRACT FOR IRIS-T GUIDED MISSILES SIGNED. Diehl.com. 22 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.
  4. ↑ Diehl Defence: IRIS-T, the short-distance missile of the latest generation. Diehl.com. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 11 березня 2015. [Архівовано 2014-03-30 у Wayback Machine.]
  5. ↑ The new mobile Air Defence system IRIS-T SLS Mk III unveiled at EUROSATORY 2022. 16 липня 2022. Процитовано 26 квітня 2024.
  6. ↑ Описание ракеты «IRIS-T» на www.airwar.ru [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.] Проверено 29 августа 2008
  7. ↑ а б Слюсар В. И. Электроника в борьбе с терроризмом: защита гаваней. Часть 2. //Электроника: наука, технология, бизнес. — 2009. — № 6. — C. 90 — 95. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 14 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Paolo Valpolini (27 липня 2022). IRIS-T FCAAM: the future SRAAM 6th generation missile by Diehl Defence. EDR Magazine.
  9. ↑ а б в г д е ж South Africa Orders IRIS-T Missiles. Defense industry daily. Процитовано 17 червня 2014.
  10. ↑ Conheça as armas do caça Saab Gripen E/F da FAB. Poder Aéreo (порт.). 15 вересня 2017.
  11. ↑ FAB adquire os modernos mísseis ar-ar IRIS-T para o Gripen. Defesa aérea & naval. 21 грудня 2021.
  12. ↑ Evaluación de los Programas Especiales de Armamento (PEAs) [Special armament programs evaluation] (PDF). Atenea (ісп.). Madrid: Ministerio de Defensa. September 2011. Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2013. Процитовано 30 вересня 2012.
  13. ↑ Nota Aggiuntiva allo stato di previsione per la Difesa per l'anno 2012 (PDF) (італ.). Ministero delle Difesa. April 2012. с. II - 1.C/7. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 19 квітня 2014. Programma, in cooperazione internazionale con GERMANIA, SVEZIA, GRECIA, CANADA e NORVEGIA relativo allo sviluppo e produzione e supporto in sevizio di 444 missili aria/aria a corto raggio di nuova generazione
  14. ↑ Beschaffung von bis zu 1.280 IRIS-T geplant. Hartpunkt (нім.). 11 грудня 2023.
  15. ↑ Sipri: Trade Registers. Portal.sipri.org. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 11 березня 2015. [Архівовано 2014-04-23 у Wayback Machine.]
  16. ↑ SAAF maintaining IRIS-T. defenceWeb. 23 травня 2011. Процитовано 11 березня 2015.
  17. ↑ Trade Registers. Armstrade.sipri.org. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2014. [Архівовано 2010-04-14 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Germany to resume arms deliveries to Saudi Arabia with IRIS-T missiles. Reuters. Berlin. 10 січня 2024. Процитовано 3 лютого 2024.
  19. ↑ а б Diehl Defence: IRIS-T, the short-distance missile of the latest generation. Diehl.com. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 19 квітня 2014. [Архівовано 2014-03-30 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Hoyle, Craig. Thai F-5s to fight on with IRIS-T missiles. FlightGlobal.
  21. ↑ Norway to donate air defence missiles to Ukraine. regjeringen.no (Norwegian Government) (англ.). 14 серпня 2023.
  22. ↑ A legkorszerűbb légiharc-rakétákkal bővül a Magyar Honvédség Gripenjeinek fegyverzete. webradio.hu (угор.). 17 грудня 2021.
  23. ↑ South Korea confirms Meteor, Iris-T integration on KF-X fighter jet. www.airrecognition.com. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 3 лютого 2024. [Архівовано 2023-01-22 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Dubois, Gastón (5 квітня 2023). KF-21 Boramae fired an IRIS-T missile for the first time. Aviacionline.com (ісп.). Процитовано 6 квітня 2023.
  25. ↑ Kai KF-21 accomplished first successful firing of IRIS-T. Diehl Defence. 17 травня 2024. Процитовано 20 травня 2024.
  26. ↑ Federal Government approves arms exports to Gulf States. Rheinische Post. 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  27. ↑ New German-made IRIS-T SLM air defense missile system of Egypt armed forces – Polygonjournal.com. polygonjournal.com. 7 квітня 2022. Процитовано 3 лютого 2024.
  28. ↑ Gebauer, Matthias; Schult, Christoph (15 грудня 2021). Ägypten: GroKo genehmigte noch kurz vor Regierungswechsel heiklen Waffenexport. Der Spiegel (нім.). ISSN 2195-1349. Процитовано 27 грудня 2021.
  29. ↑ Mbuyisa, Slindo (13 березня 2013). Sweden buys IRIS-T surface-to-air missiles. defenceWeb (en-ZA) . Процитовано 29 червня 2023.
  30. ↑ Oryx. Answering The Call: Heavy Weaponry Supplied To Ukraine. Oryx. Процитовано 13 травня 2023.
  31. ↑ Germany unveils biggest-ever Ukraine military package. canberratimes.com.au. 13 травня 2023. Процитовано 13 травня 2023.
  32. ↑ Military support for Ukraine | Federal Government. Website of the Federal Government | Bundesregierung (англ.). 13 листопада 2023. Процитовано 21 листопада 2023.
  33. ↑ Ukraine-Krieg: Russland stoppt ukrainischen Vormarsch am Dnipro. www.fr.de (нім.). 20 листопада 2023. Процитовано 21 листопада 2023.
  34. ↑ ES&T editorial team (9 листопада 2022). Germany is supplying more Iris-T SLM missiles to Ukraine. esut.de (англ.). Процитовано 29 червня 2023.
  35. ↑ KG, Diehl Stiftung & Co (25 травня 2023). Second IRIS-T SLM fire unit delivered to Ukraine | Diehl Defence. www.diehl.com (англ.). Процитовано 29 червня 2023.
  36. ↑ Drittes System IRIS-T SLM an Ukraine übergeben. www.bmvg.de (нім.). 17 листопада 2023. Процитовано 21 листопада 2023.
  37. ↑ Matthias Gebauer; Marina Kormbaki (24 травня 2024). Weiteres deutsches Iris-T-System in der Ukraine angekommen. Der Spiegel (нім.). Процитовано 25 травня 2024.
  38. ↑ Military support for Ukraine | Federal Government. Website of the Federal Government | Bundesregierung (англ.). 29 червня 2023. Процитовано 29 червня 2023.
  39. ↑ а б Dean Wingrin (2 лютого 2010). SAAF Gripens get sting. DefenceWeb.
  40. ↑ Diehl continues in-service support for Swedish air defence system. EDR Online. 23 лютого 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=IRIS-T&oldid=44004418