Котляревський Іван Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Котляревський.
Іван Петрович Котляревський
Народився29 серпня (9 вересня) 1769[1]
Полтава, Полтавський полк, Україна
Помер29 жовтня (10 листопада) 1838[1] (69 років)
Полтава, Україна
ПохованняПолтава
Країна Російська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьпедагогіка
дипломатія
поезія
драматургія
Сфера роботитворче та професійне письмоd[2], поезія[2] і драма[2]
Мова творівукраїнська
Напрямоксентименталізм
бурлеск
Жанрпоема
п'єса
Magnum opus«Енеїда»
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
CMNS: Котляревський Іван Петрович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Іва́н Петро́вич Котляре́вський (29 серпня (9 вересня) 1769(17690909), Полтава — 29 жовтня (10 листопада) 1838, Полтава) — український письменник, військовий, класик нової української літератури, громадський діяч.

Його поема «Енеїда» (1798) стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою.

Котляревський зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Докладніше: Котляревські гербу Огоньчик
Будинок Котляревського у Полтаві, робота Тараса Шевченка 1845 р.
Полтава. Будинок де жив Іван Котляревський.
Листівка початку XX ст.

Іван Котляревський народився у Полтаві, тоді Полтавський полк Війська Запорозького, Гетьманщина, в сім'ї канцеляриста — шляхтича гербу Огоньчик[3][4].

Після навчання в Полтавській духовній семінарії[5] (1789–1793), працював канцеляристом, у 1793–1796 роках — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

Іван Котляревський

У 1796–1808 роках перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1806–1807 роках Котляревський у військовому званні штабс-капітана[6] брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років, був учасником облоги Ізмаїлу. Нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня за дипломатичні заслуги зі схиляння до нейтралітету буджаків та хоробру кур'єрську діяльність на передовій під час штурму цієї фортеці[7]. 1808 року вийшов у відставку.

З 1810 року працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».

У 1812 році, під час походу французького імператора Наполеона на Росію, Котляревський, за сприяння малоросійського генерал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського, який отримав відповідний наказ від імператора, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-й український козацький полк[8](за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав військовий чин майора.

Підтримував зв'язки з декабристами.

У 1816–1821 роках — директор Полтавського вільного театру.

1818 року разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За свідченнями декабриста Матвія Муравйова-Апостола, які він дав під час слідства у справі декабристів, член Малоросійського таємного товариства[9]. Слідчий комітет залишив це без уваги.

Котляревський сприяв у 1822 році викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна.

У 1827–1835 роках — попечитель «богоугодних» закладів.

У 1835 році Котляревський вийшов у відставку. Він продовжив цікавитись культурним життям, надавав підтримку тим, хто до нього звертався. Література залишалася його єдиною справжньою пристрастю.[10]

Зі спогадів Варвари Лелечихи, що працювала служницею Котляревського у 1828—1829 роках, він «до простих людей ставився радо і привітно, говорив з ними по-малоруськи, жартував, завжди усміхався всім, все це всіх, хто знав його, до нього привертало»[11].

Помер 29 жовтня (10 листопада) 1838 року в 69-річному віці. Похований у Полтаві (на час смерті Полтавська губернія, Російська імперія).

Котляревський ніколи не був одружений. Його спадкоємицею та господинею садиби стала економка Мотрона Єфремівна Веклевичева[12].

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]
Перше видання «Енеїди»[13], 1798

Ще в семінарії «римач»-початківець писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху «Полтавська муха», який пізніше називали сатиричним журналом. Проте широкому колу читачів він відомий передусім завдяки своїй «Енеїді».

«Енеїда»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Енеїда (Котляревський)

Котляревський — автор «Енеїди» (1798 рік, у трьох частинах; 1842 року — повне посмертне видання, підготовлене особисто І.Котляревським) — першого твору нової української літератури, написаного народною мовою. Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині XVIII століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників. За мотивами поеми були створені опери «Еней на мандрівці» (композитор Ярослав Лопатинський) та «Енеїда» (композитор Микола Лисенко, лібрето Миколи Садовського).

Учасники з'їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу у світ «Енеїди» Івана Котляревського. Львів. 1898

«Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»

[ред. | ред. код]

У 1804 році написав «Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» (вперше опублікована Яковом Головацьким у журналі «Пчела» в 1849 році).

Будь здоровъ изъ новимъ годомъ
И надъ нашимъ ще народомъ,
Ще хоть трохи попануй…
Трохи!.. ой, колибъ багацько!..
Бо ти нашъ и панъ, и батько…[14]

Попри дещо «сервілістичний» (за визначенням Бориса Грінченка) сюжет (оспівування царського урядовця), твір позначений яскравим народним гумором, а також має окремі елементи соціальної сатири (критика «панів-людоїдів», що «зо злої волі не дають орати нив», тощо).

Драматургія

[ред. | ред. код]

У 1819 році Котляревський написав для Полтавського театру п'єсу «Наталка Полтавка» (вперше надрукована в 1838 році Ізмаїлом Срезневським[15] в «Украинском сборнике») і водевіль «Москаль-чарівник» (надрукований 1841 року), які стали основою започаткування нової української драматургії. Микола Лисенко, використавши доробок своїх попередників (Анатолія Барсицького, Алоїза Єдлічки) створив оперу «Наталка-Полтавка».

Характерні риси драматургічної творчості Івана Котляревського:

  • невелика кількість дійових осіб,
  • вдало вибраний конфлікт,
  • напруженість і природність розвитку сюжету,
  • стрункість композиції,
  • органічно вмонтовані в текст пісні,
  • народна, індивідуалізована й гранично виразна мова,
  • гумор,
  • чіткість ідей,
  • рельєфно зримі образи.

Оцінка творчості

[ред. | ред. код]

Творчість Котляревського високо цінував Тарас Шевченко. Поет в 1838 році написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», у якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

Однак вже Пантелеймон Куліш мав суворіший погляд на творчість та громадську поставу Котляревського. Куліш звинувачував свого колегу по перу в догоджанні високим чиновникам російської колоніальної адміністрації — князю Куракіну, князю Рєпніну тощо. Цим закидам опонує український літературознавець І. Снігур, який 1946 року оприлюднив у емігрантському журналі «Похід» наступну репліку:

Іван Котляревський, зберігаючи теплу пам'ять про Гетьманщину («Так вічной пам'яти бувало у нас в Гетьманщині колись»), опоминаючись за народну правду («Мужича правда все колюча, а панська на всі боки гнуча»), без будь-якого, проте, внутрішнього психологічного конфлікту поєднує свою симпатію до козацької минувшини з більш ніж толерантним ставленням до царського державного устрою, — з симпатією до таких його репрезентантів, як генерал-губернатор князь Олексій Куракін, князь Рєпнін, князь Лобанов-Роставецький. При чому Котляревський робить це цілком щиро, без ніякого наміру користолюбно здобувати прихильність впливових людей, що цілком несправедливо закидає йому Пантелеймон Куліш. І цей внутрішній конфлікт не виникає у Котляревського тому, що поняття української нації уклалося в його свідомості як складова частина поняття російської держави, частина, підпорядкована цілому…[16]

Михайло Коцюбинський, характеризуючи роль Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах» із його творів.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Садиба-музей Івана Котляревського, Полтава, 2008

1952 року в Полтаві було відкрито літературно-меморіальний музей Котляревського[17].

Урочиста панахида під пам'ятником Котляревському у Полтаві у день 75-х роковин з дня смерті письменника, 1913 р.
Учасники урочистого покладання вінків до пам'ятника Котляревському Полтаві у день 75-х роковин з дня смерті письменника. У центрі М. Грушевський. Обабіч: М. Міхновський, Ніковський, П. Чижевський, Г. Коваленко та інші. 1913 р.

1969 року в Полтаві на Івановій горі відкритий музей-садиба Івана Котляревського — меморіальний комплекс на основі садиби, де 1769 року народився і мешкав Іван Котляревський.

У багатьох містах України (Київ, Полтава, Чернігів, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Прилуки, Лубни, Бердичів тощо) є вулиці, названі на честь поета.

Бульвар Івана Котляревського у Києві.

У Полтаві та Києві є парки, названі на честь поета.

Багато навчальних закладів (школи, ліцеї, виші), закладів культури носять ім'я поета:

У філателії та нумізматиці

[ред. | ред. код]

28 жовтня 1998 року Національний банк України на честь 200-річчя першого видання «Енеїди» у серії «Духовні скарби України» випустив золоту пам'ятну монету номіналом 100 гривень.

22 вересня 2009 року Національний банк України на честь Івана Петровича Котляревського у серії «Видатні особистості України» випустив срібну монету номіналом 5 гривень.

Поштова марка України, присвячена І. П. Котляревському, 1994 рік «Енеїда»
Золота пам'ятна монета НБУ номіналом 100 гривень, 1998 року. Реверс 		«Іван Котляревський»
Срібна пам'ятна монета НБУ 5 гривень, 2009 року. Реверс

У літературі

[ред. | ред. код]

Український радянський письменник Анатолій Хорунжий зробив штабс-капітана Івана Петровича Котляревського головним героєм історичного оповідання «В тривожний рік» — про внесок українського народу в перемогу 1812 року у війні Російської імперії з Французькою імперією. Оповідання опубліковане в збірці «Давня французька пісенька» 1981 року. Сюжет твору підкреслює, що Іван Котляревський був тоді відомим і популярним як автор поеми «Енеїда» особливо серед українських селян: «Панас „Енеїду“ Вашу напам'ять знає… Офіцери знайшли її в одному маєтку, щовечора читали та реготали, а він тим часом всю її до пам'яті взяв».

Іван Котляревський — герой повісті українського письменника Івана Пільгука «Грозовий ранок». У повісті висвітлені цікаві епізоди з життя письменника, розповідається про його участь у Дунайському поході 1806 року та організації козацького полку для участі у війні 1812 року.[20]

Долі Котляревського також присвячений роман Бориса Левіна «Видно шляхи полтавськії»[21] та його розширений варіант «Веселий мудрець».[22]

Історична повість українського письменника Василя Стрепета «Над Дунаєм, над рікою», адресована підліткам, розповідає про участь Івана Котляревського у військових діях 1806—1807 років, про його хоробрість та військовий хист, а також про роботу над «Енеїдою», якою він займався у перервах між боями.[23]

Науково-популярна біографія «Іван Котляревський: між імперією та Україною» вийшла 2021 року у видавництві «Навчальна книга — Богдан». Автор — Петро Кралюк.

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
Українські громадські та культурні діячі, що брали участь у заходах з нагоди відкриття пам'ятника у Полтаві, 1903 р.

Премії

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]
  • Щоденник: «Журнал воєнних дій 2-го Корпусу військ під керівництвом пана генерала від кавалерії та кавалера барона Мейндорфа» // Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року.
Поеми та п'єси
Вірші
  • Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну.
Переклади російською
  • Ода Сафо // переклад уривку однієї з поем Сафо (переклад з давньогрецької)
  • «Роздуми про розташування, з яким слід приступати до читання та думання Святого Євангелія від Луки» // переклад роздумів про Євангеліє від Луки аббата Дюкеня (переклад з французької)

Екранізації

[ред. | ред. код]

За мотивами його поеми «Енеїда» Ніною Василенко створено мультфільм «Пригоди козака Енея» (1969), а в 1991 році — «Енеїду» Володимира Дахна. За п'єсою «Наталка Полтавка» знято однойменні кінокартини в 1909, 1936 і 1978 роках (телефільм), а за п'єсою «Москаль-чарівник» — стрічки 1909, 1911 і 1995 років. Про нього знято фільм «Іван Котляревський» (1967 рік, режисер Олександр Ігішев).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • «Енеїду» Котляревського було знайдено в бібліотеці імператора Наполеона.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Найважливіші повторні видання творів

[ред. | ред. код]
  • Вергилиева Энеида на малороссийский язык перелицованная. [Ч. І, ІІ, III]. — СПб. : тип. Ив. Глазунова, 1808. — 148 с.
  • Москаль-чарівник. Малороссийская опера. — М. : тип. Николая Степанова. Вийшла в рамках видання Украинский сборник И. И. Срезневского. Книжка вторая. — X., 1841. — 46 с.[30]
  • Москаль-чарівник. — СПб. : тип. Департамента уделов, 1862. — 66 с.
  • Наталка Полтавка. Украинская опера. — СПб., 1862. — 80 с.
  • Писання. — СПб. : вид. П. Куліша, тип. Департамента уделов, 1862. — 451 с.
  • Собрание сочинений на малороссийском языке. — К., 1874. — 409 с.
  • Москаль-чаривнык. Вид. 3-тє. — К. : изд. И. Л. Холевинского, 1875. — 64 с.
  • Наталка Полтавка. Вид. 4-те. — К. : изд. И. Л. Холевинского, 1875. — 66 с.
  • Писання. Виргилиева Енеида. Вид. 3-тє. — К. : изд. И. Л. Холевинского, 1875. — 282 с.
  • Собрание сочинений на малороссийском языке. Изд. 2-е. — К., 1875. — 409 с.
  • Онищкевич І. Руська бібліотека. Т. І. Писання I. П. Котляревського, В. А. Гоголя, П. П. Артемовського-Гулака. — Львів: з печатні Ін-та Ставропиг., 1877. — С. 1–134.
  • Виргилиева Енеида на украинскую мову перелицована. — К. : тип. Б. Л. Фронцкевича, 1878. — 408 с.
  • Виргилиева Енеида на украинскую мову перелицована. — Житомир: вид. Панчешникова, 1886. — 304 с.
  • Наталка Полтавка (Повесть из малороссийской жизни). — М. : изд. Губанова, 1887. — 107 с.
  • Виргилиева Енеида на украинскую мову перелицована. Вид. 10-те. — К. : изд. Гомолинского, 1888. — 320 с.
  • Москаль-чаривнык. Малороссийский водевиль в 1 действии. — Одесса: изд. В. Уточкина, 1888. — 63 с.
  • Полное собрание сочинений на малороссийском языке. — М. : изд. Русск. книжн. магазина, 1889. — 520 с.
  • Наталка Полтавка. Украинская опера в 2-х действиях. — К. : изд. Гомолинского, 1889. — 64 с.
  • Виргилиева Энеида на малороссийский язык переложенная. — К.— Одесса: изд. Русск. книжн. музык. магазинов Болеслава Корейво, 1890. — 338 с.
  • Енеида на малороссийский язык перелицованная. — СПб. : изд. А. С. Суворина, [1890]. — 290 с.
  • Москаль-чаривнык. Малороссийская опера в 1-м действии. — СПб. : изд. А. С. Суворина, 1890. — 43 с.
  • Москаль-чаривнык. Малороссийский водевиль в 1-м действии. — К. : тип. Федорова, 1890. — 64 с.
  • Наталка Полтавка (Перша українська оперета у 3-х діях). Музику впорядкував М. Лисенко. — К., 1890. — 46 с.
  • Наталка Полтавка. За ред. І. С. Левицького. — К. — Одеса: изд. Болеслава Корейво, 1890. — 82 с.
  • Полное собрание сочинений на малороссийском языке. С очерком жизни и портретом автора. — М. : изд. Русск. книжн. магазина, 1890. — 520 с.
  • Полное собрание сочинений на малороссийском языке. С биографией автора и словарем к Энеиде, составленным С. П. Катрановым. — К. — Одесса: изд. Книжн. музык. магазинов Болеслава Корейво, 1890. — 495 с.
  • Наталка Полтавка. Малороссийская опера в 2-х действиях. — СПб. : изд. А. С. Суворина, 1891. — 59 с.
  • Наталка Полтавка. Украинская опера. — М. : тип. Вильде, 1894. — 108 с.
  • Собрание сочинений на малороссийском языке. — Полтава: изд. Полт. губ. земства, 1896. — 440 с.
  • Собрание сочинений на малороссийском языке. — М. : изд. И. А. Морозова, 1897. — 280 с.
  • Виргилиева Энеида на малороссийский язык переложенная. — К. : тип. Н. Т. Корчак-Новицкого, 1898. — 145 с.
  • Энеида на малороссийский язык перелицованная. — Львів: вид. Наук, т-ва ім. Т. Г. Шевченка, 1898. — 113 с.
  • Наталка Полтавка. Малороссийская опера в 2-х действиях. СПб. : изд. А. С. Суворина, [1898]. — 59 с.
  • Перше видання Енеїди І. Котляревського, передруковане в столітню річницю його. — Львів: наклад книгарні Наук. т-ва ім. Шевченка, 1898. — 113 с.
  • Виргилиева Энеида на малороссийский язык переложенная. — К. : Унив. тип, 1899. — 145 с.
  • Наталка Полтавка (Малороссийская опера). Проверенный текст. (по изданию 1838 г. и открытому списку 1820 г.). — К, 1903. — 47 с.
  • Наталка Полтавка. Малороссийская опера в 2 д. с нотами на все мотивы. — Одесса: изд. Д. Сегон, 1903. — 35 с.
  • Твори Івана Котляревського, Петра Артемовського-Гулака, Євгенія Гребінки. — Львів: вид. т-ва «Просвіта», 1904. — 360 с.
  • Енеида на малороссийский язык перелицованная. — СПб. : изд. А. С. Суворина, 1904. — 296 с.
  • Наталка Полтавка. Малороссийская опера в 2-х действиях. — К. : изд. Т. А. Губанова, 1908. — 25 с.
  • Наталка Полтавка. З споминками Ів. Тобілевича. — Полтава: вид. Г. І. Маркевича, 1909. — 55 с.
  • Твори. — К. : Вік, 1909. — 293 с.
  • Енеїда на українську мову перелицьована. [К.]: друк. Гросмана, 1912. — 224 с.
  • Твори. Кн. I, П. К, 1912. Кн. І. Енеїда, 208 с.; кн. II. Наталка Полтавка. Укр. опера на 2 дії. Москаль-чарівник. Водевіль на одну дію. 88 с.
  • Собрание сочинений. На малорусском языке. — СПб. : тип. П. Я. Синченко, 1913. — 279 с.
  • Енеїда. На українську мову перелицьована. З життєписом і словником. — К. : вид. Є. Череповського, 1918. — 252 с.
  • Збірник творів. — Катеринослав, Укрвидав, 1918. — XIV + 272 с.
  • Наталка Полтавка. Українська оперета. — [Катеринослав], вид-во «Слово», 1918. — 40 с.
  • Москаль-чаривнык (Малороссийский водевиль в одном действии). Малороссийский сборник повестей, сцен, рассказов и водевилей. — М., 1900. — 221 с.
  • Полное собрание сочинений на малороссийском языке. С портретом, биографией автора и словарем к «Энеиде», составленным С. П. Катрановым. — Изд. 3-е. — К. — Одесса, изд. Книжн. магазинов Б. Корейво, 1900. — 495 с.
  • Віргілієва Енеїда на українську мову перелицьована. — К. : изд. Т. А. Губанова, 1901. — 248 с.
  • Москаль-чаривнык. Малороссийский водевиль в 1-м действии. — К. : тип. Т. А. Губанова, 1901. — 107 с.
  • Наталка Полтавка. Украинская опера в 2-х действиях. — К. : изд. Т. А. Губанова, 1901. — 107 с.
  • Собрание сочинений на малороссийском языке. — М. : изд. И. А. Морозова, тип. Вильде, 1901. — 280 с.
  • Наталка Полтавка. Українська опера на 2 дії. — [К.]: вид-во «Криниця», 1918. — 64 с.
  • Твори. — Вид. 2-ге. — К. : Вік, 1918. — 170 с.
  • Енеїда. На українську мову перелицьована. Поема в 6-ти частинах. З примітками та критичними статтями. — К. : вид-во «Криниця», 1919. — XXIV + 224 с.
  • Віргілієва Енеїда. Текст із 1-го повного видання для шкільного ужитку приготовив В. Щурат. — Львів, наклад, книгарні Наук, т-ва ім. Т. Г. Шевченка, 1924. — 184 с.
  • Енеїда / Передмова Юр. Меженка. — К. : вид-во «Час», 1926. — 239 с.
  • Твори. — К. : ДВУ, 1926. — 366 с.
  • Твори [Повне зібрання]. — К. : вид-во «Час», 1926. — 302 с.
  • Енеїда. Передмова І. Айзенштока. — [X.]: Книгоспілка, [1928]. — XLVI + 252 с.
  • Твори. — [X.]: ДВУ, 1928. — 366 с.
  • Твори. — Львів: вид. т-ва «Просвіта», 1928. — 344 с.
  • Енеїда. — К. : Книгоспілка, 1930. — 250 с.
  • Наталка Полтавка. Українська опера на 2 дії. — X.—Дніпропетр. : ДВУ, 1930. — 78 с.
  • Твори. [X.]: ДВУ, 1930. — 366 с.
  • Енеїда / Передмова І. Айзенштока. — X.—К. : ЛІМ, 1931. — XXXVI+297 с.
  • Енеїда (Поема). — Вид. 2-ге. — X. : ЛІМ, 1933. — 408 с.
  • Москаль-чарівник. Український водевіль на одну дію. — [К.—X.]: Держлітвидав УРСР, 1935. — 48 с.
  • Наталка Полтавка. Українська опера на дві дії. — [К.—X.]: Держлітвидав, 1935. — 64 с.
  • Вергілієва Енеїда / Вступна стаття М. Новицького. — К: Держлітвидав, 1936. — XV + 264 с.
  • Вибрані твори. В одному томі / Передмова М. Новицького. — [К.—X.]: Держлітвидав, 1936. — XXII + 134 с.
  • Наталка Полтавка. Українська опера на 2 дії. — К.—X. : Держлітвидав, 1936. — 56 с.
  • Вергілієва Енеїда. — К.—X. : Держлітвидав, 1937. — 152 с.
  • Вибрані твори. — [К.—X.]: Держлітвидав, 1937. 157 с.
  • Вибрані твори. В 1 т. / Передмова М. Новицького. — Вид. 2-ге. — К.—X. : Держлітвидав, 1937. — 400 с.
  • Наталка Полтавка; Москаль-чарівник. — [X.] : Дитвидав, 1937. — 79 с.
  • Вергілієва Енеїда. — К. : Держлітвидав УРСР, 1938. — 256 с.
  • Енеїда. — [X.], Дитвидав, 1939. — 292 с.
  • Наталка Полтавка. Українська опера на дві дії. — М. : Укрдержвидав, 1943. — 64 с.
  • Енеїда. — [К.]: Укрдержвидав, 1944. 263 с.
  • Москаль-чарівник. Український водевіль на одну дію. — К. : Мистецтво, 1945. — 49 с.
  • Енеїда / [Вступна стаття; «Сто п'ятдесят років „Енеїди“»]. — К. : Держлітвидав України, 1948. — 153 с.
  • Наталка Полтавка. Українська опера на дві дії. — К. : Мистецтво, 1948. — 55 с.
  • Твори. Вступна стаття І. Стебуна. — К. : Держлітвидав України, 1948. — 214 с.
  • Твори. — К. : Держлітвидав України, 1948. — 212 с.
  • Енеїда; Наталка Полтавка; Москаль-чарівник. — К. : Держлітвидав України, 1950. — 220 с.
  • Повне зібрання творів. В 2-х т. — К. : Вид-во АН УРСР, 1952—1953. — T. І. Вступна стаття А. Шамрая. 1952. — 536 с.
  • Енеїда. — К. : Держлітвидав України, 1953. — 128 с.
  • Энеида / Перевод с укр. И. Бражнина. Вступ. статья И. Еремина. — M. : Гослитиздат, 1953. — 224 с.
  • Наталка Полтавка. Українська опера на дві дії. — К. : Мистецтво, 1953. — 55 с.
  • Повне зібрання творів. В 2 т. — К. : Вид-во АН УРСР, 1952—1953. Т. II. Вступна стаття Є. П. Кирилюка. 1953. — 188 с.
  • Енеїда. — К. : Держлітвидав України, 1955. — 200 с.
  • Энеида / Перевод с укр. И. Бражнина. Вступ. статья И. П. Еремина. — М. : Гослитиздат, 1955. — 259 с.
  • Москаль-чарівник. Комедія на одну дію. — К. : Мистецтво, 1955. — 43 с.
  • Наталка Полтавка / Вступна стаття А. Шамрая. — К. : Мистецтво, 1955. — 75 с.
  • Наталка Полтавка. Українська опера на дві дії. — К. : Держлітвидав України, 1957. — 58 с.
  • Твори. Вст. ст. Є. П. Кирилюка. — К. : Держлітвидав України, 1957. — 397 с.
  • Энеида / Перевод с укр. [і передмова] К. Худенского. — Калининград: Калининградская правда, 1957. — 271 с.
  • Твори / Вступна стаття Є. П. Кирилюка. — К. : Держлітвидав України, 1960. — 360 с.
  • Поетичні твори, драматичні твори, листи // вст. ст. М. Яценка, упорядк. та прим. М. Максименко — К. : Наукова думка, 1982—320 с. (Б-ка укр. л-ри: Дожовтн. укр. л-ра).
  • Котляревський І. П. Енеїда / І. П. Котляревський ; худож.-іл. А. Д. Базилевич. — Харків: Фоліо, 2005. — 301, 2 с. : іл. [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  • Котляревський І. Енеїда: поема, п'єси / Іван Котляревський. — Харків: Фоліо, 2008. — 348, 2 с. : іл. — (Українська класика). [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]
  • Котляревський І. Енеїда / Іван Котляревський. — Харків: Фоліо, 2013. — 349, 2 с. : іл. — (Шкільна бібліотека української та світової літератури). [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  • Котляревський І. Наталка Полтавка ; Москаль-чарівник: п'єси / Іван Котляревський. — Харків: Фоліо, 2014. — 88, 2 с. : іл. — (Шкільна бібліотека української та світової літератури). [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Котляревский, Иван Петрович // Русский биографический словарь — СПб: 1903. — Т. 9. — С. 331–337.
  2. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Літературна панорама. 1988 Текст: збірник. Вип. 3 / упоряд. Г. М. Сивокінь. — К. : Дніпро, 1988. — 270 с. — 1,30.
  4. ↑ «Малоросійська шляхта» мала більше прав і вольностей, ніж російські дворяни. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 5 листопада 2017.
  5. ↑ Панасенко, Т. (2010). Іван Котляревський (укр.) . Харків: Фоліо. с. 17—18. ISBN 978-966-03-5066-3.
  6. ↑ Ротач, Петро (1999). Колоски з літературної ниви (укр.) . Полтава: Полтавський літератор. с. 390—391. ISBN 5-7707-4683-1.
  7. ↑ Котляревский И. Журнал военных действий 2-го корпуса войск // «Киевская старина», 1900, кн. 12, стор. 336—346 (рос.)
  8. ↑ Степаненко, Микола (2013). Літературно-мистецька Полтавщина (ук.) . Гадяч: Гадяч. с. 90—91. ISBN 978-617-567-058-3.
  9. ↑ Декабристы. Биографический справочник / Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М. : Наука, 1988. — С. 88. (рос.)
  10. ↑ Як полтавський чиновник став зачинателем нової української літератури – Іван Котляревський - ipoltavets.com (укр.). 27 вересня 2022. Архів оригіналу за 2 грудня 2022. Процитовано 28 вересня 2022.
  11. ↑ К биографии И. П. Котляревского [Архівовано 23 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Киевская старина. — 1903. — Т. 83. Октябрь. — С. 1–2. (рос. дореф.)
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Малороссійская Енеида въ трехъ частяхъ. Съ пріобщеніемъ значенія Малороссійскихъ словъ какъ содержащихся въ оной, такъ и весьма многихъ другихъ. Въ Санктпетербургѣ, 1798 года (Наступна сторінка:) Енеида на малороссійскій языкъ перелицїованная И. Котляревскимъ. Часть I. Съ дозволенія Санктпетербургской Цензуры. Иждивеніемъ М. Парпуры. Въ Санктпетербургѣ, 1798 года. (Наступна сторінка:) Любителям малороссійскаго слова Усерднѣйше посвящается.
  14. ↑ Цитується за: Основа. січень 1861. Архів оригіналу за 26 жовтня 2023. Процитовано 13 жовтня 2023. Збережено правопис журналу
  15. ↑ Котляревський І. П. Повне зібрання творів. — К.: Наукова думка, 1969 р. [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Снігур І. Шевченко і нація // Літературно-мистецький місячник «Похід» (Гайденау, Німеччина). — 1946. — Ч. 1. — С. 6.
  17. ↑ Степаненко, Микола (2006). Літературні музеї Полтавщини (укр.) . Полтава: АСМІ. с. 7—55. ISBN 966-7653-25-7. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка)
  18. ↑ Історія створення нашої гімназії. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  19. ↑ Полтавські ландшафти Івана Котляревського (укр.) . Полтава: Полтавський літератор. 2009. с. 83—90. ISBN 978-966-192-051-3.
  20. ↑ Пільгук І. І. Грозовий ранок. — К. :Радянський письменник, 1968. — 236 с. — C.4.
  21. ↑ Левін Б. Н. Видно шляхи полтавськії… — К. : Дніпро, 1984. — 680 с.
  22. ↑ Левін Б. Н. Веселий мудрець. — К. : Дніпро, 1990. — 800 с.
  23. ↑ Стрепет В. О. Над Дунаєм, над рікою. — К. : Веселка, 1967. — 240 с.
  24. ↑ Перший пам'ятник на могилі поставили в 1839 році. 1900 року був встановлений новий надгробний пам'ятник. Чотиригранний гранітний обеліск темно-сірих кольорів із бронзовим барельєфом письменника в лавровому вінку. Нижче — слова Тараса Шевченка: Будеш, батьку, панувати,
     Поки живуть люди;
     Поки сонце з неба сяє,
     Тебе не забудуть!
  25. ↑ Пам'ятник Івану Котляревському. Ютуб. Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара. 04.03.2020. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 05.01.2022.
  26. ↑ Урочистосте відкриття пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві. Фото: Михайло Фріденталь, 1903 рік. У статті: Книги Буття. Як створити націю [Архівовано 2018-08-03 у Wayback Machine.] / Сергій Плохій, 09.03.2018, istpravda.com.ua
  27. ↑ Ми любимо Україну! Іван Котляревський. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  28. ↑ Волосков, В. Ф. (2012). 200 памятных мест Полтавы (укр.) . Полтава: Дивосвыт. с. 31—32. ISBN 978-617-633-049-3.
  29. ↑ Постанова Ради Міністрів Української РСР від 07.09.1990 № 244 «Про заснування премії імені І. П.  Котляревського».
  30. ↑ Бойко Іван. Українські літературні альманахи і збірники XIX — початку XX ст.. — К. : Наук. думка, 1967. — С. 37.

Джерела

[ред. | ред. код]

Додаткова література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Котляревський Іван Петрович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Котляревський Іван Петрович
У Вікіджерелах є

Твори Івана Котляревського. Електронний ресурс

[ред. | ред. код]
S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Котляревський_Іван_Петрович&oldid=43854817